У 2024-му стало очевидно, що Україна поділилася на тих, що твердо вірять у перемогу, і тих, що сумніваються в цьому, зневірені. Про це «Львівській Пошті» зазначив Мирослав Маринович, громадський діяч, дисидент, політв’язень ГУЛАГу, президент Інституту релігії та суспільства УКУ.
«Я особисто вірю в перемогу. Коли я був у таборах, то був упевнений, що СРСР розпадеться, тільки не знав коли. Тепер переконаний, що російська імперія розпадеться. Повномасштабна війна підсилила мій життєвий висновок – потрібно довіряти Господу Богові, як би нам важко не було. Всі повороти несподівані, часом незрозумілі, всі вони мають своє значення. Всі вони ще можуть обернутися добром для України. Допоки тримаємося сторони добра, все з нами буде добре», – акцентує Мирослав Маринович.
Громадський діяч каже, що не був прихильником президента Зеленського, не голосував за нього. «Після його перемоги сказав: «Господи, за що! Через що ти посилаєш президентом актора, коли ситуація вимагає політичної професійності, зрілості!» Розпочалося повномасштабне вторгнення, путін почав розкручувати тему нацистського режиму, і я усвідомив: «Господи, ти набагато розумніший за мене!» Сам факт, що наш законно обраний президент є етнічним євреєм, руйнує всю пропаганду», – зазначає він.
Мирослав Маринович наголошує, що цінності, а не життєві інтереси, для значної частини українців стали центральним пунктом. «Вони вибрали цінності, пішли на жертву, різну жертву – чи то життя, чи фінансові втрати, чи волонтерство, адже це також свого роду самопожертва. Проте є й інша частина, зневірена, яка не має духовного опертя. Шукає це опертя в якихось новинах, а новини щодня інші. Сьогодні вони добрі, тому є надія, а завтра погані – і надія гине… Були, напевно, очікування, що весь народ стане оптимістичним, преображеним. Так не буває. Хочу вірити, що тієї частини, яка вже преображена, ставатиме щораз більше”, – резюмує громадський діяч.
Мирослав Маринович розповів, що ще декілька років тому студенти, яким читав лекції про духовність бранців ГУЛАГу, зацікавлено його слухали, однак це була така відсторонена цікавість. «Як розпочалася велика війна, я зауважив різницю: в очах у студентів з’явилася прицільна увага, з’явилося прагнення зрозуміти, як вони могли б вижити в екстремальних умовах. Важливим став елемент, що це може бути їхнім досвідом, що це може статися з ними завтра…», – зазначив він.
Нагадаємо, на сайті «Львівської Пошти» можна прочитати цикл публікацій, присвячених другій річниці повномасштабного вторгнення: коментарі, спогади та статті розкажуть вам про події, які назавжди змінили Україну.
Повністю опитування відомих львів’ян, як велика війна змінила українців та чого навчила, читайте за покликанням:
