Інтернет давно став невіддільною частиною життя дорослих, дітей та підлітків. Це корисний інструмент для навчання, зручний простір для розваг та спілкування. Проте водночас із безмежними можливостями виникають й ризики – від кібербулінгу до шахрайства та вербування російськими спецслужбами.
Це не означає, що варто повністю обмежити онлайн-життя дитини: варто знайти правильний підхід та сформувати здорове ставлення до інтернету.
Тож цього разу на зв’язку з «Львівською Поштою» тренер-методолог ГО Dignity Online Василь Філоненко.
Які найпоширеніші онлайн-загрози для дітей в Україні існують сьогодні?
Складно чітко відповісти, адже це залежить від великої кількості різних факторів. Для початку варто зазначити, що будь-яка дитина, незалежно від віку та статі, може постраждати від тих ризиків, про які говоритимемо. Це дуже важливий нюанс, який мають запам’ятати дорослі.
Однією з найпоширеніших загроз є шахрайство, воно має велику кількість форм. Зокрема, фішинг – викрадення особистих даних, доксинг – навмисна чи випадкова деанонімізація, ті чи ті фінансові махінації. Наприклад, дитина може побачити у телеграм-каналі, що за певну суму отримає у Brawl Stars (багатокористувацька мобільна гра – Ред.) якийсь хороший скін (предмет, який змінює вигляд персонажа у відеоіграх. – Ред.). Діти платять і потім мають з цим певні проблеми. Також до цієї категорії шахрайства належить казино, ставки на спорт.
Ще однією загрозою є кібербулінг та кіберсталкінг (онлайн-цькування та переслідування. – Ред.). Згідно зі статистичними даними, понад 30% дітей щодня потерпають від кібербулінгу. І, на жаль, ми спостерігаємо, що кількість таких випадків поступово збільшується.
Серед ризиків, пов’язаних з сексуальним насильством – онлайн-грумінг (психологічна маніпуляція, коли кривдник приховує злі наміри за піклуванням – Ред.), сексторшен (налагодження довірливих стосунків з дитиною для подальшого вимагання інтимних матеріалів, шантажування – Ред.), секстинг (надсилання інтимних фото або відео. – Ред.).
Дітей також можуть залучати до кіберзлочинності – розповсюдження шкідливого програмного забезпечення, участі у відмиванні грошей через ігрові акаунти. Це не настільки розповсюджено, проте на цей ризик також варто звернути увагу, адже це може призвести до шкідливих наслідків для життя та здоров’я дитини.
Крім цього, варто поговорити про ризики, які є непрямими. Наприклад, фото або відео, пов’язані з війною. Діти зараз споживають багато контенту у телеграм-каналах. Там вони можуть побачити матеріали зі стратами військовополонених. Будь-який чутливий контент може спричинити психологічні травми. Внаслідок цього ймовірні проблеми зі сном, навчанням тощо. Це погіршуватиме загальний емоційний стан дітей.
Ще один приклад неочевидного шкідливого контенту – тренди. Їх можна побачити у тіктоці та інших соціальних мережах. Наприклад, як виготовити вибухонебезпечні речовини, пропаганду наркотиків, самоушкодження.
Варто сказати й про штучний інтелект: від його надмірного використання до створення контенту про сексуальне насильство над однокласниками.
Передбачається також залучення дітей до протиправної діяльності на користь ворога або якихось інших форм розвідувальної діяльності.
Чи існують ознаки, за якими можна розпізнати вербування дитини, зокрема з боку російських спецслужб або проросійських груп?
Це залежить від того, для кого ця інструкція. Якщо це брати та сестри, однокласники – це буде одна схема потенційного розуміння, що щось не так. Якщо вчителі – інша, спілкування з батьками також відрізнятиметься.
Ми розповідаємо про те, що злочинці використовують абсолютно весь спектр пропозицій. Насамперед це фінансові стимули. З того, що ми бачимо у публічному просторі, як-от на сторінках СБУ, зазвичай зловмисники пропонують легкі гроші. Отже, однією з ознак є те, що у дитини з’являються речі, які вона очевидно не може собі дозволити. Тобто коли джерело фінансових надходжень стає малозрозумілим.
Також дитина може почати вивчати теми, які її донедавна не цікавили. Один з дуже простих прикладів – розташування камер спостереження в школі. Або ж гуляє неподалік від потенційних місць розташування військових, батьки чи однокласники помічають, що вона гуглить способи виготовлення вибухівки в домашніх умовах.
До того ж ми говоримо про поведінкові ознаки, коли дитина починає закриватися. Батьки прагнуть поспілкуватися про її онлайн-життя, а син або дочка ізолюються, ховаються. Або, наприклад, у дитини з’являються незрозумілі онлайн-знайомства з людьми, яких не знають ні батьки, ні друзі.
Ще вона може вживати пропагандистські штампи, мовляв, «не все так однозначно», «насправді війну почала Україна» тощо.
Варто розуміти, що злочинці вміють маніпулювати так, що не тямиш, куди тебе поступово втягують. Всі ці ознаки не обов’язково мають бути для усвідомлення, що дитина перебуває у небезпеці. Головним маркером є інтуїтивне відчуття, ніби з людиною щось не так. Це може свідчити як про те, що дочка або син захворіли або ж почався перехідний вік, так і що вони беруть участь у подібних схемах та потребують допомоги, але соромляться або бояться про це попросити.
Які етапи зазвичай проходить онлайн-маніпулятор перед тим, як змусити дитину до якихось дій?
Спочатку це інтеграція до дитячої групи, встановлення контакту, довіри, а після цього насправді може відбуватися все, що завгодно. До прикладу, активне слухання, порада, підтримка, допомога або шантаж і погрози. Згодом особа може впливати на дитину, починається контроль та експлуатація.
Буває, що дитина самостійно шукає підробіток у якомусь телеграм-каналі і їй просто надсилають прейскурант зі завданнями та вартість виконаної роботи. Насправді важко виокремити якусь типову схему, на жаль. Це може відбуватися тими способами, які я описав, а може через таку собі «воронку», коли дитині кожного разу пропонують дедалі важчі доручення. Варіантів є чимало.
Чи існують певні фактори, які роблять дитину більш вразливою?
Звичайно. У відповіді на перше запитання наголосив, що неможливо виокремити якусь одну соціальну групу, з якої дитина буде точно вразливою. Проте тут важливо зазначити, що ймовірні психологічні ситуації, коли дитина має більший ризик потрапити у небезпеку.
Можуть страждати діти, чиї родини мають проблеми, зокрема нетривалі. Умовно дитина посварилася з батьками. Після сварки дитина вирішує, що сім’ї вона не потрібна, тож треба шукати роботу й окреме житло.
Також може повпливати низька самооцінка. Психологи легко можуть за соціальними мережами та повідомленнями визначити рівень самооцінки. І треба визнати факт, що російські спецслужби насправді дуже серйозний суперник, який знає психологію, зокрема дитячу, і може цим маніпулювати.
Не варто забувати й про те, що ми живемо у часи війни, і гроші зайвими не будуть. Тут мовиться навіть не тільки про малозабезпечені родини, а про нас всіх. Хто б відмовився від 300 доларів за легку роботу, як-от просто віднести кудись рюкзак? Водночас діти та підлітки більш схильні до ризику: для них це як якась шпигунська історія, учасником якої вони є.
Важко виокремити конкретну соціальну категорію. До того ж не забуваймо, що згідно з останніми дослідженнями, зацікавлення українських дітей даркнетом з початку повномасштабного вторгнення зросла на 300%. Це дані 2022 року, тож зараз цей показник буде більшим.
Через війну українські діти стали вразливішими. Це і внутрішньо переміщені особи, у яких повністю змінилося коло їхнього спілкування, у них могли загинути друзі. Це все має наслідки для психіки, зокрема це впливає на те, що вони роблять та з ким спілкуються. А тут в інтернеті з’являється людина, яка пропонує довірливі стосунки, ілюзію унікального спілкування, ще й гроші.
Як батькам знайти баланс між контролем онлайн-життя і довірою?
Для початку варто розуміти, що заборона не принесе ніякої користі – це може повністю зруйнувати довіру до дорослих. Я б рекомендував у контексті пошуку балансу між контролем і довірою почати з найважливішого пункту, без якого всі подальші дії не матимуть сенсу – просто спілкування з дитиною про те, чим вона займається в інтернеті. Як вона проводить цей час, звідки бере інформацію, з ким спілкується, у які ігри грає, чи знає всіх своїх друзів.
Але важливо підготуватися до цієї розмови. Перш ніж поставити дітям питання про Brawl Stars, Roblox, про групу в телеграмі, Steam, тікток тощо, маємо розуміти, що це взагалі таке. Коли ми спитаємо у дитини, у що вона грає, вона відповість: «Я граю у PABG, у мене зараз Royal Battle і мені потрібно залутати щось, щоб перемогти у битві». Не впевнений, що більшість батьків готові зрозуміти значення цих слів. Тому вони мають хоча б намагатися перебувати в контексті. Потрібно розуміти, що таке лут, лутбокс, скіни, і таких слів чимало. Якщо діти побачать зацікавлення, вони менше ігноруватимуть батьків.
У відкритій комунікації також важливо зберігати спілкування без осуду та агресії. Наприклад, мовляв, у мій час ігри були на дисках, і виходить, що я маю дітей засуджувати за онлайн-ігри. Але це так не працює.
Не варто забувати й про технічні засоби захисту, такі як батьківський контроль та приватність акаунтів. Але вони все одно не дадуть такого ефекту, оскільки 70% дітей легко обходять батьківський контроль на девайсах мами або тата. Ці засоби захисту важливі, але відповідно до віку. Можливо, деяких читачів це здивує, але близько 35% дітей віком від трьох до п’яти років мають акаунт в інстаграмі. Насправді тут все дуже просто – діти вміють бачити картинки.
Отже, потрібно розуміти, що контроль варто зменшувати з віком. За молодшими дітьми треба слідкувати ретельніше, а пізніше давати більше свободи через довіру та спілкування.
Ключовий пункт комунікації – розуміння, що дитина може звернутися до батьків з будь-яким питанням.
Як сформувати в дитини критичне мислення та навички з кібергігієни?
Питанням критичного мислення, як на мене, має займатися оточення дитини. В ідеальному світі я почав би навіть не з батьків, а з блогерів. З тих людей, чий контент діти споживають.
Звичайно, все це залежить від віку, адже діти, яким 10-12 років, думають не як ті, кому 13, 15 років і далі.
Як на мене, кібергігієна та критичне мислення пов’язані між собою. Коли навчаємо дитину перевіряти свої думки перед публікацією в мережі, визначати правдивість новини – це вже розвиток критичного мислення.
Навчити дитину цього дуже просто. Потрібно відкрити, наприклад, будь-який новинний телеграм-канал, обрати новину і попросити прочитати та сказати, що вона думає про це, а згодом обговорити.
Дуже простий приклад: знаходимо на ютубі виступ якогось військового експерта без відповідної освіти та одразу аналізуємо його твердження. Чи справді це може так працювати? На чому ця людина формує свої здогадки? На які джерела вона посилається? Потім перевіряємо ті джерела – чи справді ці люди так сказали? Зараз, наприклад, дуже популярно цитувати Сунь-цзи «Мистецтво війни». Але сам Сунь-цзи міг навіть не підозрювати, що за чотири тисячі років хтось з України буде посилатися на те, що він ніколи не казав.
Це умовно просто перевірка інформації та базові навички з медіаграмотності щодо перевірки паролів, їх встановлення та заміну час від часу. А також варто наголосити, що, крім онлайн-світу, вони можуть знаходити цікаві способи спілкування з іншими людьми офлайн.
Чи є вікові групи, які найбільш вразливі до певних типів онлайн-злочинів?
Є онлайн-ризики, які взагалі не мають відгуку, водночас існують характерні для певної вікової групи. Наприклад, онлайн-залучення до протиправної діяльності частіше стосується дітей віком від 12 до 18 років та старших людей. А якщо ми говоримо про дітей віком від 6 до 17 років, будь-хто з цієї категорії може постраждати від сексуального насильства. Станом на 2023 рік середній вік дитини, над якою вчиняють таке насильство в інтернеті, становить 12 років та 7 місяців. Що дуже важливо, страждає багато дітей, яким менш як 10 років, оскільки вони ще мало розуміють, що відбувається.
Щодо фінансових махінацій, до цього більш схильні підлітки від 15 до 17 років. Ще варто звернути увагу на те, що вікова категорія з 10 до 12 років ще не має достатніх навичок критичного мислення, через що можуть вчиняти кібербулінг як агресори. Діти у цьому віці бувають доволі жорстокими.
Чи можна виокремити месенджери, соцмережі або онлайн-ігри, які є найбільш небезпечними?
Як ми знаємо, наразі найнебезпечнішим в Україні є телеграм. Велика кількість злочинів скоюють саме там, до того ж він має російський слід у своєму створенні та контролюється росіянами. Вважаю, що вже час виносити телеграм з категорії месенджерів, оскільки він став соціальною мережею за своїм функціоналом.
Далі можна назвати Discord, через анонімність та можливість створення приватних серверів.
Також тікток, проте у цьому твердженні потрібно бути обережним – він дуже добре фільтрує інформацію, тому там складно натрапити на сумнівний контент. Але дитині може сподобатися відео, опубліковані російськими блогерами, де популяризують проросійські погляди. Крім того, є чимало українців, які погоджуються з такими наративами й поширюють подібний контент. І дитина може потрапити у так звану кролячу нору, оточена саме цією інформацією. Це тиснутиме на неї, й з часом дитина піддасться пропаганді.
Ще платформами, де це може відбуватися, є онлайн-ігри – Roblox, Minecraft, War Thunder, World of Tanks. Це зручний для зловмисників спосіб встановити контакт, видаючи себе за звичайних користувачів та просувати пропагандистські наративи.
Як змінюються онлайн-загрози для дітей з розвитком штучного інтелекту?
Це справді дуже недооцінений пласт онлайн-загроз. Вже існує платформа на базі ШІ, де за підписку умовно у дві тисячі доларів ви можете написати контент-план, а штучний інтелект на його основі напише вам тексти, згенерує відео, озвучить та опублікує у мережі, яку ви обрали, зробить аналітику. Він настільки глибоко може проникнути в наше життя, що ми навіть не здогадаємося, що від нього потерпаємо. До того ж він здатний аналізувати великий масив даних, а відповідно підготувати злочинцям готову стратегію, як інфільтруватися у дитячий простір. Він краще розуміє контекст, у якому живуть українці.
Також штучний інтелект може створити складніші фішингові атаки: якісніший сайт, краще збере інфографіку. Він здатний імітувати голоси батьків та друзів для обману дітей, створювати реалістичні фальшиві відео, що ускладнює розпізнавання маніпуляцій. Також злочинці вже використовують його для автоматизації процесів, що масштабує онлайн-насильство.
Проте важливо не забувати, що також ШІ покращує систему виявлення такого контенту, автоматичної модерації та виявлення.
Яку користь може принести інтернет для дітей та як допомогти їм використовувати його для розвитку?
Насправді інтернет є величезним полем для особистого розвитку, тим паче без великої кількості ресурсів – просто мережа та комп’ютер.
Почнемо з онлайн-ігор: чимало дорослих вважають їх великою проблемою. Ніби вони провокують тривожність, агресію, вирощують маніяків у нашому суспільстві. Це дивна думка, адже відсоток таких людей не змінюється порівняно з часом, коли такі ігри з’явилися. Також, наприклад, дослідження показують, що коли батьки грають разом з дитиною одну-дві години на тиждень, то кількість проведеного часу в інтернеті зменшується майже на 40%. До того ж онлайн-ігри – це про комунікацію, лідерські якості, дрібну моторику, швидкість ухвалення рішень.
Інтернет надає також освітні можливості – всі ми пам’ятаємо пандемію коронавірусу і те, як жили у той час. Ба більше, є величезна кількість абсолютно безплатних платформ, онлайн-курсів, музеїв, бібліотек. Та і ютуб, де чимало корисного контенту, який можна дивитися та розвиватися.
Це про покращення креативності, про навчання програмування, графічного дизайну, створення ігор, музики та іншого, розвиток цифрових навичок, які безумовно будуть важливими у майбутньому. Це про профорієнтацію. Якщо дитина хоче дізнатися про ту чи ту професію, в інтернеті можна знайти величезну кількість інтерв’ю, свідчень, а деякі онлайн-ігри дозволяють зануритися у професійне життя людини.
Інтернет важливий і для соціальних зв’язків – дитина може у різних форматах поспілкуватися з друзями, які живуть за тисячі кілометрів. У текстових повідомленнях, в аудіоформаті, побачити їх на відео – і все це за лічені секунди.
Інтернет – це дуже важлива платформа, корисна, якою на 100% потрібно користуватися і не ігнорувати її можливості. Водночас варто спілкуватися з дітьми, підтримувати їх, допомагати у ці буремні часи, заохочувати їхню креативність, зокрема за допомогою проведення часу в інтернеті.
