Після того, як запрацювали програми «Зимова єПідтримка» та «Національний кешбек», у соціальних мережах виникла бурхлива реакція через те, що оформлення картки нацкешбеку передбачає, що клієнт дає згоду на розкриття банківської таємниці щодо всіх своїх рахунків, зокрема й тих, що вже існують або будуть відкриті в майбутньому.
Цю ситуацію прокоментував Олег Гороховський, один із засновників Монобанку, зазначивши, що таку інформацію хоче отримати під час відкриття картки саме ПриватБанк.
Натомістьу пресслужбі ПриватБанку повідомили, що за картками програми «Національний кешбек» передається інформація тільки про транзакції, пов’язані з витратами чи поверненням українських товарів у магазинах, про що мовиться у постанові Кабміну України.
Через кілька годин після публікації Олега Гороховського народний депутат України Ярослав Железняк написав на своєму каналі те, що передача даних громадян – це частина вимог до всіх банків, встановлена Порядком, затвердженим Кабміном.
То чи справді особисті дані користувачів можуть бути передані в треті руки, у коментарі «Львівській Пошті» розповів експерт із комунікацій Віктор Гальчинський:
«Сама програма «Національний кешбек» побудована на аналізі транзакцій. Якщо відкрити постанову Кабміну, яка регламентує порядок цієї експериментальної послуги, то там чітко зазначено, що учасниками програми «Національних кешбек» можуть стати особи, які відкриють спеціальний рахунок в уповноваженому банку, тобто банку, який має відповідні угоди про відкриття цих рахунків і карток зі спеціальним режимом використання. Особи також надають згоду на розкриття банківської таємниці. Це обов’язкова умова! Саме тому всі банки, які мають право відкривати рахунки і картки за програмою «Національний кешбек», питають у вас згоди на передачу інформації, що є банківською таємницею.
Навіщо? Коли ви купуєте товари в магазинах-учасниках програми, дані про ваші банківські транзакції передаються оператору цього проєкту. Далі, якщо ви прочитаєте згаданий Порядок, Державна податкова служба забезпечує передачу оператору «Національного кешбеку» всіх фіскальних чеків із магазинів-учасників програми і алгоритми опрацьовують цю інформацію. Це виглядає так: ви розрахувалися карткою, з якої погодилися передавати дані, які становлять банківську таємницю, оператор зафіксував банківську транзакцію, підтягнув фіскальний чек до вашої транзакції і подивився, які товари ви купили. І якщо ви придбали товари, за якими нараховується національний кешбек, він це одразу побачить, тоді вам буде нарахований кешбек. Потім ви цей кешбек побачите в додатку «Дія», згодом він буде переказаний вам на картку. Надаючи згоду на відкриття картки, ви, відповідно до постанови Кабміну України, даєте згоду на передачу інформації, що становить банківську таємницю.
Є постанова, яка регламентує роботу послуги «Національний кешбек», тож, відповідно, дані, які передаються, можуть бути використані тільки у межах цієї послуги і тільки визначеним у постанові Кабміну України оператором. Тобто третім особам ні оператор, ні банк нічого не передають».
Також експерт розповів, чи існує загроза передачі інформації про рахунки щодо програми «Національний кешбек» Державній податковій службі або Міністерству фінансів:
«Уявимо собі, що одного чудового дня Кабмін прийме постанову про передачу інформації щодо накопичених рахунків і масиву даних за програмою «Національний кешбек» Державній податковій службі або Міністерству фінансів. Станом на сьогодні такої загрози нема, але це не означає, що такого не станеться в майбутньому. Як цьому протидіяти? Тепер банки, зважаючи на дискусії в соцмережах, передбачили можливість відмови від передачі інформації. Тобто якщо ви, наприклад, відкрили картку «Національний кешбек» і дали згоду на передачу інформації з певних рахунків, то можете сформувати заяву вдруге, зняти галочки і скасувати цю свою згоду. Тоді банк припинить передачу інформації оператору, але це означає, що й національного кешбеку ви не отримаєте».
У соціальних мережах шириться думка, що постанова про передачу інформації щодо накопичених рахунків і масиву даних за програмою «Національний кешбек» може означати й початок кібердиктатури в Україні. Експерт пояснив, що ці твердження неправдиві:
«Можливо, це некоректне порівняння, але в Китаї є такий месенджер –WeChat, обов’язковий для використання громадянами цієї країни, який має щось на зразок соціального рейтингу. Оце цифрова диктатура! А в нашій історії постає просте питання: вас хтось змушує брати участь у програмі «Національний кешбек»? Ні. Ви самі даєте на це згоду. Так само з цією тисячею гривень, яку незрозуміло для чого ввели. Величезні суми витратили на будь-кого і просто так, а можна було знайти інше застосування цим коштам».
Також Віктор Гальчинський прокоментував те, що банки мають право передавати інформацію про користувачів третім особам:
«Тут відповідь дуже проста: є закон про банки і банківську діяльність, є поняття банківської таємниці, є дуже жорсткі вимоги до передачі такої інформації. Банк може, звісно, аналізувати інформацію про транзакції, він усе бачить, проте банки не мають права передавати ці дані, а якщо будуть такі випадки, то може настати кримінальна відповідальність для тих працівників і керівників банків, які це зробили».
Крім того, співрозмовник розказав про своє ставлення до програм «Національний кешбек» та «Зимова єПідтримка»:
«Безперечно, програма «Національний кешбек» допоможе, вже допомагає, привернути увагу до продукції українських виробників, але ідея фінансувати цей кешбек завдяки бюджетним коштам, коли в умовах війни є більш пріоритетні видатки, навряд чи слушна. Добре, що проєкт працює як експеримент до кінця січня. Маю надію, що ця платформа продовжить роботу завдяки знижкам, які надаватимуть безпосередньо зацікавлені в промоції своїх товарів виробники. В цьому й суть механізму кешбеку – ділитися частиною доходу задля лояльності. Особисто я участь у програмі взяв.
А от «Зимова єПідтримка», як на мене, має два суперечливі моменти: по-перше, враховуючи сьогоднішню купівельну спроможність цієї тисячі гривень, можна сказати, що вона не є відчутною навіть для тих, що гостро потребують допомоги; по-друге, розмір видатків на цю тисячу в масштабах країни переконливо доводить, що ці кошти можна було набагато ефективніше використати щонайменше на відчутну разову виплату найуразливішим категоріям населення. Маю на увазі пенсіонерів, одержувачів державних соціальних допомог. В умовах, які склалися, я особисто сприймаю єПідтримку як різновид громадського бюджету, який існував до повномасштабного вторгнення. Тому замовив її та планую використати як донат на той напрямок, який вважатиму пріоритетним».
Проте до «Зимової єПідтримки» та «Національного кешбеку» в суспільстві постають питання економічного характеру. Станом на 10 грудня «Зимовою єПідтримкою» скористалися вже понад 6 мільйонів українців. Професор НУ «Львівська політехніка», економіст Олексій Другов у коментарі «Львівській Пошті» розповів про економічну складову соціальних програм:
«Щодо «Національного кешбеку» моя особиста думка загалом позитивна. Це програма підтримки нашої національної економіки. Бюджетні кошти можна спрямувати на допомогу війську, на якісь соціальні потреби, підтримати тих, що не можуть через об’єктивні обставини вповні себе забезпечити. А можна спрямувати на підтримку економіки держави, на підтримку внутрішніх виробників. Тоді ці кошти залишаться в Україні і потраплять в економіку. З цих грошей у подальшому виплачуватимуть заробітну плату і, відповідно, сплачуватимуть податки. Тобто досягається такий собі мультиплікативний ефект. Це один з інструментів економічної підтримки, це хороша ідея і правильний напрямок. Завжди краще спрямувати гроші на підтримку економіки, аніж просто роздати їх на соціальні потреби. Другий аспект цього питання: ми стримуємо інфляцію, а не стимулюємо її. Коли ми реалізуємо якусь соціальну програму, то просто даємо гроші певній соціальній категорії. Даємо гроші людям, вони йдуть у магазини і купують товари. Притім товарів більше не стало, а от грошей стало більше. Отже, ціни починають рости. А коли ми даємо гроші на економіку, вони потрапляють до виробників продукції, що стимулює більші обсяги виробництва. Такі програми, звісно, потрібні, але важливо, щоби країна мала кошти на їх підтримку. Якщо в нашому бюджеті не вистачає грошей на підтримку ЗСУ або на базові соціальні потреби, то доцільність цієї програми може бути під питанням. Такі програми треба реалізувати на довгострокову перспективу, вони матимуть позитивний ефект у майбутньому».
Однак запровадження «Зимової єПідтримки» економіст охарактеризував інакше:
«Тисяча гривень на людину – це окреме питання. Держава й бюджет не призначені для того, щоб усе зібрати, а потім роздати. В цьому нема сенсу. Такі програми економічної підтримки мають бути цільовими. А роздача тисячі, якщо її витратити в магазині, також піде на підтримку українського виробника, на оплату комунальних послуг. Ось цей ефект «усім роздаємо гроші», які перед тим так важко збирали, не є завданням держави. Я не можу підтримати цю програму вповні, тому що змісту в ній небагато. У такий спосіб цього не варто робити».
Нагадаємо, що програма «Зимова єПідтримка» розпочалася першого грудня. Завдяки їй українці можуть отримати тисячу гривень допомоги від держави. Ця можливість доступна всім громадянам, які перебувають на території України.
Використати ці кошти можна до кінця 2025 року на такі потреби, як оплата комунальних послуг, придбання ліків і книг, медичне обслуговування, освіта, транспорт, мобільний зв’язок, страхування тощо.
