Військовий Петро Жеруха розповів в інтерв’ю Bykvu про те, як цивільні та військові ставляться до представників ЛГБТ спільноти.
Петро Жеруха зробив публічний камінгаут, коли перебував у війську. Військовослужбовець переживав за реакцію побратимів, але хоч реакція і виявилась неоднозначною, проте минулось без відвертого негативу.
Військовий розповів чому цивільні так відверто можуть показувати свої негативні емоції до представників ЛГБТ спільноти, а військові таке не роблять:
«Військові мають зовсім інше відчуття того, що є критичним у житті. Вони на власному досвіді знають, що значить, коли дуже сильно погіршується спосіб життя, коли люди переживають безліч травматичних подій. Тож для них питання ЛГБТ-спільноти не відіграє якогось особливого значення. Військові перебувають ніби в іншому просторі почуттів. Для них передусім є побратими на полі бою, а ось їхнє особисте життя вже зовсім другорядне питання. Всіх значно більше цікавлять особисті якості людини, те, чи готовий він допомогти, підставити плече, чи не зрадить тебе ця людина й інше. І ось ці риси не залежать від орієнтації».
Петро Жеруха також розповів, що якщо ви гетеросексуальний цисгендерний чоловік, ні у кого не виникає питань, якщо ви їдете додому до дружини або дітей, наприклад. Але, якщо ви представник ЛГБТ, то для посадових осіб ваша причина для цієї відпустки не є переконливою, бо для держави ви хочете відвідати чужу людину:
«Це виглядає так, ніби те, що ти є військовою одиницею, важливіше за те, що ти є людиною. Тобто, твої цінності, потреби, орієнтація – є другорядними. Людина повинна обирати між виконання військового обов’язку і забезпеченням якихось своїх важливих потреб. І ось ці стереотипи важко побороти саме начальникам. Їм простіше не виділятися, ніж, наприклад, висловити підтримку або просто не говорити гомофобні речі. Вони бояться, що до них може бути увага, тому краще уникнути проблем, нехтуючи потребами іншої групи людей».
Військовий відповів, що для формування взаєморозуміння між ЛГБТ-спільнотою і гетеросексуальними людьми треба розробити спеціальну карту гомофобії:
«Особисто мені важливо доносити, що у нас набагато більше спільного з іншими людьми, ніж всі ті відмінності, які люди ніби по крупинках збирають проти ЛГБТ. Ми, фактично, відрізняємось тільки тим, що любимо трішки інших людей. Хоча, з погляду релігії, біології, виховання, психології, в кожній сфері науки чи культури – знаходяться особистості, які постійно говорять, що будувати стосунки, в яких не буде продовження роду – це шкодить суспільству. І таке мислення мене завжди дуже дивує… Мені здається, що потрібно робити карту гомофобії і окремо це вивчати. Такий собі лабіринт гомофобії, до якого буде спеціальна карта, щоб шукати спосіб вийти з цього стану. Взагалі, я хотів би, щоб на ЛГБТ-прайдах були присутні всі, тому що гетеросексуальність – це теж орієнтація і тут ідея саме в тому, що ти можеш бути тим, ким хочеш. В тебе є право бути вільним і пишатися тим, ким ти є. І це не про гординю, як у нас звикли сприймати поняття “гордості”. Це про те, що ти приймаєш себе, і тому пишаєшся собою. Це може робити будь-хто. Бо я часто чую, коли ЛГБТ-представники говорять: “на прайді чекаємо всіх, окрім гетеросексуальних”. Тут я відчуваю просто біль і образу. Мені дуже хочеться вірити, що ми вийдемо на той рівень, коли місяць гордості не буде асоціюватися лише з ЛГБТ-людьми, а стосуватиметься усіх, хто може вільно про себе заявляти».
На питання, що стосується «негативного впливу» на військових через проведення прайдів, Петро Жируха відповів, що проведення прайдів не може посунути особисту мотивацію бійця перебувати у війську:
«Я теж чув думки, що якщо військовий дуже агресивно налаштований проти ЛГБТ, то він, перебуваючи на позиціях, може бути демотивований. Ніби людина втрачає розуміння, чому і за що він взагалі воює. Бо не хоче воювати за проведення прайдів, наприклад. Але ж ми не можемо контролювати те, від чого люди розчаровуються. У нас в країні є багато проблемних питань, через які ми можемо відчувати демотивацію тут, в зоні бойових дій. Вважати це аргументом, щоб щось не робити, також є помилковим. Це ж не про те, що в країні все добре, а лише прайди є нагальною проблемою… У кожного військового є більше, ніж якась хитка причина, чому він перебуває у війську. І те, що відбуваються прайди, не зможе її усунути. Мені взагалі імпонує, що люди не ігнорують те, що їм не подобається. Це дуже часто показує, на якому рівні у людини є комунікаційні здібності. Тобто, якщо людина просто емоційно нападає на тебе, це показує, що в неї дуже низький рівень контролю своїх емоцій. Якщо ж, людина починає здійснювати психологічне або фізичне насилля, це означає, що в неї є свої травматичні асоціації чи тригери. Таким чином, вона вивільняється. Ми ж бачимо, що людина дійсно не може знайти місце ЛГБТ-людям у своєму житті. Попри те, що ми робимо безліч важливих справ, частина гетеросексуальних людей не вважають їх вагомими, аби дозволили ЛГБТ-представникам екологічно бути частиною їхньої реальності. Як я відчуваю, вони можуть думати, що у такий спосіб, приймаючи ЛГБТ, вони ніби зрадять собі та власним принципам».
Повне інтерв’ю ви можете прочитати за посиланням.
Нагадаємо, що 16 червня, у Києві відбувся Марш рівності, на якому зібралися представники ЛГБТК+, військові, ветерани та дипломати.
