Вчора, 16 квітня, голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький на своїй офіційній сторінці написав, що звертається до Львівської міської ради з пропозицією перейменування вул. Винниченка, на якій розташовані, власне, Львівська ОВА та облрада.
У своєму дописі Максим Козицький, посилаючись на багатьох істориків, але не назвавши конкретні імена, зазначив, що Володимир Винниченко був прихильником автономії України у складі Росії, критикував політиків-самостійників, зокрема Миколу Міхновського, не був прихильником створення української армії тощо. співпрацював з московською владою тощо.
Перейменування — за і проти
Володимир Винниченко був політиком й письменником. Міленіали, читаючи його «Федька-халамидника» у п’ятому класі, заливалися гіркими слізьми й отримали моральну травму на все життя, а вже у старших класах знайомилися з Винниченком як з автором Універсалів Української центральної ради, першим прем’єр-міністром УНР й головою Директорії.
Максим Козицький вказав на те, що топоніми є частиною інформаційної безпеки держави та ідеологічними маркерами. Й називати вулиці варто на честь людей або подій, що є символами державності та важливих для України цінностей.
У коментарях є прихильники перейменування вулиці, водночас люди пишуть, що під такі ж критерії може підпадати Михайло Грушевський, який у 1920-х роках виявляв прихильність до більшовиків, а з 1923 року був академіком Всеукраїнської академії наук.
Зокрема, у списку осіб, що підпадають під закон про декомунізацію, від Українського інституту національної пам’яті Володимира Винниченка немає. Хоч, як зазначено на сайті УІНП, список не претендує на вичерпність.
Що пишуть в соцмережах
Остап Українець, перекладач, письменник і один зі засновників ютуб-каналу «Моя підпільна гуманітарка», попри своє негативне ставлення до Винниченка, зазначив, якщо Скоропадського та Петлюру сприймають як будівничих України, а зображення Грушевського є на гривнях, Винниченко має місце у національному пантеоні.
Софія Челяк, менеджерка, журналістка й членкиня Українського ПЕН, написала свою рефлексію щодо перейменування вулиці у Львові й наголосила на його ролі в українській літературі.
Згодом Софія доповнила свої думки щодо постаті Винниченка, про якого, за її словами, читала до ночі.
Не обійшлося й без гумору. Ресторанний маркетолог Всеволод Поліщук написав, що сподівається, аби вулицю не перейменували на честь письменника Юрія Винничука, якого за статтю «Була колись розпусна епоха» спочатку виключили з Українського ПЕН, а пізніше передумали й залишили в організації.
Українські постаті, зокрема ті, що жили й творили протягом XX століття, стали свідками й учасниками карколомних історичних подій, є складними. Як і час, в якому їм довелося існувати.
Режисер Олександр Довженко воював у лавах УНР, брав участь у штурмі київського «Арсеналу», а пізніше на замовлення Йосипа Сталіна знімає фільм «Щорс».
Микола Хвильовий був прибічником більшовицького руху, брав участь у встановленні радянської влади на Слобожанщині, але зараз його найбільше пам’ятають за гаслом «Геть від Москви!». Й львівські вулиці, між іншим, названі на їхню честь.
Нагадаємо, що в останньому тексті рубрики «Несеться» «Львівська Пошта» писала про запровадження у США митних тарифів.
