Мушу зізнатись, що невпинний ріст популярності фентезі в Україні мене дивує. Завжди здавалось, що ці вигадані світи – це лише спосіб втечі від реальності. Але Єлизавета Восковнюк переконана в тому, що фентезі навпаки може стати способом зрозуміти цю реальність.
Саме тому сьогодні у рубриці «Літтред», в якій «Львівська Пошта» ділиться уривками найновіших українських книжок, «Фантасти на війні. Дж. Р. Р. Толкін, Дж. Орвелл і Дж. К. Ролінґ на російсько-українському фронті». Книжка щойно побачила світ в майстерні історій «Мрієлов», що належить ветерану Андрію Каспшишаку і його дружині Наталці Костецькій-Каспшишак, яка створила обкладинку для новинки.
До слова, новелу Андрія зі збірки Voices of defenders ми публікували у «Літтреді». А з Наталкою говорили в межах спецпроєкту на BestsellerFest.
Чого чекати від книжки «Фантасти на війні»
Толкін, Орвелл, Ролінґ – здається, усі ми читали їхні твори. Ми всі захоплювались їхніми світами… Але чи помітили головне? Чи зрозуміли ми, що насправді вони хотіли сказати? Які застереження сховали у своїх історіях? І чи вивчили ми цей урок?
А тепер уявіть: ці автори раптово опиняються на російсько-українському фронті. Чи впізнають вони в сучасній війні відлуння тих помилок, про які попереджали? Чи доречно порівнювати росіян з орками, а НАТО – з Міністерством Магії, яке недооцінило можливість повернення Волдеморта?
Із книгою «Фантасти на війні» її читачі підуть дорогами Донбасу. Де замість драконів – танки, а замість темних лордів – кремлівські диктатори. І спробують відшукати заховані сенси та невивчені уроки. Можливо, фентезі – це дещо більше, ніж просто казки?
Єлизавета Восковнюк: «Який сенс писати про те, що всі й так знають?»
Для «Літтреду» я розпитала Єлизавету про створення «Фантастів на війні».
Єлизавета Восковнюк народилась в Кам’янці-Подільському. Там же закінчила університет, де вивчала історію. Далі навчалася у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. У 2015-му стала учасницею стипендійної програмі уряду Польщі для молодих науковців, де ознайомилася з політичними науками. З 2017 по 2020 рік була копірайтеркою на СТБ та 1+1. Тоді ж почала писати художню літературу. В лютому 2022-го дебютувала з романом «Хроніки загублених душ. Шлях Давида».
– Чому ти вирішила писати книгу «Фантасти на війні»?
– Це загалом мій перший досвід роботи в жанрі нон-фікшн. Я ніколи не планувала писати подібну літературу і завжди орієнтувалася на фікшн. Це здавалося цікавішим. Люблю вигадувати історії і проживати їх разом з читачами. Люблю смішити і доводити до сліз. Хіба в нон-фікшені це можливо? Ото ж бо!
Однак потім я вступила до Ягеллонського університету на напрямок літературна критика. Там зрозуміла, що рецензія на книжку чи критична стаття можуть бути зовсім не банальними. Я опанувала десятки різних стратегій, форм і способів письма. Це значно вплинуло на моє бачення літератури.
Приблизно тоді ж я випадково натрапила в інтернеті на коротеньку замітку про Ігоря Шевченка – першого перекладача «Колгоспу тварин». І одразу ж загорілася ідеєю написати про це книгу. Я ще не знала, як саме вона виглядатиме. Але точно знала що хочу сказати.
Українська література багата й різноманітна. Вона не обмежується шкільною програмою і слава богу. На полицях під товстим шаром пилу заховані справжні скарби. Хтось мусить їх відкопати.
– Як ти шукала матеріали для книги «Фантасти на війні»?
– Почала з того, що перелопатила весь український інтернет в пошуку будь-яких критичних статей, рецензій чи інших публікацій присвячених українському перекладу «Колгоспу тварин». Цей пошук тривав не довго. Я тоді сильно засмутилася і навіть роздумувала над тим, аби призупинити роботу. Однак, на щастя, вчасно отямилася.
«Який сенс писати про те, що і так всі знають?», – запитала себе я. Сенсу виявилося небагато. Тож я збадьорилася й почала шукати в англомовних матеріалах. Звідти походить основна фактажна частина матеріалу. Все, що стосувалося українського аспекту, збирала буквально по піщинках. Якось так назбиралося аж на цілу книгу «Фантасти на війні».
– Скільки часу працювала над рукописом?
– Приблизно рік. Могла б швидше, але тоді саме народилася моя донечка, що не сприяло підвищенню продуктивності. Деколи я гойдала її на колінах, однією рукою тримала пляшечку, а іншою друкувала. З того часу правою рукою друкую швидше, ніж лівою.
– Що відкрила для себе під час написання книги «Фантасти на війні»?
– Кожен з фантастів по суті пише про те ж саме – про повторюваність і банальність зла. Ба більше, вони беруть це не з голови, а з реальної історії. Перша і Друга світові війни, Холодна війна, Карибська криза, диктаторські режими, що змінюються один за одним і багато-багато іншого нічому нас не навчили. Тепер ми маємо іншу, але по суті ту ж саму війну.
Чи людство взагалі здатне вчитися на своїх помилках? Оптиміст в мені каже: так. А песиміст культурно мовчить. Втішає лиш те, що досі зло завжди програвало. За це пропоную і триматися.
– Що виявилось неочевидним для тебе?
– Найбільш неочевидними виявилися… очевидні речі. Чому росії так легко вдається підмінювати поняття (не війна, а спеціальна військова операція; не напад, а превентивний удар)? Мало того, чому люди на це ведуться?
Відповідь я знайшла у Орвелла. Його принцип «дводумства» чудово все роз’яснив. То ж тепер я не ставлю собі жодних дурних запитань, не шукаю у війні глибини, а в діях ворога логіки. Це ж раджу й іншим для збереження здорової психіки. Світ не такий складний, яким ми його уявляємо, просто деколи нам хочеться все ускладнити.
Повернення Гаррі Поттера в Україну
Здавалося б, слава Гаррі Поттера давно стихла. Він переміг Волдеморта, відновив рівновагу між світом маглів та чарівників, а опісля жив довго й щасливо. Історія, яку створила Джоан Ролінґ, завершилася саме так, як ми того хотіли. Звідки ж нам було знати, що рівно за двадцять років з моменту виходу українського перекладу книги ми знову станемо свідками тієї самої битви зі злом, яка несподіваним чином перетне межу фантазії та увійде в реальне життя.
24 лютого 2022 року Волдеморт знову напав на українські землі. Раніше він уже намагався знищити наш народ, але зазнав поразки. Зараз він накопичив сили, заручився підтримкою союзників і розпочав велику кровопролитну війну, що здатна знищити цілий світ, а не лише Україну. Всі з затамуванням подиху чекають на появу Гаррі Поттера. Але де наш герой?
Мабуть, це питання варто поставити творчині Поттера, бо хто, як не вона, знає всі перипетії його життя. Судячи з її дописів у Twitter, серце і думки Джоан Ролінґ – разом з нами, а отже – вся сила світлих чарівників, які не піддалися злу й не зрадили добро.
Після зухвалого нападу росії Джоан Ролінґ не припиняє висловлювати підтримку Україні. Так, 1 січня 2023 року письменниця привітала українців із Новим роком, додавши хештег #SlavaUkraini. Вона також пожертвувала 1 мільйон фунтів стерлінгів благодійній організації Lumos, щоб допомогти українським дітям, які постраждали внаслідок війни.
А ще Ролінґ надала безкоштовний доступ до українського перекладу Гаррі Поттера, зробленого Віктором Морозовим, на сайті свого видавництва «Pottermore Publishing». Дивно, але це не призвело до зниження продажів друкованих видань «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Навпаки, така ініціатива сприяла підвищенню інтересу до українських видань серед читачів. Багато людей, знайомившись із безкоштовними електронними версіями, вирішило придбати друковані книги, щоб підтримати українське видавництво й мати фізичні копії у своїх бібліотеках. Це також допомогло «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» зміцнити свою репутацію національного видавця, що підтримує українську культуру та мову. А українським читачам дало можливість самостійно переконатися в тому, наскільки пророчою є історія про маленького чарівника, бо паралелі напрошуються самі. Шляхом нехитрих маніпуляцій кожен помітить схожість між Путіним і Волдемортом, особливо в методах ведення війни та цілях, які ставлять перед собою обидва диктатори.
[…]Кожен тиран вірить у власну винятковість, хоча на справді всі вони однакові: прагнуть влади й абсолютної покори, нікому не довіряють і панічно бояться зради. Путін, як і Сталін до нього, а також усі російські царі, вважає себе помазаником Божим, який правитиме вічно. Проте кожен з них виявився смертним. Шукаючи джерела абсолютної сили – свою бузинову паличку – вони так і не зрозуміли головного: не паличка робить із людини могутнього чарівника, а чарівник надає паличці могутності.
На противагу цьому Гаррі Поттер ніколи не прагнув могутності. Він був звичайним хлопцем, який виріс у звичайній маглівській сім’ї й несподівано дізнався, що він – чарівник. Слава завжди тягнула його вниз і часто поверталася до нього спиною. Пропаганда то підносила його до рівня месії, то опускала так низько, що вже нижче не було куди. Але юний чарівник ніколи не намагався виправдатися або доводити щирість своїх намірів – за нього завжди говорили його вчинки. Під час останньої битви, коли на Гаррі чекала вірна смерть, він зробив найсміливіший вибір – не втекти. Подібний вибір стояв і перед сучасним президентом України Володимиром Зеленським, який увійшов в історію як «президент, що не втік» (адже були й інші варіанти).
Мабуть, саме ці думки надихнули польських художників створити мурал у Познані, де Володимир Зеленський зображений в образі Гаррі Поттера, а Путін – як Волдеморт.
Тільки не поспішайте записувати мене в прихильники Володимира Зеленського – у мене до нього є власне ставлення, яке значно критичніше за позицію польських художників. Якщо вже заговорили про цю тему, то, на мою скромну думку, Гаррі Поттером є кожен українець, який у міру своїх можливостей наближає нашу перемогу: військові, медики, волонтери, вчителі, всі, хто донатить на ЗСУ і не здається. Адже Гаррі Поттер переміг не тому, що був сильнішим, а тому, що за його плечима стояли вірні друзі, яких не можна було підвести, а також мільйони беззахисних маглів, які опинилися в смертельній небезпеці, навіть не підозрюючи про це.
Ми легко можемо помітити багато інших спільних рис, що об’єднують війну в книзі Ролінґ з війною за виживання України. Передусім – це особлива любов тиранів до символізму. Так, Гітлер обрав собі свастику, Путін – літеру «Z», а Волдеморт використовував «Чорну мітку», щоб розділити світ на «своїх» і «чужих». Додайте сюди повну безпорадність світових політиків, які могли б зупинити кровопролиття, але через страх, недалекоглядність і ба нальну нерозумність не зробили цього. Міністр магії Фадж до останнього заперечував небезпеку Волдеморта, натомість оббріхував Гаррі і Дамблдора, ніби ті хочуть захопити владу. Усвідомлення реальної ситуації приходить надто пізно – коли вже нічого не можна змінити. Якби світові політики зробили висновки з історії Фаджа, Україна давно отримала б необхідну військову допомогу і вже перемогла в цій жорстокій війні. Але, схоже, вони надто «занепокоєні» й не мають часу на читання Гаррі Поттера.
[…]Ще за шість років до початку війни в Донецьку почали переслідувати Гаррі Поттера. За ініціативою депутата Олександра Адамова в серпні 2008 року книгу Ролінґ виключено зі шкільної програми. Мабуть, хтось боявся, що школярі помітять схожість між Путіним і Волдемортом і не захочуть вступати до лав смертежерів. Цікаво, що сам Олександр Адамов утік із захопленого «маглами» – сепаратистами – Донецька і нині проживає в Києві, як і багато його однодумців.
А що ж із самим Гаррі Поттером, місце перебування якого так цікавило нас на початку розділу? Рада повідомити: за даними штучного інтелекту він приєднався до лав ЗСУ. Навесні 2023 року в соцмережах швидко поширилося відео, на якому персонажі зі світу Гаррі Поттера зображені у військовій формі. Міністерство оборони України не втрималося і поділилося цим відео, тегнувши Джоан Ролінґ і написавши короткий, але промовистий текст: «У світі літератури є багато персонажів, які мріють долучитися до #UAarmy – стати на сторону добра». Звісно, в російських пропагандистів це викликало цілий шквал емоцій – вони останнім часом взагалі якісь надто чутливі. Так недовго й згоріти на роботі. Але нам із вами час видихнути, зібратися й приготуватись до вирішального бою.
Усі вже обрали, на чиєму вони боці? Чарівні палички напоготові? Хто перший вигукне: «Експекто Патронум»?
