Як часто можна почути від дітей: «Не хочу читати! В школі читай, вдома теж… Це не цікаво!». Звісно, що є й маленькі читайлики, яких і за вуха від книжки не відірвеш. Але ми таки маємо проблему через небажання читати. Як з нею бореться, ще й досить успішно, «Лисячий клуб ЧиТанців» у Домі Франка, розповідаємо для читачів медіа «Львівська Пошта».
Примушувати чи заохочувати
Як показує минулорічне дослідження агенції Info Sapiens на замовлення Українського інституту книги, залученість до читацьких практик спадає з віком. Щоденно читають лише 18% дітей віком 6‐9 років і 15% дітей віком 14‐17 років. А 15 % дітей 6-9 років і 18% дітей 14‐17 років ніколи не читають на дозвіллі. Також результати дослідження свідчать, що частка дітей, які читають виключно для задоволення, скорочується. Натомість зростає частка тих, яких змушують читати.
Саме для того, щоб зацікавити читанням дітей від 5 до 10 років, у Домі Франка вже майже рік збирається «Лисячий клуб ЧиТанців». «Це інтерактивні презентації дитячих книжок за участі їх авторів зі співами-танцями, мастерками, забавами з Лисом Микитою, руханками і подарунками. Вони дуже «заходять» дітям і дорослим, плануємо продовжувати їх. Пасувало б бодай раз на місяць. Мріємо про книжковий клуб, бо книжка заспокоює, єднає», – розповідала мені на початку лютого виконувачка обов’язків вченого секретаря музею Анастасія Ковалишин.
Відтоді «Лисячий клуб ЧиТанців» здобув чималу популярність серед найменших читайликів. А ще став переможцем мистецького конкурсу від УІК на організацію і проведення заходів із промоції читання. Завдяки цій підтримці впродовж літа й осені зустрічі «Лисячого клубу ЧиТанців» відвідали письменники і письменниці із Сум, Тернополя, Києва, Одеси.
Минулої суботи Лис Микита приймав у гостях відомого дитячого письменника Сашка Дерманського з Києва. Автор уперше був гостем Дому Франка і привіз до Львова перевидання вже знаної історії «Король буків, або Таємниця смарагдової книги». Ця зустріч стала фінальною в рамках цьогорічної співпраці Дому Франка з УІК. Втім точно не останньою для «Лисячого клубу ЧиТанців».
Читати чи бавитись
«Лисячий клуб ЧиТанців» задумувався як читацький клуб для дітвори дошкільного та молодшого шкільного віку. Але виріс у щось значно більше. Бо поміж читанням його учасники розмовляють на часто несподівані й непрості теми. А ще – бавляться, дуріють, навчаються щось майструвати. Маленькі і дорослі гості танцюють під тематичну пісню. Лис дарує листівки, надруковані за підтримки Українського інституту книги. А постійні учасники отримують путівничок «Дім, де звірі говорили», авторкою якого є наукова працівниця Дому Франка Галина Мазур. Його також надрукували за кошти з держбюджету за сприяння УІК. І це перший в Україні путівник для дітей по меморіальному музею.
Все крутиться довкола книги, яку члени команди обирають для читання й обговорення в колі учасників клубу. Так діти приймають модель, що читати – це круто, а читати разом з однолітками – й поготів. Вони вчаться говорити вголос про свої почуття, тривоги, страхи, радощі, розкриваються собі і своїм одноліткам. Тобто читання працює як своєрідна терапія.
Безпосередності атмосфері читань додає традиційний модератор і господар клубу Лис Микита. Цей бешкетник не соромиться поставити «не таке» питання, бути смішним чи дивакуватим. Саме з Лисом діти пізнають світ та себе в ньому через читання книг різних авторів. Хоча переважно таки сучасних, бо присутність автора та його участь у читанні вже стала особливістю «Лисячого клубу ЧиТанців».
Комунікаційна менеджерка проєкту Гандзя Гошко пояснює: «Нам хотілося створити продукт, який би відірвав дітей від ґаджетів і утвердив їх у думці, що читати круто. Бо ж це справді так! Через едютеймент нам вдалося сформувати у Домі Франка спільноту книголюбів. Це неперевершене відчуття бачити, як діти комунікують з авторами, яких читали у шкільному підручнику. Як вони набираються сміливості запитати те, що їм хотілося. Чи, наслідуючи дорослих, беруть автограф і кажуть автору щось приємне або й критичне. Вони стають ерудованіші, впевненіші в собі, відкритіші до світу! І книги та Дім Франка відіграють в цьому важливу роль».
В очікуванні продовження
Команда «Лисячого клубу ЧиТанців» вже плекає плани на наступний сезон. «Проєкт згуртував відданих читачів – дітей, які постійно відвідують засідання, готуються до читань і активно долучаються до розмови, – каже менеджерка проєкту, завідувачка науково-освітнього відділу Дому Франка Зоряна Дрозда. – Зараз плануємо різдвяні «ЧиТанці». Хочемо почитати «Чудернацьку карпатську історію» Василя Карп’юка. Також у планах Іван Андрусяк і його поезія, Катерина Перконос, Богдана Крип’якевич, Наталя Ґуркіна, Леся Кічура, Катя Сіль, Слава Світова і Софія Філіпчук».
Надалі плануються незначні зміни у форматі засідань «ЧиТанців». Команда проєкту хоче розширити перелік авторів та книг, додати українських класиків дитячої літератури. Тут планують дати більше простору й можливостей дітям проговорити враження від книжки. Наразі творці клубу в пошуках додаткового фінансування, щоб мати можливість гостити письменників з усієї України. Окрім того, «Лисячий клуб ЧиТанців» дав поштовх до роботи над жанром музейного уроку. На ньому читатимуть і обговорюватимуть твори Івана Франка зі шкільної програми, а проводитиме такий урок сам Лис Микита.
Утім проблема популяризації читання й далі залишається актуальною, навіть гострою. І не лише для дітей молодшого шкільного віку. «Виростає покоління, яке сприймає світ у цілком інших форматах. Для якого текст понад кілька сторінок часом стає великим викликом. Яке звикає спілкуватись стилем месенджерів, – веде далі співрозмовниця. – Тому існування простору, де цінують смак читання і запах паперової книги, плекають чуття слова і намацування сенсів, сьогодні вкрай потрібне. І що більше різних цікавих просторів та спільнот такого штибу буде, то краще. Тож команда Дому Франка обговорює формати майбутніх читацьких клубів для підлітків і для дорослих».
Зоряна Дрозда – мама трьох дітей і знає про проблему нечитання з власного досвіду. Тому я попросила її поділитись порадами, як долучити дітей до читання. Ось що вона пропонує: «Не полишайте цієї справи, але й не тисніть. Шукайте різні жанри. Багато говоріть про це, щоб зрозуміти, що не так. Показуйте, що не вдається в навчанні чи в житті, тому що діти не читають. Постійно щось пропонуйте – це можуть бути як комікси, так і енциклопедії. Обговорюйте з дітьми те, що прочитали самі і проводьте паралелі з дитячими книжками. Мені це не важко, я в контексті. Головне – не здаватись і робити це разом».
Добірка книг від «Лисячого клубу ЧиТанців»
«Моє маленьке місто. Заводське» Анни Коршунової
Так багато існує путівників і дитячих книг, які розповідають історію великих міст, а ось маленькі містечка й селища України чомусь лишаються поза увагою. У цій книжці автори вирішили виправити ситуацію й познайомити читачів з невеликим, але особливим, цікавим і затишним містом на Полтавщині. За звичайною назвою «Заводське» стоять неймовірні історії, легенди й бувальщини, безліч цікавих фактів, і головне – люди, працьовиті й віддані рідній землі, які з притаманним українцям почуттям гумору й впевненістю в успіху своєї справи будують майбутнє.
«Моє маленьке місто. Заводське» – одна з книг, яку читали на зустрічі Анною Коршуновою. Ця письменниця, поетеса, краєзнавиця, блогерка, лауреатка «Дитячої книги року BBC-2017» привезла кілька власних книг про маленькі містечка на Сумщині. Під час зустрічі з нею учасники «Лисячого клубу ЧиТанців» говорили про мандри, Сковороду, козацтво, краєзнавство, Голодомор, Майдан, пам’ять роду. А також проходили квест, знайомились з козацьким скорописом і вчились робити родинну скриньку спогадів.
«Повчальні пригоди Медунчика. Майже невигадані історії» Лариси Миргородської
«Повчальні пригоди Медунчика» – розвиваюче, оригінальне видання, що виховує любов до природи, бажання глибше пізнавати її та берегти. Лариса Миргородська – авторка екологічних радіопроєктів, тому вона в темі. В одній з історій не випадково розповідає про шкоду для організму штучних харчових добавок, бо також має фаховий досвід контролю за технологією виготовлення і якістю харчових продуктів. Стиль казкарки – ненудний, сучасний, розповідь перемежовують поезії, які легко запам’ятовуються. Доповнюють текст акварельні ілюстрації Євгенії Шевченко.
Під час зустрічі з тернопільською авторкою учасники «Лисячого клубу ЧиТанців» бавилися вікторину, ласували медком, розфарбовували гіпсові фігурки джмелів, бджіл і квіточки.
«Лео-Фу, або Я народився собакою» та «Панцир, лапи й
крила пані Оксани» Валентини Захабури
Герой першої книги, маленький бульдог Лео живе у родині, де його всі люблять. Він теж виявляє свою любов, як уміє, але чомусь господарі вважають, що він робить збитки. Тож часто бульдожик чує у свій бік: «Лео, фу!» і навіть вважає, що Лео-Фу – це його ім’я. Одного дня безтурботне життя Лео змінюється: йому доведеться розлучитися з люблячою сім’єю. До того ж Лео тепер ходитиме на справжню, хоч і не звичну для собаки роботу…
Героїня другого видання пані Оксана живе звичайним розміреним життям. Вона варить варення з шишок, ходить на улюблену роботу, аж тут… На її голову починають звалюватися різні тварини: черепах Олег Петрович, шпорцеві жабки Жабокряки Мар’яновичі… І як їм усім дати раду, коли світ накриває хвиля солодкого дондурма-вірусу, а колега просить прихистити справжнісіньку панду? Ця кумедна історія покликана навчити читачів піклуватися про різних хатніх улюбленців. І навіть заснована на реальних подіях… ну, майже реальних.
Валентина Захабура – столична письменниця, авторка і виконавиця пісень, бібліотекарка, педагогиня. Разом із нею учасники «Лисячого клубу ЧиТанців» робили закладинку до книжки у вигляді домашнього улюбленця. А ще мали майстерку з акторської майстерності і перевтілювались у тваринку.
«Хто такі котулаки?» Галини Ткачук
Брати-близнюки Лев і Мирчик мріють навчитися перекидатися на диких звірів. Тому вирушають у селище вередливих відьом і відьмаків, де зустрічають свою прабабусю Малину Зловісну та двоюрідну сестру Ладу. Їм відкривається таємниця котулаків, однак це лише початок. Уклавши угоду з вередливими мешканцями Доброго Дуба, діти їдуть до Києва шукати легендарну бібліотеку Ярослава Мудрого. Які саме книжки потрібні котулакам? У чому полягають секрети хатини звірулаків і захаращених київських підвалів? Читайте в першій книжці серії «Котулаки».
Вигадала котулак українська письменниця, літературознавиця, редакторка Галина Ткачук. Саме тому учасники «Лисячого клубу ЧиТанців» розпитали у гості зі столиці все про її героїв. І навіть зробили на майстерці маски котулак.
«Єнот Ракета та інші герої» Євгенії Завалій
Тварини, як і люди, потерпають від війни в Україні. Але і господарі, і волонтери щодня рятують своїх улюбленців із зони бойових дій. У новій книзі Євгенії Завалій — історії порятунку 12 тварин, які зворушать серця і маленьких, і дорослих читачів. Авторка вміє і розчулити, і розсмішити, розповідаючи про відважних месників, які не лише потребують порятунку, а й самі допомагають боротися з окупантами, як‑от цап Борис, совеня Джаміль, бджілка Яся чи хоробрі єноти Комета і Ракета. Ці історії порятунку і спротиву допоможуть маленьким читачам пережити важкі часи війни і дадуть надію на краще. 10 гривень від вартості цієї книжки перераховують UAnimals – організації, яка здійснює порятунок тварин із зони воєнних дій в Україні.
Гостею цього засідання «Лисячого клубу ЧиТанців» стала Євгенія Завалій з Одеси – письменниця, активістка, волонтерка, популяризаторка сучасної української літератури. Це була тепла зустріч, приурочена Міжнародному дню захисту тварин. Учасники клубу поговорили про врятованих від війни звірят, історії яких Женя записала у своїй новій книжці. Долучилась до події і працівниця ведмежого притулку «Домажир» Тетяна Перевій. А Лис Микита змайстрував з дітьми маски цапа Бориса – героя книжки.
«Король Буків, або Таємниця смарагдової книги» Сашка Дерманського
Малий бука Гаврик та дракониця Джульєтта тяжко гарують на деспотичного короля. Так триває доти, аж поки у руки Гаврика не потрапляє загадковий щоденник. Ці записи чекали аж триста років, щоб їх прочитали! А тоді вже ніщо не буде як раніше. Готуйтесь, Гаврику та Джульєтто, до дивовижних пригод, вогнедишних курей і кровожерних помідорів! Вам також доведеться навчитись перемагати королівських посіпак і розгадувати містичні пророцтва.
А все тому, що народу буків потрібен новий король! Це пригодницьке фентезі, сповнене гумору, чарів і захопливих сюжетних поворотів. Ця книга сподобається як молодшим школярам, так і підліткам, які люблять фантастичні світи, наповнені магією та гумором. Вона про те, що навіть найменші герої здатні на великі вчинки.
Зустріч із Сашком Дерманським, твори якого є в шкільній програмі з літератури, закривала сезон «Лисячого клубу ЧиТанців». Діти розгадували назви книжок автора, які зашифрували у містичні пророцтва, майстрували кігті драконів і перевтілювались у дракончиків та дракониць.
