32 роки тому, а саме 19 лютого 1992 року Верховна Рада приняла постанову «Про Державний герб України». Та за двома невеличкими абзацами тексту сховані перипетії, які не вщухають досі і про які сьогодні розповідає «Львівська Пошта».
Державний герб України створили і затвердили вже після здобуття Незалежності. Взагалі питання державної символіки було надзвичайно дражливим. Комуністи і партійці через підконтрольні видання намагались її дискредитувати. Синьо-жовтий прапор, який обрали за державний, вдалось затвердити 28 січня 1992 року, хоча й були спроби вліпити на нього третю смугу – червону. А з гербом визначитись було важче.
З чого все почалось
В 1991-му в Києві провели цілу наукову конференцію щодо держсимволіки. За її результатами науковці рекомендували відновити національні символи – синьо-жовтий прапор і герб тризуб. Цю пропозицію вніс історик Андрій Гречило, згодом її опублікували газети, що підтримували Народний рух – «Культура і життя» та «Літературна Україна».
Верховна Рада оголосила конкурс на створення проєкту герба. Журі було на диво адекватним, з понад 200 поданих робіт в жовтні 1991 року кращою визнало роботу львів’ян Андрія Гречила і Івана Турецького.
«95 чи 98% робіт містили зображення тризуба – це вже був своєрідний прорив. Були й кумедні, на яких тризуб поєднували з радянською символікою – зіркою чи серпом і молотом. Ми прагнули дати ширший зміст, щоб можна було презентувати Україну у світі, тому запропонували великий і малий герб, – згадує співавтор малого герба України, автор альбому «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» (видавництво «Родовід» виклало його у вільний доступ) Андрій Гречило, який зараз очолює Українське геральдичне товариство. – Для малого взяли за основу проєкт, прийнятий Центральною радою у березні 1918 року. Намагались його геральдизувати, вписали герб у синій щит. Дотримувались ідеї тяглості української державності від Української Народної Республіки. Ми перемогли, та остаточного рішення по гербу не було».
Вдала ідея чи petra scandali?
Самі того не розуміючи, автори зображення запропонували ідею великого герба, який ще не раз поп’є їм крові і сприятиме спекуляціям комуністів. У грудні комісія ВР з питань культури провела додаткові слухання. Академік Ігор Юхновський порадив не згадувати про великий герб і УНР, щоб за тризуб таки проголосували. Андрій Гречило і Іван Турецький трохи подискутували і погодились. До них приєднався київський художник Олексій Кохан, разом за тиждень напрацювали різні варіанти і зробили малюнки на планшетах для затвердження в ВР. «Обрали п’ятисторонній щит. А от щодо тризубу я наполіг, щоб його зробили в графіці, подібній до роботи Кричевського. Так ми зберігали спадковість по символіці 1918 року», – пояснює історик.
Голосування у Верховній Раді відкладалось аж до 19 лютого. Були побоювання, що не вдасться зібрати потрібної кількості голосів. Постанову «Про Державний герб України» ставили на голосування кілька разів, але з енної спроби її таки підтримали. Щоправда в остаточному варіанті постанови довелось врахувати побажання залу і внести згадку ще й про великий герб, який десь колись намалюють з чим хочуть. На рішення вплинув президент Леонід Кравчук, який нагадав, що дітям, які закінчують школи, треба видавати атестати. І що там малювати, якщо радянська символіка вже недійсна?
Герб і Конституція
Малий герб повноцінно увійшов у всі сфери життя. Погрози комуністів, що зміна символіки викличе протистояння в державі не справдились. Але в 1996 неіснуючий великий герб ледь не запоров прийняття Конституції. Конституційна комісія в остаточній редакції статті записала: в Україні є один герб і все.
«Це запропонувало наше геральдичне товариство. Я надіслав листа, вони прислухалася. Мотивував, що це знову провокуватиме протистояння в ВР. Так воно зрештою і сталося. В Конституційну ніч найбільше протистояння в залі викликали три статті – про державну мову, державні символи і статус Криму, – веде далі співрозмовник. – Статтю про держсимволи переколошматили, щоб задовільнити комуністичну більшість, що буде великий герб з урахуванням герба війська Запорізького, тобто козака з мушкетом і малого державного герба. Не зрозуміло, де має бути той козак – чи він буде тримачем, чи елементом у щиті, поділеному кілька частин, чи він буде над щитом».
Комуністам і це не підійшло, бо хотіли, щоб на гербі було хоч щось червоного кольору. Їм пообіцяли зробити червоними шаровари в козака і зрештою за 20 статтю проголосували. Та великого герба в Україні досі нема.
Чи потрібен великий герб?
Андрій Гречило переконаний, що питання з великим гербом можна було вирішити досить швидко, та все пішло не тим шляхом: «Почалися різні підкилимні справи. Міністерство культури проводило конкурс рік, члени журі пропихали свої проєкти, які не відповідали ані геральдичним нормам, ані Конституції. Верховна Рада відхилила його результати, потім проводили повторні, але нічого з того не вийшло».
Великий герб мають переважно монархічні держави, його використовує лише монарх. То для чого такий герб Україні? Якщо таки треба – фахівцям достатньо напрацювати концепцію, як він має виглядати, оголосити конкурс, втілити графічно і затвердити кращий проєкт.
Якщо великий герб не потрібен – треба внести зміни в Конституцію. Один герб має більшість країн в світі, зокрема сусідня Польща, Німеччина, Швейцарія. Та для зміни Конституції ВР має прийняти рішення про її редагування 300 голосами, схвалити на всеукраїнському референдумі і затвердити зміни у ВР 300 голосами. Та це можна зробити лише після завершення війни, бо під час війни вносити зміни до Конституції заборонено.
