У великому місті багатоповерхові будинки є їхньою невіддільною частиною. Тут проживають різні люди, тому важливо зробити простір зручним для усіх. Зокрема, й для ветеранів, які залишили своє здоров’я на війні, потрібно забезпечити належні та комфортні умови.
«Львівська Пошта» дізналася, як зробити доступним багатоквартирний будинок, куди звертатися та скільки це коштує.
Пандус чи підіймач: що потрібно встановити
У 2018 році у Львові затвердили Програму забезпечення доступності житлових приміщень осіб з інвалідністю у кріслах колісних та осіб з інвалідністю з порушенням зору 1 групи. Згідно з нею міська влада забезпечує виготовлення пандусів та встановлення електропідіймачів за бюджетні кошти.
Зокрема, ми надіслали запит до ЛМР щодо кількості встановлених пандусів та підіймачів з 2022-го та у перший квартал 2025 року, проте на момент публікації матеріалу відповідь не отримали.
Щоб взяти участь у цій програмі, людина, яка користується кріслом колісним, має написати звернення у Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП) або ж у районну адміністрацію за місцем проживання, а також додати документ про інвалідність.
Як зазначила Ірина Маруняк, заступниця міського голови Львова з питань доступності, після цього моніторингова група виїжджає на місце вирішує, що необхідно встановити: пандус чи підіймач.
«Це залежить від багатьох речей: від висоти ґанку біля під’їзду, чи є простір для облаштування пандуса та яким він має бути.
Пізніше формуємо список адрес і подаємо його на розгляд комітету доступності. І після цього приймають ухвалу сесії міської ради про затвердження цього переліку і виділення коштів на облаштування», – кажу співрозмовниця «Львівської Пошти».
Вартість облаштування пандусів і підіймачів
Кожні три місяці фахівці управління соцзахисту ЛМР оновлюють списки людей, які користуються кріслами колісними, й пропонують допомогу щодо організації доступного простору.
Щодо вартості, то вона залежить від того, що вирішили встановити у будинку. За словами Ірини Маруняк, облаштування металевого пандуса обійдеться в середньому від 150 000 до 350 000 гривень – на ціну впливає його довжина, наявність бетонної основи і замощення тротуарною плиткою.
Електричні підіймачі, які монтують всередині під’їзду, коштують 200 000-250 000 гривень, зовнішні – 350 000-400 000 гривень. Крім того, у старих будинках в історичній частині міста облаштовують спеціалізовані ліфти з автоматичними дверима.
У 2025-ому в місті таких спорудили чотири, а цього року місто встановить ще один, наголосила Ірина Маруняк. Вартість такої конструкції, разом з бетонною основою та впорядкуванням доріжки до неї, становить 1 300 000 гривень.
Конфлікт щодо пандуса на вулиці Виговського
Наприкінці минулого року у Львові виник скандал щодо монтування пандуса на вул. Вітовського для військового Сергія Власова. Чоловік мав важке поранення та йому встановили протези обох ніг.
Користуватись ними постійно складно, тож військовослужбовець, який разом зі сім’єю проживає у багатоповерхівці, звернувся до Залізничної районної адміністрації з проханням поставити пандус біля під’їзду, аби було зручно пересуватися на кріслі колісному.
Деякі сусіди захисника обурилися розмірами пандуса й що він займає частину газону. Під час перевірки комісія з питань доступності визначила, що конструкція відповідає усім нормам. Лілія, дружина, розповіла, що чоловіку зручно користуватися цим пандусом, коли він приїздить до Львова, адже Сергій – чинний військовослужбовець.
Андрій Жолоб, керівник Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, розповів, що у місті очікують до 50 000 ветеранів. Місто має підготуватися до повернення військових та створити для них комфортні умови.
Як зауважив Андрій Жолоб, до Центру надання послуг учасникам бойових дій нечасто звертаються з проханням встановити пандус або підіймач, зазвичай з такими питаннями ветерани йдуть до районних адміністрацій, де будуть окремі заступники з питань доступності.
Нині таких звернень не є дуже багато, адже чимало бійців ще проходять реабілітацію. Проте команди, які оглядають помешкання, мають до кожного випадку застосовувати індивідуальний підхід.
«Наприклад, ветеран з ампутаціями живе в гуртожитку на сьомому поверсі, тому поставити там спеціальний ліфт неможливо. А облаштувати пандус «для галочки» не варто. Нарешті ми відходимо від такої практики», – каже Андрій Жолоб.
Як зробити доступною стару забудову
Якщо під час будівництва нових житлових комплексів споруди та простір навколо них мають робити безбар’єрним згідно з Державними будівельними нормами (ДБН), то як облаштувати доступність у будинках, які зводили, до прикладу, 50 й більше років тому?
Зокрема, якщо це малоповерхова забудова, то є можливість встановити зовнішній ліфт. Коли мовиться про будинки, які зводили за Радянського Союзу, то в них є пороги перед входом у під’їзд, сходи на перший поверх, а ліфт може не працювати до другого поверху й часто є вузьким і невеликим.
Ірина Маруняк зауважила, що розглядали питання щодо модернізації ліфтів в межах Програми забезпечення доступності житлових приміщень осіб з інвалідністю у кріслах колісних та осіб з інвалідністю з порушенням зору 1 групи.
«Ми аналізуємо ліфти, ширину дверей. Вона коливається від 65 до 80 сантиметрів. На засіданні комітету доступності досліджували перелік об’єктів зі встановленими пандусами та підіймачами, й де потрібно розширити шахту ліфта, щоб людина на кріслі колісному мала змогу піднятися на свій поверх. Водночас потрібно обережно підходити до такого питання, адже цим повинні займатися архітектори, розробити проєкт, що пройшов експертизу. Мовиться про внутрішньобудинкові роботи й варто все зробити якісно, щоб не було небезпеки для жителів будинку», – зауважила заступниця міського голови Львова з питань доступності.
Крім того, біля будинку має бути тактильна плитка для людей, що мають порушення зору. «Згідно з ДБН, таку плитку повинні облаштувати за 20-60 сантиметрів до входу в під’їзд. Проте в кожному конкретному випадку потрібно увалювати індивідуальне рішення, адже, наприклад, сходинка може бути вузькою й плитка на ній не поміститься. У новобудовах створення доступного середовища є обов’язковим», – наголошує Ірина Маруняк.
«Норми є, а їх ніхто не захищає»
Віталій Сергійчук, керівник проєкту Inclusive Friendly, в коментарі «Львівській Пошті» зауважив, що ОСББ або управляючі компанії не звертаються за консультаціями з безбар’єрності, адже Державні будівельні норми вичерпно прописані. Крім того, для облаштування інклюзивного простору важливо контролювати весь робочий процес, аби все виконати якісно.
«Наприклад, є така норма, що дерева мають підрізати на 2,1 метра, щоб не пошкодити обличчя. І якщо так трапилось, людина не полінується й подасть судовий позов, то потрібно ще розібратися, до кого позиватися, чи це трапилося на приватній або міській території. Однак такої судової практики в нашій країні поки не існує, принаймні публічно про це не говорили. Водночас органу, який штрафував за невиконання норм, немає. Тож виникла така ситуація, що норми є, а їх ніхто не захищає», – каже Віталій Сергійчук.
Створення доступного середовища в багатоповерхових будинках важливе. Воно не лише полегшує життя людям з інвалідністю, старшим людям, батькам з маленькими дітьми, а й робить простір більш зручним та безпечним для всіх мешканців.
Нагадаємо, цього року у місті планують встановити 46 підіймачів, 32 пандуси та два транспортери у житлових будинках.
