Єромонах-студит Святоуспенської Унівської лаври Макарій Дутка, який збирає вже 36-й мільйон гривень пожертв на Збройні сили України, заохочує донатити для воїнів. Отець є багаторазовим чемпіоном України з паверліфтингу в різних номінаціях.
У лютому 2024-го в Києві поставив рекорд України з жиму штанги лежачи. Перемогу присвятив захисникам України і закликав тих, що його вітали, донатити для військових.
Відтоді збірки не припиняються – на дрони, РЕБи, авто, на медицину. Він також долучився до ініціативи «Пташки перемоги», на благодійні аукціони у Львові дає свої лоти.
«Я молився і просив Бога, як би міг допомогти задля перемоги України. Зараз моєю місією в часі війни є допомога захисникам і захисницям, допомога воїнам у протезуванні. Люди мені довіряють, донатять, переказуючи гроші на рахунок. Згодом кошти йдуть на придбання дронів, РЕБів, автівок для фронту», – зазначив «Львівській Пошті» отець Макарій Дутка.
«Зараз моєю місією є допомога захисникам і захисницям, допомога воїнам у протезуванні»
Україна стоїть і бореться. Зараз у кожного громадянина України є своя місія – на фронті, в тилу, у волонтерстві. Отче, якою є ваша місія в часі війни?
У перший рік повномасштабного вторгнення я був настоятелем Святоуспенської Унівської лаври, і ми спільно з монахами вирішили приймати внутрішньо переміщених осіб у монастирі. На той час це була наша місія. Загалом прийняли понад 300 родин із України.
Понад 100 осіб із різних регіонів проживали в нас майже рік. На своїй сторінці у фейсбуці я повідомив, що Святоуспенська Унівська лавра приймає переселенців, і українці почали зголошуватися. Місця вистачило для всіх.
Перед прибуттям до нас більшість із них до церкви ходили хіба що на Великдень. А перебуваючи в Святоуспенській Унівській лаврі, ходили на службу, молилися на вервиці. Деякі родини перейшли до Української греко-католицької церкви.
Ми похрестили декілька дітей, мали декілька шлюбів. Хтось повернувся на Київщину, Харківщину, хтось подався за кордон.
Я молився і просив Бога, як би міг допомогти задля перемоги України. Зараз моєю місією в часі війни є допомога захисникам і захисницям, допомога воїнам у протезуванні.
Я займаюся спортом, є багаторазовим чемпіоном України з паверліфтингу. В лютому 2024-го в Києві поставив рекорд України з жиму штанги лежачи.
Тоді й закликав тих, що мене вітали, донатити для військових. Відтоді збірки не припиняються – на дрони, авто. Тривають збірки і в межах ініціативи «Пташки перемоги».
Спочатку вдалося зібрати 100 тисяч гривень, потім 500 тисяч, відтак мільйон гривень. Я зрозумів, якщо люди довіряють мені, донатять, цю справу потрібно продовжувати. Збираю вже 36-й мільйон на Збройні сили України.
«Молюся, прошу Бога, щоби відкрив мені серця людей, бо воїни чекають на допомогу»
Коли торік ви починали збірки, переймалися, чи вдасться вам це?
Коли я розпочинаю нову збірку, завжди хвилююся. Розумію, що не є всемогутнім, що звернуся до людей і все буде. Хвилювання є завжди.
Молюся, прошу Бога, щоби відкрив мені серця людей, бо воїни чекають на допомогу. Тоді ставлю пост у фейсбук, інформую, скільки вже вдалося зібрати на потреби захисників.
Комунікація з людьми, які донатять, важлива. Багато людей думають, що я маю цілу команду. Однак, як кажуть, я сам собі режисер. Є ідея, і починаю її реалізовувати. У фейсбуці і фото, і відео виставляю.
«Тішуся, що мої особисті результати в спорті приносять користь воїнам»
Перебуваючи в монастирі, ви активно займаєтеся спортом. Чому саме спорт, зокрема паверліфтинг?
Я займаюся спортом з2012-го. З 2016-го почав їздити на змагання з тренером Павлом Зіньком. Це Божий дар, що маю такого професійного і доброго тренера. Я йому дуже вдячний. Я є багаторазовим чемпіоном України з паверліфтингу в різних номінаціях, кандидатом у майстри спорту.
Виріс у спортивній родині. Спорт завжди був присутній. Тато є кандидатом у майстри спорту СРСР з бігу. У юності я грав у футбол. Але всі виїзди відбувалися по неділях, а я любив церкву, богослужіння по неділях.
Вагався, що маю вибрати: спорт люблю, але й церкву дуже люблю. Саме тому в юному віці вирішив, що церква мені дорожча.
І в дорослому віці таки повернулися в спорт?
Так, я вже був монахом, священником. Однак спорт перевершив мої очікування – я став багаторазовим чемпіоном України з паверліфтингу в різних номінаціях.
Недарма кажуть, що людина планує, а Бог керує.
Це правда. Колись, ще в школі, жим штанги лежачи мені непогано вдавався. Тепер тренуюся у спортзалі, влаштованому на території монастиря. Займаюся щонайменше годину на день.
Тішуся, що познайомився зі своїм тренером, він мене підтримує, їздимо разом на змагання. Двічі на тиждень тренер приїздить до нас у монастир, тренуюся під його наставництвом.
У травні в Івано-Франківську відбудеться чемпіонат України, хочу поставити там ще один рекорд: 215 кілограмів. Готуємося і не розслабляємося.
Дай Боже, щоб ваші плани щодо нового рекорду реалізувалися! Отче, чому важливо займатися спортом?
Спорт – це здоровий спосіб життя. Спорт дає бадьорість, життєрадісність. Мені до вподоби бути підтягнутим. У здоровому тілі – здоровий дух. Тішуся, що мої особисті результати в спорті принесли і приносять користь воїнам.
«Що більше допоможемо військовим на фронті, то більше їх живих повернеться додому»
Як ви зазначили, ваша місія – допомога захисникам. Про які саме бригади мовиться?
Здебільшого про львівські: 24-та ОМБр імені короля Данила, 80-та окрема десантно-штурмова бригада, 125-та бригада ТрО. Також 68-ма окрема єгерська бригада.
Хтось звертається до мене сам, є родини, які збирають гроші на авто для сина або чоловіка. Збирають довго… Оголошую збір, і нам за декілька днів вдається його закрити. Вдячний усім жертводавцям, які відгукуються на мої збірки! Кожен донат важливий.
Скажімо, днями жінка з Торонто переслала гроші, бо її учень служить у 68-й окремій єгерській бригаді. Також кошти на 68-му бригаду надіслав ще один канадієць, бо в ній воює його двоюрідний брат.
Люди мені довіряють, донатять, переказуючи гроші на рахунок. Зокрема, родина загиблого воїна переказала кошти для побратимів, з якими служив їхній син. І таке бувало не раз.
Автівки посвячуємо в Святоуспенській Унівській лаврі. Воїни приїздять по них самі. Завжди звітую про донати перед жертводавцями.
Благодійна ініціатива «Пташки перемоги» проводить у Львові аукціони задля збору коштів для захисників. Ви також є учасником цієї ініціативи.
Так, я відвідую благодійні аукціони. «Пташки перемоги» – це хороша ініціатива, на часі. На ці аукціони я даю свої лоти: ікони, картини. Скажімо, одну з ікон, яку намалювали й подарували мені, з аукціону у Львові продали за 333 тисячі гривень.
Ще одну ікону львівського майстра продали за понад мільйон гривень. На аукціонах ставки ростуть, відповідно, збільшується вартість лотів. Свої лоти я представляю особисто, розповідаю про них докладніше, і ці історії чіпляють людей.
Згодом кошти йдуть на придбання дронів, РЕБів, автівок, а ще на протези для воїнів, які в реабілітаційних центрах. Допоміг уже декільком військовим.
Зараз головний акцент на допомозі фронту. Що більше допоможемо військовим там, то більше їх живих повернеться додому.
«Я вірю в перемогу України!»
Ви часто спілкуєтеся з військовими. Чи запитують вони вас, чому в XXI столітті триває така жорстока війна, чому Україна платить надвисоку ціну, гине цвіт нації?
Постійно запитують про це. Я завжди кажу, що це не вина Господа Бога, агресором є росія, путін. Україна стоїть, бореться, українці волонтерять, донатять. Наші воїни героїчно стоять на захисті держави.
Українці гідно проходять випробування війною, відстоюють свою державу, вірять у нашу перемогу. Я особисто вірю в перемогу України. Допомагаю і допомагатиму захисникам.
«Молитва дає внутрішню силу людині»
Свого часу в опитуванні «Львівської Пошти, як велика війна змінила українців, отець Тарас Михальчук, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, зазначив, що люди стали більше вірити, молитися. В чому сила молитви?
Молитва дає внутрішню силу людині. Коли ми молимося, то примножуємо свою віру, віримо у всемогутність Божу, віримо, що Україна переможе. І ця віра робить українців сильнішими.
Головне завдання монаха – молитися. І я молюся. Бог допомагає відкривати людські серця на мої збори. Вірю, що все це ласка й рука Божа.
Війна навчила нас щодня дякувати воїнам за захист України, за те, що ми тут, у Львові, можемо жити, працювати, навчатися. Війна навчила нас стресостійкості й витривалості. Повномасштабне вторгнення згуртувало, об’єднало українців. У чому сила України зараз?
Насамперед в єдності. Коли люди розділені, не знаходять між собою спільної мови, нічого доброго не буде, ми не матимемо сили. Недарма є потужні слова: «В єдності сила народу! Боже, нам єдність подай…».
«Всі свої рекорди присвячую воїнам»
Скажіть, будь ласка, як рідні ставляться до ваших збірок для воїнів, до заняття спортом?
Я відчуваю підтримку родини. Дуже люблю своїх батьків, і мене батьки люблять. Батьки і брат, звісно, позитивно ставляться до того, чим я займаюся, гордяться.
Мій тато багато за мене молиться. Особливо коли їду на змагання. Як я вже казав, він також спортсмен. До речі, мій батько і брат – ковалі.
Я відчуваю, що мене Господь Бог любить і провадить по життю. Люблю про себе смиренно думати.
Вдячний, що Бог на моїй життєвій дорозі послав добрих настоятелів. Як каже апостол Павло: «Будьте вдячні наставникам вашим». І я вдячний!
Кому присвячуєте свої спортивні рекорди?
Дякую нашим захисникам і захисницям, що тримають для нас небо. Всі свої рекорди присвячую воїнам. Один із рекордів присвятив генералові Валерію Залужному. Ми з ним знайомі. Ще один рекорд присвятив воїнам, які брали участь у Курській операції.
У квітні я переміг на чемпіонаті України. Перемогу присвятив загиблому пілоту Павлові Іванову. Світла йому пам’ять. Цей пілот F-16 загинув у бою, боронячи рідну землю від російського агресора.
«Молімося, працюймо, донатьмо з вірою в перемогу України»
Який меседж ви хотіли б донести до львів’ян і жителів Львівщини?
Молитися за Україну, бо це зараз найважливіше! Це має бути на першому місці. Якщо українці молитимуться, Бог даватиме їм розуміння, що потрібно донатити задля воїнів, підтримувати в такий спосіб Україну.
Якщо Христос переміг смерть, переміг зло, дав людям надію на спасіння, то я вірю, що Бог переможе зло. Бажаю, щоб люди вірили в це.
Якщо люди молитимуться за Україну, Бог відкриє їхні серця, що потрібно допомагати воїнам. Якщо ти молишся за Україну, але нічого не робиш, то не буде України. Молімося, працюймо, донатьмо з вірою в перемогу України!
Реквізити для допомоги воїнам:
5457082527545474 Микола Дутка
Pay pal: Mykola Dutka makariyuniv@gmail.com
