Андрій Каспшишак, ветеран та засновник видавництва «Майстерня історій «Мрієлов» до повномасштабної війни займався фінансовим аудитом в одній великій компанії. Проте він з дитинства захоплювався фентезі та мріяв стати письменником. Проте велика війна змусила відкласти усі плани та стати на захист України. Однак вже перебуваючи на фронті Андрій зрозумів, що життя занадто коротке для того, щоб відкладати бажане на потім й почав писати книгу, яка поклала початок новому українському видавництву.
Пригадуючи свої дитячі роки, Андрій розповів, що мав окремий зошит, у який занотовував різноманітні оповідання: «Любив вигадувати різні історії, писати продовження до вже створених. Зараз це називають фанфіком, а тоді я й слова такого не знав».
Коли вирішив втілити у життя дитячу мрію, хто став прототипами героїв та які плани на майбутнє будують «мрієлови» – про це Андрій Каспшишак розповів «Львівській Пошті».
Як потрапив до війська
Попри те, що Андрій через стан здоров’я був комісований, у перший день повномасштабного вторгнення вирішив долучитися до війська. На той час до центрів комплектування стояли черги, йому пощастило потрапити до першої десятки, яку запустили всередину, й ніч проти 25 лютого провів вже у військовій частині. Доєднався до 103 бригади ТрО як стрілець, але на початках, зокрема, допомагав оформлювати людей, бо вмів працювати з програмою Excel, а такі знання важливі будь-де. Згодом став оператором дронів.
Щоправда, серед знайомих Андрія було багато військових, тож про військові справи він мав певне уявлення: «Частина моїх знайомих брали участь у бойових діях ще під час АТО. Зокрема, мій найкращий друг, який є професійним військовим, воював з 2016, став лейтенантом, навіть був у Конго. Завдяки їхнім розповідям приблизно розумів, як в армії все влаштовано».
Після навчання на полігоні бригаду відправили на схід. І у квітні, після великодня, військові відправилися під Білогорівку, що на Луганщині. «Фактично це початок бойових дій, росіяни снаряди не рахували, по нас летіло все, що тільки можна уявити. Працювали авіація, танки, міномети. Було страшно. Й у відносні моменти затишшя, сидячи в окопі, дивився на річку й міркував, а чи прожив те життя, яке хотів? Десь тоді зрозумів, що престижна робота – це не зовсім те, що потрібно. Й добре, що усвідомив це саме в молодому віці», – пригадує події тих днів ветеран.
Андрій з дитинства хотів писати, але батьки його переконали, що письменництвом не заробиш гарних грошей, потрібна добре оплачувана робота в офісі. Та все ж дитяча мрія нагадала про себе, коли військовий потрапив у госпіталь в грудні 2022 року. «Лікувався у Харкові, вже тоді через обстріли були перебої зі світлом та інтернетом. Тому на ноутбуці відкрив Word й почав писати книгу».
У книзі є багато міфічних істот, й щоб усе було прописати правильно, Андрій консультувався з науковцями з Києва та Львова, зокрема з етнологом Володимиром Галайчуком, який знається на українській міфології. У наші розмові ветеран натякнув на другу книгу, яку готує «Майстерня історій «Мрієлов» – це «Абетка української міфології». Й Володимир Галайчук теж допомагав з упорядкуванням й описом різноманітних відьом і бабаїв.
Час ловити мрії
Деякі герої книги «Легенда про Вільних» мають прототипів. Ними стали друзі Андрія, яких забрала війна. «Я втрачав друзів з 2014 року, це дуже болісно. Та й іноді здається, що вони просто тимчасово зникли та колись напишуть. Це дуже достойні люди, і мені захотілося дати їм життя на сторінках своєї книги, щоб це був кращий світ, ніж той, що ми маємо. Й мені важливо, щоб читачі, в руки яких потрапить книга, згадували їх». Також у «Легенді про Вільних» у магічних образах з’явилися побратими автора. Зі слів Андрія, вони потішилися, що опинилися на сторінках книги.
Закінчивши рукопис, Андрій Каспшишак вирішує видати книгу. Але постало питання – до якого видавництва звернутися. Й під час розмови за кавою спільно з дружиною Наталею дійшли висновку, що краще за них ніхто таку роботу не зробить. Так і народилася «Майстерня історій «Мрієлов».
Андрій та Наталя мають багато спільного. Вона завжди мріяла стати художницею, навчалася у художній школі. Та батьки їй порадили їй знайти таку роботу, яка б приносила прибуток. Зокрема, пара й далі продовжує працювати в одній компанії, проте паралельно налагоджують роботу видавництва.
До слова, усі ілюстрації в «Легенді про Вільних» створила Наталя. Крім того, вона займалася анімацією до буктрейлера книги. До роботи над ним подружжя поставилося теж серйозно: музику написала композиторка Марія Яремак, а текст начитав Гордій Старух, музикант і лірник.
Які плани у «мрієловів» на майбутнє
«Майстерня історій «Мрієлов» хоч і молоде видавництво, проте з часом тут видаватимуть книги різних авторів. І щоб щасливих письменників ставало більше, родина Каспшишаків планує подаватися на різноманітні гранти.
Під час розмови Андрій зізнається, що на електронну пошту вже надіслали чимало рукописів. Серед них трапляються й напрочуд неординарні історії: «Авторка написала цікаве фентезі, в якому проаналізувала твори Джоан Роулінг, Орвелла та Толкіна. Наприклад, чому росіян називають «орками». І якби Толкін був зараз на фронті, кого і як він би назвав. Хто був би Волдемортом. Насправді нас ця історія дуже зацікавила».
Також «мрієлови» хочуть створити свою книгарню, у стінах якої існуватиме окремий фантастичний світ. «Ми написали окрему концепцію для книгарні. Якщо коротко, то колись існувало місто, у якому забороняли розповідати історії, тож воно було нудним і сірим. У ньому дозволялося обговорювати тільки погоду, політику і гроші. Але у цьому місті була забута майстерня історій, де користувалися, наприклад, кольоровими чорнилами, від яких залежав зміст написаного. Також у книгарні мав би бути музей артефактів, де зберігався, серед іншого, посох Гендальфа, дерево, на якому народжуються ідеї тощо», – розповідає Андрій Каспшишак.
Наприкінці ветеран зізнається, що є головним для «Майстерні історій «Мрієлов»: «Наша мета – розповідати людям різні історії, щоб вони змінювали світ. Нам здається, що якась прочитана книжка може запам’ятатися та вплинути на життя».
Нагадаємо, що раніше «Львівська Пошта» писала про ветеранів, які заснували власну справу. Це розмови, зокрема, з Артуром Домчаком, дизайнером інтер’єрів та засновником бізнесу «Сушена радість» Сергієм Жуковським.
