Осінній дощовий день у Львові. У майстерні, де створюють керамічні статуетки й посуд Tyrson Ceramics, затишно: на стінах, у всіх куточках кімнати стоять готові вироби, а на столі підсушуються нещодавно зліплені склянки. Приміщення наповнюється звуками музики. «Це норвезька радіостанція. Також люблю слухати мадагаскарське радіо. Там такі пісні яскраві, створюють настій. Все зібрано в одному застосунку», – каже Андрій Тирса, ветеран й кераміст.
Й під такий акомпанемент засновник Tyrson Ceramics розповів медіа «Львівська Пошта» про те, як вирішив пов’язати своє життя з гончарством, переїзд до Львова та як керамічні слони допомогли живим тваринам.
Думка про гончарство закралася на дорогах Полтавщини
На стіні висить велика дошка з логотипом й назвою творчої майстерні. «Тирсоном мене називали ще у школі. А щодо лого, Т – це перша літера мого прізвища, вона подібна на людину, яка стоїть посеред спіралі, що символізує водночас розвиток й гончарний круг», – каже наш співрозмовник.
Чоловік родом з Кременчука. За освітою він біолог, але у дев’яностих змінив не одну професію, зважаючи на важкі часи. Дружина за фахом викладачка малювання, і вже тоді вона ліпила різні вироби з глини. Знак, що варто займатися керамікою, трапився на одній з доріг. «У той час подорожував автостопом по селах Полтавщини. Ось стою посеред поля біля обваленої зупинки, а на стіні – оголошення про набір на курс кераміки у Решетилівському технікумі. Подумав, що це цікаво, але на навчання бракувало часу», – пригадує ветеран.
Пізніше Андрій все ж пішов й накопав глини й намагався щось ліпити. Першими були скульптурки кабанів. «Ми з друзями називали одне одного кабанами. Близьким такі фігурки подобалися, навіть казали, що треба купувати їх зараз, бо пізніше, як трохи наберемося разом з дружиною досвіду й розкрутимося, то за роботами черга стоятиме», – каже Андрій. Й додає, що ліпив ще різних котиків й зайчиків. Й покупці зауважували, що вони подібні на їхніх рідних і знайомих, тож зі задоволенням забирали їх собі.
Крім того, співрозмовник «Львівської Пошти» слідкує за світовими тенденціями у кераміці – він є учасником багатьох спільнот, листується з майстрами з усього світу. Й помалу, зробивши багато спроб, самостійно досягає потрібних текстур на виробах: «Наслідувати когось нудно. Цікаво створювати оригінальні речі».
Близько 18 років Андрій вів гурток гончарства для кременчуцьких школярів. У навчальному закладі мав майстерню, де стояли великі печі для випалювання кераміки. Але з початком повномасштабної війни родина переїхала до Львова, де фактично почала нове життя.
На війні кераміст став кухарем
Переїхати до Львова родина планувала давно. «Кременчук – промислове місто. Там є свій колорит, але не творчий. Та й зі Львова недалеко їхати до кордону, зокрема на європейські ярмарки. Тим паче у Львівській академії вчилася донька Андрія Тирси – з початком повномасштабного вторгнення вона переїхала за кордон, де й продовжила навчання.
24 лютого 2022 року родина їде з Кременчука до Львова. Зупинилися у квартирі, куди ще 31 грудня перевозили речі доньки. На наступний день після приїзду Андрій вирішив стати на захист країни. Вистоявши черги перед центрами комплектування, чоловік долучився до 125 бригади Територіальної оборони – понад два роки він був там кухарем. Перші два місяці працювали без вихідних – з 5:30 до 20:30. «Хто тільки не був на кухні – картоплю чистили професори, викладачі, дизайнери японських ресторанів. Просто унікальні люди», – згадує ветеран.
Після звільнення зі служби чоловік вирішує повернутися до справи, якій присвятив стільки років. Маючи певні заощадження, він перевіз з Кременчука до Львова частину устаткування, запас слов’янської глини, яку на той час було складно знайти, та обрав приміщення для майбутньої майстерні, де, зокрема, зробили ремонт.
Як керамічні слони підтримали живих
Першим виробом, зліпленим після повернення з війни, стала фігурка слона. Вони займають особливе місце у колекції Tyrson Ceramics. Кілька керамічних слонів, зроблених ще до початку великої війни, продали на аукціоні в Сполучених Штатах Америки.
Вторговані кошти передають для постраждалих від людей індійських слонів, що живуть у закритому заповіднику. Й поки чоловік служив, керамічні слони з України принесли користь тваринам – зокрема, за одну з фігурок заплатили 845 доларів.
Виняткові й ангели від Tyrson Ceramics. Історією їх створення Андрій поділився з «Львівською Поштою»: «Ми почали робити ангелів після загибелі нашого кума на Майдані 18 лютого. Ми вирішили, що ліпитимемо їх й далі. Зараз ними переважно займається дружина». Крім того, вона займається створенням контенту й просуванням продукції у соцмережах та міжнародних платформах, як-от Etsy.
А ще Андрій Тирса проводить майстерки для усіх охочих навчитися працювати з глиною. Планує також співпрацювати з ветеранами. До прикладу, у нього займатиметься військовий, які на війні втратив зір. «Розумію, що це виклик. Аби відкрити певні ділянки мозку, йому потрібно переінакшити роботу каналів сприйняття: розвивати слух, тактильні відчуття. Цілком ймовірно, що гончарство цьому допоможе», – резюмує ветеран.
За весь час, проведений у майстерні, не можна було не помітити, наскільки Андрій горить своєю справою: зі захватом розповідає про різні техніки, підбір глазурі для готового посуду. Й це захоплення відображається у виробах, які одразу впадають в око й запам’ятовуються.
Нагадаємо, що у Львові рік працює ярмарок ветеранського бізнесу. Хто ініціював створення такого заходу та скільки учасників представили свою продукцію – про це «Львівська Пошта» поговорила з Вікторією Родич, співорганізаторкою ярмарку та головою громадської організації «Родин полеглих Героїв Львівщини». Текст розмови доступний за посиланням.
