Українці вистоюють у війні, і це вже історично, це в нашій крові. «Сила вистояти – це вибір, це вимога справедливості. Українці завжди були в боротьбі. Ми будемо стояти стільки, скільки зможемо. Звісно, Україна сподівається на підтримку Заходу», – зазначив у розмові з «Львівською Поштою» Олександр Антонюк, військовослужбовець Збройних сил України, політичний консультант.
Із його слів, НАТО має бути зацікавлене в Україні. «Адже в нас боєздатна армія, Збройні сили України мають потужний досвід. У Європі таких країн немає. Україна сильна досвідом, знаннями та креативом!» – каже військовий.
Співрозмовник певен, що Курська операція показала свою ефективність. А ось нещодавній візит Володимира Зеленського до США Олександр Антонюк називає однієюз найважчих поїздок президента за всю історію незалежної України.
«Сила вистояти – це вибір, це вимога справедливості. Я вірю в перемогу України!»
11 рік війни загалом, третій рік великої війни. Українці борються за свою державу, волонтерять, донатять. Звідки беруться сили вистоювати? Це така споконвічна надпотужна сила духу, волі, незламності й рішучості?
У нас просто іншого варіанта немає. Вистоюємо! Якщо в когось були ілюзії щодо «русского міра» в 2022-му, то від Бучі в українців, та й у всієї світової спільноти, був перший шок… Аналогічно росія поводилася в Абхазії, Ічкерії. В цьому контексті померти вільним чи бути під окупацією, жити так, як живуть ті знедолені народи, які є «гарматним м’ясом» для кремлівського режиму, очевидно нам як нації категорично не підходить.
Ми еволюційно дуже сильно зросли. У нас змінилося покоління, починаючи з Революції на граніті та закінчуючи Революцією Гідності, початком війни, які виховали плеяду молодих українців, котрі мислять по-іншому на відміну від росіян.
Сила вистояти – це вибір, це вимога справедливості. Так, це історично, це в нашій крові. Ми будемо стояти стільки, скільки можемо. Звісно, Україна сподівається на підтримку Заходу.
Українці завжди перебували в боротьбі. Це питання не цієї десятирічної війни, це питання багатовікової війни. Всього цього не врахували наші вороги. І на жаль, до кінця не враховують, не усвідомлюють наші партнери. Часто, перебуваючи в ілюзіях, хтось цинічно використовує нашу державу в своїх політичних та економічних цілях.
Ти віриш у перемогу? Що стане повноцінною перемогою України і якою ти її бачиш?
Я вірю в перемогу України! Аргументів є декілька. Повноцінна перемога над росією – це не лише перемога України, це її перемога із союзниками. Вже запущені процеси, і Захід змушений буде з ними стикнутися. Уже з ними стикається.
Я оцінюю війну з декількох аспектів: війну на території України, на «нулі», в тилу, інформаційну та політичну. Враховуючи те, що росія зруйнувала фундамент міжнародного права, світ починає поступово скочуватися до хаосу. А це передумови, як ми називаємо, третьої світової війни. Це не означає, що третя світова – винятково ядерна. Це можуть бути дещо інші формати. Ядерною історією можна залякувати громадян тієї чи іншої країни.
Коли ми проводимо певні історичні паралелі, то після Першої світової російська імперія, по суті, була на межі розпаду. І тільки фінансування німцями більшовицької партії дозволило зберегти російську імперію і розвивати її у форматі СРСР. Ця історія могла б закінчитися ще тоді…
Однак у теперішній росії відбуваються внутрішні процеси. Зокрема, процес соціальної несправедливості там уже відчувається. Є криміногенні процеси. Є релігійні обставини: там триває конфлікт між православними і мусульманами. Мовиться й про повернення тих, що вже були на фронті.
Усі ці процеси можуть здійняти хвилю протистоянь, зокрема й у верхівці. Враховуючи історичні традиції росії, те, що їй не звикати до палацових переворотів, може стати основою, яка здатна переламати хід подій. Україна також над цим працює, застосовуючи різні засоби.
Історія з «походом» Пригожина також продемонструвала, що росія насправді доволі хитка, зокрема й щодо внутрішньої безпеки й політики. Достатньо декільком групам впливу об’єднатися, і процеси можуть мати зовсім іншу історію.
Якщо говорити про перемогу загалом, то під перемогою я розумію не вихід України на кордони 1991-го…
Про вихід на кордони 1991-го багато хто говорить…
Це буде результат або похідна інших процесів, більш глобальних. Коли я кажу про повернення до міжнародного права, це означає, що мають відбутися в світі певні події, які будуть спрямовані не тільки проти росії, а й проти цілої коаліції.
Це можуть бути економічні, політичні протистояння, зокрема військові. Світ уже до цього котиться. Протистояння в Ізраїлі відбулися не просто так: деякі країни, як-от Іран, побачили, що демократичний світ є інертним і можна зіграти.
росія також не сидить на місці – бачимо результати виборів у декількох країнах. Це ризики. Також Євросоюз у найближчому майбутньому переживатиме доволі серйозну кризу. Це сигнал для інших країн, зокрема для Франції.
Щойно червоні лінії щодо певних інтересів окремих держав будуть перейдені росією, ці країни будуть змушені долучитися до активнішої боротьби.
Чи будуть перемовини?
Питання перемовин. Воїни і волонтери, з якими я спілкуюся, категорично проти перемовин. На твою думку, Україна може сісти за стіл перемовин із росією. І якщо так, то коли?
Хороше, але складне запитання. Для того, щоби відбувся формат перемовин, дві сторони мають бути в них зацікавлені. Є сторона, яка не зацікавлена у перемовинах. Це росія. В неї геополітичний інтерес – поглинути Україну територіально як державу. І через певний період перепочинку рухатися далі.
Тому в перемовини як такі я не вірю. Принаймні з огляду на сьогоднішнє керівництво росії. Якщо почнуться якісь процеси, події, то теоретично вони можуть мати місце.
Перемовини за участі посередників теоретично можливі. Я не бачу наразі їхнього формату. Про що мають вестися перемовини? Зараз точок дотику немає. Наразі тривають перемовини щодо обміну полоненими за участі Арабських Еміратів. Тут процес триває.
Зернова угода-2022: це було результатом певних перемовин? Очевидно, що так. Ми використали це вікно можливостей. Це потрібні формати.
Які країни можуть бути ймовірними посередницями?
Це країни, готові своїми силами дати певні гарантії безпеки. Наразі таких немає.
А які країни світу зараз є надійними партнерками України?
Велика Британія. Якщо в перспективі з країнами НАТО варто створювати регіональний блок, до якого ввійшли б і ми, то тут я бачу Велику Британію, Туреччину, країни Балтії та Польщу. Звісно, до цієї історії підтягнуться і США.
Потрібно вибудовувати, зокрема, й безпеку в басейні Чорного моря, формувати логістичні можливості. Україні варто створювати таку коаліцію і таку безпекову зону.
«Б’ємо у глиб росії нашою українською зброєю»
Нещодавно в інтерв’ю «Львівській Пошті» Мирослав Маринович наголошував, що перемога залежить від кожного з нас, що вкрай важливою є згуртованість нації. Поділяєш таку думку? Чи перемога залежить насамперед від наших воїнів?
2022-й продемонстрував нашу єдність, яка була сформована моментально. Найактивніші громадяни пішли на фронт. Багато вже, на жаль, загинуло на війні…
Що довше триватиме війна, то більше згасатиме цей запал. Війна вже перетворилася для українців на рутину, як би це цинічно не звучало. Якщо раніше ми чули тривогу, то реагували по-іншому. Ми до неї вже звикли, на жаль.
Поза тим маємо вибудовувати іншу систему, починаючи від виховання дітей і закінчуючи дорослим населенням. Це питання мобілізації, питання базової воєнної підготовки абсолютно всього здорового населення України – як чоловіків, так і жінок.
На кшталт Ізраїлю?
Саме так. Хоча в нас дещо інша історія. Ізраїль демонструє доволі ефективну систему. Певен, що така система має бути і в нас. Звісно, з певними відмінностями.
Однак ми другим Ізраїлем не станемо, як багато хто каже, ми маємо бути Україною зі своїм історичним підходом. Враховуючи те, що ворог в рази нас переважає і має достатньо фінансування на ведення війни, ми повинні вибудовувати свою систему. Базовою військовою підготовкою мусять володіти всі. Це питання виживання.
Далі маємо вибудовувати ефективні моделі наших збройних сил, починаючи не просто з піхоти чи штурмовиків, маємо робити ставку на технічний прогрес. Так, морський дрон «Магура V5» продемонстрував вищий пілотаж щодо знищення Чорноморського флоту: 33% уже знищені. Це добрий показник. Ми знищили крейсер «Москва».
Наскільки Україна на третьому році великої війни сильна своїми розробками, щоби протистояти росії?
У нас відсутня повноцінна можливість мати стовідсоткове виробництво зброї закритого внутрішнього циклу. Чому? Бо ми залежні від чипів різних модифікацій, які виготовляє Тайвань.
Є розробки, наші ноу-хау, але комплектуючі ми використовуємо іноземні. Це варто розуміти і знати, щоб не мати ілюзій. Маємо «Сапсан», маємо «Паляницю». Це добре. Наші розробки є неочікуваними для ворога.
Україна не стоїть на місці. Війна продемонструвала велику потребу в дронах. Наші дрони не є гіршими за іранські, почасти навіть кращими, судячи з того, куди долітають і що знищують.
І куди найдальше долітали українські дрони?
Практика показує, що дві тисячі кілометрів у глиб росії ми вже долаємо. Зокрема, завдяки спецопераціям. В окремих регіонах вже працюють сповіщення про повітряну тривогу, горять військові склади, нафтобази, підприємства. Б’ємо їх нашою українською зброєю.
«Курська операція показала свою ефективність»
Чи виконала Курська операція, розпочавшись 6 серпня 2024-го, своє завдання, чи ще виконує? Є загиблі, зокрема з Львівщини…
Це війна… Потрібно оцінювати Курську операцію не лише з військової позиції, але й із воєнно-політичної. По-перше, ця операція продемонструвала, що росія є малоефективною в обороні своїх територій.
По-друге, вчергове зруйнований міф про «другу армію світу», що «ніхто не посміє зайти на територію росії».
По-третє, сил на оперативне реагування в росії не вистачає. В цих контекстах Курська операція й показала свою ефективність.
Обмінний фонд – одне із завдань цієї операції, про що заявив президент Зеленський. Нарешті додому повернулися «азовці»…
Не всі, тільки частина.
Так, не всі. Але рідні дочекалися своїх синів і чоловіків!
Так. Мовиться і про обмінний фонд, який розблокував процес переговорів. Це один із ключових моментів. Курська операція започаткувала різні протестні й диверсійні рухи в росії.
Вважати, що Курщина стане територією обміну Донецької, Луганської чи Запорізької областей, є міфом. росія точно на це не піде. Вона намагатиметься нас звідти вибити. А це означає, що особовий склад, кинутий на посилення її кордонів, не зможе бути присутній у гарячих точках, зокрема на Покровському напрямку.
Загалом світ по-іншому глянув на росію. Ми посунули ще раз червоні лінії. У 2022-му стояло питання, чи можемо ми бити по Криму, чи не можемо. Сьогодні вже так питання не стоїть. Ми торгуємося, щоб Україна могли бити західною зброєю в глиб росії. Відтак росія підвищила ставки, декларуючи зміни до ядерної доктрини.
Далекобійна західна зброя: чому з цим і досі проблеми?
Це певні побоювання партнерів.
Як нерішучість західних союзників впливає на війну?
Не те що впливає, вона якраз і стала причиною, що ця війна триває. Нагадаю, що Захід аналогічно реагував і щодо Грузії та Молдови.
Ядерний шантаж росії – це блеф чи реальна небезпека?
Навіть один відсоток – також ризик. Оцінюю сьогоднішні ризики від трьох до п’яти відсотків. Це немало. Ядерного конфлікту дуже бояться в самій росії як на рівні істеблішменту, так і на рівні пропагандистів. Питання, чи здатні москвичі до ядерного протистояння? Чи готова росія захистити москву від ядерної бомби?
«НАТО має бути зацікавлене в Україні»
Коли Україна буде в НАТО?
Навіщо нам НАТО – колективний безпековий союз? Бути в колективі й утримувати потужні збройні сили економічно дешевше. Сьогодні ми хоч і воюємо західною зброєю, але самостійно.
А якби ми були в колективному безпековому союзі, то були б сильніші. Є країни, які мають потужну авіацію, танкові війська, але слабшу піхоту. Якщо вся ця коаліція починає працювати злагоджено, результат кращий. Для цього нам і потрібно бути в НАТО. Нам треба створювати регіональний блок, про що я вже казав.
НАТО має бути зацікавлене в Україні. Адже в нас боєздатна армія, наші збройні сили мають потужний досвід. У Європі таких країн немає.
Чим сильна Україна зараз?
Україна сильна досвідом, знаннями та креативом! Жодна натовська армія не пішла б на спецоперацію, не маючи паритету в небі. У 2023-му в нас не було достатньо авіації, ми мали снарядний голод, але наші військові воювали. Це вказує насамперед на цинізм демократичного світу.
Так, нарешті в 2024-му ми маємо F-16. Хоча, звісно, ще досить мало. Є програма забезпечення України F-16. Нею передбачене постачання декількох десятків винищувачів.
Літаків цих ми довго добивалися, на жаль. Блокували нам це союзники, зокрема США. Якби ми мали ці літаки в 2022-му, то були б вже у Криму.
Про візит Зеленського до США
Чи був успішним нещодавній візит Володимира Зеленського до США напередодні завершення президентської каденції Джо Байдена?
Це була одна з найважчих поїздок до США президента Зеленського за всю історію незалежної України.
Бо це період виборів у США?
Саме так. Будь-які рухи нашого президента сприймаються різними таборами як посилення того чи іншого табору. Чи відбувся прорив? Ні, прориву не було. Його не могло бути в принципі. Цей візит був потрібен Україні.
У мене є більше запитань до нашої діаспори. Після заяв, які зробив Трамп напередодні зустрічі із Зеленським, біля його будинку, резиденції та офісу мали б бути потужні акції протесту української діаспори. Це мало б стати топовою новиною в Америці, але їх не було…
Речник президента Нікіфоров зазначив, що союзники прийняли наш План перемоги «конструктивно та з великою зацікавленістю». А яка твоя думка?
Я це назвав би не Планом перемоги, а дорожньою картою для формування Плану перемоги. План перемоги – це глобальний проєкт демократичного світу проти тоталітарного режиму. План перемоги – це відновлення міжнародного права. Засудження воєнних злочинів також має бути в основі перемоги.
12 жовтня – чергове засідання у форматі «Рамштайн». Чого очікувати Україні?
Ще однієї партії зброї для українського війська. «Рамштайн» – це хороший, ефективний формат. Це узгоджені позиції оборонних міністерств різних країн задля військової допомоги нашій країні. «Рамштайн» – це не лише про пакет чергової партії зброї, але й про бюджет на 2025-й.
Чи будуть вибори у 2025-ому?
Цього тижня почали говорити про президентські вибори у 2025-ому? Ми до того часу переможемо, якщо ні, то чи вибори на часі в часі війни?
Війна може тривати й десять років. А може й 20… Ми не знаємо… Питання фази війни. Аби говорити про ймовірні вибори-2025, то варто відкрити проєкт бюджету на наступний рік. Тобто, чи є закладено гроші на проведення виборів. Це один з важливих показників. Звісно, можна потім внести зміни у головний фінансовий документ держави…
Щоб провести вибори, потрібно в Україні скасувати воєнний стан, або ж просто його не продовжити. Вибори – це виборча кампанія. Це конкуренція. Буде мова не про консолідацію в часі війни, а про жорстку конкуренцію… Це буде стрес.
Я військовослужбовець. Чи зможу я проголосувати? У мене немає можливостей брати участь у виборах. Про участь я говорю не лише як виборець, а як і про можливість балотуватися…
Отож, будуть вибори – так чи ні?
Я не готовий сказати будуть чи не будуть. Якщо й така ймовірність буде, вона залежатиме від того як буде почувати себе наш ворог.
У росії санкції починають працювати і вони це відчувають. У них два варіанти. Перший – або згорнути бойові дії. Але щойно вони згорнуть у нас бойові дії, у них почнуться цікаві історії, тобто протистояння всередині держави. Другий – або зменшити інтенсивність бойових дій.
І якраз ці фактори можуть «грати на руку» Україні – скасувати або не продовжити воєнний стан. Або ж певним гідбридним процесом запустити виборчі кампанії. Теоретично вибори ймовірні не раніше осені 2025-ий. Про весняні вибори можемо забути – це нереально.
На твою думку, Володимир Зеленський піде на другий термін?
Важко сказати. Це залежатиме від того, яку він хоче для себе місію. Історично він може вийти на зовсім інший рівень, коли він буде над процесом. Якщо він захоче перемогти, це не буде так просто, як у 2019-ому. Можуть бути інші кандидати, які можуть набагато легше його перемогти.
Я оцінюю ключовими вибори не президента України, а парламентські. Нам потрібен новий парламент і можливість відновити суб’єктний уряд. При адекватному парламенті роль президента на міжнародній арені буде тільки посилюватися.
Ти прогнозуєш, що будуть і парламентські вибори?
Вони необхідні.
Чи зможемо на політичній арені побачити нових гравців, скажімо Валерія Залужного?
Це питання до нього – чи він готовий. Його впізнаваність, рейтинги дозволяють йому бути кандидатом.
Президентські вибори і кандидат військовий – це можливо?
Валерія Залужного, якого називають залізним генералом, сприймають добре і в Україні, і на заході. Він має хороший капітал. Моделюємо ситуацію: якщо він балотується, то для багатьох, хто хотів би балотуватися, тема буде закритою…
Ми не знаємо, чи захоче балотуватися Володимир Зеленський загалом. Ми не знаємо, чи захоче балотуватися діючий президент, якщо на вибори піде Валерій Залужний.
Загалом Зеленський 2019-го і Зеленський 2024-го – це два різних діяча. Президент України у 2022-ому показав такий характер, який сколихнув весь світ.
«Потрібно щодня о 09.00 віддавати шану загиблим»
Рекрутинг чи мобілізація?
І одне, і друге є необхідність. Рекрутинг – це швидше про формування професійного воїна, мобілізація – більше про оборону. Хороший і класний штурмовик – це має бути рекрутинг і контракт.
Рекрутинг – це професійна армія, яку ми маємо відновлювати і вирощувати. Це і фізична підготовка, і психологічна. У нас великі втрати, бо не маємо паритету в небі. Мова ж не лише про снаряди, але й про авіацію.
Який би ти хотів донести меседж до львів’ян?
Для початку розпочніть з хвилини мовчання. Потрібно щодня віддавати шану загиблим. Кажу про хвилину мовчання о 09.00 щодня. Зупиніться, де б ви не були, йшли, чи їхали. Замість кави вранці встаньте і постійте ту хвилину, вшануйте українців, які загинули – військових і цивільних.
