Зараз українців об’єднує насамперед Батьківщина, яка стоїть і бореться. Україна стоїть і вистоїть. Про це в розмові з «Львівською Поштою» зазначив Ігор Гринів, політолог, соціолог, парламентар п’яти скликань.
«Нація розуміє, що зараз постав виклик перед Україною, як це було перед іншими поколіннями. Цей виклик випав на долю сьогоднішнього покоління, і люди об’єднуються заради майбутнього своїх дітей та внуків», – каже він.
Співрозмовник певен, що все буде добре, що путін не переможе. «Сила України в боєздатній армії! Успіх війни забезпечать нові технології. Це війна на випередження, разом із тим технологічна», – акцентує Ігор Гринів.
Він вірить, що Україна буде в Європейському Союзі: «Європа і європейський вибір понад усе!».
Ігор Гринів вважає, що під час війни вибори проводити не можна. «Думаю, Володимирові Зеленському вистачить сили волі не піти на другий термін. Згідно з даними соціології найбільшу довіру серед українців має колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний», – наголошує політолог.
Як львів’янин, який живе у Києві, про майбутні вибори мера Львова каже, що періодично під час виборів «приміщення треба провітрювати», міняти людей задля того, щоби був подальший розвиток.
«Зараз українців об’єднує Батьківщина, яка стоїть і бореться»
2022-й продемонстрував надпотужну єдність українців. Єдність, стійкість та гідність – наш сильний внутрішній ресурс. Що, на вашу думку, зараз об’єднує українців і чому єдність важлива?
Єдність справді є важливою для України. Згадаймо п’ятниці березня 2013-го, коли Україну засипало й замело снігом. Тоді люди об’єдналися і допомагали одні одним. Тоді був зруйнований міф про українця, в якого «хата скраю»…
Єдність українців – це і Помаранчева революція 2004-го, і Автомайдан, і Революція Гідності 2013–2014-го. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення в лютому 2022-го, суспільство традиційно продемонструвало потужну єдність.
Люди об’єднувалися на різних рівнях, створювали територіальні оборони. Люди зупинили так званий похід на Київ.
Відбулися важливі трансформації. Наше суспільство було посткомуністичне зі своїми штампами, міфами, стереотипами, уявленнями. Один із міфів – про так звану слов’янську єдність.
Цей міф був зруйнований. Зараз українці більше почуваються єдиними з європейськими народами, аніж із росією та білоруссю. І це логічно. Це велика трансформація суспільства.
Також маємо національно-громадянську єдність. На запитання соціологів в опитуваннях, хто ви за національністю, майже 95% респондентів відповідають, що українці. Це дуже добрий показник.
На запитання, яке майбутнє бачите для себе, яким шляхом нам треба йти, майже 50% зазначають, що нам потрібно рухатися індивідуальним шляхом. 45% відповідають, що потрібно рухатися в бік Європи, тобто йти спільним європейським шляхом і будувати спільну європейську сім’ю.
А чи бачать українці себе в Україні, чи хочуть жити і працювати за кордоном? Багато громадян через війну виїхало чи виїздять досі. Хтось залишається там, а хтось повертається додому з дітьми…
Міграції були, є і будуть. Це притаманне всім народам. Поляки свого часу їхали до Німеччини. Колись українці за кращою долею їхали за океан – до США і Канади. Багато з них тепер повертаються або допомагають Україні.
У розмові з «Львівською Поштою» громадський діяч, колишній дисидент Мирослав Маринович акцентував, що «українці виїздили й раніше, колись це було масово. Не можна сказати, що українці, які виїхали, не були патріотами. Вони впродовж радянського періоду багато допомагали Україні саме в духовному, ідеологічному плані».
Колись багато художників з України виїхало на Захід, як-от Олександр Архипенко, Святослав Гординський та інші. Багато з них поїхало на навчання. І це закордонне навчання, досвід зробили їх великими художниками. Хтось із українців став відомим ученим, і це добре.
Тобто виїзд за кордон – це не процес, який має лише негативний аспект чи економічний характер, це світовий процес. Сподіваюся, багато з тих, що виїхали, стануть відомими і будуть славити Україну в світі.
То що ж зараз об’єднує українців?
Насамперед Батьківщина, яка стоїть і бореться. Батьківщина об’єднує нас не лише в спільному минулому, але й у спільному сьогоднішньому та завтрашньому. А головне – в спільному сьогоднішньому.
Нація розуміє, що постав виклик перед Україною, як це було й перед іншими поколіннями. Цей виклик випав на долю сьогоднішнього покоління, і люди об’єднуються заради майбутнього своїх дітей та внуків.
Українці завжди були в боротьбі. З 2014-го триває війна. Українці борються за свою державу, волонтерять, збирають гроші на армію. Звідки беруться сили для цього? Це така споконвічна сила духу й незламності?
Україна стоїть і вистоїть. Усе буде добре. І те, що ми стоїмо, це не лише український феномен. Згадаймо Другу світову війну, коли була загроза для багатьох народів. Згадаймо слова британського прем’єра Вінстона Черчилля до власного народу. Згадаймо Францію та Австрію. Вистояли і ці нації, відродилися.
Дуже важливі слова Черчилля: «Нації, які зраджують або здаються, можуть загинути. Нації, які борються, завжди відродяться». Пам’ятаймо про це. Такими словами прем’єр-міністр знайшов шлях до британських сердець.
Що стосується України, то я би хотів, щоби було більше оптимізму. Ми маємо шанс стати однією з країн Європейського Союзу.
«Я вірю, що ми будемо в Європейському Союзі»
Чи вірите ви, що ми будемо в ЄС і НАТО?
Так, я вірю, що ми будемо в Європейському Союзі. Але до кінця не розумію, що таке НАТО для України в умовах війни.
Чому? Бо НАТО – це структура колективної безпеки. Вона збудована для того, щоб війни не було, а не для того, щоби воювати. А в Україні триває війна.
Нам зараз потрібні союзники, а не просто участь у якихось структурах. Нам потрібна підтримка, нам потрібна зброя, нам потрібні певні гарантії безпеки.
Як бачимо, ООН фактично себе вичерпала. Після того як президентом США став Дональд Трамп і має розпочатися виведення американських військ із Європи, про яке НАТО ми говоримо?
Очевидно, маємо говорити, акцентувати на новій структурі європейської безпеки, яку без України збудувати буде важко. Сьогодні Україна має одну з найбільш боєздатних армій.
Війна з росією триває не з 2014-го, вона триває століттями. росія – вічний ворог України і аж ніяк не друг.
Які країни світу є надійними партнерками України?
Завжди варто дивитися на причину партнерства, а вона буває різною. На мою думку, найбільш надійною партнеркою України є Велика Британія. Причина цієї підтримки в самих британцях: вони ніколи не допомагатимуть «поганим хлопцям».
Допомагаючи Україні, вони ще більше об’єднуються та формують свою націю на своїх історичних, політичних і культурних засадах. Цей союзник для нас ідеологічний.
Серед партнерів України й країни Балтії, які добре розуміють, що наступними можуть бути вони. Тому разом із країнами Північної Європи, зокрема Швецією і Данією, допомагають нам у часі війни. Це і фінансова допомога, і військова. Країни Балтії нам дуже сильно допомагають.
Нашою партнеркою є й сусідня Польща. Тут партнерство, зокрема, економічне. Також допомагають Франція, Німеччина, США.
Україні варто тісніше працювати з Європою. Європа – наше майбутнє?
Потрібно шукати точки дотику. Це такий шлюб. А шлюб щасливим буває і через любов, і через розрахунок. Я говорив про шлюб через любовіз британцями.
Але може бути і шлюб через розрахунок із Європою. А щасливим вінбуде тоді, коли розрахунок буде правильним. Ми повинні не просто просити, а закликати, скажімо, до їхньої позиції, підтримки…
Мужні українські воїни захищають Європу. Для Європи ЗСУ – єдина надія.
Так. Але ми говоримо і про майбутнє партнерство з Європою. Можливо, ми сьогодні слабшіза багатьох європейських країн, маємо мале придане в цьому шлюбі, але в майбутньому не перебуватимемо на утриманні.
Ми маємо з чим прийти, маємо що робити і можемо бути дуже потрібні. Це Європі треба пояснювати. Не обов’язково цілувати руку, яка дає гроші, але не можна на неї плювати. Потрібно щоразу не забувати дякувати за допомогу.
Маємо також пояснювати європейцям, наскільки цей шлюб, тобто союз, є перспективним і вигідним для них.
Важливою є якісна комунікація.
Безперечно. Європа і європейський вибір понад усе!
«Трамп мислить насамперед своїми особистими інтересами»
Чи вірите ви, що президенту США Дональдові Трампу вдасться докластися до припинення війни в Україні?
На мою думку, щоб розуміти Трампа, потрібно перейти не до американських мрій, потреб чи ідеї. На жаль, США стали дуже автократичними, Трамп мислить насамперед своїми особистими інтересами. Вйого особистих інтересах стати великим президентом…
… і отримати Нобелівську премію миру.
Він хоче ввійти в історію Америки як великий президент. І придумує для цього собі кейси. Один із цих кейсів, що він миротворець, що йому вдалося це зробити.
Якщо ж йому не вдасться, він шукатиме інші кейси. Тобто для нього припинення цієї війни є інструментом для самореалізації, а не щире бажання закінчити цю війну. Мовляв, я намагався, а вони не хочуть…
Тому з Трампом потрібно бути обережним і розуміти, що це людина, з якою варто розмовляти, виходячи з її психологічних особливостей.
«Україні важливий обмін технологіями, спільна праця над розробкою зброї майбутнього. Це завдання номер один»
У розмові з «Львівською Поштою» Роман Безсмертний зазначив, що результат цієї війни забезпечить якісна зброя, добре підготовлені Збройні сили України, віддані справі партнери. Поділяєте цю думку?
Із Романом Безсмертним я колись працював у штабі Віктора Ющенка в 2004 році. Ці слова підходять до будь-якої війни. Так, яподіляюйого думку.
Однак ця війна дещо інша. Успіх цієї війни забезпечать насамперед нові технології. Це війна на випередження, разом ізтимтехнологічна. Україні треба просити не лише зброю. Зброя станом на сьогодні нам дає розв’язання проблеми на полі бою.
Україні важливий обмін технологіями, спільна праця над розробкою зброї майбутнього. Це завдання номер один. Тутважливо задіяти потенціал не лише України.
Згадаймо «Мангеттенський проєкт» – історію створення атомної бомби у США, яка розпочалася в 1942 році. В одному з найбільших історичних науково-технічних проєктів американці зібрали вчених з усього світу, зокрема й українців. Вони не звертали уваги на витрати, скільки потрібно було грошей – стільки й витрачали. Було надзавдання.
Світ має зрозуміти таку саму історію. Ми ще заживемо добре. Але якщо ми, маю насамперед на увазі Європу, не витратимо ці ресурси на власну безпеку та оборону, то потім доведеться витратити набагато більше – і грошей, і людських життів.
Чим сильна Україна зараз – людьми, досвідом? У нас боєздатна армія, яка має потужний досвід.
Сила України зараз у боєздатній армії! Навіть у таких складних умовах, як відсутність зброї, певна деморалізація… Ябагато розмовляю з людьми, які на фронті, на першій лінії. Військові гідно виконують свою роботу задля захисту України.
У війську служать люди, які спеціально для цього не готувалися. Інженери, письменники, актори, вчені стали більшими військовими, аніж учорашні професійні військові.
Вони мають ті характеристики, які повинні мати справжні військові. Добровольчі підрозділи стали боєздатними і створили справжню армію, яка є гордістю України.
Ви вірите в перемогу? Що стане повноцінною перемогою України?
Переконаний, що все буде добре, що путін не переможе.
«Якщо Петро Порошенко балотуватиметься, коли на президентські вибори піде Валерій Залужний, це буде його помилка»
Рано чи пізно в Україні відбудуться президентські, парламентські та місцеві вибори. Як думаєте, вибори можливі в часі війни чи про них варто говорити лише після перемоги?
Завжди всеможливо, але чи потрібно – ось питання. Вважаю, що під час війни вибори проводити не можна.
Згідно з Конституцією України президент не може бути главою держави більш ніж два терміни. Термін окреслений – п’ять років.
Нагадаю, що Україна вже проводила вибори під час війни, в 2019-му, і ніхто дуже не заперечував. Але в умовах припинення вогню вибори проводити доведеться. Тож постає питання: якщо будуть президентські вибори, чи може Володимир Зеленський балотуватися на другий термін?
Він уже шість років на посту президента. Якщо Зеленський піде на вибори, він не зможе бути президентом понад десять років. А в Україні ми вибираємо президента, як я вже казав, на п’ять років. Тут виникає колізія. Володимир Зеленський не може бути навіть зареєстрований…
З одного боку, немає такої причини, щоб його не реєструвати, а з другого – він не може бути президентом наступні п’ять років, бо буде порушена Конституція України щодо терміну перебування на цьому посту. Тобто понад десять років.
Володимир Зеленський піде на другий термін?
Думаю, йому вистарчить сили волі не піти на другий термін.
Чи зможемо ми на політичній арені побачити нових гравців, скажімо, того самого Валерія Залужного?
Гадати не варто. Якщо взяти соціологію, то найбільшу довіру серед українців має колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. Як бачимо, немає такої ситуації, що нема за кого голосувати. Святе місце ніколи порожнім не буває.
А чи балотуватиметься в президенти Петро Порошенко?
Якщо він балотуватиметься, коли на президентські вибори піде Валерій Залужний, це буде його помилка. Втім він дуже розумний чоловік, тому такої помилки, як на мене, не зробить.
В Україні є запит на військових. Вибори і кандидати-військові – це майбутні реалії України? Коли будуть вибори, воїни підуть у політику?
Запит на людей з військовим досвідом є. Майже вся країна має військовий досвід. Довіру й підтримку в Україні, як і військові, мають волонтери.
Волонтери на військових питаннях розуміються не гірше, ніж воїни на полі бою. Зросте кількість людей із військовим досвідом в партійних списках під час виборів.
Про мерські вибори у Львові
Андрій Садовий уже вчетверте став міським головою Львова. Останній раз його обрали в 2020 році. Хоча зараз війна і про міські вибори наразі не мовиться, Львів під час чергових виборів матиме нового мера? А ви як уродженець Львова кого б хотіли бачити міським головою?
Так, я народився у Львові. Я львів’янин, який зараз живе у Києві. Вважаю, що періодично під час виборів «приміщення потрібно провітрювати», міняти людей задля того, щоби був подальший розвиток.
А жінку могли б обрати львів’яни на цю посаду? Жінку, яка має харизму, є особистістю.
Львів є більш європейським містом, аніж інші міста України. Бачимо, скільки в Європі жінок прем’єрів, міністрів оборони, мерів. Це велика легенда, що чоловік і жінка з різних планет. Важливими є професійність, досвід, характер. Українські жінки під час війни також себе проявили.
