«В нас ферма – це по суті ранчо, найближчі сусіди живуть за метрів 200», – розповідає Ігор Мамчик, засновник ферми «Перепілка на дубовому листі», бойовий медик і ветеран. Я тоді про себе подумала – це ж справжня мрія міленіала: мати хату в селі, велику територію і займатися своїми справами. Але поки одні мріють про таке життя, інші реалізовують свої задуми.
Про досвід на європейських фермах, бойовий шлях, заснування родинного бізнесу «Перепілка на дубовому листі» та вирощування фундука – далі у матеріалі медіа «Львівська Пошта».
Війна та думки про свою справу між бойовими виходами
Наш співрозмовник у 2011 – 2013 роках служив за контрактом у третьому полку Сил спеціальних операцій. Вже під час Антитерористичної операції (АТО) їздив як бойовий медик з добровольчим батальйоном «Госпітальєри» на Донеччину – Широкине у 2019 році та Водяне у 2021-ому.
На початку повномасштабного вторгнення Ігор відстояв величезну чергу до львівського ТЦК та СП. «Там були чудові хлопці , дехто приїхав з-за кордону – з Італії, Польщі. Всі дуже заряджені, натхненні», – пригадує ті дні ветеран. Вже всередині він зустрів свого побратима, який запропонував долучитися до восьмого полку Сил спеціальних операцій. Маючи за плечима досвід в «Госпітальєрах», він служить бойовим медиком. Спочатку поїхали на Київщину, до села Мощун, далі – Донеччина й Луганщина.
Ігор вже давно задумувався про власну справу: «Раніше працював у IT-сфері. Якийсь проєкт закінчили й усе. Тому захотілось докласти рук до того, що залишиться після мене».
Перші інкубатори купив за бойові кошти влітку 2022 року. Обладнання надсилав батькам, які підтримали ідею синову ідею. Зі встановленням Ігорю допомагає батько – колишній інженер-авіатехнік. Пізніше ветеран здобував різні гранти на підтримку бізнесу – загалом залучив вже близько півтора мільйона гривень.
Уроки іноземних мов і стажування в кількасотрічних європейських фермах
Під час навчання у технічному виші Кропивницького Ігор двічі їздить на практику за кордон – у Францію та Німеччину. Каже, що стажуватися можна було й в Україні, проте він хотів підучити іноземну, адже одна з обов’язкових умов поїздки – володіння мовою країни, де триватиме практика, на базовому рівні.
Наприклад, у Німеччині ферма спеціалізувалася на виготовленні лікерів, а у Франції – сидрів, кальвадосів, пюре, а також там було молочне господарство. «Дізнався, що їхнім фермам понад сто років. Це нереальна історія для України, на жаль. Наприклад, у мого прадіда була велика господарка. Його розкуркулили, половину сім’ї відправили до Сибіру, половину – на шахти Донбасу. У нас кожне покоління змушене починати все з нуля», – розповідає ветеран.
Також він помітив, що за кордоном займаються комбінованим господарством: «На полі, де ростуть дерева, пасуться корови, тож фермери продають молоко. Потім в сезон опадають яблука – з них виготовляють сидр і сік. Тобто вони зосередилися на цьому напрямку й праця монетизується. І завдяки цьому їхні діти міркують, чи залишатися їм у сімейній справі, чи йти своїм шляхом».
Перші кроки у фермерстві та хто посадив перепілку на дубове листя
Набравшись нових знань і досвіду, Ігор міркує, що варто й собі відкрити власний бізнес. Ще раніше чоловік мав задум: повернути батьків на історичну батьківщину – Дубенщину, що у Рівненській області, де до приходу комуністів його прадід мав чимале господарство. Й там почав шукати садибу. Така знайшлася – з її власницею домовилися оформити купівлю у квітні 2022 року. Проте читаючи новини про стягнення російських військ до українського кордону, проскочила думка – хоч би встигнути. Але настало 24 лютого. «Ця пані сказала, що будинок мене дочекається. Приходили різні покупці, пропонували більші суми. Й вона відмовляла. Ми періодично зідзвонювалися, коли лікувався після поранення. І вже коли звільнився зі служби, таки придбав цю хату», – пригадує ветеран. Ця садиба стала однією з трьох локацій ферми «Перепілка на дубовому листі».
До речі, про назву. Ігор поділився, які сенси родина заклала у цей неймінг: «Насамперед хотілося зробити певну відсилку до Дубенщини. Крім того, ми на початках експериментували з методом відкритого утримання птахів й використовували дубове листя, адже воно має антисептичні властивості. Також залишаємо нашим покупцям простір для фантазії».
Досвід утримання перепілок Ігор мав – коли був юнаком, батько привіз йому 50 перепелів. До слова, розводити, наприклад, курей не хотів – каже, що це нецікаво. І вже в березні 2024-го року на фермі вилупились перші пташенята перепелів. «Перепелятко важить сім грамів. Воно маленьке, пухнасте й чутливе до температури, вологості й кормів. Їх утримують в брудерах – спеціальних системах, де ці умови є», – веде далі співрозмовник «Львівської Пошти».
Й зізнається, що на початку пробували різні методи та інновації, однак дещо з цього не виправдалось. Але і з цього родина Мамчик зробила перевагу: «Зараз ми розробляємо модель ефективного господарства. Її суть полягає в тому, щоб допомагати фермерам, які тільки починають, не наступати на ті ж граблі, що й ми. Це і різноманітні консультації, і поради щодо придбання обладнання», – каже Ігор.
Зараз на фермі закритий цикл виробництва. Як каже Ігор, від яйця до яйця: тут розводять перепелів, вигодовують, переробляють. Крім того, «Перепілка на дубовому листі» пропонує не тільки звичайні сирі яйця, а й копчені. Чоловік розповідає, що захотілося зробити щось цікаве й незвичне, тому чом би й ні?
Розвиток агротуризму та вирощування фундука
Ще один проєкт, який розвивають на фермі «Перепілка на дубовому листі» – це агротуризм. На цю ідею, розповідає ветеран, надихнули покупці на львівському ярмарку. Й додає, що влаштувати гаджет-детокс на свіжому повітрі – це назріла необхідність для багатьох людей. До того ж охочі зможуть спробувати себе у ролі фермера – збирати яйця, годувати птахів тощо.
Окрім птахів, родина вирощує фундук – вже цього року очікують перші врожаї з понад 300 кущів. Ігор каже, що горіхів ще не буде багато, бо кущі ще молоді, але тішиться, що вдалося охопити й такий напрям сільськогосподарської діяльності. До того ж вдалося домовитися й про збут продукції з двома колегами – це ветерани, які мають свої пасіки й виготовлятимуть горішки в меді. «Ветеранські бізнеси, принаймні з мого кола спілкування, не конкурують між собою Навпаки, в нас є поняття взаємодопомоги», – говорить Ігор.
На вихідних на площі Ринок проводять ярмарки – фермерський і ветеранський. І якщо ви бажаєте прикупити щось файне й водночас підтримати місцеві бізнеси, то дам невеличку пораду: не приходьте за годину до закриття, як я. Бо існує ймовірність, що всю продукцію розкуплять, а ви повернетеся додому з порожньою торбою. На ярмарок, як і на ферму, треба збиратися якомога раніше.
Нагадаємо, що раніше «Львівська Пошта» писала про ветерана Романа Парамущака, власника студії предметної фотографії «Спалах».
