Світ захоплюється стійкістю та сміливістю українців, незламністю українських воїнів, згуртованістю волонтерів. Війна навчила нас стресостійкості та витривалості. Українці стали психологічно стійкішими.
Стійкість притаманна українцям упродовж століть. Так було, так є і так буде. В історії України було багато важких років, але українці вистояли.
«Українці вистоюють у війні, і це вже історично, це в нашій крові. Сила вистояти – це вибір, це вимога справедливості. Українці завжди перебували в боротьбі. Це питання не цієї війни, це питання багатовікової війни. Всього цього не врахували наші вороги. Ми будемо стояти стільки, скільки зможемо. Звісно, Україна сподівається на підтримку Заходу», – зазначав у інтерв’ю «Львівській Пошті» Олександр Антонюк, військовослужбовець Збройних сил України, політичний консультант.
«Ми гордимося нашою стійкістю, заслужено гордимося. Щиро кажучи, вражений, наскільки українці витримують важкі навантаження. Ми вистояли і вистоюємо у боротьбі з росією. Я вірю в перемогу. Перемога залежить від кожного з нас, і вкрай важливою є згуртованість нації», – акцентував у інтерв’ю «Львівській Пошті» Мирослав Маринович, громадський діяч, колишній дисидент, президент Інституту релігії та суспільства УКУ.
«Ми сильні вірою в Збройні сили України та вірою в Бога. Я тепер спокійний за Україну, бо в нас стільки людей, готових боротися за неї, ризикуючи життям, – від молодих до старших. Мене це заспокоює. Такого не було в мій дисидентський час. І тому звідси й утверджений мій оптимізм», – наголошував Мирослав Маринович.
Зберігати стійкість під час війни українцям допомагає віра в армію, сім’я, рідні та близькі, про що свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг». Наша сила і стійкість у тому, щоб діяти, жити, працювати, творити, любити!
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, чому стійкість важлива для українців у часі війни.
«Наші військові є прикладом стійкості для всіх українців»
Левко Скоп, іконописець, волонтер:
Стійкість – одна з важливих рис українців у часі великої війни. Мені особисто тої стійкості вистачає. Однак важливо, щоб українці не розчаровувалися, не панікували. Я люблю їздити на схід – вже одинадцятий рік війни і третій рік повномасштабної, бо там, на фронті, у бійців потужна мотивація і стійкість.
Наші військові є прикладом стійкості для всіх українців. Щомісяця їздимо на фронт з 2014-го. Їздимо з волонтерами у різні бригади. Везу зі собою намальовані ікони. І там малюю ікони, дарую їх воїнам.
Стійкість – наш генетичний код. Ця риса притаманна українцям століттями. Це той стрижень, який передається з покоління в покоління, з молоком матері. Були різні важкі роки в історії України, але українці вистояли.
Скажімо, в 60-х – 70-х роках минулого століття була тотальна русифікація, але ми й тоді вистояли: ми є, українська мова є, незалежна Україна є! Ми вистояли й у 90- х. Казали, що відкриють кордони і всі втечуть за кордон. Ні. Звісно, була еміграція, але вона є в усіх державах.
Україна пережила Революцію на граніті, Помаранчеву революцію, Революцію Гідності. На Помаранчевій і Революції Гідності я був від початку до кінця. Ці революції показали нашу стійкість. Українці вистояли, бо в них була мотивація. Тепер, у часі війни, Україна також стоїть, вистоїть і переможе. Переможе наша мотивація.
Жити, працювати, творити, любити – це наша стійкість і сила. Маємо все робити щиро і з великою любов’ю до України!
«Дія має бути наслідком стійкості»
Тарас Іщик, військовослужбовець Збройних сил України:
Стійкість – це здатність рухатися вперед, незважаючи ні на що. Стійкість дозволяє й далі робити те, що ти робив. Стійкість перевіряється в бою, в критичних ситуаціях, обставинах. Це і перевірка характеру, і перевірка вмінь, у кого зуби міцніші. На мою думку, це прерогатива винятково важких часів.
Стійкість притаманна українцям упродовж століть. Після удару треба щось робити далі. Не можна бути стійким, терпляче все зносити й не робити з цим нічого.
З одного боку, ми, українці, дуже стійкі, а з другого – не завжди знаємо, як будемо діяти. Стійкість без мети не має сенсу. Потрібно бути стійким заради чогось, щоби робити щось далі. Дія має бути наслідком стійкості.
«Стійкість – це загартування нації»
Марія Петришин, керівниця Першого жіночого ветеранського простору Re:Hub, психологиня, волонтерка:
Стійкість – це те, що ми плекаємо впродовж років. Зараз такий час, що потрібно плекати нашу стійкість, резильєнтність, як кажуть психологи (здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій та долати труднощі).
Ми точно після цієї війни станемо міцнішими, сильнішими, витривалішими. Ми загартовуємося. Стійкість – це загартування нації. Якщо говорити в контексті психології, то мусимо мати для цього багато ресурсу.
Віктор Франкл, відомий психіатр, в’язень концтабору, писав: «Першими ламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них ті, хто не вірив в те, що це коли-небудь закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань, що може або не може статися». Про це варто пам’ятати. Війна – це довга дистанція.
Як би нам не хотілося, але суспільство розділене. На жаль, дотепер (!) не всі усвідомлюють, не всі відчувають, що в Україні війна. Люди, чиї рідні, близькі або знайомі на фронті, розуміють. Люди, чиї сини, чоловіки, батьки у полоні або зникли безвісти, розуміють. А є люди, для яких війна є чимось далеким, мовляв, це нас не торкається. Вони живуть своїм життям…
Є два варіанти – або воювати, або допомагати. Це розуміння відповідальності. Кожен мав би задуматися: якщо я не на фронті, то що можу тут, у тилу, робити задля допомоги військовим, задля перемоги України? Дуже важливою є оця дія задля перемоги.
Наша сила і стійкість – діяти, жити, працювати, творити, любити! Діяти, а не нити, не плакати, не ховатися. Діяти! Ми тут на Львівщині дуже стійкі. Боротьба задля перемоги триває!
«Українська стійкість – це те, чим ми дивуємо світ»
Богдан Тихолоз, директор Музею Івана Франка у Львові, літературознавець:
Стійкість – історично сформована риса українців. Стійкість українцям притаманна впродовж століть. Це те, що ми набули через наш непростий історичний досвід. У моїй біографії є проста наука стійкості. Коли в дитинстві я ходив на бокс, наш тренер казав: «Не той боксер, хто всіх долає на рингу одним ударом, а той, хто вміє піднятися після падіння на рингу».
Коли мовиться про стійкість людини чи народу – це не уникання поразки, не невразливість, не бути вічно на коні, а вміння піднятися після падіння, вміння тримати удар, вміння знайти під ногами твердий грунт, випростатися і продовжити бій заради тих цінностей, у які віриш. Оце і є стійкість.
Українську стійкість формувало не одне покоління. Коли ми говоримо, з якою стійкістю українці сприймають випробування під час повномасштабної війни, то це не тому, що ми якісь особливі в нашій історії. А власне тому, що пам’ятаємо історичний досвід наших батьків, дідів, прадідів, які розповідали нам, як переживали різні лихоліття, як у ті часи одне одного знаходили, закохувалися, підтримували, долали різні випробування і пам’ятали, що навіть у таких складних обставинах є речі, заради яких варто жити, боротися, що саме вони дають силу жити, творити, любити. Думаю, джерела нашої стійкості і в цих розповідях наших дідусів і бабусь.
Щоденна стійкість є умовою нашого виживання. Якщо не будемо плекати в собі, в своїх дітях цю рису, якщо «випадатимемо в осад» за найменшої тривоги, найменшого випробування, то в нас не буде майбутнього. Українська стійкість – це те, чим ми дивуємо світ і, можливо, навіть самих себе. Це ресурс, який ми маємо ще довго плекати. Наша перемога та відбудова після цієї перемоги передбачають, що ресурси нашої стійкості мають бути невичерпними.
«Стійкість – це витривалість. Люди тримаються, вони як сталь»
Катерина Птаха, фотографиня:
У часі війни українці стали дуже стійкими. І це нас тримає. Стійкість – це те, коли, попри якусь подію чи стрес, не опускаєш рук, аналізуєш і рухаєшся далі. Стійкість – це витривалість.
Коли я телефоную знайомим на Харківщину, а там постійні обстріли, люди ховаються по підвалах, на запитання «як ви?» чую у відповідь оптимістичне «прорвемося, у нас все добре». Ось це стійкість людей, ось це витривалість! Люди тримаються, вони як сталь.
Я переїхала на Львівщину з Луганщини у 2014 році із сином та мамою. Моя донька переїхала до нас перед повномасштабною війною. Стійкість – це, зокрема, про нашу родину. Мої діти – це моя сила і натхнення.
Сімейна підтримка, сімейні вечори та зустрічі – це також стійкість українців. Все це дає нам силу не занепадати духом, це те, що тримає нас в непрості часи війни, це те, що дає віру й надію.
«Стійкість – характеристика кризових часів»
Оксана Дащаківська, керівниця офісу Міжнародного фонду «Відродження» у Львові, політологиня:
Стійкість у часі війни поєднує в собі дві складові, які за інших обставин ми би вважали взаємовиключними. Перше – це вміння визначати цілі, друге – вміння адаптуватися до контексту, до того світу, в якому живеш. Це про те, щоб уміти жити життя під час війни, вміти усміхатися під час війни.
З одного боку, знати, що маєш свій внутрішній простір, який ніхто не здатен порушити, зберігати й плекати в собі сильну волю. З другого боку – вміти адаптуватися, триматися в умовах, коли весь світ проти тебе.
Це визначальна характеристика організацій, інституцій, громад, країни загалом. Визначальним є вміння адаптуватися, змінювати й обирати найкращі способи ухвалення рішень.
Україна демонструє на весь світ, що, попри війну, ми живемо, вчимося, перевинаходимо для світу демократію. Ми зберігаємо демократичні цінності. Для нас важливими є дискусія, обговорення, консенсус. Адаптивність для країни – це про демократичні правила ухвалення рішень в умовах, коли, здавалося б, демократія неможлива.
Важливим для стійкості країни та громад є збереження власної ідентичності. В умовах країни це історія, яку ми творимо. Це про громадянську ідентичність, яку ми вибудовуємо, відтворюємо. Але вона не народжується на порожньому місці, вона сьогодні дає нам можливість якнайбільше розкрити закладений потенціал – від козацьких часів, часів боротьби УПА.
Дуже важливо не лише пам’ятати та переосмислювати минуле, але й творити майбутнє. Кажу, зокрема, про прості щоденні вчинки: нетолерування корупції, вироблення правил практики гідності, які ми можемо щодня демонструвати.
Важлива складова стійкості країни – згуртованість. Це довіра та горизонтальні зв’язки, на які ми здатні покладатися. Дуже важливими є близькі люди, свої люди.
Нам треба розширювати коло близьких людей. Це матиме й економічний ефект. Маю на увазі нові економічні ідентичності. Потрібно вміти відповідати новим економічним умовам, ринку. Економічна стійкість – це не просто перекваліфікація, а дбайливе ставлення до ресурсів. Це нова економічна модель, яка має відповідати безпеці країни. Це та модель, яка має бути конкурентною в Євросоюзі. Це мегаамбіційна модель. Шлях долає той, хто йде!
Стійкість – характеристика кризових часів. Українці пережили дуже багато кризових часів. Ми щоразу долаємо нові виклики і щоразу стаємо стійкішими. Стійкість українцям притаманна століттями, стійкість стосується всіх і кожного зокрема.
