«У середині ІІ століття нашої ери над Херсонесом нависла загроза завоювання пізніми скіфами. Всі стели з некрополя зібрали й укріпили ними фортечні мури, зокрема кутову вежу, яка збереглася донині. З одного боку, це практичне використання каменю, але дослідники припускають, що ці стели могли використати й як символи. Так на захист міста стали не тільки живі, а й мертві. Предки єднаються зі своїми нащадками і захищають свою Батьківщину. Отакі паралелі з нашим часом і тим, що переживаємо зараз. І схожа історія криється за кожним із 565 предметів», – пояснює кандидат історичних наук Юрій Полідович, заввідділу скарбниці Національного музею історії України.
Саме там 5 липня широкому загалу представили виставку «Скарби Криму. Повернення», яку можна буде оглянути до звільнення півострова. Після цього експонати повернуть кримським музеям. Я вже оглянула виставку і ділюся враженнями про неї для «Львівської Пошти».
Українські «Скарби Криму» посеред «русского духа»
Про відкриття виставки «Скарби Криму. Повернення» я дізналась уже під час відрядження, в Києві. Гріх було не скористатися нагодою побачити наживо надзвичайну колекцію, яку росія дев’ять років намагалася відсудити в України у суді Амстердама. Але мушу сказати одразу, що цей візит залишив по собі дуже суперечливі враження. З одного боку, це була дивовижна мандрівка тисячолітньою історією нашої землі й непересічна можливість доторкнутися до того, про що я читала хіба в підручниках і статтях. А з другого – майже нестерпне катування «русскім міром» до, після і навіть під час огляду експозиції.
Бо будівля, у якій діє скарбниця Національного музею історії України, розташована на території Києво-Печерської лаври. І хоч минув уже рік від розірвання договору оренди заповідника з Українською православною церквою, московський патріархат досі тут. І від його духу робиться нудотно й гидко. Тож будьте готові до цього, як і до непоодиноких зверхніх коментарів відвідувачів музею на кшталт: «Грівна? Ето же украшеніє, прі чьом здесь іх грівна?! Нє понімаю!» і дурнуватих кпинів. Та від того ще ціннішим стає факт повернення цінних історичних артефактів на українську землю і демонстрація їх саме на цій непростій локації.
Повернені «Скарби Криму» – демонстрація сили закону
7 лютого 2024 року в амстердамському музеї Алларда Пірсона відкрили експозицію «Крим – золото і секрети Чорного моря». Це була виставка дивовижних археологічних знахідок із колекцій п’яти українських музеїв – скарбниці та чотирьох кримських. До цього Україна ніколи не надавала так багато археологічних експонатів для показу за кордоном. Це артефакти із золота, серед яких прикраси, зброя, церемоніальний шолом та величезна кількість виробів із дорогоцінним камінням. Ці об’єкти та інші археологічні знахідки вказують на багату історію Кримського півострова, колонізованого греками у VII столітті до н.е.
Однак після анексії Криму музей Алларда Пірсона відмовився повертати до Криму 565 експонатів, позичених для виставки. Тоді до Києва відправили лише 19 предметів із колекції скарбниці. А за кримські колекції Бахчисарайського історико-культурного заповідника, Центрального музею Тавриди, Керченського державного історико-культурного заповідника та Національного заповідника Херсонес Таврійський розпочалася дев’ятирічна судова тяганина, в якій українцям таки вдалося перемогти.
В Україну цінності повернулись аж у листопаді 2023-го. А минулої п’ятниці їх представили на виставці «Скарби Криму. Повернення». «Україна бачить цю збірку вперше. Ці експонати представляють історію народів Криму від V століття до нашої ери по VII століття нашої ери. Вони є свідками нашої прадавньої історії, оскільки Україна і Крим пов’язані не тільки географічно, а й спільними історичними процесами, – каже завідувачка скарбниці Національного музею історії України Наталія Панченко. – Повернення цих колекцій та їх експонування – це демонстрація верховенства права в дії, сили закону. Ми планували відкрити цю виставку до Дня Конституції, щоб підкреслити цей меседж, але трошки затрималися, тож говоритимемо про це вже під час екскурсій».
Більше, ніж скіфське золото
Кураторка виставки «Скарби Криму. Повернення», провідна наукова співробітниця, кандидатка історичних наук Оксана Ліфантій, кандидат історичних наук Юрій Полідович, старша наукова співробітниця Євгенія Величко систематизували і вивчили експонати, розробили наукову концепцію. «Запит на те, щоби побачити ці речі, в українського суспільства був дуже високий. Ми раді, що нарешті вдалося реалізувати цей доволі складний проєкт. Він демонструє, наскільки археологія, археологічні предмети Криму важливі для розуміння культурної спадщини всієї території України», – пояснює Оксана Ліфантій, яка 7 липня вже провела першу кураторську екскурсію новоствореною експозицією.
Вона наголошує, що неправильно називати всі представлені експонати «скіфським золотом», адже колекція надзвичайно розмаїта. Передусім у ній не тільки золоті речі, а й різні предмети, які належали скіфам, пізнім скіфам, гунам і готам. «Яскрава назва «скіфське золото» спрощує дуже глибинний контекст, про який розповідають ці речі. Окрім історії народів, які проживали майже 1200 років на теренах Кримського півострова, на цій виставці підтемою ми представили історію накопичення цих колекцій, те, як вони поїхали на виставку, і події після неї – судову справу та її вирішення на користь України», – веде далі кураторка.
Зараз на території окупованого Криму (та інших захоплених територій) тривають незаконні археологічні розкопки, масивні будівництва, які призводять до руйнування археологічних пам’яток. Все знайдене можуть вивезти будь-коли. Перед звільненням Херсонщини російські окупанти прихопили зі собою колекції кількох музеїв – не лише археологічні предмети, а й живописні полотна, викрали майже всю колекцію Херсонського художнього музею.
«Отак росіяни ставляться до нашої культурної спадщини. Я дуже переживаю за те, що може статися з великими та надзвичайними колекціями кримських музеїв. Адже археологія як наука в Криму розвивалася понад півтора століття. Це результат роботи багатьох поколінь спеціалістів, які дозволили відтворити багато сторінок історії України на території Кримського півострова», – додає кураторка проєкту.
Кожний предмет розповідає історію людини
Юрій Політович каже, що під час підготовки виставки команда ретельно працювала з експонатами, щоби передати знання відвідувачам, донести історію кожного з них. Фахівці вивчали колекцію, читали дослідження колег, які знайшли ці пам’ятки і зберегли їх. Поступово перед ними відкрився незнаний, але дуже цікавий, мозаїчний, глибинний світ. Кожен предметом має свою цікаву історію. В різний час їх навіть використовували по-різному. «У першій вітрині представлений круглий експонат, посередині якого зображені леви. Спочатку він слугував матрицею для виготовлення прикрас для кінської узди. Потім його використовували як прикрасу, а згодом – як магічний предмет предків, у якому прихована велика сила. На це вказує місце, де його знайшли», – стверджує він.
Ця багатошаровість історії кожного предмета відкривалася працівникам музею поступово. Вони по дрібках збирали її і тепер діляться нею під час екскурсій. Бо за кожним експонатом вималювалися життєві шляхи конкретних людей, і дослідникам вдалося відчути їхню історію. Для прикладу, в сьомому залі музею представлено багато золота. Але кожна вітрина там – це артефакти з окремих поховань. Воїнів, жерців, видатних жінок, яким дарували гарні прикраси і споряджали в потойбіччя з великими почестями.
«В експозиції домінують великі кам’яні предмети, гарно освітлені та подані, хоча й ховаються в тіні золота. За цими намогильними стелами простежується історія конкретних людей – з Босфору, Неаполя Скіфського, Херсонеса. Коли досліджували залишки цих некрополів, знайшли серію, яка, як виявилося, належала одній родині. Це три брати, які загинули за свободу Херсонеса. Їхні батько і мати дожили до старості, їхні надмогильні стели теж збереглися. За цим починаєш відчувати історію міста, півострова, людей, які переживали такі самі моменти, що й ми тепер», – захоплено розповідає Юрій Політович.
Центральні експонати, які не можна пропустити
Розповісти про все багатство, представлене на виставці «Скарби Криму. Повернення», в одному тексті неможливо. Ці артефакти охоплюють майже 1200-річний період історії Криму. Вони виготовлені з різних матеріалів – від дерева до мармуру. А от представити кілька центральних і визначних можна. Почну з фігури із вапняку, зображення якої прикрашає афішу виставки і яку вважають об’єднавчою для всієї експозиції. Це акротерій із двобічним зображенням богині, датований І століттям до н.е. – І–ІІ століттям н.е. (Пантікапей, місто Керч, Автономна Республіка Крим). Його знайшли під час розкопок у 1883-му та 1891 роках, належить він Керченському історико-культурному заповіднику.
«Це богиня і рослина, які стають одним цілим, постаючи перед нами. Ми не знаємо її імені. Можливо, це грецька Гея або скіфська Апі. Всі народи сприймали цей образ, який хтось колись придумав. Скульптура двобічна, бо богиня має бачити все звідусіль. Ця богиня є уособленням землі, вона об’єднує всіх. Зараз вона об’єднує всю виставку, всі народи Криму й ті, які проживали поза ним», – пояснює Юрій Політович.
Тепер привідкрию вам історію експоната Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Через цей артефакт усю колекцію повезли за кордон, саме це врятувало кримські скарби від російських загарбників. Мовиться про китайську дерев’яну лаковану скриньку сі з трьох частин, датовану І століттям н.е., знайдену в некрополі Усть-Альма у 1996 році. В ній знайшли косметику і амулети, які там зберігала її власниця. Скринька від часу розсипалася, і реставраторів для неї знайшли аж за десять років у Японії. В експозиції «Скарби Криму. Повернення» її вперше демонструють на материковій частині України.
Також варто звернути увагу на золоті вінки з колекції Бахчисарайського заповідника, знайдені в 2001 році. Вони датовані І століттям н.е. Історію цих виробів я підслухала, затесавшись у чергову групу відвідувачів, від однієї з екскурсоводок: «Це вінки з поховання п’ятьох воїнів. Найімовірніше, їх похоронили в різний час. Листочки на цих вінках не схожі на лаврові, складаються з трьох частин. Насправді це листя селери, яке символізує відродження, продовження життя. Вони доповнені золотими посмертними накладками на очі й вуста. Ці комплекти знайдені в могильнику Усть-Альма, який використовували повторно не одні кочові племена, зокрема й гуни, до періоду існування яких належать ці прикраси».
Не лише скарби, а й пізнання
На виставці «Скарби Криму. Повернення» ви не лише побачите 565 повернених експонатів, а й зможете дізнатися про важливість їхнього контексту: як вони потрапили до колекції, чим цікаві і яка величезна проблема, пов’язана саме з культурною спадщиною, назріває на теренах Кримського півострова. Тож не пошкодуйте часу, хоча б півтори години, для огляду експозиції та обов’язково замовте екскурсію!
У музеї мудро підійшли до демонстрації поверненого і пропонують перед його оглядом зануритися в історію Криму на виставці «MIRAS. Спадщина». Це найбільша на материковій частині України колекція предметів кримськотатарського ювелірного мистецтва та побуту XIХ – початку XX століття. Ця експозиція розповідає про звичаї, мистецтво, релігійні та світоглядні традиції корінного народу Криму. Є тут і літографії Фрідріха Гросса, який показав традиційний світ кримських татар першої половини ХІХ століття. На жаль, чимало зображених пам’яток знищені внаслідок російської колонізації.
