Тут затишно, комфортно й безпечно. Гармонії додають спокійна палітра кольорів та красиві авторські роботи на стінах. Тут сучасний ремонт, зроблений завдяки Львівському IT-кластеру.
«Львівська Пошта» побувала у Центрі ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона екосистеми Unbroken, де фахівці надають психотерапевтичні та психіатричні послуги. Тут консультують ветеранів та їхні родини, звільнених з полону воїнів, внутрішньо переміщених осіб, цивільних.
«Тішуся, що нам вдалося створити місце, простір, де кожен пацієнт може знайти щось для себе. Хтось знаходить тут силу та спокій, хтось – розуміння. Пишаюся, що ми надаємо якісну фахову допомогу військовим і цивільним», – зазначила «Львівській Пошті» Уляна Криницька-Березюк, керівниця Центру ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона, психотерапевтка, психоаналітикиня.
З її слів, фахівці центру надали послуги 15 тисячам військовим, серед них майже 400 українців, звільнених з полону. «Щомісяця центр надає 200–250 консультацій цивільним. Щомісяця маємо майже 70 первинних звернень цивільних пацієнтів», – каже співрозмовниця.
«Нам важливо, щоб пацієнт звільнився від частини свого болю, страждань і переживань, які його руйнують і не дають жити. Нам важливо створити умови та простір довіри й безпеки. Ми робимо все для того, щоб наша нація з цієї війни вийшла здоровішою, якомога ціліснішою і зберегла себе. Це відповідальна місія», – акцентує Уляна Криницька-Березюк.
«Ми робимо все для того, щоб наша нація з цієї війни вийшла здоровішою, якомога ціліснішою і зберегла себе»
У час великої війни в Україні запрацювали центри ментального здоров’я. У Львові такі центри діють в екосистемі Unbroken. Уляно, ви є керівницею Центру ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона. Розкажіть про ваші напрацювання. Хто навчав вас роботи з травмою війни?
Центр ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона працює вже декілька років. Тепер у Львові вже є кілька таких Центрів, бо це заразна часі.
Від початку повномасштабного вторгненнями почали працювати з травмами війни. Працюємо з ветеранами центру Unbroken та їхніми родинами, воїнами, звільненими з полону, внутрішньо переміщеними особами. Послуги для цієї категорії осіб є безкоштовними!
Приймаємо і цивільних – це платні послуги. Загалом надаємо психотерапевтичні та психіатричні послуги.
Роботи з травмою нас навчали американські, ізраїльські та французькі колеги. Наші вчителі – це викладачі з Єльського університету (США) та колеги з Ізраїлю. Вони навчали нас працювати з військовими. Фахівці з клініки Primo Levi Centre в Парижі працюють з людьми після полону і тортур вже понад 30 років.
Загалом зі звільненими з полону в нас працюють психотерапевти, нейропсихологи, фахівці з тілесної терапії. Воїни також мають арттерапію, малюють і ліплять з глини.
Іноді малювати легше, ніж розповідати. Вони «вимальовують» свою травму.
Як кажуть самі колишні бранці, після полону залишається половина людини. Що більше будемо працювати, то більше буде здорової частини, а тої, яка страждає, ставатиме менше.
Загалом від початку роботи Центру ми надали послуги 15 тисячам військових, серед них майже 400 українців, звільнених з полону.
Щомісяця наш центр надає 200–250 консультацій цивільним. Щомісяця маємо майже 70 первинних звернень цивільних пацієнтів.
Тішуся тим, що нам вдалося створити місце, простір, де кожен може знайти щось для себе. Хтось знаходить тут силу та спокій, хтось – розуміння. Пишаюся, що ми надаємо допомогу і цивільним, і військовим. У нас є індивідуальна та групова терапія.
Нам важливо, щоб пацієнт звільнився від частини свого болю, страждань і переживань, які його руйнують і не дають жити. Нам важливо створити умови та простір довіри й безпеки.
Ми робимо все для того, щоб наша нація з цієї війни вийшла здоровішою, якомога ціліснішою і зберегла себе. Це відповідальна місія.
Центр Unbroken є прикладом того, як фахово надавати ментальну допомогу українцям.
Наш досвід переймають інші міста України, у нас вчаться служити людям, які постраждали від війни. Зокрема, понад 300 фахівців ментального здоров’я з усієї країни приїздили до нас на навчання в 2025-му.
Що варто знати про консультації
Які консультації можуть отримати пацієнти в Центрі ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона?
У нас можна отримати консультацію психіатра, пройти психотерапію дорослим. Надаємо допомогу дітям та підліткам. Консультуємо, проводимо психотерапію для сімейних пар.
Надаємо індивідуальну та групову психотерапію, індивідуальну та групову арттерапію, тілесно орієнтовану терапію.
Наші фахівці допоможуть пацієнтам у випадках: підвищеної тривожності; порушення сну; переживань, пов’язаних із розставанням або втратою близької людини; потрясінь у професійному житті; невизначеності, нереалізованості; психосоматичних розладів; прийняття себе, невпевненості в собі; порожнечі й безпорадності; порушення харчової поведінки тощо.
Важливими для пацієнтів є конфіденційність та розмова в атмосфері цілковитої довіри та безумовного прийняття.
Пацієнтові знадобляться як мінімум десять консультацій?
Так. Це так званий короткий фокус.
Для ефективності результату скільки має бути консультацій?
Психотерапія ніколи не закінчується. Люди, які воліють опрацювати певні свої переживання, зміцнити чи розвинути себе, стати більш зрілою особистістю, ходять на терапію роками. Терапія триває рік, два, три.
Чи відвідують такі заняття відомі особистості Львова? За кордоном це вже традиція.
Так, відвідують. Звісно, дотримуємося правила конфіденційності. Наша база захищена.
Чи є в цьому списку депутати, посадовці, артисти?
Так. І це нормально. Наші пацієнти – люди різного віку і професій.
Історія про любов і працю
За роки вашої роботи як керівниці центру був випадок, який вам запам’ятався найбільше?
Завжди тішуся з позитивного результату праці. Це природно, це надихає. В психіатрії важко досягти швидкого результату. Психіатрія – це про терпеливість, уважність, пильне спостереження.
Звісно, з пацієнтом краще спілкуватися наживо. Потрібно дивитися в очі, бачити погляд, жестикуляцію. Навіть запах має значення. Мусимо бачити весь спектр емоцій.
Маємо пацієнтку, яка довго хворіє. Вона одного дня перестала розмовляти. Вже багато чого спробували, займаючись із нею. З нею почав працювати реабілітолог центру Unbroken. Вони роблять різноманітні вправи.
Радості мами не було меж, коли донька після одного із занять з реабілітологом сказала дякую. Зворушлива історія, яка запам’яталася і яка дає натхнення до роботи.
Це щемлива історія про віру і працю.
Про любов і працю.
«Коли батьки розлучаються, діти хворіють»
З якими проблемами найчастіше звертаються до вас пацієнти?
Цивільні – черезпідвищену тривожність, панічні стани, порушення сну та психосоматичні розлади.
За останні пів року також суттєво побільшало звернень через порушення харчової поведінки. Маю на увазі анорексію. Розлад харчової поведінки – це завжди віддзеркалення стосунків у родині, зокрема доньки з мамою.
Стрес дівчата переживають так сильно, що починають реагувати складним розладом – розладом харчової поведінки.
Розлучення також у списку проблем, з якими до нас звертаються пацієнти. Особливо багато випадків було на початку великої війни.
Так, у 2022-му було багато розлучень. Чому?
Через стрес. Люди не могли впоратися з напруженням, і це сильно впливало на стосунки між дружинами й чоловіками.
Мовиться про рік-два шлюбу чи навіть 20 років?
Були різні пари. Хтось прожив у шлюбі лише пів року, а хтось – 10 або 20 років. Жінки іноді йшли з родини частіше, ніж чоловіки.
Коли батьки розлучаються, діти хворіють. І вже тоді батьки починають приходити до нас із дітьми: що з дитиною, допоможіть дитині! А виявляється, що дитина в такий спосіб хоче зберегти сім’ю, хворіючи, хоче помирити маму з татом.
Чи були випадки, коли подружжя обдумало своє рішення й не розлучилося, тобто робота з фахівцем зберегла сім’ю?
Звісно.
«Військові після кількох зустрічей з психотерапевтом бачать, наскільки вони звільняються від своїх травм»
Уляно, скільки пацієнтів за день ви можете прийняти особисто?
Напевно, вісім.
А скільки ви років у професії?
З 2001-го. Від початку повномасштабного вторгнення робота змінилася – пацієнтів суттєво побільшало. Як і мої колеги, я почала працювати з травмами війни. Мої пацієнти – ветерани та військові, звільнені з полону. Загалом ми, психотерапевти, їх не лікуємо, ми їм служимо.
До слова, в нашому центрі працює психотерапевткою Мар’яна Мамонова, яку звільнили з полону після виходу з Азовсталі.
Тепер вже вона як фахівчиня спілкується і працює зі звільненими з полону. Тут діє принцип «рівний рівному». Мар’яна молодець, багато вчиться.
Чи кожному ветеранові, військовослужбовцеві треба звертатися до психотерапевта?
З травмою жити дуже важко. А воїни, які були на війні, всі травмовані. Ми, тобто цивільні, також травмовані через війну, тільки в інший спосіб. Військові зазвичай мають по декілька контузій. Кожен вибух дається взнаки так чи інакше.
Травма – це те, що вони щодня бачать на війні. Це не стирається з пам’яті – загиблі й поранені побратими. Очі воїнів фотографують багато різного, яке закарбовується в голові.
Військовим варто звертатися до психотерапевта або психолога. Не бійтеся, звертайтеся до фахівців!
У часи Союзу була така каральна психіатрія, яка зробила багато зла. Це залишилося в пам’яті громадян. Звісно, часи змінилися, звертатися до психотерапевта або психолога тепер уже стало нормою. Особливо зараз, під час війни.
Наголошу: військові після кількох зустрічей з психотерапевтом бачать, наскільки вони звільняються від своїх травм. Ба більше, ще й побратимам радять звертатися, щодня когось приводять. І це добре.
Чи варто родинам військових звертатися по допомогу до фахівців?
Родина – це насамперед те середовище, що лікує воїна, який повернувся з війни. Так, як вони відновляться в сім’ї, вони не відновляться ніде! Сім’я, стосунки завжди найбільше зцілюють.
Воїни інколи приходять з дружинами і кажуть: «Поясніть дружині, як зі мною розмовляти, поводитися. Дружина хоче, щоб я був таким, як до війни. А я таким не буду». І наші фахівці починають розмовляти з дружинами. Так, воїн точно буде іншим, бо війна його змінила.
Буває, що дружини приводять своїх чоловіків, кажучи: «Зробіть щось, я з ним таким не можу, чоловік після фронту змінився». Працюємо, розмовляємо. Іноді родина розпадається, іноді її вдається зберегти. Це життя.
Батькам радимо щонайбільше спілкуватися з дітьми. Говоріть і будьте з дітьми! Їм потрібна безпека, довіра. Дитина має довіряти батькам.
Пишаєтеся, що завдяки роботі вашого центру вдалося зберегти родини?
Звісно, це приємно. Це ті історії, що надихають. Аналогічно як з пацієнткою, яка сказала «дякую».
Що потрібно, щоб самі медики були в ресурсі під час війни? Що для вас є ресурсом?
Не потрібно працювати з примусу. Краще взяти відпустку на декілька днів, поспати, відпочити, помандрувати, подивитися фільми, прочитати книжку.
Особисто я люблю гори. Ми з родиною на вихідні їдемо авто у гори. Дуже люблю дивитися в далечінь.
Знаю, що багато людей у часі війни почали вчити іноземні мови. Важливо думати, говорити, зустрічатися з друзями і знайомими. Корисно для здоров’я займатися спортом, зокрема плавати. Голодування дозволяє зменшити рівень напруги й тривоги.
Родина Березюків знана у Львові. Ваш чоловік, Олег Березюк, є відомим психіатром, психотерапевтом і психоаналітиком. Чи легко такій родині?
На роботі ми фахівці, а вдома подружжя. Можемо дискутувати, а можемо й помовчати. Як і кожна українська родина, маємо різний спектр емоцій. Це життя. Ми одружені вже 20 років.
«Українці стали більш стресостійкими»
Як війна впливає на ментальне здоров’я українців? Чому важливо про нього дбати і на що саме варто звертати увагу?
Війна впливає в контексті різних хвороб, розладів і загострень. Війна впливає на стосунки. Війна впливає на родини, дуже. Як я вже казала, стає причиною розлучень.
Улітку до Львова приїжджала професорка Єльського університету Марта Кузьма. Вона привезла колег на виставку в мистецькому просторі Jam Factory Art Center.
З нею приїхав медіахудожник Валід Раад, який народився і зростав у Бейруті (Ліван), а тепер працює у США. Він привіз виставку до Львова. Свого часу ходив Бейрутом і позначав кульками різних кольорів обстріляні будинки, фотографував їх. Різні кольори – це кулі різних держав, які пошкодили будинки…
На початку великої війни до нас приїхав хлопчик, родина якого евакуювалася з Маріуполя. Дитяча психотерапевтка, яка з ним займалася, дала йому завдання малювати. Дитина намалювала кола і розмалювала їх різними кольорами.
Коли я побачила роботи медіахудожника з Лівану, згадала роботи хлопчика з Маріуполя. Де Ліван, а де Україна! Де Бейрут, а де Маріуполь! Так само, як кулями пошкоджені будинки у Бейруті, російські кулі ранять душі наших дітей.
Чи зможуть українці відновитися після війни?
Так, бо мають досвід, зокрема історичний. Ми вміємо виживати, берегти, адаптовуватися.
Ми знаємо, як працювати з травмою війни, і можемо впевнено сказати, що робимо це фахово. Бачимо, як психотерапія, робота з психотерапевтом змінює та покращує якість життя військових.
Потрібен час, щоб відновитися. Але цього не можна відкладати на потім. Ми не знаємо, скільки триватиме війна.
Українці під час повномасштабного вторгнення стали психологічно стійкими. Що таке психологічна стійкість у вашому розумінні?
Це вміти виживати, справлятися з труднощами та зберігати внутрішню рівновагу, вміти жити, працювати, вчитися жити далі. Українці стали більш стресостійкими.
«ПТСР був, але пересічні українці про нього не знали»
Багато хто в часі війни часто плаче. Це добре чи зле?
Війна – це втрата. Люди втрачають близьких, знайомих, домівки, свою землю, вимушено змінюють місце проживання. Плакати – це нормально.
Через війну українці дізналися про нову абревіатуру – ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). ПТСР – це ж проблема не лише військовослужбовців. Як її не пропустити, які у неї симптоми? Коли людина має чітко розуміти, що їй час до фахівця?
Абревіатура ПТСР була, але пересічні українці про неї не знали. Скажімо, після автоаварії також настає ПТСР. У час повномасштабного вторгнення психоаналітики навчилися працювати з травмою війни.
Як не пропустити? Коли є нічні жахіття, виникає безпідставна тривога, коли з’являться надмірна тривожність зі звуком сирени, коли важко заснути, коли важко щось запам’ятати, важко вчитися.
Довідка
Запис на консультацію у Центр ментального здоров’я лікарні Cвятого Пантелеймона за тел.: 38 (032) 258 11 81; 38 (067) 689 76 55.
м. Львів, вул. Мазепи, 25 (реабілітаційний центр «Незламні», 2 пов.).
фото: Олег Огородник, Ірина Цицак
