30 серпня у Франківському районі Львова вбили ексспікера Верховної Ради України Андрія Парубія. На жаль, за 34 роки незалежності замахи на життя відомих політиків, громадських діячів та журналістів відбуваються доволі часто.
«Львівська Пошта» згадала найрезонансніші вбивства політичних та громадських діячів, які скоювали з 1991 року.
Євген Щербань (1996)
Євген Щербань був донецьким бізнесменом родом із Харківщини, членом фракції Верховної Ради України «Соціально-ринковий вибір» та членом виконкому Ліберальної партії України. Народного депутата розстріляли в 1996 році у режимній зоні летовища аеропорту «Донецьк». Орудувала ціла група кілерів.
До слова, Євген Щербань тоді повертався з Москви після святкування ювілею Йосифа Кобзона.
Разом із подружжям загинув бортмеханік, авіатехнік і митний інспектор. За даними слідства головним виконавцем був громадянин росії Вадим Болотських, який двома пострілами впритул убив Щербаня, тоді як його спільник – Геннадій Зангеліді – хаотично стріляв із автомата, вбивши інших людей.
Не обійшлося без політики: в причетності до злочину підозрювали відомих політиків та бізнесменів, серед яких були Віктор Янукович, Рінат Ахметов, Павло Лазаренко та Юлія Тимошенко.
Вадим Гетьман (1998)
22 квітня 1998 року в Києві убили одного з найвідоміших банкірів і політиків України на той час Вадима Гетьмана. Його застрелили в ліфті власного будинку.
Розслідування тривало довго, підозрюваного вдалося затримати лише у 2002 році. Ним був Сергій Кулєв – член донбаського злочинного угруповання, відомого як «Банда Кушніра». В 2003 році Луганський апеляційний суд засудив Кулєва до довічного ув’язнення з конфіскацією майна. До слова, Кулєв і досі перебуває у в’язниці.
На думку слідства, замовником був колишній прем’єр України Павло Лазаренко. 11 липня 2005 року Вадиму Гетьманові посмертно присвоїли звання Героя України.
В’ячеслав Чорновіл (1999)
Звісно, загибель В’ячеслава Чорновола не можна гарантовано трактувати як убивство, однак багато хто й досі не вірить офіційній версії слідства: 25 березня 1999 року у автокатастрофі на трасі під Борисполем загинув лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл.
Стверджується, що автомобіль, у якому перебував Чорновіл, зіткнувся з вантажівкою, що розверталася посеред шосе. Внаслідок зіткнення Чорновіл та його водій загинули на місці, а прессекретар отримав важкі травми. До цієї версії є запитання, бо в той день видимість на дорозі була нормальною, тому водій мав би помітити вантажівку.
Крім того, після автокатастрофи один із пасажирів КамАЗа помер від серцевого нападу, а водія вантажівки Володимира Куделю амністували.
Син В’ячеслава Чорновола та його соратники переконані, що це було політичне вбивство.
Георгій Гонгадзе (2000)
16 вересня 2000 року не повернувся додому відомий журналіст і засновник «Української правди» Георгій Гонгадзе. Тільки в листопаді його обезголовлене тіло знайшли в лісі під Києвом.
Убивство Гонгадзе резонує з гучними політичними скандалами: Георгій займався корупційними розслідуваннями, після його смерті почався відомий «касетний скандал» та масштабні протести під назвою «Україна без Кучми». Тоді ж з’явилися аудіозаписи, які нібито свідчили про причетність до злочину найвищих посадових осіб України разом із тодішнім президентом Леонідом Кучмою.
Незважаючи на те, що виконавців убивства засудили, особи справжніх замовників досі не встановлені.
Ігор Александров (2001)
7 липня 2001 року в будівлі телекомпанії «ТОР» у Слов’янську був убитий її директор Ігор Александров. Він був одним із відомих регіональних журналістів завдяки гострим розслідуванням, у яких викривав зв’язки кримінальних структур із правоохоронними органами Донеччини.
Члени злочинного угруповання забили Александрова бейсбольними битами до смерті.
Після чотирьох років розслідування у справі вбивства журналіста Ігоря Александрова нарешті настала розв’язка. Спочатку правоохоронці наполягали, що його смерть не пов’язана з професійною діяльністю, а прокуратура звинуватила у злочині безхатька з Краматорська. Однак згодом суд виправдав його за браком доказів.
Лише через п’ять років після трагедії апеляційний суд Луганської області виніс вирок і встановив, що вбивство скоїло злочинне угруповання. Виконавці та замовники отримали вироки від шести до 15 років позбавлення волі.
Євген Кушнарьов (2007)
16 січня 2007 року стало останнім днем життя для колишнього мера Харкова та Голови Адміністрації Президента України Євгена Кушнарьова. Під час повернення з полювання він отримав смертельне вогнепальне поранення в живіт. Попри всі зусилля лікарів, наступного дня він помер у лікарні Ізюма, що на Харківщині.
За непідтвердженими даними смертельний постріл зробив один із його друзів – Дмитро Завальний, заступник директора заводу «Точприлад». А деякі джерела припускали, що до вбивства міг бути причетний сам Віктор Янукович.
Павло Шеремет (2016)
Вранці 20 липня 2016 року в центрі Києва загинув відомий журналіст Павло Шеремет. Його автомобіль, що належав керівниці «Української правди» Олені Притулі, вибухнув під час руху.
Убивство журналіста стало дуже резонансним: посол ЄС в Україні, ОБСЄ, Литва та Сполучені Штати Америки закликали повністю розслідувати цей злочин і покарати винних.
На жаль, це не допомогло. Розслідування тривало роками, але, попри затримання, довести провину підозрюваних не вдалося. Замовників убивства не знайшли дотепер.
Ірина Фаріон (2024)
19 липня 2024 року у Львові була вбита відома мовознавця, колишня народна депутатка України Ірина Фаріон. Зловмисник підстеріг її біля будинку та смертельно поранив пострілом у голову.
На цей раз нападника знайшли відносно швидко: суд над головним підозрюваним – Олександром Зінченком – триває. Підсудний не визнає своєї провини, тож справа тягнеться вже більш ніж рік.
Андрій Парубій (2025)
Як уже мовилося, 30 серпня 2025 року у Львові вбили ексспікера Верховної Ради України Андрія Парубія. Підозрюваного знайшли за кілька днів на Хмельниччині. Ним виявився львів’янин Михайло Сцельніков, батько військовослужбовця, зниклого безвісти в 2023 році під Бахмутом.
Згідно з даними слідства росіяни шантажували Сцельнікова інформацією про місцеперебування сина. В суді підозрюваний заявив:
«Це помста особисто українській владі. Все, що я хочу, щоби якнайскоріше зробили вирок. Так, я визнаю, я його вбив і хочу проситися, щоби мене обміняли на полонених, щоб я міг поїхати та знайти тіло свого сина… Парубій був поруч. Якби був Пєтя, був би Пєтя».
За час незалежності в Україні можна пригадати чимало замахів на громадських діячів, волонтерів та військових. Наприклад, у березні 2025 року в Одесі вбили відомого громадського активіста Дем’яна Ганула і цього ж року намагалися вбити волонтера Сергія Стерненка. Ще раніше одним із найгучніших випадків стало отруєння Віктора Ющенка під час президентської кампанії 2004-го.
Незважаючи на те, що ці люди належали до різних політичних таборів, їх убивство суттєво вплинуло на хід новітньої історії України.
