У Львівському фотомузеї триває перша фотовиставка світлин знаного експерта «Нетуристичний Львів очима Віктора Гальчинського». 51-річний львів’янин Віктор Гальчинський є одним із перших у Львові, хто системно фотографує нетуристичний Львів.
Віктор Гальчинський – автор тисяч фотографій і проєкту «Нетуристичний Львів», співорганізатор фестивалю «Ніч у Львові», співініціатор відновлення квіткового годинника на площі Митній та першого проєкту туристичного ознакування відомих пам’яток Львова. Також він є експертом із комунікацій та директором департаменту комунікацій «Кредобанку», а завдяки своєму досвіду роботи в нафтогазовому секторі коментує паливно-енергетичні теми.
«До експозиції першої фотовиставки ввійшло 30 маловідомих цікавих об’єктів у районах, де рідко бувають як туристи, так і львів’яни. Деякі з цих будинків залишилися тільки на фото. Запрошую оглянути виставку у Львівському палаці мистецтв», – зазначає «Львівській Пошті» Віктор Гальчинський.
Із його слів, екскурсію нетуристичним Львовом можна провести у будь-якому районі міста – є на що подивитися, про що розповісти. До слова, «Нетуристичний Львів» – це зареєстрована торгова марка.
«Маловідомий Львів почав фотографувати з 2016 року»
Вікторе, з чого в тебе почалася любов до фотографії, коли ти вирішив зробити акцент на збереженні нетуристичного Львова?
Я фотографую Львів як фотоаматор і ніколи не позиціонував себе як професійний фотограф. Знимкую з 1985 року. Тобто з 12-ти років почав цю справу. Перший фотоапарат подарував тато. Маловідомий ж Львів почав фотографувати з 2016 року.
Свого часу мав ту саму «хворобу», що й усі львів’яни: коли біжиш у своїх справах, не зупиняєшся і не бачиш краси Львова. У час цифрових технологій і фотографувати можна на телефон. Зокрема, на виставці «Нетуристичний Львів очима Віктора Гальчинського»у Львівському фотомузеї (Палац мистецтв, вул. Коперника, 17) всі роботи – це якісні фотографії, зроблені завдяки мобільному телефону.
Принагідно дякую засновникові Львівського фотомузею Романові Метельському за додрукарську підготовку! Мені дуже подобається, як вийшли фото для виставки.
Подія організована завдяки співпраці Українського фотографічного товариства (УФОТО), Львівського фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
На фотовиставці представлені роботи з 2016 року. Спочатку ці світлини я розміщував у особистому профілі в фейсбуці. Побачив, що людям це цікаво. Зокрема, в альбомі на моїй фейсбук-сторінці «Нетуристичний Львів» понад 400 фотографій.
Знимкування нетуристичного Львова – це хобі, місія чи наголошення на певній проблемі? Якщо на проблемі, то на якій?
Спочатку це було хобі. Потім це стало акцентуванням на проблемі. У 2018–2019 роках у мене була медійна версія цієї теми на одному з львівських інтернет-порталів.
Наразі це привернення уваги до важливості збереження, зокрема нетуристичного, Львова. Неможливо сказати, що це місія, бо для цього нема повноважень. У місті є інституції, які мають за це відповідати.
Якщо говорити про фотографування та публікації в соцмережах – так, це хобі, це для душі. Я б навіть сказав, джерело ресурсу у часі війни. Притім уточню: 27 із 30 фото, представлених на виставці, зроблені ще до повномасштабного вторгнення.
«Нетуристичний Львів інший, не менш цікавий»
Чому містянам варто побачити нетуристичний Львів? Чим він цікавіший від знаного роками туристичного Львова?
Насамперед він інший. По-друге, він не менш цікавий. Коли львів’яни кажуть, що туристичний Львів їм став чужим, раджу ознайомитися з фотовиставкою «Нетуристичний Львів» та згодом подивитися самому на наш інший Львів. Маємо бути свідомі, що туризм – це індустрія, яка приносить гроші місту.
Наш інший Львів за розміром співмірний з історичним центром. Він по-своєму цікавий. Мовиться про вілли та костели. Чому? Бо вони цікаві. Саме вілли кінця ХІХ – початку ХХ століття були свого часу об’єктами своєрідних змагань – хто з власників гарнішу збудує. Вілли є гордістю Львова.
А місто пильнує ці вілли чи, навпаки, вони знищені?
А тут якраз питання. Не можна сказати, що Львів не пильнує вілли. До деяких об’єктів є увага влади. Але, на жаль, у місті багато знищених вілл. На представлених на виставці фото є вілли, які вже знищені…
Причина дуже проста – відсутність охоронного статусу цих пам’яток. Це перша проблема. Друга – свідомість власника: він часто не розуміє, яку цінність має та чи та вілла. Третя проблема – відсутність системної політики, як державної, так і органів місцевого самоврядування, щодо охорони цієї спадщини.
Якщо громадськість підсвічує історію якоїсь вілли, робить акцент на проблемі, журналісти про це пишуть, показують, а влада врешті-решт чує. Як наслідок – місто залучене в процес і йде назустріч. Тандем громадськості та медіа є дуже потужним щодо розголосу і шляху порятунку вілли. І приклад порятунку львівської вілли, на щастя, є.
Ти віриш, що львівські вілли можна зберегти?
Ті, що залишилися, не можна, а треба зберегти! Колись у місті були сотні вілл, а зараз мовиться про десятки. Багато, на жаль, втрачено…
«Нетуристичний Львів – також потенційне джерело туризму!»
Наскільки активною у збереженні пам’яток має бути міська влада та міський голова, адже це перлини нашого міста?
Міський голова Львова не може одноосібно ухвалювати рішення, але він може виявляти політичну волю щодо збереження пам’яток.
І виявляє?
Зараз, думаю, міській владі не до того, бо ж війна.
А депутатський корпус?
Серед депутатського корпусу є люди, які декларують важливість збереження історичної спадщини. Поза тим, скажімо, коли я запитав одну з депутаток, як саме це варто робити, чіткої відповіді не почув.
Певен, що це має бути комплексна робота міської влади – продумана, якісна, професійна, орієнтована на хороший результат. Адже ціна питання – збереження для нащадків пам’яток архітектури.
Які меседжі до влади Львова та безпосередньо до львів’ян ти хотів би донести своєю фотовиставкою «Нетуристичний Львів»?
Що це також наша львівська спадщина, яку потрібно охороняти. І що Львів – це не лише всім відомі квартали, середмістя, львівська Опера.
Наголошу: нетуристичний Львів – це також потенційне джерело туризму! Звісно, говорити про масштабне залучення туристів зможемо лише після перемоги України. Однак є чимало туристів, які хочуть і можуть приїхати до нашого міста тепер, у часі війни, щоби подивитися на маловідомі, але також цікаві об’єкти.
Мій меседж львів’янам – цінуйте те, що є, зберігайте, питайте з міської влади. Кажу про акцентування на проблемі щодо збереження тих чи тих об’єктів.
А туристам, які планують приїхати до нашого міста, раджу подивитися інший Львів – не менш цікавий. Плануйте, приїздіть і дивіться.
Чи всі райони міста представлені на фотовиставці?
Практично всі. Зазначу, що найбільше вілл у Личаківському та Франківському районах Львова.
«Найцікавіші вілли ті, які архітектори будували для себе»
А які сфотографовані тобою об’єкти можна вважати гордістю Львова?
Перша – вілла Кароля та Яна Шульців на вул. Б. Хмельницького, 56. Це львівські архітектори, які під час австрійської доби побудували декілька цікавих об’єктів. Цей будинок є перлиною мікрорайону Підзамче. Цікавість таких об’єктів у тому, що всі архітектори, які творили Львів наприкінці ХІХ– на початку ХХ століття, виражали себе у будинках для себе.
фото: Ірина Цицак
Найцікавіші вілли ті, які вони будували для себе. І вілла Кароля та Яна Шульців – одна з них. Вона збудована у 1896 році. Їй уже майже 130-ть. Зараз там живуть люди. Ця вілла жодного разу не була повністю реставрована, хоча є пам’яткою. Головна мета – зберегти її.
Друга – вілла «Ломниця», 1911 рік, що на Сахарова, 62, здобула статус пам’ятки архітектури лише в 2017 році. Це вілла архітектора Станіслава Ревуцького – власника архітектурного бюро. Він звів її для своєї родини. В часи СРСР тут було житло. Тепер вона замкнена, її готують до продажу. Ця вілла має приватного власника і вимагає дуже великих інвестицій для реконструкції. Вілла «Ломниця» збереглася, бо правнучка архітектора Ревуцького займала одну з квартир і пильнувала її, згодом померла.
фото: Ірина Цицак
Третя – вілла українського архітектора Івана Долинського, що на вулиці Миколи Лемика, 1934 рік. Тепер тут також живуть люди.
Коли до Львова прийшла радянська влада, то «нарізала» у віллах квартири. Згодом мешканці це житло приватизували, тож тепер це приватна власність. У деяких віллах було влаштовано громадські заклади (дитсадки, поліклініки, диспансери), завдяки чому вони збереглися практично недоторканими.
Акцент на важливості збереження перлин Львова
Ти з тих активних львів’ян, які з року в рік наголошують на важливості збереження пам’яток, і робиш це публічно. За що тобі щира подяка! Міська влада тебе чує?
Буду щасливий, якщо влада робитиме кроки задля збереження пам’яток після моїх акцентів. Просто робитиме.
Візьміть і зробіть!
От власне! І ця фотовиставка – «Нетуристичний Львів» є тим акцентом на важливості збереження перлин Львова.
Сподіваюся, її відвідає заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач і почує тебе.
Дай Боже! Керівники Львова на виставці були, але я також на це сподіваюся і принагідно запрошую пана Зубача на фотовиставку! Вона триватиме до кінця липня у Львівському фотомузеї. Думаю, згодом матимемо ще одну локацію для її експонування.
Можливо, у Львівській міськраді?
А чом би й ні? Було б цікаво.
Чи вважаєш ти себе рятівником певних об’єктів? Скажімо, свого часу ти вдарив на сполох, коли зруйнували унікальну мозаїку на фасаді магазину «Океан».
Так, тоді я одним із перших вдарив на сполох. Можливо, я один із тих небайдужих львів’ян, які відстоюватимуть важливість порятунку унікальних історичних об’єктів Львова. Я народився, виріс, навчався, одружився, працюю і живу у Львові. І мені не байдуже, яким буде наше рідне місто. Мені болить, коли руйнують ті чи ті об’єкти, які ще можна зберегти. Мені не байдужа хаотична забудова.
Яким є твій головний меседж до забудовників як людини, яка любить, вболіває за Львів і фотографує його архітектурні перлини? На що вони мали б звернути увагу?
фото: Ірина Цицак
Тішуся, коли є успішна співпраця міста й забудовника. Мовиться про віллу Стеткевичів на Замарстинівській, 213 початку XX ст. Це приклад садибної архітектури і красива вілла в мікрорайоні. Тепер тут буде станиця Пласту. Місто знайшло рішення й домовилось із забудовником. Він отримав навзамін іншу ділянку.
Знаю, що інвестор своїм коштом відновлює цю віллу, а це історична будівля. Вілла Стеткевичів повернена у комунальну власність міста.
Певен, що важливою є системна політика міської влади. Тут знайшли порозуміння влада і забудовник.
А тебе не запрошували стати радником міського голови Львова щодо збереження архітектурної спадщини?
Ні.
А якби кликали, пішов би?
Буде пропозиція – буду розглядати. Можна говорити.
Це було б амбіційно для тебе?
Це була б одна з можливостей продовження важливості акцентів на збереженні спадщини нашого міста.
Ти відомий у Львові комунікаційник. Твої світлини – це хобі, яке переросло в порушення проблеми?
Саме так. Я наголошую на проблемах, які на часі і які варто вирішувати. В мене нема повноважень вирішувати ці проблеми. Єдине, що я можу, це через фотографії висвітлити їх.
Отже, це і твоя місія з порятунку Львова?
Це може стати місією. У Львові багато активних людей, яким не байдуже майбутнє міста. Хотілося б, щоби ці люди об’єдналися. Коли є єдине ціле та спільна координація – є кращий результат. Гуртом, як кажуть, і батька легше бити.
Наскільки важливо в часі війни наполягати на збереженні архітектури?
Важливо! Важливо сфотографувати всі об’єкти, адже є ризик, що будь-яка будівля через обстріли може бути знищена. Не дай Боже, звісно. Ракети ж летять і на Львів, тож мусимо рятувати будівлі і в час повномасштабного вторгнення.
У яку пору року тобі найбільше подобається Львів?
Восени. Люблю золоту осінь, коли багато сонця і барв. Золота осінь пасує Львову. Кожна пора року по-своєму гарна й цікава.
Як думаєш, нам вдасться урятувати нетуристичний Львів?
Якщо будемо про це постійно нагадувати, писати, говорити, акцентувати на цьому, то так. Тримаймо руку на пульсі!
