Українці четвертий рік живуть в умовах повномасштабної війни. І, звісно, не забувають, що війна в Україні триває з 2014-го. Громадяни, на жаль, вже звикли жити, працювати і навчатися у війні і фактично забули, що таке мирне і спокійне життя. Українці мають сподівання, що вистоїмо і 2026 рік буде переможним для держави. Вірять у це, попри все.
Україна у 2026 році продовжує обговорювати зі союзниками дипломатичний шлях закінчення війни, зокрема проводить перемовини для досягнення справедливого миру та працює над надійними гарантіями безпеки для нашої держави. Президент запевняє суспільство, що українські національні інтереси будуть захищені.
Водночас на фронті мужньо і стійко оборону тримають наші захисники. Тим часом початок року ознаменувався великим кадровим перезавантаженням у владі, зокрема переформатуванням Офісу президента.
«Зараз Україні потрібно більше зосередженості на питаннях безпеки, розвитку Сил оборони та безпеки, а також на дипломатичному треку в перемовинах, і Офіс президента служитиме виконанню передусім таких завдань нашої держави», – заявив глава держави Володимир Зеленський.
В Україні знову постала тема виборів, зокрема президентських. Поза тим виборчий процес під час війни українці не підтримують. Мовиться про безпеку, доцільність витрачання коштів, коли державі потрібні гроші для забезпечення Збройних сил України.
«Львівська Пошта» запитала експертів, яким для України може бути 2026 рік у військово-політичній перспективі.
«Україна робить все задля того, аби завершити війну»
Олександр Антонюк, військовослужбовець Збройних сил України, політичний консультант:
2026 рік буде складним, бо війна і оборона держави триватиме. Думаю, що лютий буде для нас емоційно важким.
Ресурси в росії виснажуються, доходи їхньої економіки падають. Після спецоперації США у Венесуелі ціни на нафту у світі суттєво знизяться – це позбавить росію доходів від продажу своєї нафти. Це також суттєво вплине на їхню економіку та регіони, а це своєю чергою відгукнеться на соціальній напрузі.
Економіку України допомагають підтримувати партнери, зокрема Європа. Щоб зупинити саме просування російських військ, нам передусім потрібно посилювати роль авіації.
Щодо кадрових ротацій, то призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента свідчить, що стратегія України – насамперед оборона. Чітка позиція, що ми не погодимося на капітуляцію – це сигнал.
Що дають зустрічі з європейськими лідерами і предмет переговорів? Зупинка війни – це інструмент, процес, а ключове питання, яке ми виборюємо, – вимога підтвердження нашого суверенітету. Тобто жодна держава не має права втручатися у наші зовнішні та внутрішні справи, а поважати. Суверенітет – це пріоритет. Маємо його відстояти і зберегти.
Пріоритети роботи Офісу президента – це міжнародна комунікація, посилення обороноздатності України. Кирило Буданов, який донедавна очолював ГУР, має тісні й доволі потужні контакти зі Заходом, має повагу та авторитет.
Це призначення є перевагою для України. Також у переговорному треку важливо розуміти, що окрім Заходу, є діалог з російською стороною. Питання обміну також залишається важливим напрямком та пріоритетом його роботи.
Призначення Сергія Кислиці першим заступником керівника Офісу президента, знаного сильного дипломата у світі, також є позитивним для держави.
Україна робить все задля того, аби завершити війну. Загалом припинити збройний конфлікт, по суті, може сторона, яка напала. Україна може спробувати заморозити бойові дії. Якою це ціною – це питання переговорів.
Водночас у США розпочинається виборча фаза. Тема російсько-української війни буде актуальною, нею спекулюватимуть різні політичні табори.
Для України відкриваються вікна можливостей, тому варто посилити свої позиції. Нам потрібно вибудувати правильну комунікацію з американцями. Це глибинна, системна і важлива робота.
Що маємо на увазі під справедливим миром? Це насамперед засудження воєнних і терористичних злочинів кремлівського режиму щодо України. Це має бути Гаазький трибунал.
На Будапештський меморандум №2 Україна не піде, бо ми чітко розуміємо ціну всіх гарантій. Тим часом росія зараз використовує мирні процеси, аби не допустити розширення санкцій проти неї. Та час працює проти країни-агресорки.
Можливо, після першого кварталу 2026 року з’являться перші натяки на реальні переговори. Але вони будуть можливі після того, коли в Кремлі скажуть, що готові сідати за стіл переговорів і припиняють вогонь. Скажімо, на рік або пів року.
Для чого вони можуть це зробити? Щоб з них зняли санкції і вони змогли наповнити свої валютні запаси. Як наслідок росія може знову спробувати вдарити по Україні.
Або є ще один сценарій, який ми також не відкидаємо. Мовиться про те, що з якоїсь ділянки фронту росіяни можуть забрати певне угруповання, сформувати, скажімо, 50-тисячне військо і спробувати створити провокацію для країн Балтії.
Щодо політичної перспективи, то вважаю, що у першому півріччі 2026 року вибори в Україні малоймовірні. Зараз потрібно думати, як країну зберегти, а не про вибори!
Є сьогоднішні реалії й до виборів ще потрібно дожити. Нині кожен демонструє своє вміння, фах, відданість перед державою у найбільш критичний момент.
«Я не вірю у мирні переговори»
Ігор Гринів, політолог, соціолог, парламентар п’яти скликань:
Аргументуючи свої кадрові призначення, президент Зеленський окреслив два сценарії. Для переговорного він призначив Кирила Буданова керівником Офісу президента, а Сергія Кислицю – першим заступником.
Вони мають хороші контакти та авторитет. У такий спосіб Україна посилила переговорний напрямок у військовій перспективі 2026-го. При цім зазначу, що в ротаціях глави держави є дуже багато політики.
Якщо ж переговори зірвуться, Україна продовжить показувати свою міць на полі бою.
Сьогодні у війську маємо декілька сильних корпусів, створених за сучасною моделлю і є дуже ефективними на передовій. Мовиться про бригаду оперативного призначення НГУ «Хартія», Третій армійський корпус під керівництвом Андрія Білецького та Перший корпус НГУ під керівництвом Дениса Прокопенка («Редіса»). Це також і бригада безпілотних систем «Птахи Мадяра».
Або у 2026 році ми домовляємося на вигідних для нас умовах про закінчення війни – хоча ця ймовірність дуже мала, на користь цього сценарію грає міжнародна спільнота, зокрема США, – або ж далі продовжуємо воювати і суспільство мобілізовується.
Чи вірю я у мирні переговори? Ні, не вірю.
Воюємо і сподіваємося, що через пів року відбудеться те, про що так багато всі говорили. Перше – зміна ситуації в росії через вичерпання ресурсів, з допомогою яких країна вела війну включно до завершення 2025 року. А це відбувалося, зокрема, завдяки ще радянським ресурсам.
Якщо Україна зараз переважно живе зі зовнішньої допомоги, росія – з резервів, то 2026-го їм доведеться жити з власного бюджету. Це означає, що населення відчує це на собі, аналогічно й армія. До тотальної мобілізації росія точно не готова.
Ситуація у Венесуелі також вплине на росію, бо це знизить світові ціни на нафту й позбавить її суттєвих доходів з продажу.
Якщо ми протримаємося хоча б пів року, а для цього, якщо не черги мають з’явитися до військкоматів, то маємо усвідомити: якщо хочемо перемогти, то уникнути мобілізації багатьом не вдасться. Сила України у боєздатній армії.
На ситуацію в Україні впливатиме і чинник виборів, які цього року восени проведуть у США. Це вибори до Конгресу і частини Сенату. Це та ситуація, яка дає додатковий шанс Україні.
Думаю, що вибори в Україні у цьому році можливі. Війна і припинення вогню – дві різні речі. Війна триває в Україні з 2014-го. Нагадаю, що у 2019-му у державі провели президентські та позачергові парламентські вибори, у 2020-ому – місцеві.
Сценарій припинення вогню може входити у сценарій і США, і росії. Можливо, і для України це також є дуже важливим елементом щодо перезавантаження, зокрема політичного.
Так виглядає, що тиск США більше націлений не на мирний процес, а на вимогу проведення виборів в Україні. Які вибори можуть бути першими? Передусім мовиться про президентські.
«Якщо триватиме війна, вибори в Україні неможливі»
Микола Бучин, політолог, професор кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук Нацуніверситету «Львівська політехніка»:
2026 рік для України однозначно буде непростим у військовій перспективі. Наразі не бачу бажання путіна завершувати війну. Насправді зараз росія мирний план ігнорує і не готова до нього. Жодних ознак готовності до миру наш сусід не демонструє.
Чи створить 2026 рік умови, які б дозволили змусити путіна бодай задуматися над врегулюванням? Потенційно і теоретично так.
Ситуація, що зараз є з Венесуелою, зокрема втрата влади проросійського диктатора Мадуро, – це яскравий приклад, який може зіграти негативно проти росії.
Країну-агресорку поступово витісняють із геополітичної арени. Як прямо (Сирія, Венесуела), так і опосередковано (Казахстан, Вірменія, Африка). Думаю, що Іран має всі шанси стати наступним.
Є шанс на більш масштабну появу на енергетичному ринку венесуельської нафти, що може суттєво знизити світові ціни та позбавити росію суттєвих доходів з продажу енергоресурсів.
російська економіка та їхній бюджет тріщить по швах. Доходи падають, у російській економіці з’являються системні проблеми. Але це не буде так швидко, як би ми того хотіли.
Відповідно у 2026 році Україні доведеться воювати – війна триватиме. Не бачу передумов, аби бойові дії закінчилися найближчим часом. Українці продовжуватимуть свою справу – через боротьбу відстоюватимуть свій суверенітет та незалежність.
Щодо останніх зустрічей президента Володимира Зеленського з європейськими лідерами щодо мирних планів, то крім узгодження позицій і певного сигналу, що Європа та демократичний світ з Україною, наразі нічого більше не дають. Розуміємо, що вони запрацюють лише тоді, коли росія погодиться на мирний план. Зараз вся надія на Збройні сили України та активну оборону.
2026 рік для України буде непростим й тому, що наша енергетична система після масованих обстрілів не дуже стабільна. А тим паче зараз морози і багатогодинні знеструмлення. Мусимо набратися терпіння.
Щодо політичної перспективи, якщо буде тривати війна, то вибори неможливі. Поза тим, влада себе так поводить, що вона розглядає проведення вибори навіть в умовах війни.
Зокрема, це стосується створення групи у парламенті, яка розробляє законодавство і розглядає всі можливі варіанти їхнього проведення. Володимир Зеленський знову почав говорити про електронне голосування.
Якщо це націлено на проведення виборів після війни, то це нормально і про ці питання потрібно говорити завчасно або й ще рік тому. Важливою є якісна підготовка до них, адже рано чи пізно війна закінчиться. І краще бути готовими до волевиявлення.
Якщо ж говоримо про вибори в умовах війни, то це катастрофа. Це пастка, в яку можемо потрапити і не вилізти з нею. Сподіваюся, що вибори будуть лише тоді, коли завершиться війна.
Тим часом бачимо подвійні стандарти від президента США Дональда Трампа. Від України він вимагав виборів вже і негайно, навіть в умовах війни і під ракетами. А ось у Венесуелі вибори проводити не можна. Мовляв, Венесуелу потрібно відновити, дати підготуватися, створити умови.
Щодо кадрових ротацій, то призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента оцінюю позитивно.
Він ефективний розвідник, який проводив важливі для України спецоперації. Зараз він може посилити переговорний процес, що на часі. Призначення Сергія Кислиці першим заступником Буданова також оцінюю позитивно.
Хоча й певна логіка є в кадрових ротаціях, але вони виглядають як перетасування карт. Час покаже, що і як, зокрема їхню ефективність на посадах, переговорний процес.
Коли кажемо про ефективність і консолідацію суспільства, то варто говорити про уряд національної згоди, об’єднання влади та опозиції. Але цього, на жаль, немає. І зараз це, як бачимо, нереально.
«Вибори можливі, коли буде зупинено війну. Першими мають бути президентські»
Анатолій Романюк, професор, завідувач кафедри політології Львівського національного університету ім. Івана Франка:
2026 рік буде складним і напруженим для України. Цей рік має продовжити тенденцію пошуків можливого формату припинення війни і встановлення миру в Україні. Коли немає однозначних рішень під час війни, то пошук миру, як правило, триває довго.
Військовий складник залежатиме і від політичного, і від позиції основних міжнародних гравців, які сьогодні активно випробовують нові інструменти на міжнародній арені.
Деякі напрацювання і певний прогрес є. І він полягає в тому, що європейські країни і Україна виробили спільну позицію щодо того, на яких умовах можливий мир у нашій державі.
Варто врахувати, що вироблення цього формату зробили спільно зі США. Сьогодні є розуміння, які позиції є принциповими для України і чим ми не готові поступитися, чого ще не було на початку 2025 року.
Думаю, що військові дії стають тим чинником, який визначатиме, коли запустять політичний процес. У 2026-ому ми станемо свідками чіткіших окреслень можливих нових політичних проєктів.
У 2025-ому мовилося радше про варіанти гіпотетичних політичних проєктів. У цьому році це вже будуть контури. Все залежить від розвитку ситуації на фронті та в площині пошуку формату миру. Саме від цього залежатиме швидкість розвитку формування нових проєктів.
Серед чинників, які впливатимуть на ситуацію в Україні, окреслю декілька. Це чинник виборів, які відбудуться у США восени. Це вибори до Конгресу і частини Сенату. Певною мірою впливатиме на нас і чинник виборів у росії, які мають відбутися восени 2026-го. Знаємо, що більшість виборів в росії були керованими і програмованими з боку влади, але вони завжди несуть якусь певну несподіванку, яка може впливати.
Безумовно, впливатиме те, як Китай просуватиме свою візію майбутнього Тайваню. У Китаї у соцмережах почали говорити, що спецоперація США щодо захоплення Мадуро у Венесуелі є прикладом того, як можна розв’язати тайванське питання.
Від українських воїнів залежить багато, бо вони стримують російську навалу. Наші військові тримають фронт і не дозволяють країні-агресорці, яка має більше ресурсів, ніж Україна, реалізовувати те, що періодично озвучує керівництво росії. Це робить Україну ваговим гравцем і в політиці Європи, і світу.
Щодо кадрових ротацій у владі, то маємо побачити дії цих людей на нових посадах. Посада голови Офісу президента в часі війни є вагомою, чого не було колись. Ролі Кирила Буданова і Сергія Кислиці є важливими.
Це стосується і переговорного процесу, і питань внутрішньої політики. На попередніх посадах обидва зарекомендували себе позитивно. Потрібен час, як кажуть у політиці 100 днів, аби оцінити наміри і дії.
Думаю, найімовірніше побачимо переформатування Офісу президента. За попереднього глави Офіс зайшов у більшість інститутів, які є в Україні. Зараз Офіс президента має знайти свою нішу, де працюватиме. Зокрема, ця ніша стосуватиметься переговорного процесу, і це головне завдання.
Є інформація про ротації в п’яти областях. Це добре, що Львівщини у цьому списку немає. Наша область є надзвичайно важливою у розвитку України. І стабільність та ефективність Львівщини суттєво впливає на ситуацію у державі.
Очільник області Максим Козицький працював і працює у надзвичайно важких умовах, починаючи з пандемії коронавірусу у 2020 році, і з початку великої війни у 2022-ому. Це умови, які потребують великих зусиль, аби ситуація в області була стабільною. Те, що Максим Козицький залишається на посаді, свідчить про те, що з боку вищого керівництва держави його роботу оцінюють позитивно.
Щодо виборів, то вони можливі у разі припинення війни. Спочатку потрібно провести підготовку, аби відбулося волевиявлення. Першими мають бути президентські вибори. Чи будуть поєднані з місцевими – радше ні. Парламентські та місцеві вже будуть наступною хвилею.
«Виборчий процес під час війни українці не підтримують»
Олексій Антипович, керівник Соціологічної групи «Рейтинг»:
Більшість українців вірять у перемогу. Але питання, якою вона буде, якою може бути чи якою буде прийнятною для українця. Громадяни покладають основні сподівання та очікування на президента Володимира Зеленського, а також на міжнародних партнерів, які можуть тиснути на росію.
Загалом так виглядає, що геополітичні та внутрішньо українські процеси рухаються в бік, з одного боку, перемовин, тобто укладання якоїсь угоди, а з другого – до виборів. Дух виборів витає. І не лише всередині України, але і в геополітичній сфері.
І перше, і друге схвалюватиметься українцями, бо за нашими даними, понад 60% співвітчизників підтримують розв’язання питання війни дипломатичним шляхом переговорів за участі міжнародних партнерів.
Очікування суспільства щодо переговорного процесу достатньо високе. Поза тим, це не означає, що українець готовий нехтувати власними державними інтересами або ж підтримувати якусь угоду, заради чого треба віддати, зокрема території чи поступитися росії в якихось інших питаннях.
За сприятливих умов щодо безпеки в державі, українець буде готовий піти на вибори, щоб висловитися на підтримку чинної влади, опозиції чи інших кандидатів, яким вони симпатизують.
А ось за нинішніх умов, тобто під час війни, виборчий процес українці не підтримують. Мовиться про безпеку, доцільність витрачання коштів на вибори, коли нам потрібні гроші для забезпечення Збройних сил України.
Громадяни сподіваються на розв’язання питання війни, а також на боротьбу з корупцією у державі.
Згідно з даними на грудень 2025-го, найбільшу довіру серед українців мав колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, президент Володимир Зеленський і колишній керівник ГУР, а нині очільник Офісу президента Кирило Буданов. Це три особи, які з великим відривом лідирували серед симпатій українців за показником довіри.
Як громадянин, маю стійкі сподівання, що цей рік буде кращим для України, ніж попередні. Українське військо мужньо бореться, незважаючи на внутрішні труднощі, зокрема кажу про мобілізацію, та зовнішні – постачання озброєння зі США.
Стійкість української держави, війська, суспільства залишається на високому рівні. Очікувати карколомних успіхів чи проривів, напевно, не варто, але громадяни й надалі стоятимуть на своїх позиціях, на захисті своєї незалежності та жодним чином не будуть погоджуватися на вимоги ворога. Українці чинитимуть опір!
фото: Офіс президента України, Олег Огородник, «Українська правда», ЛНУ ім. І. Франка.
