«Сподіваюся, хтось комусь озветься. І скаже: він зумів життя прожить», – Юрій (Руф) Дадак. Мінімурал з таким написом бачиш, коли заходиш у крамницю патріотичного одягу «Ґвер» у Львові на вулиці Мечникова, 21.
Це локація ветеранського бізнесу. Її в липні 2025 року відкрила дружина полеглого Героя Юрія Руфа Ірина Дадак.
Львів’янка, скориставшись програмою грантової підтримки бізнесу для ветеранів та їхніх сімей, яку надає місто, продовжила справу свого чоловіка. Сьогодні Ірина розвиває власний бізнес, популяризуючи якісне та стильне українське і ветеранський бізнес.
Бренд патріотичного одягу «Ґwear» громадський діяч Юрій Дадак заснував у 2016 році. Відтоді свою продукцію родина продавала через інтернет.
Символічно, що тепер у місті Лева поблизу Поля почесних поховань на Личаківському цвинтарі, де спочиває воїн-доброволець, поруч із вулицею, названою на честь новітнього Героя Юрія Руфа (колишня вул. Некрасова), є простір, про який він так мріяв.
Львів’янин Юрій Дадак був поетом, видавцем, засновником концептуального літературного проєкту «Дух Нації», учасником Революції Гідності, науковцем, популяризатором української ідентичності. Він був людиною, до якої дослухалися, був справжнім українцем. Воїн 24 ОМБр ім. Короля Данила загинув 1 квітня 2022 року на Луганщині.
«Львівська Пошта» продовжує рубрику «Власна справа: з мрією в серці», розповідаючи, як у Львові дружини загиблих Героїв провадять справу, яку люблять, і надихають інших своєю працею.
Нагадаємо, що дружина загиблого захисника Вікторія Трибушна відкрила кав’ярню «Кава на двох», про яку мріяла з чоловіком. Реалізувала плани свої та чоловіка і Світлана Бондаренко, відкривши пекарню «Духмяна мрія». Львів’янка Наталія Бервецька, дружина Героя, у власному цеху виготовляє безглютенові вареники та пельмені.
Всі вони навчалися в Центрі підтримки підприємництва, отримали грант на розвиток власної справи і є учасницями ярмарку ветеранського бізнесу у Львові.
Як уже писала «Львівська Пошта», ярмарок, якому торік у жовтні виповнився рік, здобув добру репутацію у Львові. Він відбувався щомісяця, кожної другої та четвертої неділі, на площі Ринок, 1.
Ярмарок ветеранського бізнесу проводять з ініціативи громадської організації «Родин полеглих Героїв Львівщини» за підтримки департаменту економічного розвитку Львівської міськради.
«Львівська Пошта» поспілкувалася з дружиною полеглого добровольця Іриною Дадак. Із її слів,«Ґвер» – це простір, створений на честь пам’яті Юрія Руфа. Його справа жива і буде жити!
«Ґвер» – це про ідентичність і гідність, це простір сенсів, сили та стилю. Це затишна і простора крамниця з чудовим інтер’єром, де можна придбати патріотичний якісний одяг зі змістом, літературу, випити запашної кави.
Це крутий простір у Львові, куди хочеться повернутися! Тут вкладено багато праці дружини полеглого Героя. Переглянути й замовити продукцію можна також на сайті www.gwear.store.
Ірина розповідає, що свого часу закінчила Львівський технікум легкої промисловості та Київський національний університет технологій та дизайну, і тепер через роки це їй згодилося у власній справі.
«Ґwear – торгова марка українського концептуального одягу, створена у Львові моїм чоловіком Юрою у 2016 році. Це було його хобі. Він їздив, проводив лекції, де говорив про Героїв, їхню звитягу, казав, що треба пишатися ними, розповідав історію України. І підкріплював усе це принтами на футболках. У той час крамниці не було. Юра працював онлайн, уся продукція тоді була у нас вдома. Колись ми говорили про крамницю, але почався ковід», – розповідає співрозмовниця.
«Ми у війні з 2014-го. Чоловік волонтерив, підтримував воїнів на передовій, їздив на схід. А коли почалося повномасштабне вторгнення, 24 лютого 2022 року Юра вже був на Яворівському полігоні. Пішов добровольцем. Обороняв Україну в складі 24 ОМБр імені Короля Данила», – веде далі дружина.
24 лютого Ірина з доньками перетнула кордон: поїхала в Італію до своєї мами.
«Коли ми перетинали кордон, подзвонив Юра і каже: «За кордоном пам’ятайте, що ви не туристи. Маєте одразу кричати про Україну на цілий світ. Чоловік мав на увазі, що потрібно виходити на протести», – пригадує один із головних акцентів чоловіка співрозмовниця.
Про загибель коханого вона дізналася в Італії 2 квітня 2022 року: «Юра загинув 1 квітня на Луганщині. Подзвонив брат чоловіка і повідомив про його загибель».
«Мені як дружині, матері двох донечок дуже не вистачає чоловіка. Болить і дуже бракує Юри… Але підтримку його відчуваю. Тут Юра зробив би більше для України!» – акцентує дружина полеглого Героя.
Каже, що чоловік був патріотом України, любив свою державу. Люди на нього рівнялися, для багатьох він був авторитетом.
«Юра жив Україною, її історією, намагався достукатися до кожного. Завжди був активним у громадському житті. Долучався до різноманітних подій та акцій. Встигав дуже багато всього. Пам’ятаю, як чоловік кудись іде або вже звідкись прийшов. Він більше був із громадою, був дуже активним громадським діячем. Як чоловіка і батька Юри було вдома мало, але нам було достатньо. Коли він загинув, меншій донечці Катрусі було шість років, а старшій Роксоляні – одинадцять. Зараз нашим школяркам відповідно 10 і 15 років», – розповідає Ірина Дадак.
Згадує, що вони з дітьми були на різних фестивалях, де тато виступав зі сцени.
«Те, що він говорив громаді, те й слухали його діти. У нас завжди під забороною була російська мова, зокрема російські мультфільми. Тепер діти вдома читають татові збірки. Загалом вийшло друком 13 його збірок. Ми вже перевидали п’ять. Діти гарно декламують вірші Юри, стараються. До речі, цього року до Дня Героїв президент України декламував вірш Юрія Руфа. Є багато відео, які діти часто переглядають. Буває, про щось перепитують», – веде далі співрозмовниця.
Каже, що перші місяці після загибелі коханого вона дуже закрилася. Але зрозуміла, що людині потрібна людина, яка підтримає, вислухає, помовчить разом із тобою.
«Сьогодні силу жити далі мені дає моє коло спілкування, люди, які поруч, які підтримують: діти, батьки, сестри, брати, посестри. Дякую тим, що поруч, за підтримку. Є з ким поговорити, посумувати, помовчати, порадіти. Таких людей небагато, але вони свої, справжні», – каже жінка.
Через рік після загибелі чоловіка Ірина взяла участь в одному проєкті для дружин і матерів полеглих воїнів. Проєкт мав символічну назву «Почни».
«Ми мали зустрічі з психологами, були різні практики. Це був перший проєкт, який мені дуже допоміг, за що я вдячна організаторам. Зрозуміла, що нам, дружинам полеглих Героїв, потрібно брати участь у таких заходах, бо спілкування допомагає. Потім було ще декілька проєктів і різних заходів», – розповідає львів’янка.
Про навчання в Центрі підтримки підприємництва Львівської міської ради та можливість отримали грант на розвиток власної справи Ірина прочитала у фейсбуці.
«Було два етапи навчання та чіткі терміни. Щоправда, на ці дати я мала летіти до родичів у Канаду, вже придбала авіаквитки. Та все ж у лютому 2025 року зареєструвалася на навчання, бо дуже хотіла на нього піти. Попередила організаторів про поїздку, і вони пішли мені назустріч, за що їм вдячна», – каже жінка.
З її слів, спочатку тиждень навчалася з першою групою, полетіла до Канади, а потім продовжила навчання з другою групою.
«За добре, якісне навчання дякую Львівській міській раді. Опісля було написання грантової заявки, а згодом її захист. У той час я знову відчула себе студенткою, дуже хвилювалася. Юра все знав – я ходила до нього на могилу на Поле почесних поховань і розповідала йому, що і як. Грант на розвиток власної справи я отримала», – зазначає співрозмовниця.
Спершу в Ірини виник задум зробити складське приміщення, про крамницю не мовилося. Та згодом жінка вирішила, що таки варто відкрити її.
На Мечникова, 21, свого часу був продуктовий магазин. З липня 2025-го тут працює крамниця «Ґвер» – простір на честь пам’яті Юрія Руфа.
«Для мене наш простір є символічним місцем. Поблизу крамниці, на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря, спочиває Юра. Поруч вулиця, названа на його честь, – вулиця Юрія Руфа (колишня Некрасова). Навпроти «Ґвера» пологовий. Тепер це лікарня Святої Анни Першого медоб’єднання, де народжується життя», – говорить дружина полеглого Героя.
Каже, добре, що вулиці у Львові перейменовують на честь новітніх Героїв: «Молодь мусить знати, завдяки кому вона має можливість жити, навчатися і говорити українською».
Навчання і грантова підтримка дали Ірині розуміння, що їй готові допомогти.
«Це добре і важливо, що у Львові підтримують ветеранський бізнес, дружин полеглих Героїв. Тішуся, що в місті проводять ветеранський ярмарок, бо це підтримка ветеранів та їхніх родин. Та найголовніше опанувати себе і діяти! Насамперед має бути бажання. Важливо пам’ятати, що коли починаєш вставати, тебе підтримають, подадуть руку допомоги, щоб іти разом», – наголошує дружина полеглого добровольця.
«Розвиваючи власний бізнес, я прагну, щоб більше людей дізналися про Руфа. Я продовжую справу, яку почав мій чоловік, і робитиму все, щоб зберегти пам’ять про мого чоловіка, батька моїх дітей, громадського діяча, якого втратила Україна», – каже львів’янка.
У «Ґвері» можна придбати одяг з принтами, які розповідають про українську історію та звитягу. Є також мандрівна тематика.
Тут є світшоти, худі, футболки, штани, кепки, шапки, бананки, шкарпетки, сумки, горнятка, прапори. У крамниці можна придбати книги Юрія Дадака.
«Запрошую львів’ян і гостей міста у «Ґвер»! Приходіть і обирайте собі чи на презент наш якісний принтований одяг і не тільки. Запрошую до нас і на запашну львівську каву. Я спеціально вчилася на баристу. Юра був кавоманом, тож кава у «Ґвері» мусила бути. Коли я задумала робити цей простір, то вирішила, що це буде затишна локація, де можна вибрати собі нашу продукцію, випити кави, поспілкуватися. Тішуся, що це вдалося», – розповідає Ірина. І додає, що старша донечка Роксоляна також хоче закінчити курси баристів, щоби варити добру каву в «Ґвері».
Ірина Дадак зазначає, що найбільш популярним принтом у крамниці є «Твоя мова – твоя зброя».
«Юра завжди наголошував: «В Україні має панувати українська мова і Україна має бути українською! Толерантності до російської мови бути не може!». Якщо до мене звертаються російською, я роблю зауваження: «Будь ласка, говоріть українською, бо російської я не розумію», – наголошує співрозмовниця.
Ірина Дадак з тих сімей, які повернулися з дітьми в Україну з-за кордону. Каже, що спочатку було страшно, але родина вже адаптувалася.
«Звісно, у Львові відносно спокійно, хоча хвилювання також присутнє. Діти хочуть жити, бути вдома, в Україні, у Львові. Сподіваємося на перемогу і мирну Україну. Українська ППО – це боги! Чекаємо на повернення наших захисників і захисниць з перемогою», – акцентує львів’янка.
фото: Олег Огородник
