«Ти як?» – чи не щодня питаємо людей зі свого оточення. Велика війна докорінно змінила наше життя, і це коротке запитання має особливе значення. «Ти як?» – це й Всеукраїнська програма ментального здоров’я, ініційована першою леді України. Тривога, стрес, підвищена дратівливість стали буденністю для українців. Тому все частіше медики наголошують: про ментальне здоров’я потрібно дбати щодня!
Ментальне здоров’я – стан, коли людина може усвідомлювати свої емоції, давати собі раду зі стресами та життєвими труднощами, продуктивно працювати і вчитися, будувати здорові стосунки з іншими, брати участь у житті суспільства.
У час повномасштабного вторгнення в Україні відкривають центри ментального здоров’я. Активним у цьому є Львів. У екосистемі Unbroken новий Центр ментального здоров’я при лікарні Святого Луки Першого медоб’єднання став уже третім (вул. Навроцького, 23). Перший діє у лікарні Святого Пантелеймона, де після поранень лікуються та відновлюються захисники та цивільні. Другий створений на базі дитячої лікарні Святого Миколая.
фото: ВАРТА
«Потреба в центрах ментального здоров’я дуже велика. І таких відділень в Україні потрібно більше, бо невидимих травм війни дуже багато. Психічне здоров’я має бути на першому місці, тому що під час війни країна переживає важкі психологічні випробування», – вважає гендиректор Першого ТМО Львова Олег Самчук.
«Війна триває, і українцям властива тривожність. Є страх і тривога за себе та близьких. Однак ми живемо, навчаємося, працюємо, діємо і віримо в перемогу. Психологічна стійкість тримає українців. Щодня дбаймо про своє ментальне здоров’я! До нашого центру можуть звертатися пацієнти, які відчувають потребу в психологічній чи психіатричній підтримці – як цивільні, так і військові!» – наголошує в розмові з «Львівською Поштою» керівниця Центру ментального здоров’я лікарні Святого Луки, психіатриня, психотерапевтка Софія Гречух.
«Ментальне здоров’я – важлива складова здоров’я»
Скажіть, будь ласка, як війна впливає на ментальне здоров’я українців і чому важливо про нього дбати?
Про ментальне здоров’я важливо і актуально дбати завжди. А в часі війни й поготів. Колись було «соромно, неправильно, непрестижно» говорити про проблеми з психічним здоров’ям, але все змінюється.
Ментальне здоров’я – важлива складова здоров’я. Під час повномасштабної війни ми щодня стикаємося з безпрецедентними викликами.
В Україні немає людини, якої не торкнулася б війна: і в Харкові, і в Дніпрі, і у Львові. Звісно, це різний рівень, різні походження симптомів, однак війна позначилася на ментальному здоров’ї кожного з нас.
Це не означає, що всі мають психічні розлади, але відчутним стає вплив війни, невизначеності. Для людини дуже травматично відчувати невизначеність і не розуміти, що буде завтра. Ми перебуваємо в такій ситуації, що 90% усіх наших справ від нас узагалі не залежать і впливають на нашу психіку.
Безперечно, зросла тривога. А тривога – це страх невизначеності. За даними ВООЗ 40-60% населення України відчували певні симптоми: неспокій, порушення сну, знижений настрій, депресія.
«Навчання в Гарварді – це дуже відповідально. Була єдиною психіатринею з України»
І це добре, що в часі війни у Львові почали відкривати центри ментального здоров’я.
Так, бо це актуально. Львів тримає руку на пульсі. Львів завжди був відомий своєю потужною школою психіатрії та психотерапії. Це спільнота професіоналів, відданих своїй справі. Пишаюся, що Львів є прикладом у цьому.
Добре, що генеральний директор Першого ТМО Олег Самчук готовий до інновацій, готовий підтримати амбіційні та цікаві ідеї, задуми. Плануємо, обмірковуємо і втілюємо їх у життя.
Я львів’янка, виросла в медичній родині. Навчалася у Львівському медуніверситеті, який закінчила в 2017-му. Інтернатуру завершила на базі вишу та Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Працювала в різних відділеннях медзакладу, набула досвіду. Також працювала в Першому ТМО з початку повномасштабного вторгнення.
Завдяки нашій команді у лікарні Святого Пантелеймона, гендиректорові Першого ТМО Олегові Самчуку та керівнику напрямку психологічної та психосоціальної реабілітації центру Unbroken Олегові Березюку я потрапила на стажування в Гарвард.
Три місяці навчалася в Гарвардській медичній школі, де дізналася, як будувати сервіс інтегрування психіатрії в загальну соматичну медицину. Це те, що ми робимо тут. Це те, чим третій рік займається лікарня Святого Пантелеймона.
Навчання в Гарварді – це дуже відповідально. Я була єдиною психіатринею з України, репрезентувала Україну, Львів, свій напрямок.
Чому для вас важливо в часі війни жити і працювати в Україні, у Львові і змінювати медицину на краще?
Кожен із нас відповідальний за свою професію. Як львів’янка, хочу жити і працювати тут. Вчитися, поїхати за кордон – це добре, але я та людина, яка прагне робити корисне і важливе для людей тут, у Львові.
Це цінно, що є люди, які мене підтримують. Подяка Олегові Самчуку та Олегові Березюку! Я мала фахових наставників. Подяка їм за дороговкази у житті.
«Це новий безбар’єрний людиноцентричний простір»
Вам довірили очолити новий Центр ментального здоров’я, що дуже відповідально. Це виклик для вас?
Так, це відповідально. Це виклик для мене і місія водночас. Я є людиною, яка любить рух і добрий результат. Сподіваюся, що спільно з командою нашого центру гідно впораюся зі всіма викликами.
У нас є лікарі-психіатри, психотерапевти, клінічні психологи, арттерапевт. Загалом у центрі працюватимуть близько 40 фахівців. Люди – це наша гордість і наша цінність.
Центр ментального здоров’я на території лікарні Святого Луки запрацював у квітні 2025-го. Це новий безбар’єрний людиноцентричний простір. За вісім місяців вдалося побудувати центр на 900 метрів квадратних, у якому два великі модулі: стаціонар на 40 ліжок і амбулаторно-поліклінічний блок із кабінетами для індивідуальної та групової терапії.
Дякуємо німецьким донорам за підтримку! Завдяки місту-побратиму Львова Вюрцбургу, його мерові Крістіану Шухарду та німецькому фонду DAFW маємо сучасний простір, де пацієнти отримуватимуть професійну допомогу в ментальному відновленні.
Центр повністю безбар’єрний: без порогів, з поручнями та оптимальними розмірами дверей, щоби пацієнти на кріслах колісних, з протезами могли вільно пересуватися. Поруч із кабінетами розміщені таблички шрифтом Брайля. Маємо двомісні комфортні палати, інклюзивну вбиральню у кожній палаті.
Ще одне архітектурне рішення, орієнтоване на енергоефективність будівлі, це мансардні вікна, що забезпечують природне освітлення. Окрім палат, є зали групової терапії з вітражними вікнами та унікальною системою освітлення, яка імітує зміну природного світла протягом доби.
Маємо й прекрасну терасу. Це кімната розвантаження для медичного персоналу, простір для пацієнтів.
Добре, що під час будівництва збереглися майже всі дерева на території. У наших планах посадити спільно з пацієнтами красивий терапевтичний сад відновлення. Це матиме реабілітаційний ефект.
Важливо, щоб у пацієнта було бажання дбати про своє ментальне здоров’я, звертатися по допомогу до фахівців. Хочемо бути помічними, щонайбільшій кількості людей надавати якісну психотерапевтичну послугу.
Багато пацієнтів не потребують стаціонарного лікування, можуть проходити терапію амбулаторно. Якщо ж пацієнту потрібне стаціонарне лікування, то тут нема чітко встановлених рамок, скільки саме часу воно має тривати. Кожен випадок індивідуальний. У середньому два-три тижні.
Хто може звертатися до вашого центру?
Пацієнт, який відчуває потребу в психологічній чи психіатричній підтримці. Як цивільний, так і військовий. У Центрі разом із фізичною реабілітацією відновлюватимуть своє психічне здоров’я захисники, яким надають допомогу в лікарні, а також цивільні, які потребують такої підтримки.
Працюємо з пацієнтами від 18 років. Якщо людина відчуває потребу у психотерапевтичній підтримці, може звернутися самостійно, зателефонувати до cool-центру і записатися.
Можна прийти до нас зі скеруванням від сімейного лікаря, невропатолога, терапевта. Ця послуга буде безоплатна.
Загалом у нас передбачені безкоштовні та платні послуги. Платні – це ті, які не передбачені Програмою медичних гарантій НСЗУ. Наголошу, що послуги для військовослужбовців, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб будуть безкоштовними!
«Ресурс – це все те, дає енергію, силу, позитив»
А що потрібно, щоби самі медики були в ресурсі під час війни?
Нормально їсти, спати, відпочивати, знати про свої потреби. Це базові речі, про які лікарі часто, на жаль, забувають. Медики завжди були в групі ризику, бо вони одними з перших надають допомогу під час травм, фізичних або психологічних, ДТП.
Звісно, важливими є підтримка родини, соціальні контакти. Особисто я ходжу в спортзал двічі або тричі на тиждень. Люблю подорожі, коли є час і можливість. Мені подобається малювати, також вмію грати на фортепіано.
Загалом ресурс – це все те, що до вподоби вам, що дає енергію, силу, позитив, відчуття внутрішнього спокою. Це можуть бути заняття спортом, біг, йога, відпочинок, мандрівки, веломандри, виїзд на природу, садіння квітів та їх догляд, тощо.
Яким є ваш меседж для львів’ян?
Важливо чути себе! Якщо вам зле, не ігноруйте, робіть якісь кроки, щоби стан вашого здоров’я покращився, зверніться до фахівця, відпочиньте. Не ігноруйте свій стан, дослухайтесь до свого самопочуття!
Про червоні прапорці
Доволі часто чуємо, що українці під час повномасштабного вторгнення стали психологічно стійкими. Що таке психологічна стійкість у вашому розумінні?
Це здатність не зламатися, що б не сталося, встати і йти далі. Безперечно, людина все життя не може бути стійкою, давати раду зі всіма проблемами. У кожного з нас є певний поріг того, скільки ми можемо витерпіти. І в кожного цей поріг різний.
Що є тими червоними прапорцями, коли людина має чітко розуміти, що їй час до фахівця?
Серед найтиповіших порушення сну. Це нічні жахіття, прокидання серед ночі. Якщо таке триває впродовж декількох діб і спричиняє дискомфорт, зміни в соціальній поведінці, варто звернутися до фахівця.
Надмірна дратівливість, клубок у горлі, часте серцебиття, порушення настрою – це також червоні прапорці. Часте вживання чи навіть зловживання алкоголем – також певний симптом.
Зазвичай це пов’язано з психоемоційним станом. Це намагання знайти спосіб, як подолати тривогу, неспокій. Відсутність апетиту чи, навпаки, безконтрольне переїдання – також червоні прапорці.
«ПТСР – не лише проблема військовослужбовців»
Через велику війну українці дізналися про нову абревіатуру – ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). У вашому центрі є фахівці, які допомагатимуть пацієнтам із таким діагнозом?
Звісно. ПТСР – не лише проблема військовослужбовців, як часто думають у суспільстві, це може стосуватися і цивільних. ПТСР існував і до війни. Це не тільки розлад у тих, що воювали, мали бойову травму.
Усім нам запам’яталася масована ракетна атака на Львів у вересні 2024-го. Того страшного осіннього ранку загинули люди, місто зазнало значних руйнувань… Цілком імовірно, що в людей, які мешкали в районах, де були прильоти, чипоблизу них, також міг розвинутися ПТСР.
Так, багато військових через досвід війни мають ПТСР, але не тільки вони. Гіпотетично будь-яка людина може мати ПТСР, за певних умов. І тут потрібна допомога фахівців.
Чи кожному ветеранові, військовослужбовцю треба звертатися до психотерапевта або психолога?
Тут усе індивідуально. Важливим є бажання самої людини. Звісно, ми воліли б бути максимально помічними кожному, хто цього потребує. Але військові, ветерани мають самі вирішувати – спілкуватися з психологом, психотерапевтом чи ні.
Чи варто родинам військовослужбовців звертатися по психологічну допомогу?
Знову ж таки тут усе індивідуально. Якщо є потреба, наш центр допоможе. Головне мати бажання спілкуватися з фахівцями.
