У теплу пору року Львів починає звучати інакше, бо в місто виходять вуличні музиканти. Для туристів і випадкових перехожих це створює особливу атмосферу, на відміну від людей, що живуть у центрі: їх це радше дратує через шум.
У паркових зонах та історичному середмісті виникає конфлікт інтересів: музична романтика Львова часто виявляється надто гучною й набридливою для мешканців туристично привабливих вулиць. У попередні роки часто виникали непорозуміння між ними та музикантами, тож для унормування цього процесу і досягнення взаєморозуміння Львівська міськрада розробила умови, згідно з якими музиканти мають право виступати на вулицях.
«Львівська Пошта» з’ясувала, як місто намагається знайти баланс між створенням особливої атмосфери і правом містян на спокій.
Умови роботи вуличних музикантів у Львові
Насамперед, щоб легально тішити перехожих своєю творчістю, музикант має подати звернення до Львівської міськради. У відповідь на запит «Львівської Пошти» в управлінні культури наголосили, що процедура отримання такого дозволу є обов’язковою.
Зокрема, артист має подати заяву встановленого зразка через ЦНАП або електронний портал на сайті міськради, зазначивши локацію, час та зміст виступу. Лише після розгляду звернення управлінням культури захід вважається санкціонованим.
Окрім отримання дозволу, вуличні виконавці зобов’язані дотримуватися правил громадського порядку. Це стосується й акустичного режиму: наприклад, рівень шуму біля житлових будинків у денний час не може перевищувати 70 дБА.
Також під час виступів діє низка заборон:
- звукопідсилювачі в деяких міських ареалах;
- виступ у стані сп’яніння;
- використання небезпечних предметів: вогонь та піротехніка;
- встановлення сцен – лише мобільні конструкції для виступу;
- реклама політиків чи бізнесів;
- виступи в дні жалоби та пам’яті;
- створення перешкод для руху транспорту або перекривання входів до будівель.
Музиканти зазвичай грають на певних локаціях, і це не збіг обставин. Їхні місця розташування регулює міськрада. У Львові є три ареали, для кожного з яких діють свої часові й технічні обмеження.
Ареал 1: площа Ринок – найбільш сувора зона. Тут діють такі правила:
- Можна грати тільки у вихідні та святкові дні з 12:00 до 22:00. У будні виступи заборонені.
- Можна виступати тільки біля фонтанів.
- Виступи мають бути лише акустичними.
- Не можна використовувати звукопідсилювальну апаратуру та ударні інструменти.
Ареал 2: прилеглі до площі Ринок вулиці:
- Можна грати в будні з 16:00 до 22:00, у вихідні та свята з 12:00 до 22:00.
- Виступи мають бути лише акустичними.
- Заборонена звукопідсилювальна апаратура та барабани.
Ареал 3: решта міста – території поза межами історичного центру:
- Можна грати з понеділка по четвер з 16:00 до 22:00, у п’ятницю, вихідні та свята з 12:00 до 22:00.
- Дозволяються будь-які виступи з музичним супроводом, але з дотриманням загальних санітарних норм шуму.
За дотриманням цих правил стежить ЛКП «Муніципальна варта», працівники якого мають право вимірювати рівень шуму. Порушення регламенту тягне за собою складання адмінпротоколу за статтею 152 КУпАП або анулювання дозволу на виступ.
Щодо фінансового боку питання, в управлінні культури зазначили, що збір коштів музикантами перебуває поза межами прямого контролю міськради, оскільки пожертви від перехожих є добровільними, тому такий обіг коштів не вважається порушенням законодавства й не підлягає регулюванню з боку мерії.
Історія музиканта Тараса
Ніхто не розповість про дотримання правил краще, ніж самі музиканти. «Львівській Пошті» погодився дати коментар Тарас – музикант, який виступає на вулицях біля площі Ринок. У його репертуарі кобзарські пісні й народні мотиви. Виконуючи твори на колісній лірі, він розповів про свій досвід взаємодії з міською радою:
«Я вже й забув, у якому році подавав звернення в ЦНАП, щоб мені дозволили виступати. Заповнив заяву, вказав репертуар, адже відтворюю кобзарсько-лірницьку традицію – спадок мандрівних незрячих музикантів України-Русі. Це давня музика, і в міськраді мені не висували щодо неї жодних обмежень.
Моя музика повністю акустична і потребує певного зосередження, тому спочатку я шукав людне місце, але без зайвого шуму навколо: машин чи трамваїв. Тоді представники «Муніципальної варти» допомогли мені підібрати відповідну локацію».
До слова, у 2024 році кобзарсько-лірницьку традицію ЮНЕСКО внесло до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини.
Проте шлях до нинішнього місця виступів був непростим. Спочатку у відповіді з ЦНАПу Тарасу порадили залишити середмістя і грати в лісопарковій зоні. Музикант пробував виступати в парках, але швидко відмовився від цієї ідеї, щоб не турбувати батьків із дітьми. Відтак посадовці запропонували йому новий варіант.
«Міська рада знайшла мені місце в центрі – це був певний компроміс між правилами, спущеними згори, і моїми побажаннями. Я транслюю традицію, тож навіть щодо площі Ринок як місця пам’яті та прощання моя творчість не суперечить контексту, навпаки – підсилює посил про самототожність. Безпосередньо на площі Ринок мені виступати не дозволили, тому граю на прилеглих вуличках.
Мої виступи тихі, без звукопідсилення, тому мені дозволено тут бути. Але часом вражає, що з балконів, які формально вже не вважаються вулицею, лунає різна гучна музика з колонок. Вважаю, що в місті має панувати акустика і творчість, яка резонує з його історією, адже традиція кобзарства була присутня тут аж до другого приходу більшовиків».
До слова, Тарас знімався у фільмі «Довбуш», де грав роль придворного козачка з торбаном. Музикант також підтвердив позицію міської ради, що вона справді не контролює обігу пожертв.
На момент нашої розмови я не мав із собою готівки, проте хотів віддячити Тарасові за коментар і творчість. Коли запропонував переказати гроші на картку, музикант попросив задонейтити їх на військо, що я і зробив одразу після закінчення бесіди.
Насправді далеко не в кожному обласному центрі розроблені чіткі умови для вуличних виступів, але у Львові вони існують. Отже, містяни можуть легко перевірити, які норми дозволяють, обмежують або контролюють присутність музикантів на львівських вулицях.
