26 лютого на Netflix вийшла друга частина четвертого сезону серіалу «Бріджертони». І пів моєї стрічки у соцмережах кинулись обговорювати його – чергове трактування казки про Попелюшку. Не те, щоб мене надто дивувала популярність цього шоу. Цікаво ж порозглядати пишні сукні, відвідати бали та долучитись до світських скандалів альтернативної епохи Регентства. Час до часу хочеться просто побути людиною, подивитись чи почитати прості людські історії, де є пристрасть, краса, щасливий кінець і нема війни…
Може тому серіал «Бріджертони» від Shondaland стабільно б’є рекорди переглядів на українському Netflix. А книги Джулії Куїнн розлітаються з полиць книгарень і за ними черги в бібліотеках. Та цей феномен виходить далеко за межі звичного сприйняття костюмованої мелодрами як легкого жанру. «Бріджертони» стали для багатьох не просто розвагою, а своєрідним психологічним якорем. Чому цей продукт захопив навіть зрілу, думаючу аудиторію в Україні? Для медіа «Львівська Пошта» розбираємось в цьому разом із видавчинею, бібліотекаркою і психотерапевткою.
Ефект Netflix та книжковий бум: цифри і тренди
Книжкова серія Джулії Куїнн, яка почалась у 2000-му і закінчилась в 2013-му, складається з восьми книг, кожна з яких присвячена одному з дітей родини Бріджертонів. Це «Герцог і я», «Віконт, який мене кохав», «Пропозиція джентльмена», «Роман із містером Бріджертоном», «Серові Філліпу з любов’ю», «Коли він був розпусним», «Усе в його поцілунку», «На шляху до весілля».
Книжки Джулії Куїнн – глобальний феномен. Лише у США надруковано понад 20 мільйонів примірників її творів, а саму серію перекладено 43 мовами. Ще у 2021 році, після виходу першого сезону серіалу «Бріджертони», HarperCollins повідомляли про 750 тисяч проданих примірників серії, з яких 285 тисяч – лише за один тиждень. За даними BookNet Canada, після грудневої прем’єри шоу продажі зросли на 1 039% порівняно з попереднім місяцем і залишалися високими в наступні місяці. Останні сезони також стимулюють інтерес до аудіоформатів: прослуховування «Пропозиції джентльмена» у світі зросли на 361%.
За кожним томом знімають окремий сезон серіалу. Популярність екранізації миттєво каталізувала інтерес до першоджерела. Видавництво Vivat своєчасно підхопило цей тренд, перетворивши серію «Бріджертони» на справжній бестселер українського книжкового ринку (отут є давніший текст з підказками, як читати серію). Про те, як серіал стимулює продажі та яку маркетингову стратегію використовують видавці, розповідає Катерина Ільчук, директорка з комунікацій Vivat:
«В Україні серія вже перетнула позначку у 70 тисяч примірників сукупного накладу. Наразі українською видано п’ять частин, шоста – у друці й з’явиться в березні. Ми спостерігаємо чіткий зв’язок між релізами серіалу та динамікою продажів книжок. Перед виходом нового сезону продажі «Пропозиції джентльмена» зросли на 121% до середнього місячного рівня – фактично ми побачили подвоєння попиту за два місяці. Перша й друга книги майже повністю розпродані: основна хвиля попиту на них припала на попередні сезони серіалу. Тепер екранізація радше стимулює читачів докупити наступні частини серії, щоб зібрати повну колекцію. А також прочитати наперед історії, які згодом стануть красивими кадрами на «Нетфліксі». Важливо, що третя частина виходить у класичній обкладинці, а не в кіноформаті, однак ми розглядаємо можливість кінообкладинки для наступних додруків. Звичайно, цей ефект не виникає сам по собі. Перед кожним сезоном ми запускаємо окрему комунікаційну хвилю – працюємо з медіа та блогерами, активуємо digital-кампанії, оновлюємо візуали в книгарнях. На березень заплановані клубні обговорення книжки і нового сезону в книгарнях в чотирьох містах. Синергія серіалу й книжки працює тоді, коли її підтримує системна маркетингова робота».
Хто читає серію «Бріджертони»?
Міф про те, що подібну літературу споживають винятково підлітки, легко спростовується бібліотечною статистикою. Аудиторія шукає в цих текстах безпечний простір та можливість емоційного розвантаження. Своїми спостереженнями ділиться Тетяна Пилипець, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука і Всеукраїнського форуму військових письменників.
«Головна читацька аудиторія по запитах на серію «Бріджертони» згідно з даними нашого абонементу – це жінки 35+ років, активні молоді пенсіонерки, а також мами в декретних відпустках. Невеликий запит є від студентів, чоловіча аудиторія майже не представлена», – констатує вона.
Але цей зріз дуже умовний, томув бібліотеці дуже обмежена кількість книг. І навіть статистично не можна показати цей рух, тому що за книгами стоїть чітка черга. Не всі повертаються вчасно, можливо деякі не повернуться. І головне, що є запит на продовження історії. Насправді книг є вісім, з них п’ять вийшло українською, чотири екранізовано.
Тетяна Пилипець каже, що від початку великої війни «Бріджертони» – це перша книга і перший серіал, в які вона дуже занурилася. І які не стосувались теми війни, не були створені ветеранами або комбатантами: «Важко сказати, чи це для мене стало відволіканням. Скоріш за все – поверненням в ті часи, коли я 13-16-річна зачитувалася книгами «Консуело», «Ті, що співають у терні», «Джейн Ейр», «Буремний перевал», «Чаликушу» та іншими. Впродовж останніх 30 років я не надто зважувала на такий репертуар. Відповідно, для мене це скоріше повернення в ті найбільш безпечні і найбільш легкі часи, якщо можна так сказати. Але розумію, що для більшості це трохи втеча від реальності. Серіал «Бріджертони» настільки якісний і настільки зроблений маркетингово ідеально, що став не тільки гарною картинкою. А ще й спостереженням за тим, як працюють вже напрацьовані тропи і як правильно робити популярними, навіть культовими вже доволі клішові тропи і сюжети».
Психологія ескапізму: чому нам потрібна казка «Бріджертони»
Окрім якісного візуалу та маркетингу, феномен серіалу «Бріджертони» має глибоке психологічне підґрунтя. За красивими фасадами приховуються цілком сучасні меседжі, які резонують із запитами суспільства. Їх пояснює Марта Онишкевич, психологиня центру «Лабораторія змін»:
«Популярність «Бріджертонів» – це феномен, який тримається ще з першого сезону. Здавалося б, усі розуміють, що це банальна, нереалістична казочка, де будь-яка, навіть найстрашніша драма, вирішується на раз-два. Я думаю, тут спрацьовує кілька факторів. По-перше, ця казка неймовірно красива. Яскраві кольори, сукні, бали, багате життя – це справжня насолода для очей та мозку. Ми ніби провалюємося в інфантильну мрію, ідеалізуємо ту епоху і забуваємо, що в реальності далеко не все тоді було так чудово. По-друге, оця легкість сюжету зараз життєво необхідна. Жити нині об'єктивно складно, особливо в Україні. Щоб просто витримувати війну, тотальну невизначеність і щоденні виклики дорослого життя, йде колосальний ресурс. А тут ми бачимо гарну картинку про велике кохання, яка дає надію. Ми точно знаємо, що сезон закінчиться добре – весіллям чи народженням дітей. Це створює дуже безпечну історію, на яку можна спертися, щоб повернути собі віру в те, що добро перемагає зло, а кохання важливіше за труднощі. Це класне сучасне переосмислення легких романтичних комедій 2000-х із Джулією Робертс, яких ми насправді потребували завжди».
Але якщо подивитися глибше за естетичну обгортку, серіал «Бріджертони» транслює дуже багато корисних меседжів. Серед них:
- важливість відвертості. Перші два сезони буквально побудовані на тому, що пари могли б і не скластися, якби герої не відмовилися від гордості чи страху і не поговорили чесно. Майже весь час хотілося кричати в екран: «Просто скажи правду, і ваші проблеми вирішаться! Не треба брехати самому собі».
- сексуальна освіта. Серіал чудово показує, скільки тривоги та переживань виникає через те, що героїні нічого не знають про своє тіло, і як би їм допомогла вчасна та безпечна інформація.
- право бути собою. Порушуються теми соціальної несправедливості та прав жінок. В останньому сезоні про Софію та Бенедикта особливо гостро звучить тема права бути такими, як ми є, і кохати тих, кого хочемо, попри суспільні норми. Або ж історія Пенелопи – це глибока лінія про набуття суб’єктності, вихід із невидимості та право не втискати себе в чужі рамки. Ці меседжі абсолютно актуальні й для нашого теперішнього життя.
Ідеального життя без труднощів не буває
Якщо порівнювати серіал і книжки, то Марта вважає, що екранізація вдалась значно глибшою. Книжкова серія «Бріджертони» – це скоріше стандартна романтично-еротична історія. А от серіал «Бріджертони» додає соціальних тем, і головне – у ньому є самоіронія. Він ніби показує нам цю ідеалізовану рожеву картинку, але водночас сам із себе трохи кепкує.
«Найважливіше: нам варто пам’ятати, що ми не живемо в цій казці. Ми можемо ностальгувати, вчитися в персонажів, брати звідти відчуття безпеки. Але не варто шукати в реальному житті ідеального Ентоні чи Коліна. Не варто сподіватися, що після весілля життя складатиметься виключно з любові без жодних конфліктів. У реальному житті справжня драма часто лише починається після шлюбу», – нагадує психотерапевтка.
І наостанок додає: «Якщо будувати свої очікування від стосунків лише на таких серіалах, можна дуже боляче розбитися. Так само як ми дивимося бойовики і розуміємо, що в реальності круті хлопці не йдуть спокійно на тлі вибуху, ми маємо розуміти, що ідеального життя без труднощів не буває».
А де ж наші, українські «Бріджертони»? Згадалось, як головна редакторка Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук на презентації перевидання «Першого вінка» і книжки-посестри «Ті, що творили «Перший вінок» зауважила: «Якби хтось узявся екранізувати такий сюжет, це були б українські «Бріджертони», не менше! Там багато перипетій, складних взаємин між залученими до підготовки видання людьми. І навіть певні обмеження, про які ви зможете дізнатися зі збірки». Текст про тих феноменальних жінок і їх історії тут. Що ж, чекатимемо. Раптом хтось таки зважиться.
І, до теми, раджу почитати текст «Не все те кохання, що показують: як фільми й серіали впливають на уявлення про стосунки» від моєї колеги. До слова, там і список небанальних фільмів є.
