На зв’язку: 10 запитань до психологині з нагоди Дня матері

Цієї неділі, 11 травня, в Україні вітатимуть мам. Виховання – це велика відповідальність, яка супроводжується хвилюванням та викликами, що можуть впливати на самосприйняття та ментальний стан жінки. Важливо, щоб мами не забували турбуватися не тільки про дітей, а й про себе.

Тож цього разу на зв’язку з «Львівською Поштою» психологиня Світлана Незабитовська.

Оскільки бути батьками не дорівнює бути друзями, як встановити здорові межі з дитиною і водночас зберегти теплі стосунки?

Вже у самих словах ви чуєте різницю. Якби тато і мама мали бути друзями, навіщо тоді термін «батьки»? Це справді тонкий баланс: з одного боку, це батьківська відповідальність, з другого – бажання бути близьким і підтримувати.

Здорові межі не виключають тепла й довіри – навпаки, вони їх зміцнюють. Тому батьки мають проаналізувати комунікацію з дитиною, власні емоційні реакції, прийняти унікальну особистість своєї дитини, а не намагатися зліпити ідеал власних очікувань. 

Щодо рекомендацій: говоріть і слухайте. Якщо порушена комунікація, руйнуються стосунки, сім’ї, бізнеси. Пояснюйте аргументовано свої рішення: критика, на відміну від приниження, має бути добра і правдива. Критикуйте доброзичливо. Будьте авторитетом, а не диктатором.

Діти потребують структурованості, але не покори. Коли межі окреслюють спокійно і зрозуміло, вони сприймаються як турбота, а не як контроль. Використовуйте домовленості, не правила. Так ви вчите дітей брати на себе відповідальність.

Як пережити підлітковий вік та реагувати на характерну для нього поведінку, щоб не нашкодити собі та дитині? До чого варто підготуватися батькам?

Якщо з дитиною навчитися домовлятися до підліткового віку, вибудувати здорові стосунки, то серйозні потрясіння вам не загрожують. Щодо особливостей підлітків, то їм характерна нестабільність – амбівалентність рис особистості, суперечливий характер, ширші інтереси, інтенсивне формування самосвідомості, розвиток відчуття дорослості.

Підлітки часто діють імпульсивно. Коли вони роблять ірраціональні вчинки, то почуваються жахливо, самотньо і дуже розгублено. Вони думають, що ніхто і ніколи себе так не поводив і не почував. 

Важливо допомогти підлітку усвідомити: що ти зараз насправді хочеш зробити? Що зараз відчуваєш? Великий вплив на емоції підлітка має гормональна перебудова його організму. Це те, що обов’язково потрібно враховувати. Нестійкі емоції, різка зміна настрою, складність саморегуляції, перше кохання, втрата друзів типові для цього віку. Дуже важливо відстежувати інтенсивні або регулярні прояви певних емоційних реакцій чи поведінкових патернів. 

У підлітковому віці дебютує багато психічних розладів. У роботі часто маю справу з тривожністю, фобіями, депресією, суїцидальними думками, розладами вживання їжі, самоушкодженням. Це небезпечно. Звертайте увагу на те, що повторюється. Це етап, а не вирок. Якщо бути поруч, а не над дитиною, вона вийде з підліткового віку сильнішою, а ваші стосунки – глибшими.

Як боротися з думкою «я – погана мама»? Як перестати звинувачувати себе у тому, що ви недостатньо хороші та чи можливо взагалі уникнути помилок у вихованні?

Ця думка знайома багатьом. В кого вона промайнула, є гарні новини: ви хороша мама, бо вам не байдуже. У поганих таких думок не виникає. 

І чи бувають погані? Чому виникає це відчуття? Серед причин – ідеалізація материнства, втома, брак підтримки, наслідки власного дитинства, психотравми, навіювання соціуму.

Якщо ви припустилися помилки, пробачте собі. Ви могли не знати, не вміти, не мати можливості та сил зробити по-іншому. Ви любите свою дитину і не будете її свідомо кривдити. Діти не потребують ідеальної мами. Їм потрібна справжня: емоційна, жива, чесна. Дитина вчиться витримувати фрустрацію, спостерігаючи, як ви повертаєтесь у стосунок після сварки, визнаєте помилку, обіймаєте.

Що робити, коли дитина часто бреше або щось приховує?

Брехання – це не завжди ознака поганої поведінки. Часто це захисна стратегія, сигнал, що їй щось важко сказати відкрито. Завдання батьків – не просто викрити обман, а зрозуміти, чому дитина не може сказати правду. Причини брехні – уникнути покарання чи отримати винагороду? Можливо, це вже просто звичка? 

А ще варто розрізняти брехню і фантазування малих дітей. Це має захисну функцію і підказує батькам, що дитині потрібна допомога, зокрема фахова. Підліток часто бреше, щоб уникнути відповідальності. Змалку важливо будувати стосунки з дитиною таким чином, щоб у критичних ситуаціях в їхній голові виринала думка про дзвінок мамі, а не про те, що вона її насварить.

Як реагувати, коли дитина повідомляє про булінг у школі або під час інших взаємодій з дітьми?

Вислухайте. Поставте багато уточнювальних запитань: хто це робить, як саме це відбувається, чи давно, як реагує оточення, чи були спроби домовитися. Може, це конфлікт, а не булінг, як дитина себе почуває? Але не перетворюйте розмову на допит – дайте дитині право не відповідати одразу на все. Відчуйте власні емоції. Якщо вони бурхливі – зачекайте, у такому стані це питання не вирішується. 

Визначте рівень загрози. Булінг – це не просто сварка. Це систематичне приниження, агресія або ізоляція, яка повторюється і завдає шкоди. Якщо є фізичне насильство або загроза здоров’ю, потрібне негайне втручання дорослих, зокрема адміністрації школи. Дайте дитині увагу, підтримку, відновіть самооцінку. Залежно від ситуації складіть план подальших кроків. 

Що робити, щоб уникнути вигорання та як зберегти баланс між власними інтересами та материнством?

Турбота про себе – пріоритет. Як під час авіакатастрофи: спочатку кисневу маску одягаєш собі, потім дитині. Інакше обоє можете загинути. Дратівливість через дрібниці, часті сварки або байдужість, втрата інтересу до себе, апатія до того, що раніше тішило, відчуття провини, що не робите достатньо – це дуже типово. 

З чого починати? Згадайте про базові потреби будь-якої людини й проскануйте, чи ваші задоволені. Дуже добра техніка «Колесо балансу», щоб візуалізувати та проаналізувати, чим наповнене ваше життя.

Знайдіть час для самоаналізу і подумайте, що забирає вашу енергію, що можна або варто припинити, щоб уникнути втрати енергії. Пропишіть власні джерела ресурсу, кожна людина має свої. Підіть на хороший тренінг із самоусвідомлення. Попрактикуйте техніки для зміцнення самоцінності. Пам’ятайте, у вас більше соціальних ролей, а не лише материнство.

Як розпізнати післяпологову депресію, як у такій ситуації вчинити жінці та її близьким?

Депресія – це завжди серйозно. Ми говоримо не про поганий настрій, розчарування чи втому. Післяпологова депресія – це не слабкість, а серйозний емоційний стан, який потребує уваги, підтримки та іноді лікування. Вона може зачепити кожну сьому-десяту маму, незалежно від її любові до дитини, рівня підтримки чи успішності. Основні симптоми післяпологової депресії:

  • хронічна втома, виснаження, попри сон;
  • плач без причини, пригнічений настрій;
  • різке зниження інтересу до дитини або ж надмірна тривожність;
  • порушення сну та апетиту, навіть коли дитина спить;
  • почуття провини, сорому;
  • почуття безнадії, ізоляції, бажання «зникнути»;
  • іноді нав’язливі думки, що жахають (наприклад, про заподіяння шкоди собі чи дитині).

Що робити? Говорити про свій стан з близькими. Звернутися до фахівця – психолога, психотерапевта або психіатра, який має досвід у темі післяпологових станів.

Чи існує зв’язок між ментальним станом матері та поведінкою дитини? Якщо так, то як він працює?

Так, зв’язок між ментальним станом матері та поведінкою дитини існує, і він доволі глибокий. Діти буквально «налаштовуються» на емоції мами, особливо у перші роки життя. Десь до п’яти років дитина сприймає світ через призму її емоцій. Це не означає, що кожна мамина емоція автоматично впливає на дитину, але тривалі стани формують середовище, у якому розвивається дитина – її емоційна регуляція, поведінкові патерни, відчуття безпеки. 

Мама – головне джерело безпеки для дитини, особливо в ранньому віці. Якщо мама спокійна, емоційно доступна, то дитина відчуває захищеність і стабільність. Якщо ж мама тривожна, виснажена, емоційно нестабільна, це може проявлятися у дитини через частий плач, проблеми зі сном, істерики, надмірну залежність від мами. А коли вона постаршає, то це може стати причиною низької самооцінки, тривожності, протестної поведінки. Чи означає це, що мама повинна бути завжди спокійною? Ні. Це жива людина зі своїми емоціями, показувати різні стани нормально.

Важливо помічати свої емоції й знаходити способи їх проживати, а також звертатися за підтримкою, коли відчуваєте виснаження. Поясніть дитині, що відбувається: «Я сьогодні втомлена і засмучена, мені треба трохи відпочити. Я тебе люблю, і коли заспокоюся – ми обіймемося». Так дитина розуміє: мамине напруження – це не її провина, а доросле почуття, з яким можна справлятися.

Як правильно реагувати на дитячі ревнощі, наприклад, коли народилися молодші брат або сестра?

Дитячі ревнощі до молодших брата чи сестри – нормальна емоційна реакція, а не ознака поганого характеру. Старша дитина переживає зсув уваги, зміни у звичних стосунках і може відчувати страх, образу, гнів або смуток. Завдання дорослого – не викорінити ревнощі, а допомогти дитині прожити ці почуття без провини. Ревнощі не псують дитину – вони показують, що вона хоче залишатися важливою.

Чи повинна мама завжди бути сильною, чи варто іноді показувати дитині свої емоції та вразливість?

Є така фраза, яку давно вживаю – в сім’ї діти та собаки завжди знають правду. 

Мама не повинна бути сильною в сенсі постійної стійкості до всіх життєвих труднощів. Її сила – це вміння бути справжньою, визнати свої емоції та потреби, бути відкритою для своїх дітей, але водночас вчити їх правильно реагувати на ці емоції. Таке ставлення формує у дітей здорову емоційну гнучкість. Вони бачать, що можна переживати труднощі й зберігати взаємну підтримку, а не уникати або придушувати почуття.

Виховання в атмосфері емоційної правдивості та підтримки робить дитину більш впевненою в собі, відкритою та готовою до здорових стосунків у майбутньому.

Нагадаємо, що минулого разу «Львівська Пошта» поспілкувалася з Тетяною Брич, дитячою лікаркою-алергологинею 4-ї міської поліклініки Львова. Вона розповіла, чи справді дитина може «перерости» алергію, які збудники найчастіше її спричиняють, що робити у разі виникнення першої алергічної реакції та багато іншого.

Total
0
Shares