Пенсійна революція

Чого і коли варто чекати українцям від непопулярної пенсійної реформи?

Чого і коли варто чекати українцям від непопулярної пенсійної реформи?

Матеріальне становище, говоримо ми про сім’ю чи про країну, можливо поліпшити трьома способами: заробити гроші, продати щось і таким чином заробити, позичити. Другий і третій варіанти (до прикладу, приватизація держпідприємств та позики МВФ) сьогодні не вирішать тих проблем, які є у сфері соціального забезпечення. Залишається одне – працювати, і більшість новацій, які пропонують у межах пенсійної реформи, спрямовані саме на це. Однак підвищення пенсійного віку чи необхідного трудового стажу для нарахування пенсії – не найвагоміші новації, які нині пропонують, тим паче, що реформа ними не обмежується, радше навпаки – лише розпочинається.

Минуло більше місяця, відколи уряд вніс до парламенту законопроект №7455 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи”. Ще два тижні – і у ВРУ відбудуться парламентські слухання щодо проведення пенсійної реформи. Сьогодні “Пошта” підбиває  підсумки громадського обговорення цього законопроекту.

Розпочнемо із наслідків: уряд має намір відкликати законопроект, аби внести в нього кілька правок. Передбачається, що документ доповнять згадкою про підтримку районних держслужбовців – тобто службовців п’ятої, шостої та сьомої категорій. Якщо нині обмеження на пенсію для них встановлено на рівні 90% місячного окладу, то в законопроекті пропонують зменшити цю цифру до 80%. Аналогічна ситуація із військовиками. Якщо ж уряд таки внесе до законопроекту зміни, то для держслужбовців нижчих категорій, а також для прирівняних до них категорій працівників залишать стару норму 90%.

Чому саме тепер?

Спершу про причини і підстави для реформи сьогодні. “Пенсійна реформа – одна із найскладніших, з якими мені доводилось мати справу”, – про це на початку тижня підбиваючи підсумків обговорення законопроекту із громадськістю, розповів віце-прем’єр-міністр – міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. Додамо, що це не лише тому, що систему пенсійного забезпечення недореформували у попередні роки, через що нині її доведеться коригувати із більшим розмахом. Невдале реформування відіб’ється на іміджах, рейтингах, а відтак на політичних можливостях партії влади та урядовців. Реформатори, щоправда, заявляють, що готові будь-що провести цю реформу. Але вона не спрямована на швидкий ефект. Тобто, усі позитивні результати відчуємо згодом, а негативні – у міру їх поступового впровадження.
Отож, є три проблеми, які хочуть подолати, проводячи реформу. Перша – дефіцит Пенсійного фонду: для своєчасних та повних виплат пенсій щороку доводиться витягувати непередбачені заздалегідь гроші із фінансового плану країни. Чому так відбувається? Пенсійний фонд не отримує необхідну кількість надходжень, позаяк (торкаємося другої причини) у нас зменшується кількість тих, хто провадить відрахування до Пенсійного фонду. Зараз 10 працівників оплачують пенсії 9,5 особи, тобто співвідношення – майже один до одного. При цьому кількість пенсіонерів із 2006-го залишається стабільною – 13,7 млн громадян. Якщо ж 2006 р. ми мали 15,8 млн працівників, які здійснювали відрахування до Пенсійного фонду, то минулого року їхня кількість становила 14,4 млн. І демографічні тенденції, які відстежують вітчизняні науковці, вказують на те, що ситуація не покращуватиметься у наступні роки. Чому співвідношення між зайнятим населенням (яке здійснює відрахування до ПФ) та кількістю пенсіонерів є таким важливим? Зараз у пенсійній системі є два рівні – перший (солідарний) та третій (недержавне пенсійне забезпечення). Головним тут є саме перший рівень, позаяк інший не так уже й активно використовують українці. У солідарній системі ключовим є принцип “усі працівники підтримують усіх пенсіонерів”. Тобто, бюджет ПФ формується за рахунок відрахувань зайнятого (офіційно, по-перше, в Україні, по-друге) населення: роботодавець сплачує 33,2% зарплати плюс ще 2% оплачує сам працівник, з цих коштів і виплачується пенсія. Через демографічні тенденції сьогодні ці надходження не дають змоги цілком та вчасно оплачувати пенсійне забезпечення, а тому бюджет Пенсійного фонду дотують із бюджету країни.

Стратегічні цілі

За словами Тігіпка, можемо виділити чотири моменти, які передусім необхідно поміняти, аби виправити тенденцію. По-перше, слід збільшити кількість працівників, аби змінити співвідношення між працівниками та пенсіонерами (10:9,5 відповідно). По-друге, необхідно легалізувати зарплати, робочі місця, а в перспективі ще й тих українців, які заробляють кошти за межами держави. Досягнення цього супроводжуватиметься запровадженням “простих механізмів, що допомагатимуть роботодавцям приймати, домовлятись і звільняти” працівників (тут враховуватимуть позицію профспілкових організацій), посиленням відповідальності через адміністрування, впровадженням індикативного відрахування до ПФ (тобто більша зарплата – більші відрахування), а також масштабною піар-кампанією.

Третій момент полягає у досягненні економічного зростання: тут і створення сприятливих умов для інвесторів (зовнішніх та внутрішніх), і збалансування бюджету (“ми повинні навчитись жити настільки, наскільки ми можемо зібрати податки”), і підтримка банківського сектору (логіка така: кредити підприємствам працюватимуть на їх розвиток, а це викличе необхідність у нових робочих місцях). І четвертий момент – “подолати соціальні диспропорції”. Тут йдеться про співвідношення між мінімальною та максимальною пенсією. За словами Сергія Тігіпка, в Австрії воно становить 4 рази. У нас цей розрив, звісно ж, значно більший. І тут слід виділити два моменти. По-перше, зважаючи на те, що уряд пропонує обмежити максимальну пенсію 12 прожитковими мінімумами (станом на січень 2011 р. – по 894 грн, тобто приблизно 10 000 грн), то у такому випадку різниця між максимальною та мінімальною становить 12 разів. Якщо ж зважати на те, що сьогодні найбільша пенсія становить 45 тис. грн (її отримує льотчик-випробовувач, Герой України), то співвідношення суттєво зростає. Однак, згідно з офіційною статистикою, кількість людей, які отримують пенсію більшу за 10 тис. грн  – 3 800, із них 800 – це Герої України, Герої Радянського Союзу. Важливий нюанс: чому їм не скорочують пенсію? Урядовці посилаються на ст. 22 Конституції, в якій мовиться про те, що під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу наявних прав та свобод. Однак поруч із цим слід згадати ще одну проблему: в Україні існує 156 різноманітних пільг, соціальних виплат та допомог. Аби їх усіх виплатити, сьогодні бракує 160 млрд грн. Та найважливіше – за підрахунками урядовців, із тих, хто отримує ці пільги, лише 23% справді бідні сім’ї, решта – забезпечена. Саме тому невдовзі мають намір розпочати ще й реформу соціального забезпечення.
Тактичні засоби: зміна років, термінів та відсотків

Реформа пенсійної сфери не стосується тих, хто сьогодні перебуває на пенсії чи невдовзі вийде на заслужений відпочинок. Спершу законопроект пройде парламентський відтинок, згодом чекатиме підпису Президента, після чого закон опублікують у офіційних вісниках. У день опублікування він набуде чинності, відтоді й вестиметься відлік змін; а тим, хто пішов на пенсію до дня опублікування нового закону, пенсію нараховуватимуть за старими нормами.

Нові ж механізми передусім стосуються збільшення необхідного стажу, підвищення пенсійного віку та ще кількох нюансів. За даними Пенсійного фонду, станом на кінець минулого року середня пенсія чоловіків становить 1327 грн, жінок – 872 грн. Відмінність пояснюють тим, що жінки менше років працюють (нагадаємо, нині чинні норми, за якими чоловіки ідуть на пенсію у 60 років, а жінки у 55). Отож, законопроектом пропонують підвищити вік виходу на пенсію для жінок до 60 років. Цю норму мають намір впроваджувати поступово: кожні півроку пенсійний вік збільшуватиметься на 6 місяців, таким чином, до 2020-го він зрівняється з “чоловічим” (подібна поступовість передбачена і для збільшення термінів вислуги в армії, СБУ: протягом 5 років необхідна вислуга щороку збільшуватиметься на рік. Чоловікам пенсійний вік загалом не підніматимуть, однак держслужбовцям мають намір підвищити до 62 років. При цьому, як пообіцяв віце-прем’єр Тігіпко, збільшення віку мають намір компенсувати своєрідним заохоченням: за кожні півроку (починаючи із 55 років) додатково пропрацьованих жінками до їхньої пенсії дораховуватимуть 2,5% їх окладу (за два роки надбавка становитиме 10%). До слова, за підрахунками фахівців Пенсійного фонду, за підсумками 2010 року пенсіонер (звичайний) отримує приблизно 48% свого окладу, тому надбавки пригодяться багатьом. Підтримка під час виходу на пенсію передбачена також учителям, медикам та працівникам культури: разом із першою пенсією вони отримають також суму розміром у 10 пенсій.

Однак збільшують не лише пенсійний вік жінкам. Якщо сьогодні для отримання мінімального розміру пенсії необхідний стаж
5 років, то після того, як новий закон набуде чинності, цей термін продовжать до 15 років. Для отримання пенсії за віком трудовий стаж збільшать для жінок із 20 до 30 років, а для чоловіків – із 25 до 35 років.

Другий рівень пенсійної системи

Перелік новацій можна перераховувати довго, однак варто зупинитися на одній із найвагоміших – впровадженні другого (накопичувального) рівня пенсійної реформи. Коли уряд досягне бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду (плани – 2013-2014 рр.), запроваджуватиметься цей рівень. Тоді роботодавець сплачуватиме 33,2% на солідарному рівні, а відрахування працівника (2%) накопичуватимуться у спецфонді. Нюанс: щороку сума відрахувань роботодавця зменшуватиметься на 1%, на цей самий відсоток збільшуватимуться суми, які працівник має спрямовувати за накопичувальною системою. Так відбуватиметься 5 років (працівник у підсумку платитиме 7%, а роботодавець – 28,2% щомісячної зарплати).

Чому запроваджують другий рівень? Позаяк це має сприяти диверсифікації надходжень і вберегти від негативних тенденцій. Солідарна система (“усі працюють на пенсіонерів”) вразлива до демографічних негараздів (мало працівників, багато пенсіонерів), накопичувальній (“кожен працює на себе”) такі речі не шкодять, однак вона чутлива до коливань на фінансових ринках, інфляції. Ці два рівні мають сприяти збалансуванню пенсійної системи.

Однак із впровадженням цього рівня ще багато моментів залишаються “темними”: під час виходу на пенсію відрахування за накопичувальною системою можна буде отримати цілком лише у виняткових випадках (однак можна буде передати у спадок), із цих сум оплачуватиметься робота працівників накопичувального фонду (не обов’язково державного), отримати суми із накопичувального фонду можна буде не раніше, аніж через 30 років після впровадження другого рівня пенсійної системи.
 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7524 / 1.67MB / SQL:{query_count}