З надією на перемогу

Якою є ситуація з постачанням західної зброї Україні після п’яти місяців повномасштабної війни

Уже пройшло понад п’ять місяців від початку повномасштабного російського вторгнення. Україна тримається. А ворогу досі не вдалося досягнути жодної із своїх цілей, публічно задекларованих на самому початку вторгнення. Зрештою, російські цілі, що озвучувалися, і так загалом були абстрактні: денацифікація, демілітаризація. За останні п’ять місяців весь цивілізований світ вже переконався, що денацифікувати потрібно саму росію. 
Та кремлівські вбивці не зупиняються і продовжують хвалитися якимись своїми міфічними успіхами в Україні. Але якщо майже 40 тисяч ліквідованих російських окупантів це успіх, то точно не кремлівський. Це досягнення українських захисників. Так само як і те, що росіяни не лише не змогли захопити Україну «за три дні», як хвалилися, але і за п’ять місяців повна окупація усіх територій Донецької та Луганської областей для ворога виявилася нереальним завданням. 
Та знову ж таки, ворог не зупиняється. А нам потрібно ще більше зброї від союзників. Зброї, яка вже продемонструвала свою ефективність в руках українських військових.

Скільки систем HIMARS потрібно Україні?

Міністр оборони України Олексій Резніков 25 липня в ефірі національного телемарафону заявив, що за допомогою американських високомобільних артилерійських ракетних систем HIMARS вже знищено півсотні російських складів із боєприпасами. 
І справді впродовж липня постійно з’являлися повідомлення про знищення російських складів із боєприпасами чи командних пунктів росіян. Внаслідок цього кількість ворожих обстрілів по українських об’єктах зменшилася в рази. На цьому наголошують українські військові, а також українські та іноземні ЗМІ. Але наразі українські військові використовують лише 12 систем HIMARS. Ще чотири таких системи США обіцяли передати Україні найближчим часом. В середині липня в Україну також прибули перші РСЗВ M270 MLRS. Ці системи, по суті, є «старшими братами» HIMARS. «Львівська Пошта» в минулих номерах уже неодноразово писала про технічні характеристики і HIMARS, і M270. Невідома точна кількість M270, що вже є в Україні. Але відомо, що Велика Британія ухвалила рішення спершу передати нам три таких РСЗВ. Можливо, далі буде більше. Також по три системи M270 Україні ще обіцяли передати Німеччина та Норвегія. Тут треба зазначити, що M270 від Норвегії ще мали пройти модернізацію британськими підприємствами.
Як бачимо, навіть невелика кількість західних артилерійських систем спричинили дуже багато проблем для росіян. Та минулого тижня Олексій Резніков заявляв, що для ефективного стримування ворога нам потрібно 50 систем HIMARS і M270. А для ефективного контрнаступу – 100. «Ми вдячні нашим партнерам за HIMARS та РСЗВ, зокрема M270. Аби ефективно стримувати противника нам потрібно принаймні 50 таких систем, враховуючи той факт, що наш фронт простягається на 2500 км. Ви можете собі уявити відстань від Барселони до Варшави», – зазначив Резніков 19 липня під час розмови, організованої Atlantic Council. 
І, звичайно, потрібні й далекобійні снаряди до цих систем. Відомо, що наразі США передають Україні боєприпаси до HIMARS, здатні уражати цілі на відстані до 80 км. Це ж стосується і M270. Наш міністр оборони розповідав, що після точних обстрілів росіяни почали ховати цілі від українських позицій і зараз нам потрібні снаряди, що знищувати ворожі цілі на відстані більше ніж 100-150 км. «Далекобійні системи дозволять нам повністю знищити логістику та швидко відрізати російських військових від підтримки», – заявив Резніков. 
Зазначимо, HIMARS може стріляти ракетами ATACMS з дальністю дії до 300 км. Але постачання далекобійних снарядів поки під питанням. Американська влада досі не хоче, щоб українські військові мали можливість знищувати цілі на території росії. Та самих систем HIMARS і боєприпасів до них, хоч і не таких далекобійних як ATACMS, точно ставитиме більше. І йдеться не лише про ще плюс чотири системи, передача яких вже анонсована.
«Ми готові надати Україні стільки установок HIMARS, скільки ми можемо. Не факт, що у нашому арсеналі є саме 50 таких установок. Я думаю, зараз ціль – досягти кількості у 25-30 ракетних установок залпового вогню. І це буде поєднання HIMARS і кількох систем MLRS із Великої Британії та інших країн. Ми намагатимемось надати так багато, як зможемо. Але 50 чи 60 установок буде складно зібрати і надати, втім, ми хочемо досягти цифри у 25 чи 30 і надати якомога більше артилерії і ракет для цих систем», – про це розповів голова Комітету збройних сил Палати представників США Адам Сміт в інтерв’ю «Радіо Свобода».
Багато українців будуть незадоволенні такою заявою. Мовляв, чому лише 25-30, якщо наш міністр оборони каже про потребу у 50-100 систем? Але потрібно розуміти багато нюансів щодо постачання таких систем. Адже значення має і те, скільки боєприпасів до HIMARS здатні нам поставити союзники.
«Необхідно зазначити, що у США на озброєнні перебувало, станом на 2021 за даними Military Balance, 415 одиниць M142 HIMARS (375 у сухопутних військах, 40 у морській піхоті) та 225 M270A1. Від них вже можна відняти 16 HIMARS, які вже передані або будуть надані найближчим часом. Але питання кількості переданих систем впирається не в їх наявність, а у кількість високоточних ракет GMLRS для того, щоб вони могли активно працювати. Бо якщо боєприпасів до них не буде, то вже просто немає різниці у тому, скільки в тебе HIMARS чи M270, бо їм нічим стріляти. І саме цей фактор, є для США ключовим для вирахування кількості переданих високоточних ракетних систем. Серед публічно оголошених даних щодо кількості GMLRS в армії США – 50 тисяч ракет, які виготовили до 2021 року. Це загальна кількість ракет M30 (більше не виготовляється) та M31, які постачались з 2004 року. На рівні 2021 року, через вже налагоджено виробництво, темп звісно більше ніж умовний середньорічний показник. Зокрема, було повідомлення про замовлення 9000 ракет GMLRS за один 2021 рік (але це включно з переробленням касетної M30 під унітарну бойову частину). До цього необхідно додати ще й «прискорення» американської оборонки, тому нехай будуть умовні 10 тисяч ракет на рік. Отже, на кожну з 30 умовних систем HIMARS та M270 для України річний запас ракет, який може забезпечити США не заходячи у «мінуси», складає три сотні ракет, або пів сотні повних залпів HIMARS по шість ракет за цілий рік. Чи буде цього достатньо – абсолютно ні, враховуючи перелік цілей та завдань, які стоять перед ЗСУ. І звісно Україна не обмежена в умовних 10 000 ракет GMLRS на рік. США свідомо заходять в «мінус» та вигрібають зі складів свої високоточні ракети і передають їх в Україну. Але у кожній армії світу існує свій мінімальний запас бойової стійкості у боєприпасах, нижче якого жодна країна опускатися не буде. Тобто проста відповідь на питання, чи може бути більше HIMARS у ЗСУ – так, але ракет до них більше не стане, як і сенсу збільшувати кількість пускових», – пише український військовий портал defence-ua.com.

«Рамштайн-4»

Зазначимо, що про надання Україні найближчим часом згаданих ще чотирьох систем HIMARS заявив глава Пентагону Ллойд Остін 20 липня на відкритті чергової, уже четвертої за ліком зустрічі Контактної групи з оборони України. Це так званий формат «Рамштайн». Бо перша зустріч відбулася на американській військовій базі «Рамштайн» у Німеччині. Також це формат неофіційно можна назвати антипутінською коаліцією. У четвертій зустрічі взяли участь представники півсотні держав, географія формату із самого початку вийшла за межі лише країн НАТО. Основним завдання цієї Контактної групи є координація процесу допомоги Україні у війні із росією. Від кожної нової зустрічі «Рамштайн» українці чекають нової партії західної зброї. Але і тут потрібно розуміти, що не завжди вся інформація про допомогу від наших союзників стає публічною.
«За домовленістю з колегами, тримаємо інтригу щодо левової частки чинних та нових пакетів допомоги, які включають постачання озброєнь, амуніції, тренування наших воїнів та багато іншого. Спочатку їх відчує ворог на полі бою. Позитивним сигналом зустрічі є нові зобов’язання партнерів. Які стосуються і суші, і моря, і неба», – ось про що написав на своїй фейсбук-сторінці український міністр оборони Олексій Резніков після зустрічі «Рамштайн-4».
А під час вже згаданого ефіру національного телемарафону 25 липня Резніков розповідав про необхідність підготовки наших льотчиків до польотів на західних літаках. «У нас є шанс, що наші льотчики почнуть опановувати вже сучасну генерацію літаків. А які це будуть літаки... Усі мріють про F-16. Я б теж про них мріяв, але треба буде щось робити з аеродромами. Наразі вже проведені консультації з технічними інженерними спеціалістами. Вони сказали, що можна буде дещо дообладнати на аеродромах, тому я думаю, ми будемо здатні приймати літаки і такого класу. Але головне – початок навчання, щоб після ухвалення політичних рішень ми не втрачали час. Наші льотчики, артилеристи, танкісти та інші спеціалісти мають бути вже готові на випередження, що власне ми і робимо», – зазначив міністр оборони.
Також він розповів, що Україна працює над постачанням німецьких бойових танків «Леопард». Спочатку йтиметься про кілька десятків таких танків від союзних європейських країн, у яких вони є. Навчання українських танкістів найімовірніше відбуватиметься у країнах Балтії. І, за словами Резінкова, Україна переконує західних союзників у можливості надати нам і танки Abrams американського виробництва. 
А тим часом радник Резнікова Олексій Копитько у колонці на сайті liga.net зауважує, що формат «Рамштайн» – це не просто про нові партії зброї для України. Це про побудову цілого системного механізму необхідної нам допомоги. І яскраво було помітно, як змінювався підхід союзників до передачі нам зброї. Те, що раніше нам відмовлялися передавати зараз вже на фронті і допомагає знищувати російських окупантів. І йдеться саме про зброю для виконання конкретних завдань. За словами, Копитько «Рамштайн-4» було присвячено поглибленню і розширенню такого системного підходу. А також питанню переходу на системну основу ремонту й обслуговування техніки. 
«Ми вже маємо сотні одиниць важкого озброєння з різних країн. Не всі армії Європи мають той арсенал, котрий ми вже отримали. Щоб не виник колос на глиняних ногах, що обвалиться в якийсь момент через відсутність ЗІПів, масла й підготовлених техніків, ці процеси потрібно скоординувати. Цю тему ми порушували і раніше, зокрема – про отримання стволів на заміну (вже). Тепер це виходить на новий рівень. Ремонт – це перший крок до системного залучення ОПК.
Де-факто Рамштайн перетворюється на механізм, що вирощує нам армію іншого типу. Ми перебираємо автомобіль, що палає, на ходу. Це неможливо зробити одним вольовим зусиллям. Це процес, що структурує. Який і слід оцінювати саме як процес, а не набір одиничних актів. Якщо все розпадеться на поодинокі акти, ми опинимося в безвиході, але трохи пізніше. Заяви на самому Рамштайні не слід розглядати у відриві від решти. Тому що основна робота – саме між «рамштайнами». І ведеться вона на різних рівнях», – зазначає Олексій Копитько.

Зруйнувати російські плани

А тим часом кожного тижня з’являються новини про звільнення нашими військовими нових населених пунктів на півдні України. Військові експерти зазначають, що зараз триває підготовка масованого українського контрнаступу на півдні. Як передає Радіо Свобода, генерал-майор австралійської армії у відставці та співробітник Вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Мік Раян зауважує, що зараз українське військово-політичне керівництво поспішає, щоб завадити планам росії анексувати частини південних областей. 
Відомо, що росіяни задували разом із Донбасом провести також якісь псевдореферендуми про приєднання до росії у Херсонській та Запорізькій областях. Начебто такі референдуми заплановано провести на початку вересня. Насправді такі фейкові «референдуми» ніяк не легітимізують дії росії, але, вочевидь, у кремлі вирішили піти за старим сценарієм, як це було із «ДНР/ЛНР». Провести фейкові голосування, а потім торгуватися цими територіями і вимагати поступок від України. 
Щодо перспектив українського контрнаступу, то думки західних військових експертів розділилися. Але нам важливо вірити у наших захисників. Як зазначено у звіті аналітиків американського Інституту вивчення війни (ISW), загарбники продовжують укріплення та зміцнення позицій у Запорізькій та Херсонській областях в очікуванні контрнаступу українських військ.
Кремлівський диктатор путін може вважати вигідним затягування воєнних дій, сподіваючись на виснаження України та наших союзників. Україну він шантажує анексією ще частини наших територій. Але також і цивілізований світ він шантажує перекриттям газового вентиля і продовольчою кризою. Разом із цим російська пропаганда, носіями якої вже давно стали представники нинішньої угорської влади, переконує, що постачання зброї Україні є безперспективними, і що начебто антиросійські економічні санкції не діють, а лише завдають шкоди самому Заходу.
На щастя, процес постачання зброї триває, про що ми вже писали. І можна навіть сподіватися, що західні поставки будуть ще масштабнішими. Щодо санкцій, то вони працюють, бо в іншому випадку кремль не докладав би таких зусиль, щоб позбутися хоча б частини із обмежень. От тільки санкції вже могли б бути масштабнішими, а натомість ми спостерігаємо за деякими їхніми послабленнями останнім часом. Не останньою причиною цього стала так звана «зернова угода» за посередництва Туреччини та ООН.
Світу потрібне українське зерно і кремль на цьому намагається здобути для себе дивіденди, даючи добро на дивні угоди щодо розблокування українських портів для експорту зерна, а після цього наступного ж дня обстрілюючи морський порт в Одесі. Президент Туреччини після цього просто виявив стурбованість. А український президент заявив, що Україна таки розпочинає експорт зерна, але контроль безпеки кораблів мають здійснювати Туреччина та ООН. Що буде робити Туреччина – побачимо. ООН точно нічого не робитиме окрім заяв, бо іншого і не може. 
Тож побачимо, як розвиватиметься ситуація, адже усі мають розуміти, що вірити росії не можна. «Зернова угода» не передбачала ніяких санкційних послаблень для росії, але свої плюси вона таки отримала. «Поглиблення кризи дратує європейських та американських виборців і змушує західних політиків шукати рішення для приборкання зростання цін. Іноді для цього доводиться йти на частковий компроміс з Кремлем. Європейські чиновники знайшли правові інструменти для пом’якшення санкцій без їх офіційного скасування. Наприклад, обмеження послаблюють шляхом "уточнень". Так, у сьомому пакеті антиросійських санкцій прописали низку винятків, через які втрачають чинність обмеження з попередніх хвиль… «Зернову угоду» підписали без російських вимог. В опублікованому тексті не було жодної згадки про зняття з Росії санкцій, проте без поступок не обійшлося. Під час переговорів Мінфін США видав генеральну ліцензію на окремі операції з російськими банками, що стосувалися сільського господарства та медицини. Це дало зелене світло американським трейдерам, логістам та страхувальникам, які раніше боялися працювати з росіянами через ризик порушити санкції. Американська Комісія з міжнародної торгівлі знизила мита на окремі види російських добрив. Після цього стало відомо, що до США прямує танкер з російськими добривами, який завантажили в червні. Також у день підписання зернової угоди ЄС опублікував уточнення до попередніх хвиль санкцій. В уточненнях були прописані пом’якшення для підсанкційних російських банків. Тепер їх активи можуть бути частково розморожені, а компаніям з Євросоюзу дозволено проводити транзакції з окремими юридичними особами з метою купівлі або транспортування сільськогосподарської продукції та добрив», – про це йдеться у матеріалі «Економічної правди». 
Ось така історія, що знову демонструє наївність Заходу. Точніше ставить економічні інтереси вище задекларованих цивілізаційних принципів. Чи навчиться Захід уникати таких російських пасток? Побачимо. Але вчитися потрібно якомога швидше. Так буде краще і для України, і власне для самого Заходу. Адже ми ж усі розуміємо, що зараз рашистський режим кинув виклик не лише Україні.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8160 / 1.72MB / SQL:{query_count}