Боротьба за нашу перемогу

Українські захисники успішно стримують російських окупантів. І тим часом Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний нагадав політикам в тилу про важливість національної єдності

Вже чотири тижні Україна успішно стримує повномасштабний російський наступ. Ворог, що вже продемонстрував нездатність воювати з нашими військовими, зосередився на атаках на цивільні об’єкти та простих громадян. Те, що росіяни роблять в Україні – це воєнні злочини. За це не може бути прощення. За це має бути кара. Але щоб так сталося, Україна обов’язково повинна перемогти у цій війні. А для цього потрібна єдність українського суспільства.
Та за останній тиждень в інформпросторі помітно збільшилася кількість політичних суперечок. Не усім подобаються усі заяви представників влади, не усім політикам подобається, що зараз про них забули, кожен намагається про себе нагадати і вставити свої «п’ять копійок», інколи зовсім недоречно. Можна сказати, що вільний діалог у суспільстві відрізняє нас від росії, але в усьому треба знати міру. Вільний обмін думками надзвичайно важливий у демократичному суспільстві, але війна не є вдалим часом для бездумного критиканства через ті чи інші політичні вподобання. Спробуємо без зайвих емоцій проаналізувати останні публічні заяви нашої влади та реакцію «гарячих голів», що постійно шукають «зраду» на кожному кроці.

Не заважати нашим захисникам

Та спершу нагадаємо нещодавні слова Головнокомандувача Збройних сил України, генерала Валерія Залужного. І розглянемо здобутки наших захисників.
«Хочу звернутися до політиків, які, перебуваючи в тилових містах, розповідають про «зраду» і роблять «оцінки» оперативної обстановки. Своїми безвідповідальними заявами, на зразок, противник щось нібито без проблем взяв або що нібито готується здача країни, ви ображаєте наших воїнів. Сили оборони героїчно протистоять ворогу, якого називали другою армією у світі. Ми зупинили противника на всіх напрямках. Ми завдали їм таких втрат, яких вони ніколи не бачили і не могли уявити. Про це знають всі українці. Про це знає світ. Спротив, який став можливий завдяки національній єдності, нашій підготовці та мотивації. Тож я звертаюся до вас: не принижуйте наших захисників своїми «експертними оцінками». Це ж не ви зараз на першій лінії оборони. І не ваші діти. Кожен повинен займатися своєю справою. Ми захищаємо Україну. Ви дбаєте про її розвиток і не заважаєте нам. Охочих боронити країну запрошую до лав Збройних Сил. Закликаю – не розколюйте державу! Слава Україні!» – така заява була опублікована на офіційній фейсбук-сторінці Головнокомандувача ЗСУ 19 березня.
Слова Валерія Залужного повинні мати велике значення для усіх українців. Адже неможливо поставити під сумнів героїзм і стійкість українських військових. За чотири тижні повномасштабного російського вторгнення наші воїни продемонстрували, що якісь там рейтинги армій світу втрачають сенс, коли йдеться про оборону рідної землі. 
За чотири тижні українські оборонці знищили понад 15 тисяч російських окупантів. «Пам’ятаємо, що більше ніж 15 тисяч вбитих загарбників означають за прийнятою методологією втричі більше поранених. Переповнені пораненими шпиталі в Мозирі, Бєлгороді, Бердянську та окупованому Севастополі свідчать про реалістичність цих оцінок. Додавши ще тисячу полонених, ми приходимо до висновку, що наша армія знешкодила вже близько половини від початкового сухопутного угрупування», – йдеться в матеріалі від Центру оборонних стратегій, опублікованому на сайті «Українська правда» 21 березня. Зазначається, що загалом наземна операція виявилася суцільним шоком для російських загарбників. Не зміг ворог й опанувати повітряний простір, попри суттєву перевагу в повітрі.
«Більшість аналітиків, порівнюючи до війни спроможності українських повітряних сил з російськими, не давали українським багато шансів. Була майже одностайна думка, що РФ вдасться досить швидко знешкодити українську авіацію, подавити українські ППО та встановити панування в повітрі. РФ оголосила про успішне пригнічення ППО України вже в перші години війни. Але це виявилося нереалізованим бажанням. Через три тижні війни РФ втратила десятки літаків та гелікоптерів, а українська бойова авіація та ППО досі діють та продовжують вражати велику кількість цілей щоденно. Успіхи наших пілотів-героїв бойової авіації, безпілотної авіації та ППО є дійсно вражаючими. Проте, звичайно, ми не в змозі самостійно закрити повністю небо від агресора, чим і користуються росіяни, компенсуючи невдачі в інших напрямках численними ракетними ударами по містах України та військовій інфраструктурі», – зауважують у Центрі оборонних стратегій. Зазначається також, що і в інформаційному полі росія повністю програє в Україні та за кордоном. У кібернетичному просторі РФ не змогла завдати непоправної шкоди українській критичній інфраструктурі. А єдиний відносний успіх росії у цій війні є лише в одній площині – морській. «РФ практично окупувала Чорне та Азовське моря, притиснувши Україну до берега. Водночас через систему нашого берегового захисту РФ не здатна підійти впритул та успішно здійснювати амфібійні операції, висадивши потужний десант на суходіл», – зауважують у Центрі оборонних стратегій.

Що далі?

Експерти Центру оборонних стратегій також зазначають, що в росії ще є резерви, але вони обмежені. Адже загальна штатна чисельність боєздатних сухопутних сил РФ є близька до 300 тисяч, а до України направили майже половину всіх наявних спроможностей. І після того, як в Україні провалилась одна половина, є багато питань щодо боєздатності іншої. 
Водночас нам не потрібно впадати в ейфорію. Все одно потрібно бути готовими до довгої та виснажливої війни. Зараз росіяни прикривають свої поразки атаками на українську цивільну інфраструктуру, щоб залякати нас. Але українці не є лякливими. Щодо ймовірності сценаріїв застосування ворогом хімічної чи ядерної зброї, то у Центрі оборонних стратегій зазначають: «Росія має довгий список використання заборонених видів зброї та вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Не слід сподіватися на виняток щодо нас. Цілком можливі провокації з хімічною та іншими видами зброї зі звинуваченням України. Сирійський досвід взяття міст зі застосуванням хімічної зброї, по іронії долі й зі залученням сирійських найманців, може стати реальністю. Не безпідставні попередження української військової розвідки про можливе залучення чорнобильського сценарію, зокрема, використання зараженого ґрунту чи відпрацьованих ядерних відходів. Використання тактичної ядерної зброї проти України виглядає малоймовірним з огляду на неможливість досягнення за допомогою цього визначених політичних цілей та надзвичайно негативних наслідків як для Росії, так і панівного там режиму. Наразі ядерне стримування працює, як того і бажають в Кремлі, підтвердженням чого є відмова у реалізації безпольотної зони».
Водночас експерти зазначають, що росія може кинути всі сили на один-два напрямки та зосередитись на них, щоб потім намагатися втримати нові окуповані території. До речі, 20 березня видання The Wall Street Journal, з посиланням на високопоставлених американських чиновників, повідомляло, що путін має намір змусити офіційний Київ прийняти претензії росії на південні та східні території України. Після анексії Криму та окупації частини Донбасу Росія прагне забезпечити собі сухопутний коридор. Мовляв, таким може бути російський «план Б» після провалу першочергового завдання зі захопленням Києва та зміною влади в Україні на маріонеткову. В матеріалі The Wall Street Journal йдеться про те, що путін продовжить свій тиск, зокрема обстріл мирних міст, щоб змусити Володимира Зеленського погодитися на нейтральний статус України та інші вимоги росії. Й офіційні особи США стверджують, що якщо вимоги путіна будуть відкинуті, він спробує утримати всі території, які зайняли його сили.
Це виглядає як сценарій старого шантажу з новими заручниками. І повертаючись до аналізу ситуації від Центру оборонних стратегій, треба зазначити, що «дуже ймовірним є сценарій мирної угоди». Кремлю потрібно «намалювати» якусь «перемогу» для свого внутрішнього російського споживача телепропаганди і водночас отримати «можливість росії перепочити та відновитися, а за нагоди увійти у нескінченні суперечки щодо стану виконання угод на кшталт мінського процесу». 
Україна на нинішні вимоги росії піти не може, бо це означатиме знищення України. А щоб успішно продовжувати тримати оборону, потрібно зважати і на зовнішні чинники. Йдеться про продовження постачання зброї від Заходу для України. А також про запровадження Заходом ще жорсткіших санкцій проти росії. Зараз антиросійські санкції начебто масштабні, але водночас спостерігається бажання у деяких європейських країн продовжувати торгувати з росією. Це можна побачити на прикладі «довгого розкачування» Німеччини та Франції щодо санкційного тиску на росію. Начебто у ЄС всі єдині щодо питання санкцій, але постійно у ЗМІ з’являється інформація, що Німеччина блокує якісь нові антиросійські обмежувальні заходи. Та й проросійські настрої політичних керівників Угорщини також відомі. Тому важливим завданням для кремля залишається будь-який можливий удар по санкційній «єдності» Євросоюзу щодо антиросійських санкцій. А також наголос на те, що деякі союзники України мають зробити нашу владу більш «зговірливою».
Чи можемо ми це витримати? Ми повинні це витримати. Адже знову ж таки: на кону існування нашої держави і наше майбутнє. 
«М’яка позиція деяких країн континентальної Європи має стати недопустимою. Співпраця будь-якого західного бізнесу з рф має бути настільки ж токсичною для цього бізнесу, як і співпраця з режимами Сирії або Північної Кореї. Світ іде на це зі страхом, зважаючи на високу інтеграцію рф до світової економіки. Але саме це прискорить задихання економіки, грошової сили Росії, допоможе зупинити війну і відновити світовий порядок. Щойно ці чинники остаточно визначаться на користь України, рф піде на мирову. Весь цей час нам треба всіляко підтримувати опір народу, наші Збройні сили, розвивати економіку і працювати над реалізацією вищезазначених задач. Ми віримо в перемогу України», – зазначають у Центрі оборонних стратегій.

Перемовини, компроміси, референдум?

Тепер про те, з чого починали цей матеріал: про останні заяви української влади. В інтерв’ю світовим мовникам президент Володимир Зеленський сказав, що коли йдеться про питання компромісів з росією, про питання історичної ваги, то «ми прийдемо до референдуму». «Народ повинен буде сказати й дати відповідь на ті чи інші формати компромісів. А ось якими вони будуть – це вже питання нашої розмови та розуміння між Україною та росією. Тому в будь-якому разі я готовий піти на все, якщо ця моя хода буде з нашим народом», – наголосив президент. 
І одразу після цього український сегмент соцмереж «загудів» купою критичних постів: під час воєнного стану не можна проводити референдуми! Чи читав президент Конституцію? Чому президент говорить про компроміси та референдум і знімає із себе відповідальність? І так далі.
Також президент Володимир Зеленський у згаданому інтерв’ю заявив, що усі країни НАТО мають сказати беруть нас в Альянс чи ні. Якщо ні, то серед країн НАТО є ті, які хочуть бути гарантами безпеки України і готові діяти так, як діяв би Альянс, якби наша держава була його членом.
А тепер ще раз про усе це по черзі. Під час воєнного стану справді неможливо провести референдум. І відповідно до нашої Конституції, через референдум неможливо провести питання щодо відмови від українських територій. А референдум щодо зміни стратегічного курсу до ЄС і НАТО на позаблоковий статус все одно сам собою нічого не дасть. Адже конституційні зміни має проголосувати парламент і повинно назбиратися 300 голосів нардепів. Чи вони будуть? І чи, власне, українці погодяться на такий процес на референдумі? 
«Слова Зеленського про можливий референдум викликали нерозуміння у частини публіки, насамперед у тих, хто мислить матрицями зради і російських наративів. Спробую роз’яснити, на базі досвіду довгих дискусій ще про провал мінських угод. Російське і українське суспільство відрізняються, зокрема, відносинами влади і народу. Якщо російський президент щось підписав – то народ про це не запитують, а ставлять до відома, і то не завжди. Якщо український президент щось підписав без погодження з народом – то це взагалі ні про що. Якщо ціною миру буде зміна формулювань у Конституції та заміна «членство в НАТО» на «позаблоковий статус з міжнародними гарантіями» – то таку зміну можна затвердити лише через голосування в Раді, а ще краще в комплексі з референдумом. 
Тому для Зеленського можливий референдум – це не лише продовження його курсу на застосування механізмів народовладдя. Це й відмова ухвалювати стратегічні рішення за спиною у народу України. Президент може підписати лише договір про те, що він організує всеукраїнський референдум про це питання, але не гарантує його результатів, у нас же демократія. І ясно що референдум має проводитися після скасування режиму воєнного часу і не під окупацією. Ця логіка російську сторону ставить в ступор», – пише на своїй фейсбук-сторінці експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов.

Тримати розум холодним

Зараз не річ у тім, хто хизується критикою влади, а хто став «адвокатом» для влади. Зараз як ніколи українцям потрібна єдність. Те, що частина суспільства з настороженістю відреагувала на деякі неоднозначні заяви президента – це добре. Але знову ж таки – головне не переходити межу. Ні гарячим головам, що вважають себе найбільшими патріотами, сидячи на дивані вдома, чи які вже підраховують майбутні політичні рейтинги для себе, ні владі, яка, будьмо справедливі, за місяць повномасштабного російського вторгнення продемонструвала, що розуміє, де є червоні лінії. І треба вчергове повторити, що без волі українського народу ніяких переходів червоних ліній не відбудеться. Тому віримо в себе, віримо в нашу армію, продовжуємо допомагати захисникам і наближувати нашу перемогу. 
Повертаючись до згаданого інтерв’ю українського президента, також зазначимо, що Володимир Зеленський заявив: «Коли ми можемо зупинити цю війну зараз – це питання. Я вважаю, що не треба й росії кидати гучних фраз, вони ні до чого не приведуть. Мовляв, «у нас є ультиматум, ось є пункти, виконуйте, і тоді ми закінчимо війну». Це ні до чого не приведе, до жодного результату. Питання не в мені. Ми всі не зможемо це зробити. Ультиматум не зможе виконати Україна. Ми втратили людей. Тобто треба нас усіх знищити, і тоді ультиматум буде автоматично виконаний. Якщо ми хочемо миру, треба сісти й говорити. Правильне слово – домовлятися. Але домовлятись, а не виконувати ультиматум. Це важливий момент. У діалозі можна знайти компроміс. Я сказав, коли став президентом, що ми більше не можемо віддати жодної ділянки нашої землі. Ми повинні зробити все, щоб Донбас і Крим повернулися. Це не банальність, усі про це думають і вірять, всі наші люди. Це питання часу».
Що більших втрат наша армія завдасть росіян, що довше ми зможемо об’єднувати цивілізований світ у протистоянні проти росії, то сприятливішою буде ситуація для нас. А далі треба зберігати холодний розум за будь-яких сценаріїв.
«В посполитих бачу між нездатністю рашистів наступати далі і нашою здатністю провести низку контрударів прям от знак дорівнює. Це далеко не так насправді. В нашому протистоянні з рашистами може бути така фаза коли рашисти вже не можуть наступати, а ми іще не можемо. Власне поточний приклад рашистів показує на скільки то важко ефективно наступати маючи навіть формальну перевагу в силах і засобах. Власне для наступу необхідна зовсім інша якість сил і засобів – особливо по мобільності і по вогневому ураженню. Проектувати силу зажди важче, чим не давати це робити.
Тому якось стриманіше треба», – зазначив 20 березня на своїй фейсбук-сторінці військовий експерт, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8488 / 1.71MB / SQL:{query_count}