Проблемний Труба

В Україні хочуть створити ще одну спецслужбу

фото: 5.ua
У понеділок, 30 квітня, Окружний адміністративний суд Києва розгляне позов щодо протиправності призначення Романа Труби на посаду директора Державного бюро розслідувань (ДБР). “Після оголошеної перер­ви 30 квітня відбудеться продовження підготовчого засідання у справі за позовом до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад у Державному бюро розслідувань, де позивач просить суд визнати протиправними дії Комісії щодо внесення подання прем’єр-міністру України, яким рекомендовано призначити Романа Трубу на посаду директора ДБР”, – мовиться у повідомленні.
Нагадаємо, що 22 листопада минулого року Президент України Петро Порошенко призначив Романа Трубу директором Державного бюро розслідувань. Таким чином, існування нової української спецслужби й далі зависло в повітрі.

Першими були “папєрєдніки”

Як не дивно, уперше ідею створення нового слідчого органу озвучив ще… Віктор Янукович. “Одним із важливих питань реформування правоохоронних органів є створення Державного бюро розслідувань України – нового органу, до функцій якого має перейти розслідування злочинів, скоєних державними службовцями високого рангу, працівниками правоохоронних органів i суддями”, – заявив він у 2013 році.
Щоправда, відповідний закон був прийнятий уже після його втечі – в листопаді 2015-го. Задум ніби непоганий. Передбачається, що до підслідності ДБР належатимуть державні службовці найвищого рангу: Президент України, повноваження якого припинені, чинні прем’єр та міністри, голова Ради національної безпеки та оборони, очільник Нацбанку, народні депутати, прокурори, судді, генерали МВС та інші.
Важливе уточнення: працівники ДБР розслідуватимуть тільки некорупційні злочини високопосадовців. Тобто якщо звичайний громадянин влаштував п’яний дебош зі стріляниною, цю справу розслідуватиме Національна поліція, а якщо хуліганом виявився народний депутат чи прокурор, то він ходитиме на допити до ДБР. Натомість усе, що стосується вимагання чи отримання хабарів або незаконного збагачення, й далі залишається у компетенції Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Із Пустомит – до Києва

Перший скандальний дзвіночок пролунав у листопаді 2017-го, коли було призначене керівництво ДБР. Хоча конкурс тривав більш ніж 1,5 року, до останнього моменту залишалося інтригою, хто очолить нову силову структуру. Результат був несподіваний: керівником ДБР призначили 43-річного Романа Трубу, мало кому відомого колишнього прокурора Пустомитівського району Львівської області.
Після Революції Гідності він певний час був першим заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ, але досить швидко звільнився з органів прокуратури. У поданих на конкурс документах Роман Труба вказав, що очолює департамент юридичної компанії “Сектор права”. Його заступники Ольга Варченко і Олександр Буряк раніше працювали в прокуратурі Києва.
Між трійцею одразу виникли непорозуміння. Варто наголосити, що, згідно із законодавством, ДБР – єдиний правоохоронний орган, де всі важливі рішення повинні колегіально ухвалювати усі три керівники. Вони повинні узгоджувати взяття працівників на роботу, їх звільнення, плани й організацію роботи ДБР. Водночас зараз механізму такого погодження немає, а спроби виправити цю юридичну прогалину нардепи, як зазначалося вище, провалили.
Водночас, за даними джерел Української правди, вже тепер між керівником ДБР Романом Трубою та його заступницею Ольгою Варченко триває серйозна конкуренція. Колишній райпрокурор категорично не погоджується з роллю “весільного генерала”, прямо заявляючи, що “законом передбачено, що всю відповідальність за діяльність ДБР, його оперативних і слідчих підрозділів все одно несе одноосібно його директор”. Хоча на публіку сам голова і його заступниця заперечують будь-які конфлікти між собою. Обоє наголошують на готовності до співпраці. І це логічно – не виносити сміття з хати на перших місяцях роботи.
Водночас ДБР мало б пов­ноцінно запрацювати вже у вересні поточного року. Тобто за кілька місяців потрібно нарешті налагодити співпрацю між керівниками, набрати штат працівників по всій Україні (1500 слідчих, оперативних працівників та спецпризначенців) і знайти відповідне приміщення у Києві (не менш ніж 10 тисяч квадратних метрів, захищених від можливого витоку інформації як через працівників, так і за допомоги спецзасобів). Відповідні приміщення потрібні й територіальним органам із центрами у Львові, Хмельницькому, Миколаєві, Мелітополі, Полтаві та Краматорську. А це завдання в наших українських реаліях практично нереальне.

ДБР проти НАБУ і САП

Тим часом громадські організації та експерти побоюються, що ДБР будуть використовувати у боротьбі з “конкурентами” – НАБУ та САП, непідконтрольними керівництву держави. Згідно із законом, їхні керівники також належать до підслідності ДБР. До того ж у бюро сподіваються змінити закон і додати до списку підслідності членів Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), суддів Конституційного Суду, Вищої ради правосуддя і комісій, які відбирають і контролюють суддів та прокурорів.
Водночас цікавий нюанс – у списку вже є Генпрокурор та його заступники. Отже, з одного боку, ДБР має повноваження розслідувати їхні можливі злочини, з другого – здійснювати процесуальний нагляд  за ходом слідства (щодо всіх фігурантів) буде саме ГПУ, очільника якої призначає Президент. Чи можна вважати це ознакою незалежності нового органу – велике питання.
Окрім того, група “Реанімаційний пакет реформ” (РПР) звертає увагу на велику вірогідність впливу керівництва ДБР на слідчих через розмір премій та інших доплат, які зможуть становити більшу частину зарплати. Також урядовий законопроект передбачає запровадження в ДБР посад генералів, звання яким присвоюватиме виключно Президент. “Окрім зайвої мілітаризації, це призведе до небезпечного узалежнення працівників бюро від глави держави!” – наголошують у РПР.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8404 / 1.59MB / SQL:{query_count}