Криза і українці

Падіння гривні позначилося на абсолютній більшості наших співгромадян, але нині вони хочуть не протестів проти влади, а миру та спокою

В українців нині найнижчий показник готовності до протестів від травня 2013 року. І це при тому, що ми й далі переживаємо фінансово-економічне падіння набагато гірше, аніж було під час світової кризи 2008-го.
“Жодних наслідків кризи не відчули лише 2 відсотки населення. Тобто можна сказати, що фактично все населення України істотно потерпає від тієї ситуації, що склалася в економіці. Дуже серйозно цю кризу відчули на собі 59 відсотків і певною мірою –  37 відсотків. Тобто очевидно, що економічна ситуація і матеріальне становище фактично всього населення України істотно змінилися на гірше”, – зазначила цього тижня директор Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна, повідомляє “Укрінформ”.
Цей фонд разом із соціологічною службою Центру Разумкова наприкінці липня провів дослідження, основною метою якого було саме визначити протестні настрої в період кризи. Виявилося, що 67 відсотків українців нині не готові брати участь у протесах. Про те, що вони обов’язково підуть на мітинги, заявили тільки 4 відсотки респондентів, ще 14 відсотків, найімовірніше, протестували б, якби мітинги були. Загалом отримуємо 18 відсотків тих, що можуть підтримати протести. А вірять у такі масові акції найближчим часом 28 відсотків українців.
Нікого не дивує те, що найбільше готових до мітингів, як завжди, у Західній Україні. Тут участь в протестах готовий узяти кожен третій. В центральних регіонах таких 21 відсоток, у південних – 13 відсотків, у східних – 10 відсотків, у контрольованій Україною частині Донбасу – 7 відсотків. 
Тут треба сказати, що різкий спалах протестних настроїв загалом по Україні відбувся в січні цього року – тоді, коли так само різко почала падати гривня. В той час на демонстрації і мітинги готові були вийти 42 відсотки українців. Але протестні настрої – це не завжди дія. Хоч їх і пов’язують зі “стрибками” гривні, не курсом єдиним живуть українці. 
По-перше, наша країна вже майже півтора року перебуває в стані війни, і її громадяни мали б розуміти небезпеки хаосу під час масових протесів. По-друге, політичні протести в нас традиційно сильніші за виступи на тлі економічних проблем. По-третє, українці чекають місцевих виборів.

Стримувальні чинники

Як уже було сказано, Україна живе в умовах неоголошеної війни, і в такій ситуації масові акції будуть на руку російському агресорові. Українці, очевидно, це розуміють. Масові крики “Зрада!” поки не виходять за межі електронного простору соціальних мереж, де їх часто запускають російські “працівники” інтернету). 
“Війна на сході є природним запобіжником протестів, адже більшість людей розуміють, що, організовуючи протести, вони послаблюють країну”, – зауважує директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
Окрім того, експерт зазначає, що літо є традиційним періодом ослаблення протестних настроїв. Своєю чергою, голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко, який також був на презентації дослідження, нагадав, що в нашій державі найпотужнішими є політичні протести. Так, невдоволення українців не одразу виливається в протести, але має здатність накопичуватись і накопичується. 
“Найпотужнішими та впливовими є політичні протести, а не протести соціально-економічних мотивів. При цьому, якщо згадати або події у Врадіївці, або останній Майдан, то питання гідності стає емоційним чинником. Ідеться не просто про невдоволення владою, а про те, коли представники влади переходять певну межу, коли уривається терпець, коли громадяни не визнають дій влади”, – заявляє він.
Політолог не прогнозує якихось масових виступів найближчим часом. 
“Осінь буде гарячою, але, якщо не станеться форс-мажорних подій на фронті або в економіці, я не очікую якихось потрясінь. На мою думку, проблеми для влади можуть виникнути, якщо поєднаються два чинники – поразка на фронті і одночасна економічна криза, наприклад, різке падіння курсу валюти, бо це одразу ж вплине на ціни і рівень доходів населення. Владі не варто повторювати те, що було в лютому – на початку березня з курсом”, – каже Володимир Фесенко.
З ним погоджується й директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. “У випадку якщо вдасться уникнути серйозних бойових дій та провалів на фронті і стабілізувати економічну ситуацію, то в цілому країна зможе пережити цей складний період”, – певен він.
Але, як уже зазначалося, ще одним стримувальним чинником для протестів є наближення в Україні місцевих виборів 25 жовтня. 
“Чинником, який не сприяє і не допустить протестів, є місцеві вибори, тому що будь-які вибори завжди є віддушиною… Коли вибори відбуваються, це спускає певне невдоволення суспільства. І це невдоволення реалізується не в протестах, а в результатах виборів”, – вважає Андрій Биченко. 
З його слів, 30 відсотків населення тепер є прихильниками продовження революції, натомість інші 70 відсотків утомилися від війни і протестів. Тож можна прогнозувати, що на місцевих виборах перемагатимуть прихильники стабілізації. 
Результати опитування засвідчили, що станом на кінець липня 68 відсотків українців висловили готовність взяти участь у голосуванні. Традиційно найвищу явку можна прогнозувати в Західній Україні.
Експерти зауважують, що велику роль на цих виборах відіграватимуть місцеві партії, не відомі на загальноукраїнському рівні. Існує ймовірність, що вони формуватимуть більшість у деяких обласних чи міських радах. А від цього залежатимуть настрої окремих регіонів та їх стосунки з Києвом.

Не допустити агресії 

При “замірюванні” нинішніх протестних настроїв соціологи також дослідили, як українці ставляться до такого явища, як самосуд. 46 відсотків респондентів висловились категорично проти цього, а 35 відсотків, визнавши, що самосуд є неприпустимим, виправдовують його у окремих випадках. Ще 12 відсотків вважають, що “самосуд у наших умовах є єдиним способом покарати злочинців”. Найбільша підтримка самосуду на заході України, найменша на сході.
Як бачимо, ставлення до самосуду неоднозначне. При цьому треба звернути увагу на ще один факт: нинішня війна є стримувальним чинником для масових протестів, але водночас загострює почуття справедливості у громадян. Особливо в тих, що справді воювали.
“Що більше людей, які здобули досвід війни і фронту, а деякі з них повертаються зі зброєю, то більше не просто протестних настроїв, а носіїв агресивних настроїв у суспільстві. І це є більшою небезпекою, аніж просто протестні настрої”, – веде далі Володимир Фесенко.
Але тут виникає питання, що вважати самосудом: народну люстрацію через вкидання одіозних політиків у сміттєві баки чи обливання їх зеленкою? Наряд чи… 
Ось, наприклад, соціологи дослідили ставлення українців до недавнього збройного конфлікту в Мукачевому. 40 відсотків респондентів відповіли, що це були “кримінальні розбірки між двома групами, які не поділили контрабанди”, а 31 відсоток – що ““Правий  сектор” намагався  перешкодити місцевій мафії займатися контрабандою”.
Як бачимо, навіть у цій ситуації українці не змогли однозначно відповісти, чи дії “Правого сектору” були виправдані. І тут треба зауважити, що абсолютна більшість наших співгромадян виступає проти вільного продажу зброї (81,5 відсотка) та існування недержавних збройних формувань (78 відсотків). Люди хочуть справедливості, але втомились від війни та озброєних людей. 
Дослідження Фонду “Демократичні ініціативи” та соціологічної служби Центру Разумкова проводили з 22 по 27 липня. В опитуванні взяло участь 2011 респондентів в усіх регіонах України, окрім окупованих Криму та частини Донецької і Луганської областей. Похибка вибірки – 2,3 відсотка.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8985 / 1.61MB / SQL:{query_count}