“У державі досі нема політичної еліти!”

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій, – про дочасні парламентські вибори – 2014 та чому політика є професією

фото: ua.golos.ua
В Україні триває дуже гаряча виборча кампанія. Ця гонка найнапруженіша за всі роки незалежності – дочасні вибори до парламенту відбуваються, коли на сході держави щохвилини лунають постріли. І в цій війні гинуть люди… 
“Ця виборча кампанія буде нечесною. На жаль, підкуп та адмінресурс нікуди не подінуться. Кампанія спрямована не на вирішення проблем країни, а на задоволення політичних амбіцій”, – зазначає в розмові з “Поштою” директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. 
Із його слів, кампанія-2014 стане іспитом для українців. “У громадян є не лише право, а й відповідальність, кого вони обиратимуть, аби потім не нарікали на поганих парламентарів!” – акцентує наш співрозмовник. 
Віталій Бала називає розмови про те, що в новому парламенті не буде “регіоналів”, міфом. А от бізнесмени йдуть у парламент, аби щось не забрали, аби чогось не “віджали”. 
І найголовніше, на чому Віталій Бала наголошує: не можуть люди, які не розуміються на політиці, йти у владу. “Політика – це професія! А самі політики мають бути відповідальними, порядними, професіоналами і патріотами. У ВРУ повинні бути мудрі люди, а у виконавчій владі – розумні. Виборцям варто звернути увагу на кандидатів, які самореалізувались і довели, що вміють працювати на результат і для людей”, – зазначає він.
– Пане Віталію, скажіть, будь ласка, чи готова сьогодні Україна в такий неспокійний час до дочасних парламентських виборів?
– На мою думку, Україна не готова до виборів… Зараз фактично в Україні війна. Аби проводити вибори, вони мають бути не просто процесом, а мають дати кінцевий результат. А кінцевим результатом має бути написаний план змін у державі. І тоді під це політичні сили чи кандидати-мажоритарники мають пропонувати свій шлях. І чий шлях буде найкоротшим і найкращим, за тих голосуватимуть…
– Якщо ви кажете, що країна не готова до виборів, то що ж маємо насправді?
– Усі, хто йде керувати на вулицю Банкову, під час виборів розповідають, що вони – найголовніші демократи в Україні. Як тільки після інавгурації вони туди заходять – починають керувати як перший секретар центрального комітету партії… Не знаю, чи то пороблено, чи що…
Виборча кампанія спрямована не на вирішення проблем країни, а на задоволення політичних амбіцій
Чомусь усі починають вибудовувати таку вертикаль, як за часів СРСР. І зараз ми є свідками того, що вулиця Банкова в особі Президента вирішила провести дочасні парламентські вибори, поки є рейтинг, аби зліпити свою більшість. На жаль, як би це не звучало примітивно, ми стали заручниками амбіцій людей, які вирішили в такий спосіб “зацементувати” свою владу. 
– Але ж суспільство вважає, що вибори конче потрібні, бо в Раді досі є “регіонали”…
– Щодо цього парламенту, то ми розуміли: це чорне, а це біле. Ситуація, яка склалася (кров, смерті громадян), чітко показала, хто є хто. Нині ж багато хто хоче під купол Ради… І комбати, і журналісти, і громадські діячі.
– Наскільки позитивним є явище, що чимало громадських діячів балотуються у парламентарі?
– Громадський діяч відрізняється від політичного діяча. Політика насправді – це професія. А в нас здебільшого пішли в політику люди, які абсолютно жодного стосунку не мають до цієї професії! Недарма кажуть, що коли відбуваються різкі зміни в країні, то чітко можна зрозуміти, хто є хто. Було би бажано, аби цей парламент довго не існував і був перехідним…
– А чому?
– Бо прийдуть люди, які нічого не зроблять… Якщо повернутися до теми про громадську діяльність, то така діяльність – це покликання. Аналогічно, скажімо, як і журналістика. Зараз ми побачили, що чимало людей, які показували суспільству, які вони правдолюби, насправді мали бажання зайти в ту ж владу, про яку вони так багато говорили. 
– Вас це обурює як громадянина?
– Ні, мене це не обурює. Мене це неприємно дивує! Звісно, це їхнє право, але… Чомусь дехто вирішив: якщо вони щось і десь зробили, їх показали по телебаченню, то вони вже великі спеціалісти в політиці. Це не так. 
– А чи вмітимуть вони писати закони?
– Вони не те, що не вмітимуть писати законів, а навіть не розумітимуть, навіщо ці закони потрібні! Для того, щоб писати закони, потрібно розуміти, для чого вони… Повернуся до вашого першого питання: зараз новий парламент не на часі, бо ми не розуміємо, для чого він потрібен зараз. Як я вже казав, для однієї людини, аби закріпити свою владу. А що для України?
Бізнесмени йдуть у ВРУ , аби щось не забрали, аби щось не «віджали»
Розмови про те, що в новому парламенті не буде “регіоналів”, це справжній міф! Зараз ми чітко знаємо, хто в цьому парламенті антидержавник, а хто – за Україну. А чого чекати від тих, хто зараз зайде у ВРУ? Питання. Там буде дуже багато персон у вишиванках, але серед них будуть не менш небезпечні для країни люди…
– Припускаєте, що будуть і запроданці?
– Вони будуть! Ба більше, якщо в Донецькій і Луганській областях відбудуться дочасні парламентські вибори, то ті, які громадяни, які підтримують дії сепаратистів, звісно, не голосуватимуть за тих, які хочуть, аби Донбас був в Україні. Якщо уявити, що там Єфремов балотуватиметься по “мажоритарці”, то він виграє. Якщо Кілінкаров, то також виграє…
– Ви певні, що там можливе проведення виборів?
– Так. Створили ж окружні комісії.
– Їх-то створили. Але коли постійно стріляють, то про які вибори може йтися?!
– Це ще одна відповідь на ваше запитання – не можуть вибори називатися демократичними, коли дійсно такий стан справ у областях! Це насправді нонсенс.
– Окресліть, яким би мав бути справжній політик і чи це реально для України?
– Безумовно, в Україні є люди, з яких можна починати будувати політичну еліту. На жаль, у державі досі нема політичної еліти! Коли в парламент заходить хтось із бізнесу, то це аж ніяк не політична еліта. Тим паче, ці люди йдуть до парламенту, аби вирішувати зовсім інші питання.
– Лобіювати власні бізнесові інтереси, інтереси родини, друзів, партнерів…
– Саме так, на жаль. Чому бізнес іде у ВРУ? Аби щось не забрали, аби щось не “віджали”… Справжній політик має відповідати трьом “п”, про які говорив Порошенко, але насправді це слова вже покійного колишнього міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка. Саме Удовенко говорив про три “п”: порядність, професіоналізм і патріотизм.
Виборча кампанія-2014 стане іспитом для українців. У громадян є не лише право, а й відповідальність , кого обиратимуть, аби потім не нарікали на поганих парламентарів
Переконаний: серед багатьох осіб, які балотуються, є чимало і порядних, і патріотів. Але ось до професіоналізму, зокрема законотворчого, є питання… Раджу читачам вашого видання проаналізувати хоча би першу десятку партій і блоків, і нехай спробують для себе зрозуміти, чи відповідають ці кандидати трьом “п”.
– А в яких країнах озвучений вами критерій, порівняно з нашою державою, притаманний політикам?
– Усі успішні країни мають політичну еліту, яка відповідає названим критеріям. Скажімо, Англія, Німеччина, Франція, США. Без політичної еліти країна не може рухатися вперед. Звісно, і там також корупція, але ж не в таких масштабах, як у нас! 
– Хоча б на 10 відсотків в Україні є політична еліта?
– Не знаю… На вищому рівні – ні. Можливо, на місцевому є. Це я називаю регіональним патріотизмом. 
– Хто, на вашу думку, переможе на цих виборах у мажоритарних округах?
– У “мажоритарці” людина, яка не має грошей, не переможе. Навіть якщо в неї немає своїх грошей, тоді їх хтось дає. А це вже залежність…
– Як гадаєте, чому так багато охочих нині йти в Раду?
– Це історична об’єк­тивність. Нічого нового тут нема. Так було в багатьох країнах. Мовляв, старих зметемо і прийдемо… А от найбільш красномовним моментом, що в нас щось не так у країні, є те, що балотується в окрузі Порошенка його син. Кажу про Вінницю. Виходить, що батько віддає сину округ “у спадок”…
Не можуть люди, які не розуміються на політиці, йти у владу
На мою думку, це абсолютно аморально. Не можна такі сигнали давати суспільству, навіть якщо він дуже хороший хлопець. Його син дійсно має добру освіту, але… 
– Бодай міг бути інший округ…
– Узагалі кажу, що він не мав би балотуватися, коли його батько керує країною. Усі ж розуміють, що він виграє ці вибори. 
– Тобто балотування сина Президента вважаєте неетичним?
– Так. 
– Бо це поганий приклад для суспільства?
– Це лакмусовий папірець, бо ми бачимо, що нічого в Україні не змінилося.
– Повернімося до виборчих списків. Як оцінюєте похід на вибори комбатів добровольчих батальйонів? Думки в суспільстві різні – одні підтримують, інші ж певні, що їхня справа – займатися батальйонами.
– Це і не добре, і не зле. Медаль завше має два боки…
– А які саме?
– Безумовно, плюс у тому, що ці люди як мінімум не братимуть участі в цих торгах, які називаються консультаціями. У мене є одне питання: коли вони виступають у Києві, хто керує батальйонами там?! Що толку, що вони пішли в політику, якщо вони досі до того жодного стосунку не мали. 
У руках мажоритарників буде вирішальна карта
Узагалі вважаю, що комбати не мають йти у ВРУ, як і багато інших, хто пішов. Ще раз наголошу: політика – це професія! І щоб дати результат, по-перше, цієї професії треба вчитися, по-друге – мати хоча б якийсь досвід. У ВРУ мають бути мудрі люди, а у виконавчій владі – розумні і професійні. 
– А навіщо в списках співаки?
– Я не розумію, навіщо співаки йдуть у виборчі списки.
– Побачили виборці і журналістів, які мають бажання потрапити до парламенту – перебувати вже не в ложі преси, а в залі засідань…
– І зараз є журналісти в Раді. Що ви чули, що вони зробили? Наголошу втретє: політика – це професія! А чому зараз у Раду йдуть не лише журналісти, а й політологи?
– … аби бути рупорами фракцій, бо вміють гарно говорити.
– Так, вони будуть говорити, на жаль, будуть речниками. Усі журналісти, які зараз балотуються, донедавна ходили кулуарами Верховної Ради. Думаю, вони дуже хотіли потрапити за ті двері, за які вони не могли зайти. Це і особисті амбіції людей. 
У новому парламенті буде дуже багато персон у вишиванках, але серед них будуть не менш небезпечні для країни люди
Добре це чи погано – питання риторичне. Кожен має право чинити так, як вважає за потрібне. Єдине, що всі вони мають чітко розуміти: якщо зайнявся політикою, то ти вже не можеш бути ані журналістом, ані співаком! На двох стільцях сидіти не можна.
– Якщо комбати, журналісти, громадські діячі потрапляють у парламент, то чи будуть працювати на результат?
– Повернімося до простого питання: яка мета перевиборів, для чого вони? Має бути одна мета – змінювати державу! Фактично нам треба переписати суспільний договір між державою і громадянами. І депутати мають це зробити. І не лише у вигляді змін до Конституції. Мова і про прийняття виборчого кодексу, і податкові зміни, і судові, і освітні. Це статті суспільного договору. 
Тепер все залежить від громадян України!
Якщо вони розуміють, що договір треба змінювати і в який спосіб це робити, тоді треба проводити вибори для того, щоб був чітко заявлений порядок денний для України. І ті політичні сили, які йдуть у Раду, мають розповісти, як порядок денний втілюватимуть у життя… Зараз під час виборів будуть так звані голуби і яструби, партії війни і партії миру. 
– Буде багато компромату під час виборчої кампанії?
– Так. Кампанія коротка. Щоб добитися ефективного результату, простіше сказати, що хтось нехороший.
– На яких темах спекулюватимуть політики під час передвиборної гонки?
– Війни, на жаль.
– А ще на крові і родинах поранених піаритися!
– Так. І про соціально-економічну ситуацію в країні вести мову не будуть.
– Які зараз найбільші проблеми в Україні?
– Війна і стан економіки. Вони рівноцінні і одне від одного залежать.
– На вашу думку, на які меседжі політиків поведуться громадяни України?
– Тепер українці самі мають скласти іспит при тому, що нам залишили стару виборчу системи, що нам пропонують тих самих, але в інших обгортках. Тепер усе залежить від громадян України!.. 
– Прошу сказати, а яка може бути виборча інтрига?
– Хто і скільки відсотків набере і хто насправді зайде в парламент. Загалом головною виборчою інтригою буде те, скільки набере Тимошенко, чи буде це фундаментом, аби вона почала рухатися далі.
– А який ідеальний варіант закінчення виборчих перегонів – 2014?
– Коли основні партії та блоки наберуть приблизно однакові цифри, аби вони були змушені сідати й домовлятися. Аби вони навчилися домовлятися нарешті! А ось тут, саме тут, комбати можуть зіграти позитивну роль. Це стосується і мажоритарників.
– То що, в руках мажоритарників буде “золота карта”?
– У їхніх руках буде вирішальна карта! І саме в мажоритарників вища відповідальність перед виборцем. У порядних – дуже велика…
Розмовляла Ірина Цицак, Київ
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7823 / 1.68MB / SQL:{query_count}