Проблемний потік

Європа зробила ставку на російський “Південний потік”, який може залишити українську ГТС напівпорожньою

фото: gazprom.ru
Здавалося, що надміру дорогий російський газопровід не матиме прихильників у Європі. Особливо після того, як у Єврокомісії закликали заморозити цей проект, а у Європарламенті взагалі відмовитися від нього.
Втім у останні тижні в межах проекту підписали два контракти – спершу із Австрією, а днями ще й із Сербією.

Початок труби

Будувати “Південний потік” почали ще в 2012-ому, а перші домовленості, пов’язані з цим проектом, “Газпром” підписав з Італією 2007 року. Це один із так званих обхідних газопроводів: труби прокладають поза територією України, хоча доцільніше було б використовувати з цією метою українську газотранспортну систему – шлях коротший і нічого добудовувати не треба.
За попередньої влади наша ГТС, передусім можливість приватизації її Росією, була ключовим елементом торгу, так би мовити, винагородою за відмову від “Південного потоку”. Очевидно, що тепер у Москві не покладають великих надій на таку ж тісну співпрацю, а тому старий проект актуальний як ніколи.
Через “Південний потік” Росія через Болгарію, Сербію, Угорщину та Словаччину постачатиме газ до Італії та Австрії. Загальна потужність газопроводу – до 60 мільярдів кубометрів газу на рік, що вдвічі менше за можливості вітчизняної газотранспортної системи.
При цьому, як планують у “Газпромі”, перше паливо цим газопроводом надійде до ЄС уже в кінці наступного року, а до кінця 2018-го “Південний потік” повинен запрацювати на повну потужність.

Що це не дасть Україні

Майже половина російського газу, що йде до ЄС, нині проходить через Україну. З цього транзиту ми щороку отримуємо близько одного мільярда доларів. Побудова “Південного потоку” – це зниження доходів. Але то, напевно, менша з проблем.
Українські експерти вже не раз вказували на одну особливість: транзит палива до Європи і постачання газу до України на сьогодні є пов’язаними. Так що не можна припинити поставки до України, аби при цьому не постраждали ще й європейці. Блокуєте поставки Києву – потерпає пів-Європи. Втім, коли Росія запустить обхідні газопроводи на повну потужність, то зможе за потреби залишити Україну без газу на тривалий час.

Як згасає надія

Після анексії Криму і запровадження санкцій щодо Росії питання “Південного потоку” було заблоковане. У квітні в резолюції Європарламенту прописали навіть заклик відмовитися від спорудження газопроводу, щоби допомогти Україні і водночас зменшити залежність ЄС від РФ.
У червні заморозити проект вимагав і єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер. Хоча щодо останнього, то в ЄС часто пояснювали, що російський проект не відповідає нормам, які діють у Євросоюзі. Положення Третього енергопакета передбачають, що власниками трубопроводів не можуть бути компанії, які добувають газ. У “Газпрому” з цим проблеми, тому там вирішили поскаржитися на суворі європейські закони до Світової організації торгівлі.
А наші урядовці сподівалися, що Україна збереже свої позиції ще й завдяки Угоді про асоціацію. “Угода передбачає, що компанії України та Євросоюзу працюватимуть в єдиному нормативно-правовому полі, тому наша країна стає важливою частиною єдиного європейського газового ринку і відповідно отримує додатковий важіль для відстоювання своїх інтересів у питаннях енергетичної співпраці з Євросоюзом”, – переконаний голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв.
Однак все це не дуже впливає на російський газопровід: попри усі запевнення щодо блокування “Південного потоку”, його добудовують, нові угоди підписують, а в України залишається два-три роки на те, аби вирішити, що робити зі своєю ГТС.
Конфлікт України із “Газпромом” підштовхує ЄС до реалізації обхідних газопроводів
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень, – про підвищення інтересу до “Південного потоку”, невдалу політику уряду та втрати України від російських обхідних газопроводів
– Підписання контрактів “Газпрому” з Австрією та Сербією свідчить про те, що попри погрози Єврокомісії “Південний потік” вирішили “розморозити”? Цей проект не входить до пакета санкцій щодо Росії?
– Почнімо з того, що ніхто не заморожував будівництво “Південного потоку”. Це були всього лиш заяви, висловлення намірів. Реальних кроків у цьому напрямку не було зроблено. Насправді вони і не могли бути зроблені, оскільки жоден закон не може заборонити суб’єктові господарювання, яким би він не був, реалізовувати на свій страх і ризик якийсь проект – чи то газопровід будувати, чи танкер, чи ще щось. 
Тож “Газпром” та його партнери роблять те, що потрібно, аби добудувати цей газопровід. Другий момент – санкції. Вони не стосувалися конкретних проектів, тим більше не стосувалися постачання нафти і газу. Ми чули, що Гюнтер Еттінгер, єврокомісар з питань енергетики, заявив, що тема нафти і газу в списку санкцій буде останньою, тому не варто будувати ілюзій.
Щодо країн, які зараз погоджують цей проект, то до них додалася тільки  Австрія. Вони й раніше розглядалися як можливі партнери – два роки тому “Газпром” вів відповідні переговори. Спершу планували, що точка виходу “Південного потоку” буде спрямована на Італію і йтиме на південь Європи, на Балкани. Але оскільки в Італії зараз спостерігається спад споживання енергоресурсів, то маршрут газопроводу вирішили змінити. Отож він виходитиме саме до Австрії. 
Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, споживання газу в Європейському Союзі надалі збільшуватиметься, особливо в центральній частині – Німеччині, Австрії, Чехії. Відповідно це потребуватиме більше ресурсів. Тому Австрія і стала партнером у цьому проекті. Навіть більше, її цікавить, щоби газ, який теоретично йтиме через “Південний потік”, доходив до Австрії, зберігався там у підземних сховищах і далі продавався на біржі. Тут інтерес виключно бізнесовий.
На цю тему є багато спекуляцій, навіть істерик. До прикладу, після того, як “Газпром” та австрійська компанія OMV підписали договір про участь у “Південному потоці”, з’явилася інформація начебто “Газпром” купує 24 відсотки акцій OMV… Оце корупція, мовляв, це хабар… Але потім виявилося, що нічого такого немає: OMV не продає своїх акцій.
– Значить, доля проекту вже майже вирішена?
–  Зараз перспективи реалізації “Південного потоку” зростають, і відбувається це з кожним днем. Зростають, на жаль, зокрема, й через політику в енергетиці, яку сьогодні веде наш уряд. Йдеться про відверто дивну позицію – взяли, але не оплачують газ. Можна плюватися на Росію, на “Газпром”, але в цьому випадку маємо справу із крадіжкою. Є апеляція до того, що Росія агресор, що вона відібрала Крим, але в такому випадку не треба було брати газ. Це ж неправильний шлях! Чому така позиція?! 
Починаючи конфлікт із “Газпромом”, ми підштовхуємо європейську сторону схилитися до реалізації обхідних газопроводів. Цим ми наче підтверджуємо, що є ненадійними партнерами, що через нас може виникнути якась криза – як не нині, то завтра. Навіщо це робити? Треба було, навпаки, узгодити борги, домовитися про ціну, подавати в суд, добиватися перегляду ціни… “Газпром” пішов би назустріч – він усім європейським компаніям ішов назустріч.
Саме така ситуація зараз дуже добре грає на руку “Південному потоку”. Так само і з наміром здавати в оренду газотранспортну систему лише Європейському Союзу і США, натомість принципово не допускати до цього Росію… Хоча сьогодні 100 відсотків газу, що надходить у Європу через Україну, із Росії – більше ж ніякого немає. А ми в оренду хочемо здавати ГТС компаніям, котрі не мають такого ресурсу. Тут ми створюємо конфлікт, закладаємо, так би мовити, бомбу. Це ж також підштовхує Європейський Союз і Росію до більшої активності в просуванні “Південного потоку”. Шанси цього проекту збільшуються, і якщо він буде реалізований, Україна матиме величезні втрати.
Якщо зараз ми транзитом до Європи експортуємо близько 80 мільярдів кубометрів газу (для порівняння: у 2008-ому було 110 мільярдів кубометрів), то після добудови “Південного потоку” залишимося на рівні 50 мільярдів кубометрів. Мовиться, звичайно, не про завтра, не про післязавтра, а про перспективу наступних десяти років. Та від цього нічого не зміниться.
– Щоб остаточно вирішити побудову цього газопроводу, своє слово ще мають сказати Болгарія та Угорщина.
– Вони вже давно приєдналися. Болгарія не відмовлялася. Нещодавно вони вкотре підтвердили, що реалізовуватимуть проект. Те саме з Угорщиною – їм це вигідно, адже таким чином заберуть у нас частину грошей за транзит. Навіщо відмовлятися? Заради України, заради революції? Україну зараз використають так, що через неспокій в питаннях енергетики залишимося ні з чим. А потім казатимемо, що винна Росія... 
Тому я й сказав, що не розумію сьогоднішньої політики уряду. Йти на конфлікт і давати Росії козирі, щоб вона на переговорах із Європейським Союзом казала: “Ось бачите, проблема таки в Україні. Давайте все ж таки реалізовувати “Південний потік”.
Цей проект має свою проблему, яка пов’язана з Третім енергопакетом (пакет законів, що регулюють відносини у сфері енергетики в ЄС – “Пошта”), який забороняє бути водночас власником труби, якою йде газ, і постачальником цього газу. Через це Єврокомісія виставляє умови “Газпрому”. Навіть більше, всі ці розмови про “Південний потік” активізувалися через те, що на початку цього року Росія звернулася у Світову організацію торгівлі щодо того, що порушуються її права, що законодавством Європейського Союзу обмежується її діяльність. Росія зараз судиться, тому це питання й набуло актуальності. Припускаю, що коли “Південний потік” буде збудований, для нього зроблять виняток – не поширюватимуть дію Третього енергетичного пакета.
– А якими будуть втрати для України, якщо російські обхідні потоки запрацюють на повну потужність?
– Зараз Європейський Союз споживає близько 500 мільярдів кубометрів газу. Якщо повністю запрацює “Північний потік” (56 мільярдів кубометрів) і на повну потужність запрацює “Південний потік” (60 мільярдів кубометрів), то разом вони покриють збільшення споживання газу в Європейському Союзі – умовних 100 мільярдів. Україні залишиться близько 50 мільярдів кубометрів, але це ще залежатиме від того, як споживатиме газ Європа. 
Українська ГТС все одно працюватиме в режимі прокачування для наших споживачів. А от щодо транзиту палива до Європейського Союзу – це ще відкрите питання, на яке зараз ніхто не дасть відповіді, оскільки ситуація змінюється дуже стрімко.
Розмовляв Назарій Тузяк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7949 / 1.64MB / SQL:{query_count}