“Крадуть уже не шапку...”

Євромайдан у висловах та фотографіях

фото: pravda.com.ua

Леонід Кравчук, президент України у 1991 – 1994 рр.:
– Ми підписали з Росією та СНД угоду про зону вільної торгівлі. Росія на другий день написала список винятків і “поховала” цю угоду. Ми підписали багато документів у рамках СНД…. Ніхто нічого не дотримувався. Росія діяла, виходячи зі своїх національних інтере­сів. Для неї немає сусідів, країн, які б вона поважала. Вона не поважала, не поважає і не поважатиме Україну. Це зовсім інша стратегія, інша тактика, інша психологія російської зовнішньої політики, інша філософія… 
Я певен: Майдани зараз не потрібні і в даному випадку нічого не дадуть. Те, що сталося, було закладене ще двадцять років тому. За двадцять років Україна фактично нічого не зробила, щоб економічно відійти від ринків Росії і орієнтуватися на європейські та світові. Тому, коли настав час тиску на Україну, а такий час настав, Росія застосувала економічні важелі. Коли на шляху економічних перешкод зупиняються заводи, люди позбавляються роботи – постало питання зростання соціальних проблем, соціального невдоволення, яке може перерости у соціальний вибух.
Віктор Ющенко, президент України в 2005 – 2010 рр. (із виступу під час конференції “Ми у Європі чи Європа без нас?”):
– Ми потребуємо чітких і ясних політичних заяв від Європи. Але сьогодні ми цю битву програли. Цю битву програла об’єднана Європа. Україна неідеальна, однак її треба брати такою, якою вона є… Євросоюз отримає унікальні переваги, бо далеко на східний кордон підуть європейські цінності та прозорі правила соціального життя…
Сьогодні в нас нема запасу часу, бо ми знаємо, як працює російська політика. Росія буде боротися за Україну усіма способами, звісно, при мовчанні Європи… Залишилося два кроки – і Украї­на в Митному союзі та в проваллі євразійського простору. Україні дадуть “преміальні”, може, 10-15 мільярдів, приймуть без будь-яких умов. Ми легко перелітаємо із світла в тінь.

Микола Азаров, прем’єр-міністр України (з інтерв’ю Першому каналу РФ):
– Коли ми починали переговори в 2010-ому, а закінчили в 2012-ому – зовсім різні були обставини. Ми розраховували на одну реакцію Російської Федерації, а отримали зовсім іншу, чекали одного стану фінансового ринку, а отримали інший. Мудрість політиків, як я розумію, – визнати свої прорахунки, визнати, що щось не врахували, але ухвалити своєчасно потрібне рішення для країни.

Віктор Медведчук, лідер руху “Український вибір” (із коментарю телеканалу “Россия 1”):
– Україна перебувала на краю прірви і могла потрапити в повну колоніальну залежність від економіки Євросоюзу. Істерія ЄС передається і автоматично породжує істерію з боку опозиції, але з цією істерією ми впораємося, я в цьому упевнений, тому що тверезий розрахунок, об’єктивні дані і те, що лежить в основі наших країн, – православно-слов’янські цінності, спільний вектор економічних інтересів, ментальність – усе це мало місце і усе це перемогло.

Юлія Тимошенко, екс-прем’єр-міністр України (із звернення до Євромайдану):
– Треба примусити владу підписати нашу Угоду саме 29 листопада і саме у Вільнюсі, інакше вони її не підпишуть ніколи. Європейські лідери розуміють це і тому залишили для України двері на саміт відчиненими до останньої хвилини. Рішення лише за Януковичем. 
За містичним збігом обставин Янукович знову вивів нас всіх на Майдани в ті ж самі дні листопада місяця, як і дев’ять років тому. Коли історія таким чином повторюється, це є особливим знаком… Історія знову повернула нам це завдання, і цього разу ми не маємо права схибити.

Юрій Луценко, громадсько-політичний діяч, екс-міністр внутрішніх справ (із виступу на мітингу “За Європейську Україну!”):
– У нас крадуть уже не шапку, навіть не президентську булаву. У нас крадуть майбутнє 46-мільйонного народу. Нам оголосили війну. Чи готові ви прийняти цей виклик? Якщо готові, то сьогодні тут має встановитися Європейський Майдан, який стане центром боротьби за підписання Угоди з ЄС. Сьогодні ми маємо пояснити владі: уряд Януковича, яким керує Азаров, має піти у відставку за зраду інтересів українського народу. І з завтрашнього дня він має бути заблокований… 
Ми маємо попередити, що якщо Янукович не підпише у Вільнюсі Угоду, ми будемо вимагати дострокових парламентських виборів. Ми виграємо проєвропейську більшість у парламенті, бо більшість народу – за Європу. Ми змінимо уряд, і він стане проєвропейським. І ми приймемо відповідні закони. І ми підпишемо необхідний меморандум та Угоду з ЄС.

Сергій Рахманін, журналіст (із виступу на мітингу “За Європейську Україну!”):
– Ми відчували себе європейцями завжди. Для нас це так природно, як ходити, дихати, любити чи вірити. І саме в цьому наша сила, і саме в цьому підмурок нашої подальшої перемоги. Подейкували, що торік Віктора Януковича на одному із заходів запитали, куди від рухатиметься – на Схід чи на Захід. І він відповів досить чесно: туди, де гроші. Він обирає гаманцем і калькулятором, а ми – розумом і серцем. В цьому різниця між ним і нами…
Цей Майдан справді вражає, це Майдан серця. Але багато що залежатиме від того, наскільки довго він встоїть. Приходьте сюди, підтримайте, вставайте!..
Звідси почнеться наш шлях до Європи, звідси почнеться наш шлях до відновлення історичної справедливості.

Штефан Фюле, єврокомісар з питань розширення та політики сусідства (Twitter):
– Наші зобов’язання модернізувати Україну незмінні, двері відчинені, зиски для сусідів – незважаючи на риторику.

Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду “Демократичні ініціативи” (Facebook):
– Сьогодні (25 листопада – “Пошта”) була на міжнародній конференції у Вільнюсі. Кілька яскравих цитат звідти: 
Адам Міхнік, головний редактор Gazeta Wyborcza: “Я завжди казав: Янукович все ж є Янукович. Якщо ви йому даєте руку, то потім повинні перерахувати пальці”. Його ж: “Перед Україною не можна зачиняти двері, коли голос людей сказав, чого вона хоче”. 
Леонідас Донскіс, член Європарламенту: “Яке моральне право мають політики ЄС казати, що Україна не готова, якщо сотні тисяч людей стоять за Європу на вулиці. Треба без усякого цинізму подивитися на Україну та Білорусь”. 
Павел Залевський, член Європарламенту: “Зараз момент, коли ЄС повинен вийти з конкретними пропозиціями економічної допомоги Україні, але в обмін на цілком конкретні заходи і під контролем за наданими фінансами”. 
Вітаутас Ландсбергіс, член Європарламенту (про Росію): “Реваншизм, як правило, закінчується катастрофою”. “Пауза потрібна Путіну”.

Юрій Макаров, журналіст (Facebook):
– …Середній українець на двадцять років доросліший від тих, хто стояв на сцені (перепрошую, мої улюблені Сергій Рахманін і Мустафа Найєм, я розумію, що вас просто стихією занесло в це товариство). Особливо естетично ображає Турчинов у ролі конферансьє: брак ідей і харизми не компенсується відтренованим до автоматизму голосом з обертонами віри в своє лідерство.
Партійні прапори в натовпі провокують нейродерміт і логічне запитання: невже тут теж хтось за гроші, як там, на Михайлівській, у орків? По очах бачу, що ні, але прапори сіють сумніви, які нікому не потрібні. Краще б їх замінити на саморобні плакати, там хоча б спостерігався креатив: “Переходь на світлий бік сили!”. У всіх на вустах логічні питання: в кого є план? У тебе є план? Хоча б план А, не кажучи вже про план Б...

Сергій Таран, політолог, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір” (Facebook):
– Однозначний перший позитивний результат перших днів Євромайдану – чітке розмежування в міжнародних ЗМІ між владою України та громадянами України. Ще кілька днів тому писали “Україна відмовилась від євроінтеграції”. Зараз пишуть “Янукович відмовився від євроінтеграції”.
Це має стратегічне значення для: 1) для швидкого підписання Угоди у разі зміни влади; 2) для легітимації революційних дій, якщо такі будуть; 3) для запровадження санкцій проти українських чиновників, якщо влада і далі буде вдаватися до силових дій проти громадян.

Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta communications (Facebook):
– Влада загубила ініціативу, опозиція її ще не підхопила, а громадянське суспільство, яке силами журналістів заварило все це дійство, поки до лідерства не готове. 
Влада, при усій її жорсткості, не готова переходити до агресивних дій. Спорадичні акції силовиків є не більш ніж спробою стримати розвиток подальших неконтрольованих дій. У влади немає ілюзій щодо неспроможності опозиції контролювати ситуацію при найгіршому (хаос, безлад) розвитку подій. Тому перемовин з опозицією не буде. Після Євромайдану у Києві Янукович має вибір із двох варіантів. Або він скористається цим, щоб випустити пару відставкою Кабміну, або перейде до силового сценарію. Останнього сценарію від Януковича чекає вся вертикаль влади, опозиція і Росія. Однак не потрібно недооцінювати Президента.
Нічне знесення наметів у Києві нібито підтверджує силовий сценарій. Наступним кроком може стати порушення прокуратурою кримінальних справ проти нардепів від опозиції, звинувачення їх в організації стихійних безладів у столиці. Та, на мою думку, влада поки не піде на жорсткий сценарій, адже ставки в грі дуже високі. І реальним є запровадження українського аналога “списку Магніцького”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8523 / 1.69MB / SQL:{query_count}