Особливе покликання сестри Юлії

Монахиня виховує десятьох дівчат, а також є директором комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні»

Монахиня, яка стала матір’ю, щоправда, названою. Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії Юлія Фляк впродовж п’яти років є матір’ю-опікункою у львівському дитячому будинку сімейного типу. Монахиня виховує десятьох дівчат, а також є директором комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні».
«Я ніколи не була прийомною мамою. Однак як монахиня здійснювала соціальне служіння – працювала з сиротами. Але згодом вирішила взяти дівчат під опіку», – розповідає сестра Юлія.
Усі вихованки сестри Юлії – підлітки: наймолодшій – 11 років, найстаршій – 20. Старші дівчата вже студентки: одна навчається на юристку, інша – на соціальну працівницю, ще одна – на працівницю у сфері фізичної культури.
«Понад 40 тисяч гривень в місяць іде на репетиторів, видатки покриває фонд «Рідні». Завдяки цим заняттям, а також старанням дівчат, вони отримують омріяну професію. «Служба у справах дітей» допомогла дівчатам із встановленням брекетів, познайомила нас з чудесними медиками з медичного університету, в дівчат будуть чудові й здорові усмішки», – розповідає опікунка.
Усі вихованки сестри Юлії – підлітки: наймолодшій – 11 років, найстаршій – 20
Повністю облаштовану квартиру для створення дитячого будинку сімейного типу надав фонд «Рідні», і це вже другий ДБСТ, створений у співпраці з фондом «Рідні» (фонд усі роки функціонування ДБСТ підтримує їхню діяльність). Квартира простора, облаштована усім необхідним: сім кімнат, спортивний зал, кухня-вітальня та п’ять санвузлів. Готує сестра Юлія, дівчата допомагають, підтримують чистоту та порядок. Медичну допомогу дітям надає приватний медичний центр, з яким підписано договір, комунальні послуги покриває фонд «Рідні».
Підопічні сестри – дівчата, тож усі вони відвідують фахівців у сфері краси. «З молодшими дівчатками до перукаря іду я, бо маю знати, якою прийде після салону моя дитина. Я не маю заперечень щодо їхніх експериментів, хіба щодо татуювань, проте і тут маємо розмову. Якщо буду категоричною, дитина все одно зробить по-своєму та не буде щирою зі мною, тому обираємо золоту середину», – каже сестра Юлія.
Окрім побутових питань, є й інші, розповідає сестра Юлія. «Багато спірних питань стосуються викликів свободи в такому віці. Дівчата починають товаришувати з хлопцями, їм хочеться піти в клуб. Якщо я почну забороняти, не буде довіри. Кілька років тому до мене прийшов молодий чоловік з букетом квітів та коробочкою, у якій перстеник, я розсміялась, сказавши, що мені вже запізно. Він сказав, що це для нашої Насті, він хоче зробити їй пропозицію. Тепер Настуня вже три роки заміжня, виховує сина, а ми підтримуємо з нею дуже теплі стосунки. Якщо у дівчат справді серйозні стосунки, вони знайомлять мене з хлопцями», – розповідає сестра Юлія.
Остання прийнята у велику сім’ю вихованка – Вероніка з Вугледару. Дівчинці 10 років, вона дивом вціліла під час російського обстрілу. Родичі накрили її собою, врятувавши життя дитини. Вероніка травмована фізично та психологічно.
«Дівчинка комунікабельна, має свої глибокі травми, які були ще до війни, має поранення, у неї напівпаралізовані ручки. Ніхто не ставиться до неї з жалістю, комунікуємо з нею звично. Вона має багато запитань, хоче говорити, переважно про своє минуле, про будинок, про тих хто в неї був та що з ними сталося. Вона переживає, і це буде ще довго», – розповідає сестра Юлія.
Дівчата одразу прийняли Вероніку. Не було жодного бар’єра, окрім одного – російської мови. З Веронікою у кімнаті мешкає Женя, якій 12, вона пояснила, що російська – це мова окупанта, який вбив її рідних. Після того Вероніка впевнено і дуже успішно почала говорити українською.
Якщо буду категоричною, дитина все одно зробить по-своєму та не буде щирою зі мною, тому обираємо золоту середину
Сестра Юлія каже, що перед тим, як прийняти в сім’ю нову дитину, радиться з дівчатами. Це важливо, особливо коли у дитини є, наприклад, розлад аутичного спектра, як у Жені.
«Ми всі ходили на знайомство з Женею в ліцей «Просвіта». Вийшли з думкою, що буде важко. Женічка прийшла до нас у третьому класі, зараз вже в шостому. Вона не розмовляла, нічого не робила в побуті. Ми всі чергували по тижню, я і дівчата допомагали їй з порядком та гігієною. Вони вчили Женю всього. У неї вкладено дуже багато праці дівчат», – каже сестра Юлія.
Сестра Юля каже, що дуже цінує підтримку фахівців з управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради, яке не контролює чи карає, а допомагає, і найперше – дітям.
«Від «Служби у справах дітей» я отримую постійну підтримку. Особливо цінний супровід фахівців установи ми відчуваємо, коли діти вступають у навчальні заклади. Дуже велика допомога в підготовці документів, у вирішенні матеріально-технічних та, зрештою, різноманітних питань. Це неймовірні люди, і ми раді, що вони у нас є», – додає сестра Юля.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8367 / 1.57MB / SQL:{query_count}