Різдво – час відкрити серця

Святкуймо в родинах та з друзями, ділімося радістю, колядуймо

Свято уже порозі, і не просто свято, а Різдво Христове – час колядок, зустрічей, нових сподівань, щирих вітань і мрій! Переживши ще один такий непростий рік пандемічних обмежень і втрат, війни і загроз, непевності й неспокою, ми так потребуємо Свята і Доброї Новини, яка все людство сповнила радістю: ми не самотні в наших тривогах і клопотах, бо «З нами Бог»! 
І щороку в передсвяткових приготуваннях ми відчуваємо передсмак цієї Новини, цієї різдвяної радості, чекаємо на неї, і так важливо, щоб ми пережили її в своєму серці, поділилися нею з близькими та рідними, звістили її незнайомцям, подарували бідним і потребуючим. Без цього не буде справжнього Свята, яке нас освячує, яке не проминає, а залишається в серці, робить нас кращими і осяває наш шлях у темряві буднів. 
Уже завтра перша зірка на вечірньому небосхилі збере наші родини за Святою вечерею. І не важливо, чи буде на нашому столі 12 традиційних страв, а чи трохи менше, чи, може, не таких традиційних, прикрашатиме помешкання ялинка чи дідух, важливо, що ми знову зберемося разом, аби спільно святкувати. Згадуватимемо тих, що відійшли в засвіти цього року, вітатимемо засобами зв’язку тих, що не змогли дістатися до рідного порога і нині святкують на чужині, ділитимемося радістю одне з одним і щиро зичитимемо здоров’я та сил, наснаги та витривалості, миру та добробуту. І обов’язково у цих святкових віншуваннях звучатиме побажання, щоб ми у щасті, здоров’ї дожили до наступного Різдва. 
Відтак три дні матимемо для того, щоби сповнитися святом, перейнятися Доброю Новиною, відкрити для себе її нові сенси з огляду на сучасну ситуацію. Адже таїнство Різдва Христового настільки безмежне і всеохопне, а водночас дуже особисте й сучасне, що з року в рік ми по-новому його переживаємо, віднаходимо нові підстави для сподівань на краще, нові перспективи й акценти.
На ці актуальні нині аспекти Різдва Христового звертають увагу у своїх різдвяних посланнях глави Церков. Зокрема, Папа Франциск під час Різдвяної пастирки 24 грудня порадив просити у немовляти Ісуса навчити нас «любити мале», а не шукати величі, просити розуміння, що Бог любить нас такими, якими ми є, і «хоче прийти до малих речей у нашому житті, …хоче жити у повсякденній реальності, у простих жестах, які ми робимо вдома, у родині, у школі, на роботі». Папа закликав відмовитися від нарікань і похмурості, від жадібності, яка залишає нас незадоволеними. 
Вселенський Патріарх Вартоломій у своєму посланні наголосив, що сьогодні світові потрібні «пастирська уява, діалог, а не аргументація; участь, а не утримання; конкретні вчинки, а не абстрактна теорія; творче приймання, а не загальне неприйняття». А ще закликав подякувати Богові, який дав змогу фахівцям і вченим розробити ефективні вакцини та інші ліки проти коронавірусу, заохотив вірних, які ще не вакциновані, прийняти вакцину, а всіх – дотримуватися правил і заходів безпеки, а також застеріг щодо самопроголошених «духовних порадників», які видають себе за представників Бога і справжньої віри, однак не мають любові до своїх братів та їхнього життя, яке піддають серйозній небезпеці.
Далі подаємо уривки з різдвяних послань предстоятелів українських Церков, однак кілька слів про акценти. Блаженніший Святослав зосередив увагу у цьогорічному посланні на темі довіри. На його думку, пандемія ще більше загострила кризу недовіри як на особистому, так і на суспільному рівнях. У Різдві ж Бог вчить нас довіри, адже сам довірив найцінніше – свого Сина. Блаженніший Епіфаній у своєму посланні наголосив на особистій відповідальності кожного за те, яку відповідь ми дамо на Добру Новину про народження Христа, чи готові щодня добрими справами звіщати її світові.

Блаженніший Епіфаній, предстоятель Православної церкви України:
«Як Предстоятель помісної Української Православної Церкви щиро вітаю всіх вас із Різдвом Христовим, а також із Новим Роком. Хоча минає вже восьмий рік, як Україна вимушена жити, обороняючись від агресії; хоча вже два роки нашу країну і все людство турбують випробування, пов’язані з пандемією, однак ніщо не здатне відібрати від нас великої, надзвичайної радості, яку звістка про народження Сина Божого приносить у світ.
Святкуючи, ми не можемо забути про тих, завдяки кому маємо мирне небо над головою і можливість зібратися за різдвяним столом, – про воїнів, які захищають Україну від ворога видимого, від нашестя чужинців, та про лікарів і медичних працівників, які борються за наше тілесне здоров’я. Згадаймо їх у наших молитвах і попросімо для них Божого захисту й опіки.
Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені на окупованих українських землях відзначати свята в неволі. Згадаймо про полонених і несправедливо ув’язнених та попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення. Ми віримо, що з Божою допомогою й об’єднаними зусиллями ми досягнемо визволення Донбасу і Криму, досягнемо перемоги в боротьбі за правду і справедливого миру.
…У ці святкові дні піднесімо подяку Господу за всі Його благодіяння, виявлені до нас, до Церкви й до України. Нехай Бог допомагає нам надалі утверджувати єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, долаючи поділи та непорозуміння між одновірцями, а також дає силу й мудрість українському народу зберігати єдність і суспільний мир, протистояти агресору й досягти перемоги.
Якими б не були зовнішні обставини і де б вам не доводилося відзначати цього року свято – нехай радість Різдва Христового наповнить ваші серця, відганяючи турботи та скорботу, а світло Вифлеємської зірки нехай спрямовує до Сина Божого, нагадуючи, що Месія, Спаситель прийшов у світ, приніс нам світло правди та надії, і це «світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ів 1,5)».

Блаженніший Святослав, глава і Отець Української греко-католицької церкви:
«Через віру в Бога, у Його народження між нами, відродімо довір’я до людини, яка Його шукає! Будьмо людьми Божого вподобання і вчімося вкладати своє вподобання в іншу людину – побачити в ній добрі риси, дари і таланти, вміння і висоту духу. Хоч обставини поширення сучасного вірусу деколи вимагають, щоб ми прикривали захисними масками наші вуста та ніздрі, але, в ім’я Боже, не закриваймо своїх сердець перед іншими людьми! Даймо їм побачити радість, любов і доброту в наших очах! Саме серед викликів і випробувань пандемії будьмо носіями Божого благовоління!
Бажаю, щоб наші сім'ї були, на зразок Пресвятої родини, місцем взаємної пошани, любові та довіри. Особливо прошу вас, дорогі батьки, плекати духа довір’я у своїх дітей, щоб, коли їх спіткають виклики цього світу, вони знали, що можуть завжди покладатися як на вас, так і на Господа Бога, який доручив їх вашій опіці. На різних етапах зростання дітей бережіть і будуйте довіру та взаємоповагу в радості, любові й терпеливості. Будьте для них першими вчителями глибокої віри, прикладом щирої молитви, заохочуйте їх змалечку до служіння ближньому. Найпильнішу увагу звертайте на перехідний час від дитинства до молодості, подбайте, щоб діти вміли відрізнити фальшиве від автентичного, Божу правду від диявольської брехні. Хай ваші нащадки знають, що не тільки ви в них вірите і здатні бачити їхнє майбутнє в реалізованих талантах і розквітлих у їхній душі Божих дарах, а що сам Господь Бог у них вірить і кличе їх до творення Його добрих діл у світі.
Отож святкуймо Різдво разом! Хоч би де ми були, творімо взаємною довірою наш сучасний Вифлеєм! Хто святкує в сімейному колі – то зі щирою радістю; хто змушений бути далеко від рідних – то з відчуттям духовної єдності; хто може прийти до храму – то з переживанням святої урочистості празника та в любові до Христа, який дає себе нам як духовну поживу на знак, що Він вірить у нас; хто бере участь у святкових богослужіннях онлайн – то в благословенній тузі за братами і сестрами в Христі. Ділімося одне з одним різдвяною радістю хто як може! Хай скрізь лунає традиційна українська коляда!
Дорогі брати і сестри! Цього святкового дня висловлюю вам своє довір’я і вірю, що ви самі відчуваєте, як гідно зустрічати новонародженого Спаса, і вмієте ділитися радістю цієї зустрічі з кожним, хто є поруч із вами. Із Різдвом Христовим сердечно вітаю вас усіх: від сходу до заходу, від півночі до півдня – в Україні і на поселеннях, на всіх континентах світу. Особливим чином єднаюся з тими, що сумують чи почуваються самотніми, з усіма, хто на заробітках далеко від дому і саме цієї миті відчуває брак рідних і тепла родинної оселі. Співчуваю тим родинам, яким цього року тяжко сідати до Святої вечері, бо при столі стоїть порожнє крісло, котре ще недавно було місцем тата чи мами, чоловіка чи дружини, брата чи сестри, сина чи доні. Крізь сльози радійте з вірою, що сьогодні ваші найдорожчі святкують у небі. Ділюся різдвяною радістю з нашими старшими – бабусями і дідусями, а також з усіма потребуючими. Щиро вітаю наших військових на фронті – нашу гордість. Лину думкою до полонених і ув’язнених: переказуючи різдвяні вітання, заохочую вас не занепадати духом, бо у вас вірить сам Господь Бог. Вітаю дітей і молодь – наше майбутнє, і бажаю вам, щоб сьогодні усмішка не сходила з ваших уст, щоб ваша радість була повна».


Вітаємо зі святом Різдва Христового! Нехай воно наповнить наші домівки і серця радістю та добром, нехай дарує певність і мир, нехай світло Вифлеємської зорі освітлює життєву дорогу і дарує надію!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8381 / 1.64MB / SQL:{query_count}