Неймовірний медовий місяць автостопом

Подружжя зі Львова – Саїда і Артем Демченки – за 13 днів об’їхало вісім країн і витратило лише… 300 доларів. Пара розповіла “Пошті” про екстремальну весільну подорож і пригоди в дорозі та дала поради для тих, хто хоче здійснити таку ж мандрівку

фото: Саїда і Артем Демченки
Саїда і Артем Демченки – молода пара зі Львова. За 13 днів свого медового місяця вони подолали тисячі кілометрів автостопом, побували у вісьмох країнах Європи, познайомилися з десятками цікавих людей і повні вражень повернулися в Україну. 
Задоволене, втомлене і щасливе подружжя розповіло “Пошті” про те, де побувало, що бачило і чим цікавий спосіб мандрування автостопом, тим паче, у медовий місяць. 
Саїді 20 років, вона студентка третього курсу Львівської політехніки,  Артему – 25, він музикант, грає на гітарі. Обоє родом із сусідніх областей: Саїда – з Кам’янця-Подільського, Артем – із Нововолинська. До Львова ж приїхали, аби знайти своє щастя. Саїда любить повторювати: “Усі дороги ведуть до Львова”.
Торік ця пара зіграла весілля, однак їхнє свято проходило не за давніми українськими звичаями, а дещо простіше і скромніше. Виїзна церемонія, красива природа, декор, зроблений власноруч, і улюблена жива музика – той день назавжди запам’ятався молодятам, їхнім рідним і близьким.

А далі – весільна подорож. Але не путівка на пляжі сонячної Болгарії, не романтична подорож у Францію і навіть не відпочинок у Альпах… Замість звичного для багатьох пасивного відпочинку Саїда та Артем, маючи дійсні шенгенські візи, відважно вирушили подорожувати автостопом Європою. 
Вісім країн за 13 днів! Як їм це вдалося? Маючи обмежений бюджет, молода пара привезла зі собою багато вражень. Про найцікавіше розмовляємо із Саїдою – творцем і водночас героєм історії. 

Як у пари виникла неординарна ідея

Зі слів Саїди, були дві основні причини, які спонукали їх відважитися на таку екстремальну подорож. 
По-перше, було небагато грошей на поїздку. По-друге, інертний відпочинок цю пару ніколи не приваблював. Обоє вирішили, що зняти номер у готелі, до обіду ніжитися в ліжку, піти на пляж, поїсти, а потім знову повернутися назад, нудно і нецікаво. Натомість вони хотіли пізнати культуру, набратися вражень і поспілкуватися з людьми.

Цей досвід поїздки автостопом був першим для мандрівників, тому перед подорожжю Саїда й Артем дуже хвилювалися: чи не буде проблем на кордоні, як і де ночуватимуть, чи зупинятимуться їм. Крім цього, Артем мусив добре вивчити шляхи та міркував над тим, як знаходити потрібні траси.
Цікаво, що конкретного маршруту вони не обирали. “Спочатку хотіли потрапити на Закінтос – казковий острів черепах у Греції. Та й узагалі планували якомога більше часу провести на узбережжі Адріатичного моря, – розповідає “Пошті” Саїда. – Однак до омріяної Греції так і не дісталися. Йшов уже 13-ий день, ми були дуже втомлені, тому вирішили повернутися додому”.
Зі собою в подорож взяли намет, спальні мішки, набір каструльок, каремати, газовий балончик, пальник, речі першої необхідності, каші, фотоапарат і відеокамеру
У результаті сміливці проклали шлях через вісім країн: Угорщину, Словенію, Італію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Чорногорію, Словаччину та Польщу. Загалом на мандрівку витратили… 300 доларів. Треба взяти до уваги, що рік тому це була значно менша сума, ніж тепер.

Казуси і незручності автостопу 

Якщо ти їздиш як каучсерфер (той, хто взаємообмінюється місцями ночівлі в різних куточках світу. – “Пошта”) чи винаймаєш житло, то маєш певні зручності і вигоди. А мандрівка автостопом із наметами не передбачає комфорту як такого. 
Саїда поділилася, що найпроблематичніше було не мати змоги нормально покупатися, привести себе до ладу і приготувати їжу. А ще було спекотно і постійно хотілось освіжитися. Каже, саме тому намагалися бути якнайближче до узбережжя моря.
Крім того, втомлювало стояння під палючим сонцем на дорозі. Постійно треба було тримати табличку, інколи терпли руки, тому Саїда з Артемом чергувалися.

Згадуючи про свої пригоди, Саїда переконує: будь-які незручності і страхи затьмарюють незабутні враження та неповторні моменти. Однак немає лиха без добра – неприємні ситуації таки траплялись. Одна, наприклад,  пов’язана з моментом, коли з Чорногорії пара збиралася дістатись у Македонію. Саме це був останній день мандрівки.
Як відомо, Македонія – мусульманська країна, тому мандрівники до останнього сумнівалися, чи варто туди їхати. Коли все ж наважились, у касі автовокзалу з’ясували, що квитки в Македонію доступні тільки на наступний день. Отже, спати довелося б на вокзалі. 
Тоді домовилися, що Артем роздивиться, які люди довкола і чи безпечно залишатися на ніч. Вирішивши не ризикувати, хлопець знайшов таксиста, який мав відвезти їх у аеропорт, звідки мандрівники взяли б квитки в Україну, бо подорож Македонією вирішили відкласти.

“Ту дорогу в аеропорт ми запам’ятали надовго, – розповідає Саїда. – Поруч із водієм сидів ще один пасажир – підозрілий здоровань, якому було нібито по дорозі. Однак ані чолов’яга, ані таксист не викликали в нас довіри. У той момент я почала прокручувати в голові різні жахливі сюжети, що нас викинуть хтозна-де в полі, обкрадуть… Біля мене сидів Артем, і я добре бачила його насторожені очі…” На щастя, в аеропорт вони зайшли цілі і неушкоджені, та до цього все ж добряче понервували.

Від півгодини до двох годин

Здебільшого залюбки підвозять ті, кому цікаво поспілкуватися, хто знає, що таке автостоп, або ж боїться заснути в довгій нудній дорозі.
Найдовше Саїда і Артем “стопили” в Хорватії – дві години. В основному це займало не більше півгодини. Саїда каже, що у Європі мандрівників автостопом сприймають цілком нормально. Приклад цього – молоде подружжя писало на табличках пункт призначення, а люди підвозили їх на різні відстані.

Бувало, що відмовлялися від допомоги: коли їх могли підвезти тільки на коротку відстань. Зі слів дівчини, “стопери” не можуть собі дозволити заїхати в якесь маленьке містечко і загубити магістраль. 
Найдовше мандрівники проїхали з люб’язними жінками – приблизно 500 км. Зі слів Саїди, в Україні також зустрічали розуміючих і хороших людей. 

Італійська гостинність чи звичайне диво?

В Італії автостоп заборонений законом, тож за нього можуть навіть оштрафувати. Там дуже вузькі дороги і майже ніде немає з’їздів, тому транспортний засіб на автобані краще не зупиняти. 
У Трієсті наша пара зустріла чоловіка, який допоміг купити квитки, аби виїхати з міста. Вечоріло, тому Артем і Саїда хотіли знайти місце для ночівлі та розбити намет. Аж раптом чоловік, який посадив їх на рейсовий автобус, знову забіг у салон і почав запевняти, що він помилився, а їм треба негайно виходити. Проте Артем наполіг, що все добре, оскільки вони хочуть усього-на-всього виїхати за межі міста.

Коли мандрівники вийшли на своїй зупинці, почули сигнал якоїсь автівки і зрозуміли, що це знову їх помічник. Звідки він узявся там, досі залишається загадкою… “Словесно ми порозумітися не могли, адже чоловік зовсім не знав англійської, – каже Саїда. – На жестах він пояснив нам, що хоче допомогти. Ми були настільки вражені його добротою, що не знали, куди подіти очі”.
Італієць прийшов на допомогу вкотре. Але на їхні намагання пояснити, що вони хочуть переночувати десь у парку чи лісі, повторював: “Нет кемпинг”. Він, зрештою, зупинив автівку недалеко від кордону зі Словенією, де документи подорожуючих перевірили карабінери (поліцейські. – “Пошта”). 

Тоді їхній водій показав на карті автокемпінг, і так вони з ним попрощалися. Але не востаннє. “З’ясувалося, що автокемпінг зачинений, тож ми розклали намет у лісі, – розповідає Саїда. – Вранці нас радо підібрав якийсь хлопчина, а з невеликого містечка, звідки дорога вела до кордону, ми вирішили рухатися пішки. Той шлях видався довшим, аніж ми уявляли, тому зупинилися, щоб зловити автівку”. 
Вони ніколи б не повірили, що невдовзі знову сидітимуть у автомобілі чоловіка, який іще вчора купував їм квитки на автобус. 

Хорватія сподобалася найбільше

Неймовірними краєвидами запам’яталася Хорватія, де Саїда з Артемом подорожували за компанію з чоловіком, який ділився з ними життєвим досвідом. Разом їхали вздовж узбережжя Адріатичного моря. 
“З водієм ми заїхали до Ріджеки, де на оглядовому майданчику завмерли від побаченого: величезне безкрайнє море, десь за сотні кілометрів видніються острівці”, – захоплено розповідає Саїда. Діставшись до селища Святого Юра, “стопери” попрощалися з водієм. Він сфотографував їх на свою камеру, аби показати рідним, кого зустрів дорогою. 

Дівчина каже, що вночі “стопити” не практикували, тому в тій же Хорватії, коли погода почала псуватися на очах, пара була змушена знайти нічліг. Оскільки жоден із гестхаусів (гостьовий дім для економних, або гостел. – “Пошта”) не хоче приймати подорожніх без відома туристичного центру, наші туристи винайняли помешкання в іншому місці. Ціна за кімнатку з балконом, який виходив у до моря, була досить “кусючою” – 40 євро. 
“З наступного ранку, коли погода не покращувалася, ми два дні жили у фургончику однієї пари з Німеччини, – каже Саїда. – Були довгі нічні розмови, шторм на морі та гра у “Скіббо” під час проливних дощів”.

Що взяли зі собою та як зважилися

“Усе, що ми взяли зі собою: намет, спальні мішки, набір каструльок і каремати, – ділиться Саїда. – А ще купили кашу, газовий балончик і пальник. Крім речей першої необхідності, взяли фотоапарат і відеокамеру”.
Дівчина запевняє, що зважитися на таку поїздку й подолати свої страхи досить просто. Найперше, що пригодиться в подорожі, це комунікабельність. Із тими людьми, які допомагають, потрібно поводитися привітно і ввічливо. Каже, що спершу вони ніяковіли, але з кожним разом ставало все легше і легше підтримувати розмову.
Подружжя сміливців проклало шлях через вісім країн: Угорщину, Словенію, Італію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Чорногорію, Словаччину та Польщу
Також потрібно набратися терпіння, бо ті незручності, з якими доводиться зіткнутися, ніщо, коли порівнювати із враженнями, які залишаться на все життя! Замість комфорту і проведення часу серед натовпу туристів можна побачити справді запаморочливу красу, познайомитися з класними людьми, перейняти в них досвід і зарядитися натхненням. А коли приймаєш таку підтримку і допомогу від абсолютно чужих та незнайомих людей, починаєш розуміти, що й тобі потрібно змінюватися, ставати привітнішим і добрішим до інших.

“Ця мандрівка навчила нас, що бувають моменти, коли й тобі треба зупинитись, аби подати комусь руку допомоги”, – поділилася цінним досвідом Саїда.
Як писала “Пошта” раніше, в Україні автостоп здобув поціновувачів у середині 90-их. Найбільше такі мандрівки практикують молоді винахідливі люди, яких із кожним роком стає все більше. Це пояснюється тим, що платоспроможність українських туристів цього року зі зрозумілих причин суттєво знизилася, тож саме час шукати дешевші варіанти поїздок і проживання. 
Тому гайда запасатися наплічниками, карематами і наметами! А якщо додамо до цього крихту терпіння, нам будуть підвладні нові кордони!
Фото: Саїда і Артем Демченки
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8592 / 1.66MB / SQL:{query_count}