Вчимося самостійності

Методика Марії Монтессорі допоможе дитині максимально розвинути свої можливості

Сучасні батьки хочуть, аби їхня дитина з раннього віку була всебічно розвиненою. Тож набувають популярності різноманітні методики виховання, які використовують у дитячих садочках та в початкових школах. 
Однією з них є розвиток дитини за методикою лікаря й педагога Марії Монтессорі, яка полягає у тому, що малюки повинні все робити самостійно, без примусу чи вказівок дорослих. Раніше вважали, що цю методику варто застосовувати тільки до непов­носправних дітей. Але таке твердження помилкове. 
Так, спочатку Марія Монтессорі й справді працювала з розумово відсталими вихованцями дитячого будинку, але після олімпіади в Римі, де вони показали кращі результати з читання, математики і письма, ніж звичайні школярі, цю методику почали використовувати в роботі з усіма дітьми. Результати вражали – учні легко запам’ятовували матеріал, ставали більш дружелюбними, комунікабельними.
У Львові за цією методикою з неповносправними працюють у Навчально-реабілітаційному центрі “Джерело”. А звичайні здорові діти можуть займатися у Львівській школі Монтессорі. Крім цього, багато шкіл та дитячих садочків нашого міста також застосовують цю програму. Батьки, які не побоялися віддати дітей до таких навчальних закладів, мають виключно позитивні враження. 
“Не раз відвідувала заняття за методикою Марії Монтессорі, на яких була присутня моя донька Даринка. Бачила, як діти самі виконують завдання, як їм це подобається! Вони самостійно беруть навчальний матеріал, працюють з ним, а потім ставлять на місце. Вчитель тільки скеровує увагу дитини на ту чи ту діяльність”, – розповідає Галина Фурман. 

Заняття – як гра

Кожне заняття відбувається за певними правилами. Спочатку вчитель повинен підготувати приміщення і навчальні матеріали (іграшки, пазли, об’ємні геометричні фігури, кухонний посуд, книжки) до приходу дітей. За правилами, всі ці матеріали мають бути цілими і справними, лежати на своїх місцях. Бажано, аби в кімнаті була домашня тваринка чи акваріум з рибками, щоби діти вчилися доглядати їх, спостерігати тваринний і рослинний світ. 
“Розпочинається заняття спокійною музикою, яка налаштовує дітей на роботу. Вихованці мали б виконувати вправи у цілковитій тиші, але не завжди так буває. Коли звучить музика, дитина обирає для себе місце занять: або на спеціальному килимку, або за столом. Лише після цього віддає перевагу якійсь вправі. Ми не нав’язуємо своїм вихованцям ніякого завдання – вони самі повин­ні вирішити, чим займатимуться. 
Якщо ж діти довший час вибирають одну й ту ж вправу і вже повністю освоїли матеріал, пропонуємо ускладнити чи доповнити її. Але все відбувається за згоди дитини!” – розповідає вчитель-реабілітолог, що використовує методику Марії  Монтессорі, Ірина Сенк. Закінчується заняття теж спокійною музикою, яка є певним сигналом для того, що час завершувати роботу і ставити весь навчальний матеріал на місця. Знову ж таки, діти самі прибирають за собою. Після цього сідають у коло і розповідають про свої враження від роботи.

Поділ на зони

За методикою Марії Монтессорі, навчальний план складається з п’яти основних курсів: навички практичного життя, сенсорика, математика, мова і так зване космічне виховання. Аби максимально залучити дітей до занять, клас ділять на зони – практичне життя, сенсорний розвиток, мовна зона, математична зона, географічна зона і природно-наукова (дві останні належать до “космічного виховання”). 
“У першій зоні розташовані матеріали, з допомогою яких дитина вчиться пильнувати себе і свої речі. Найбільше значення вона має для маленьких дітей. Тут вони вчаться переливати воду з однієї посудини в іншу, пересипати ложкою різні крупи, переставляти щипцями невеликі предмети чи збирати губкою воду з однієї посудини в іншу. А ще – застібати різного розміру ґудзики, замки, гачки, шнурувати взуття, зав’язувати вузлики, бантики”, – пояснює монтессорі-педагог Наталя Мизинчук. 
Друга зона, зі слів фахівця, допомагає вивчати навколишній світ за допомоги сенсорних відчуттів – на дотик, на слух, на нюх, на смак і на вигляд. Під час занять вихованці вчаться розрізняти, що є вищим, а що нижчим, що є довшим, а що коротшим, що є важчим, а що легшим.
 Довідка                                       
Марія Монтессорі (1870 – 1952) – перша жінка-лікар, педагог. У 1898 році стала директором Ортофренічного інституту – школи для розумово відсталих дітей, від яких відмовились батьки, а держава, що взяла їх під свою опіку, зовсім не дбала про них.
Вона почала вимагати шанобливого ставлення персоналу до хворих. Паралельно вивчала праці французьких психіатрів і дійшла висновку, що недоумство – це проблема радше педагогічна, ніж медична, і її слід вирішувати не в лікарнях і клініках, а в дитячих садках і школах. 
Світову славу та визнання здобула у зв’язку із розробленою нею педагогічною системою, що отримала назву “педагогіка Монтессорі”. Перша Школа Монтессорі була відкрита 6 січня 1907 року в Римі. Методи, що ґрунтувалися на досвіді роботи в ній, були пізніше успішно розвинуті й удосконалені та, попри критику, й досі залишаються популярними в багатьох країнах світу.
“Педагогіка Монтессорі” підкреслює і розвиває потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини, її індивідуальним потребам. 
Основа філософії – це переконання, що, даючи дитині відповідну освіту і необхідну свободу, забезпечуючи її потреби та виховуючи в ній впевненість у власних силах, любов до життя, повагу, у відповідь можна очікувати такого ж ставлення, а в майбутньому вона повною мірою реалізує себе. Завдання методу полягає у підготовці дитини до життя, а не до школи.
“Наприклад, потрібно поскладати циліндри одного кольору чи знайти два брязкальця, що однаково звучать, посортувати тканину: гладка до гладкої, шорстка до шорсткої, цупка до цупкої, м’яка до м’якої.  Можна й ускладнити завдання, допов­нивши його математикою. Наприклад, маємо наклеєну на картон цифру із шорсткої тканини. Дитина проводить по ній пальчиком, а потім відтворює її, пишучи, скажімо, на манній крупі, насипаній у неглибоку тарілку чи коробку”, – веде далі Наталя Мизинчук. 
Всі інші зони також забезпечені матеріалами для інтелектуального та фізичного розвитку. Під час математичних завдань діти спершу працюють з різноманітними роздатковими матеріалами, які допомагають зрозуміти поняття кількості, а вже потім показують, як та кількість може виражатися з допомогою цифр. Дитина вчиться систематизовувати і впорядковувати предмети, розвиваючи процеси мислення.
Під час підготовки до читання і письма вихованці залюбки виконують цікаві вправи для розвитку слухового та зорового сприйняття письмових символів, розширення словникового запасу та розвитку дрібної моторики рук. Крім того, на заняттях діти вчаться розпізнавати й виділяти звуки, виконують вправи з так званого інтуїтивного читання, прослуховують аудіокнижки. 
“Ідея “космічного виховання” Марії Монтессорі полягає в наданні дитині можливості дізнатися і зрозуміти зв’язки основних елементів всесвіту – часу, природи, історії. Діти вивчають континенти, дізнаються про культуру та історію народів, що їх населяють, про місцевий тваринний та рослинний світ, створюють мапи, слухають пісні та легенди, знайомляться з традиційним вбранням, мистецтвом, стравами. А ще пізнають основи науки, здобуваючи практичний досвід розрізнення і класифікації тварин та рослин, малювання, складання пазлів. Ця зона розрахована на старших дітей”, – пояснює Наталя Мизинчук. 

Для неповносправних…

Діти з особливими потребами вимагають більшої уваги і батьків, і педагогів. Методика Марії Монтессорі допомагає їм максимально розвинути свої вміння та навички. Найдоречнішими в цьому випадку будуть матеріали із зон практичного життя та сенсорного розвитку. 
“У нашому центрі є чимало дітей з різним рівнем як фізичного, так і розумового розвитку. Багато хто з них пересувається з допомогою інвалідного візка. Тож стараємося максимально адаптувати до них всі навчальні матеріали. Часто батьки самі просять не давати дитині складних математичних завдань, а, до прикладу, навчити самостійно застібати ґудзики, тримати ложку чи прибирати за собою”, – розповідає Ірина Сенк. 
Під час занять неповносправні діти можуть повністю проявити свої можливості. Зі слів фахівця, один із вихованців мав розлади спектру аутизму. Спочатку під час занять не реагував на прохання дорослих. Але поступово, крок за кроком вже сам обирав собі місце, спостерігав за іншими, намагався виконувати вправи.
“На наших заняттях цей хлопчик здобув певні знан­ня: навчився сортувати предмети, знаходити однакові, порівнювати їх. А під час обговорення запам’ятав імена усіх дітей і на прохання вчителя подавав руку чи предмет саме тій дитині, про яку казав дорослий. Ми допомогли йому стати зібраним і впевненим у своїх силах та можливостях”, – каже педагог-реабілітолог. 

…і для здорових дітей

Методика Марії Монтессорі, як уже мовилося, дозволяє дитині розвиватися природно. Ключові слова під час навчання – “навчи мене зробити це самому”. І робити це вихованець має право тоді, коли захоче, а не тоді, коли те чи те заняття зазначене в програмі.
“Під час занять дитина обирає для себе вправи, які цікаві їй саме зараз. Тому й виконує їх із задоволенням. Ще один позитивний момент – увесь матеріал має так званий конт­роль помилки: один циліндр може поміститися лише у свою нішу, картинка складеться тільки тоді, коли всі частинки будуть на своїх місцях”, – пояснює Наталя Мизинчук. 
Не варто боятися, що після такого виховання діти погано сприйматимуть навчання у школі. Навпаки, вони краще засвоюватимуть новий матеріал, запевняє Людмила Марушко, син якої відвідував спеціальний гурток, у якому використовують методику Марії Монтессорі. 
“Такі діти чудово адаптуються в школі, мають високу концентрацію уваги та відповідально ставляться до своїх маленьких шкільних обов’язків. Вони більш підготовлені до навчання, у них добре розвинена дрібна моторика рук”, – запевняє вона.
 Заповіді Марії Монтессорі щодо виховання дитини, які стануть у пригоді всім батькам: 
1. Ніколи не торкайтеся дитини, доки вона в тій чи тій формі не висловить згоди на це.
2. Ніколи не говоріть нічого поганого про дитину (ні в її присутності, ні за її відсутності).
3. Зосередьтеся на позитивному і наголошуйте на всьому доброму – таким чином, щораз менше місця залишатиметься поганому.
4. Активно готуйте середовище, дбайте про нього. Допоможіть дитині встановити конструктивний зв’язок із ним. Покажіть правильне розташування засобів розвитку та продемонструйте, як користуватися ними.
5. Будьте завжди готові відгукнутися, коли дитина потребує вашої уваги. Завжди вислуховуйте її і знаходьте відповіді на будь-які запитання.
6. Ставтеся до дитини з повагою, коли вона відпочиває від роботи, спостерігає за працею інших або ж розмірковує над тим, що зробила або що робитиме. Ніколи не примушуйте її в будь-якій формі займатися в цей час чимось іншим.
7. Ставтеся до дитини з повагою, якщо вона робить помилку і може потім її виправити, але твердо й негайно припиніть її деструктивну поведінку щодо середовища, щодо себе або інших.
8. Завжди поводьтеся з дитиною коректно, використовуючи найкраще в манерах та поведінці. Завжди демонструйте їй найкраще, що є у вас самих.
08.11.2013 13:11
Ганна Хома

це тема моєї курсової!!!!!!!!!!


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7832 / 1.69MB / SQL:{query_count}