Кров’ю мучеників…

Сьогодні вірні багатьох парафій УГКЦ вшановують пам’ять своїх покровителів, мощі яких зберігаються у цих храмах або на честь яких названо храм.

Під час свого історичного візиту до Львова 12 років тому, 27 червня 2001 року, Папа Іван Павло ІІ проголосив 28 Слуг Божих Української греко-католицької церкви блаженними мучениками.
Декрети мучеництва були проголошені у Ватикані за два місяці до цього – 24 квітня. Ними було стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, що завершився у Львові 
2 березня 2001 року. Визнано мученицькою смерть Слуги Божого єпископа Миколая Чарнецького та його 24 соратників: єпископів, єпархіальних священиків, монахів та монахинь і одного мирянина. Усі вони постраждали у час комуністичного переслідування в Україні в період 1935–1973 років. Також визнано мученицькою смерть о. Омеляна Ковча, який загинув у нацистському таборі Майданек (Польща).
Окремими декретами було проголошено мучеництво Слуги Божого Теодора Ромжі та дійсність чуда, що відбулося через заступництво преподобної сестри Йосафати Гордашевської. За словами о. Андрія Михалейка, директора Інституту історії Церкви УКУ, часто, коли ми говоримо про святих, автоматично думаємо про них як про людей, які жили дуже давно і дуже далеко від нас. Натомість серед тих новомучеників, яких Папа проголосив блаженними, є люди, що жили порівняно недавно і тут.
Вони мали плани на життя, свої сподівання, надії. Але їхній подвиг полягає якраз у тому, що вони, зіштовхнувшись з викликом тоталітаризму, всі свої бажання та прагнення підпорядкували волі Божій.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8422 / 1.53MB / SQL:{query_count}