Програма, розроблена фахівцями факультету геонаук (Department of Geosciences), розраховує, чи потрапляє виявлена екзопланета в жилу зону поблизу своєї зірки. Часто це питання зводиться до іншого: наскільки висока ймовірність того, що на планеті є вода. Є вода – є життя. Якщо планета є надто близькою до світила, то високі температури випаровують рідину, якщо ж надто далеко – заморожують. В обох випадках розвиток життя ускладнений.

На думку американських учених, сьогоднішні моделі розрахунку жилих площ дуже неточні, відтак вони пропонують їх удосконалити – враховувати вплив парникових газів на температуру планети. Якщо його взяти до уваги, то виявиться, що насправді жилі зони будуть дальшими від зірок, аніж це вважалося досі. Тобто досі життя шукали не там. 

На основі цієї програми можна порахувати ймовірність появи життя у Сонячній системі, зокрема людини. Виявилося, що Земля ледве потрапила до “зони життя”, якби орбіта планети хоч трішки пролягала ближче до Сонця, нас би тут не було. Дослідники наводять ще один цікавий висновок: Марс – головна надія шукачів позаземного життя – ще вписується у жилу зону Сонця. Тобто життя на Червоній планеті можна знайти.