З пошаною до мови

У Франції посадовцям та бізнесменам, які публічно ігнорують французьку мову, щороку присвоюють титул “англійський попихач (наймит)” або “англійський попихач міжнародного рівня”

У Франції посадовцям та бізнесменам, які публічно ігнорують французьку мову, щороку присвоюють титул “англійський попихач (наймит)” або “англійський попихач міжнародного рівня”

З огляду на посилення русифікації України за рік діяльности Президента Віктора Януковича, уряду та парламенту, варто придивитися до мовних політик в інших державах, зокрема і до французької моделі (як це зробили в деяких європейських країнах, зокрема й нашої сусідки Польщі). Франція – одна з найдавніших європейських держав, схожа з Україною в багатьох параметрах. І відмінна від неї багато в чому, хоча б у ставленні до своєї мови.

Історія мовного регулювання у Франції нараховує щонайменше п’ять століть, і його роль у формуванні мовної єдности, а відтак перетворення цієї єдности в національну державу французів неоціненна. Франція однією з перших замахнулася на фортецю латинської мови.
Ключовими нормативно-правовими актами новітнього часу стали закони про вживання французької мови 1975-го і 1994 рр., а також доповнення конституції Франції в 1992 р. статтею про державність французької мови. У 2008 р. було внесено ще одну поправку до конституції, згідно з якою “регіональні мови є частиною надбання Франції”. 1999 р. Конституційна рада Франції заборонила ратифікацію Європейської хартії регіональних або міноритетних мов, покликаючись на те, що хартія “зазіхає на конституційні принципи неподільности Республіки, рівности перед законом і єдности французького народу”.

Закон Тубона

Чинний нині закон 1994-го (так званий закон Тубона), названий за прізвищем тодішнього міністра культури і франкомовности Жака Тубона, який вносив мовний законопроект у Національну асамблею (резонансним законам у Франції прийнято давати ім’я профільних міністрів). На відміну від закону 1975-го, в тубонівському були встановлені штрафні санкції за порушення закону. Відповідно до закону Тубона, французька мова є мовою освіти, праці, торгівлі та публічних послуг. Вона – привілейований засіб зв’язку між державами франкомовної спільноти. Використання французької мови обов’язкове в описі поширення й умов гарантії майна, продукту або послуг, а також у рахунках і квитанціях.

Детально врегульовані різні сфери суспільного життя, зокрема сфера роботи, працевлаштування і діяльности підприємств. Наприклад, умови й колективні угоди про роботу та угоди підприємства або установи повинні бути складені французькою мовою. Будь-яке положення, застосоване до найманого працівника, є нечинним, якщо воно складене іноземною мовою. Кодекс про працю зобов’язує укладати трудовий договір у письмовій формі французькою мовою. Якщо посада, що є об’єктом договору, може бути названа іноземним терміном, який не має відповідного аналога у французькій мові, то іноземний термін обов’язково пояснюється французькою. Внутрішній розпорядок будь-якого підприємства, незалежно від форми власности, виду діяльности, складається французькою мовою. Такі ж положення стосуються будь-якої письмової, усної або аудіовізуальної реклами.
“Будь-який напис чи оголошення, зроблені в громадських, публічних місцях або в громадському транспорті і призначені інформувати населення, повинні бути зроблені французькою мовою”, – читаємо в іншій статті закону. Закон Тубона регламентує статус французької мови в освіті (мова освіти, іспитів і конкурсів, а також дисертацій і доповідей державних і приватних закладів – французька, за винятками, виправданими тими випадками, коли викладачі запрошені з іноземних держав) та у ЗМІ (публікації, огляди, повідомлення, поширювані у Франції через засоби масової інформації, повинні бути французькою або ж принаймні супроводжуватися тезами французькою).

Закон зобов’язує уряд щороку до 15 вересня подавати парламентові звіт про стан французької мови.

На сторожі мови

Нині на сторожі французької мови стоїть низка інституцій, підпорядкованих або президентові, або прем’єр-міністрові. Це, зокрема, Вища рада французької мови, Головна комісія з термінології та неологізмів, спеціалізовані термінологічні комісії Французької академії, які координуються підрозділом мінкультури, головним управлінням з питань французької мови.
Контроль за застосуванням закону покладено на головну дирекцію конкуренції, споживання і боротьби з контрабандою, Бюро перевірки реклами, Вищу раду з телебачення і радіомовлення та асоціації захисту французької мови. Таких асоціацій чимало – “Майбутнє французької мови”, “Оборона французької мови”, “Право розуміти”, “Асоціація комп’ютерників, які розмовляють французькою”, тощо.

До речі, французи придумали “стимул” для високопосадовців та відомих приватних власників, які публічно ігнорують французьку мову: щороку їм присвоюють титул “англійський попихач (наймит)” або “англійський попихач міжнародного рівня”.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8082 / 1.58MB / SQL:{query_count}