Історія одного Дому

Через понад півстоліття українці знову стали господарями Народного дому в Перемишлі. Наприкінці березня відбулось урочисте підписання документів про передачу будівлі, що в самому центрі Перемишля, у власність української громади

Через понад півстоліття українці знову стали господарями Народного дому в Перемишлі. Наприкінці березня відбулось урочисте підписання документів про передачу будівлі, що в самому центрі Перемишля, у власність української громади.

Нагадаємо, Народний дім українська громада збудувала у Перемишлі для власних культурних потреб ще 1904 року. Споруда у стилі українського модерну є однією із найцікавіших архітектурних пам’яток епохи, свого часу тут виступало чимало видатних діячів української культури, зокрема оперна співачка Соломія Крушельницька. Однак у 1940-х роках будівлю націоналізували. Активні переговори про можливість повернення українській громаді Народного дому тривали ще з початку 1990-х років. У вересні 2009 року місцева рада Перемишля ухвалила рішення про передачу будівлі українській громаді. Цей процес тривав за активної участі центральної влади Польщі. Адже будинок спершу передали у власність міністерства внутрішніх справ та адміністрації Польщі. Натомість Перемишль отримав іншу споруду – колишній гарнізонний будинок, який раніше належав міністерству оборони. Планували, що Народний дім повернеться до українців уже влітку 2010 року, але через юридичні нюанси та проблеми з деякими мешканцями будинку, які не хотіли переїжджати в запропоновані їм у обмін помешкання, цей процес затягнувся. Урочисте підписання документів відбулося лише 21 березня цього року.

Ціна питання

Своє право повернутись у Народний дім громада викупила за 1% вартості будинку – оскільки будівлю оцінили у майже три мільйони злотих, вартість викупу становила 30 тисяч злотих, стало відомо “Пошті” з компетентних джерел. За словами Анни Дрозд, заступниці голови Перемиського відділу Об’єднання українців Польщі, котра, до речі, конкретної суми журналістам принципово не називає, викуп став можливим завдяки фінансовій підтримці Світового конгресу українців. Однак, наразі розкішна чотириповерхова споруда загальною площею понад 1,5 тисячі квадратних метрів у жалюгідному стані. За словами Анни Дрозд, для її реставрації потрібен не один рік і, за попередніми підрахунками, щонайменше три мільйони злотих.

– До того, як Народний дім запрацює, ще дуже багато треба зробити. Наразі тут немає жодних умов для функціонування організацій. Ми розуміємо, що в нинішній ситуації навряд чи можемо розраховувати на матеріальну підтримку з України. Але сподіваємось на допомогу українців, які мешкають в інших країнах. Народний дім у Перемишлі має стати майданчиком зустрічей українців з усього світу, – ділиться з “Поштою” масштабними планами Анна Дрозд.

Дім для чотирьох тисяч???

Точної кількості українців, які нині живуть у Перемишлі, не може назвати ніхто. За словами Анни Дрозд, за приблизними підрахунками, їх понад чотири тисячі. У місті діє три українських церкви, інформація про кількість вірян у яких власне і є найбільш достовірною щодо українського населення прикордонного міста загалом. У Перемишлі також працює школа з українською мовою викладання – т.зв. “Шашкевичівка”, яка відновила діяльність 1 вересня 1991 року. Зараз у ній навчається майже 200 учнів. Найбільш східне польське місто може похвалитись також діяльністю кількох українських організацій.

Очікування зустрічного кроку

Українці Перемишля нарешті з певністю говорять, що історичну справедливість встановлено. Водночас польська влада сподівається на зустрічні кроки з боку української. Йдеться про заснування у Львові Польського дому. 

3 січня 1900 року в Перемишлі відбулись установчі збори Товариства “Народний дім”. Його засновниками стали 27 осіб, серед яких 11 професорів української гімназії, 9 священиків, 4 правників, 2 директорів банків та один лікар. Згідно зі Статутом, метою товариства мало бути: “піднесення зарібку та господарства його членів через закуп і продаж недвижимостей, будову домів та посередництво в закупі і продажі, а також уділювання членам позичок”. Членами товариства були і фізичні, і юридичні особи. 

На початку жовтня 1901 року в розпорядженні товариства було понад 6300 австрійських крон і з такою мізерною квотою важко було братись за справу. З допомогою прийшло засноване раніше (1894) перше в Перемишлі Кредитне товариство (пізніше Український кооперативний банк) “Віра”, яке надало товариству кредит у розмірі 30 тисяч австрійських крон. За ці гроші товариство купило одноповерховий будинок, який було знесено. На його місці 27 лютого 1902 року розпочато будову величної, як на той час, споруди “Народного дому”. Будову дому закінчено в жовтні 1904 року. Від прийнятого рішення про будову “Народного дому” у Перемишлі до його відкриття минуло не цілих п’ять років. Для порівняння, “Народний дім” у Львові будували 15 років (1849 – 1864), у Тернополі – 14 років (1890 – 1904), у Стрию та Коломиї (лише третина будинку) – 9 років (1892 – 1901).

У 1930-х роках у приміщенні “Народного дому” діяло відразу кілька українських громадських організацій: “Міщанська каса”, “Народний базар”, “Достава”, “Українська щадниця”, Окружний союз українських кооператив, Українське драматичне товариство імені Лесі Українки, бібліотека імені Петра Могили, читальня товариства “Просвіта”, ремісниче товариство “Зоря” та інші. У будинку організовували різні культурно-освітні заходи. У театральному залі, як свідчать збережені афіші, оголошення та рецензії у місцевих газетах, виступали визначні громадські діячі, артисти, художні ансамблі, театри.

15 вересня 1939 року під час німецько-польської війни до Перемишля увійшли німецькі війська, але вже 27 вересня вони відступили за Сян, а наступного дня правобережну частину міста зайняла Червона армія. “Народний дім” та інші українські товариства дуже швидко ліквідували. 23 листопада 1939 року в “Народному домі” з’явився радянський офіцер з трьома міліціонерами і, ввійшовши до великого залу, наказав у найкоротший час усунути пам’ятну таблицю УСС. Наступного дня у Тимчасовому управлінні міста адміністратору “Народного дому” доручили передати будинок з усім рухомим інвентарем Прикордонній службі.

У період німецької окупації господарем у народному домі був Український допоміжний комітет, з яким співпрацювали деякі господарські та культурно-освітні установи. Коли проголосили Польську Народну Республіку після війни почалась депортація українського населення до УРСР, тож не було ні часу, ні можливостей відновити діяльність в “Народному домі”. На основі декрету від 5 вересня 1947 року та відповідних розпоряджень виконавчої влади “Народний дім” перейшов у власність Державного казначейства. Після операції “Вісла”, з 1947-го по 1956 рік, українська громада не використовувала Народний дім. А з 1956-го, коли частина українців змогла повернутися на свої етнічні землі, Об’єднання українців у Польщі почало орендувати в держави декілька кімнат колишнього Народного дому, зокрема театральний зал.

Згідно з Рішенням президіуму Воєводської народної ради у Жешуві від 15 березня 1958 року, будинок перейшов у власність держави. Внаслідок рішень державних органів 29 січня 2004 він став комунальною власністю міста Перемишль. Однак не надовго. У 2009 році його знову повернули в державну власність, аби передати його Об’єднанню українців.

І нарешті у березні 2011 року Об’єднання українців у Польщі викупило будівлю за 1% її вартості.
(за матеріалами книжки Степана Заброварного “Народний дім у Перемишлі”)
 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7521 / 1.62MB / SQL:{query_count}