«Москва згоріла повністю»

Українці тріумфували на чемпіонаті Європи з важкої атлетики

Минулої неділі, 11 квітня, у Москві завершився чемпіонат Європи з важкої атлетики. Турнір мав відбутися ще минулого року, але через пандемію його перенесли на рік. Незважаючи на те, що змагання проводили в країні-агресорі, збірна України вирішила поїхати на змагання, і не даремно, оскільки за підсумками стала найкращою. Українці виграли великий і малий медальний залік, також продемонстрували найкращий результат на чемпіонатах Європи у своїй історії.

Гімн України у столиці Росії

На чемпіонаті Європи з важкої атлетики розігрують комплекти «малих» і «великих» медалей. «Малі» медалі вручають за перемогу в окремій дисципліні – у поштовху або ривку. «Великі» медалі отримують спортсмени, які показали кращий загальний результат в обох дисциплінах – двоєборство. Спортсмен вважається чемпіоном Європи, якщо завоював саме «велику» медаль.
У Москву збірна України була змушена їхати, оскільки через пандемію кількість змагань у важкоатлетів вкрай обмежена, а олімпійські ліцензії все ще треба виборювати. А результат українців став дуже хорошим. Чотири рази пролунав наш гімн у російській столиці.
Розпочала медальний збір Ангеліна Ломачинська, яка у вазі до 48 кг виборола «малу» бронзу у ривку. На жаль, у поштовху вона стала лише п’ятою, це ж місце Ангеліна посіла й у загальному заліку. Згодом Дмитро Вороновський (до 55 кг), після четвертого місця у поштовху, зумів піднятися на третю сходинку у ривку та двоєборстві. Отож він приніс Україні першу «велику» нагороду.
А потім настав тріумф Каміли Конотоп. 21-річна українка стала найкращою у ваговій категорії до 55 кг. Вона показала найкращий результат і у ривку (95 кг), і в поштовху (113 кг). Отже, стала кращою і за сумою двоєборства. Що принесло нашій команді «золото» в двоєборстві й у ривку та поштовху.
Це перша перемога Конотоп на дорослому рівні – вона була дебютанткою на дорослому Євро. До того ж це олімпійська вагова категорія, тому результат українки зарахують в олімпійську кваліфікацію. Окрім того, результат 208 кг – кращий в кар'єрі Конотоп у ваговій категорії до 55 кг, її попередній рекорд на міжнародних змаганнях становив 202 кг на Кубку світу в Досі – 2019. Також це була перша золота нагорода для жіночої української важкої атлетики з 2016 року, коли чемпіонкою Європи у вазі до 75 кг стала Ірина Деха.
Ірина своє «золото» отримала через кілька днів. 24-річна важкоатлетка домінувала у ваговій категорії до 76 кг. Українка стала абсолютною чемпіонкою, вигравши змагання у ривку (113 кг), поштовху (135 кг) і в сумі (248 кг). Під час однієї зі спроб у поштовху Деха припустилась помилки, якою ледь не скористалася Яна Сотієва. Росіянка заявила вагу, необхідну для перемоги, і взяла її. Однак судді не зарахували спробу Яни. Спортсменка подала скаргу, але її відхилили.
«Підіймати прапор країни тачути, як звучить її гімн – це завжди дуже велика гордість для спортсмена. Коли стаєш на п’єдестал, передусім почуваєш гордість за країну.
Спортсмен завжди розчаровується, коли якийсь підхід йому не вдається підняти, я не є винятком. На цьому чемпіонаті я зібрала кращу суму олімпійського кваліфікаційного сезону, але оскільки використала лише чотири спроби зі шести, то це свідчить, що я не сповна використовувала всі свої сили.
З приводу ліцензії поки нічого не можу сказати – у нас зараз нова система відбору. Я всі вимоги виконала, зараз буде підбиття підсумків. Але в будь-якому разі триває підготовка до Олімпійських ігор», – заявила Деха після нагородження.
А згодом ще одне «золото» взяла 24-річна Аліна Марущак. Вона стала кращою у ваговій категорії до 81 кг. Аліна показала кращий результат у ривку (109 кг). А ось у поштовху українка взяла 131 кг в останній спробі, проте судді не зарахували цю вагу. Марущак зарахували попередню вагу в 127 кг, і цього вистачило для «малої» бронзи.
А у сумі двоєборства Аліна з перевагою в 5 кг випередила Жоель Найо-Кечанке з Франції та виграла «золото».
Також у жінок повний комплект «срібла» зібрала Анастасія Лисенко у ваговій категорії понад 87 кг. Українка стала другою в поштовху (136 кг) та в ривку (116 кг), а також у сумі (252 кг) програла лише британці Емілі Кемпбелл.
А у чоловіків ще одну золоту медаль взяв Дмитро Чумак. Українець переміг у категорії до 109 кг, але ця перемога була найбільш нервовою. Чумак став кращим в поштовху (226 кг) та в сумі двоєборства (407 кг). Але у ривку українець показав 4-й результат (181 кг), взявши вагу лише з третьої спроби.
Це «золото» стало третім для Чумака. Всі три перемоги він здобув у трьох різних вагах – 2017 (до 94 кг), 2019 (до 102 кг), 2021 (до 109 кг). Не дивно, що на нагородженні Чумак ледь стримував сльози.
Після турніру Чумак зауважив, що для нього змагання були вкрай важкими: «Висів вантаж, що потрібно обов'язково перемагати, адже це Москва. Це все ускладнювало. Тож коли переміг, було трохи складно стримати сльози. Хоча я їх стримав. Але була гордість. Я дуже був задоволений тим, що все ж досяг того, чого так сильно хотів.
Я взагалі не збирався туди їхати. Мене абсолютно не цікавить ні Москва, ні чемпіонат Європи в такому вигляді. Але це кваліфікаційний турнір до Олімпіади. Тут справа не в тому, що мені подобається Москва або чемпіонат Європи.
Пропустити один чемпіонат Європи – взагалі не проблема. Ніхто не збирався туди їхати. Ми з тренером зі задоволенням посиділи б вдома, спокійно б тренувалися до Олімпіади. Але потрібні кваліфікаційні бали.
Попри це була й патріотична нота. Ми, українці, маємо право радіти, коли перемагаємо в Росії у росіян».
Отже, у загальному заліку «великих» нагород в активі українців є шість медалей (4 золоті та по одній срібній та бронзовій), що дозволило виграти неофіційний медальний залік. Другі тут болгари (3-3-1), а треті – вірмени (2-2-4). Також українці виграли й малий медальний залік: 6 золотих, 2 срібні та 3 бронзові медалі. І чемпіонат Європи в Москві став найуспішнішим в історії збірної України і в підсумковому місці в медальному заліку, і за кількістю медалей. Наша команда перемогла у всіх трьох медальних заліках: великий, малий і загальний. Загалом у нас 17 золотих, 3 срібні та 4 бронзові медалі.
До цього найкращим виступом для України був турнір 1994 року. Тоді наші спортсмени завоювали 3 золоті та по 2 срібні і бронзові великі медалі. Більше за кількістю, але менше «золота», яке рахується найперше. Щоправда, тоді турнір відбувався тільки серед чоловіків, і загалом розігрувалося 10 комплектів нагород. Тоді Україна перемогла в більшому медальному заліку, а ось в загальному посіла друге місце.
До речі, золотих медалей в українській скарбничці могло бути й більше, але вони «впали» грузинам. Ексукраїнець Антон Плєсной, який нині виступає за збірну Грузії, став чемпіоном Європи у вазі до 96 кг. Плєсной став кращим у поштовху (213 кг), ривку (180 кг), а також у сумі (393 кг).

Чумак «запалив» Москву

Але по-справжньому знаменитим і найбільш обговорюваним, навіть поза спортом, цей чемпіонат Європи в Москві зробив не історичний результат, а український чемпіон Дмитро Чумак. Відразу після перемоги, ще перебуваючи в Москві, він опублікував пост в інстаграмі з Кремлем у вогні та текстом пісні групи «Ленінград», яка розпочинається словами: «Вчера приснился сон прекрасный – Москва сгорела целиком».
Пізніше в коментарі Tribuna.com Чумак пояснив свій пост: «По-перше, ця цитата з пісні російського гурту «Ленінград». По-друге, це був усього лише тролінг Кремля, не більше. Тут не було ніяких закликів до дій, до того, щоб спалити Москву. І не було настільки агресивно-ворожих настроїв з приводу Москви.
Просто річ у тім, що росіяни не знають про жодну війну. Вони в шоці, чому українці так не люблять Крим і такого «шановного», «великого», «хорошого», «доброго», «щирого» і «політично-правильного» Путіна. Тому що там немає ніяких новин про війну. Тому вони не розуміють.
А це просто був тролінг Кремля для українців. Хтось розуміє, в чому річ, хтось ні. Мені ставлення росіян не надто цікаве».
Чумак вмить став знаменитістю і в Україні, і в Росії. І, звичайно, найбільше обурилися депутати Держдуми. Наприклад, депутат Дмитро Свищев найперше намагався принизити українця, навіть не усвідомлюючи, що у пості Чумака процитований російський гурт, який нині, до речі, дуже добре ставиться до влади.
«Я дуже добре ставлюся до України. У мене дружина звідти. Там живуть її родичі. Я дуже люблю Україну та українців. Але, на жаль, у сім'ї не без виродка. Якщо ти такий націоналіст і не любиш Росію, навіщо приїхав сюди виступати?
В Україні є багато людей, які люблять свою країну, але не дозволяють собі подібні висловлювання, коли приїжджають виступати в Росію. Нехай послухає боксера Усика.
Замість того, аби радіти перемозі, займатися такими справами в соцмережах... Я вважаю, що це політичний демарш з боку українського спортсмена. Треба заборонити спортсменам займатися політикою. Закінчить зі спортом – нехай стає депутатом української Ради. Зараз він повинен виступати на благо своєї сім’ї та своєї країни, але не займатися політикою. Він що, закликає до тероризму? Щоб хтось спалив Москву?
Мені здається, що під час підйому важкої ваги у нього щось обірвалося в мізках. Нехай займеться своїм особистим здоров’ям. Ми вітаємо його з перемогою, але нехай не лізе в політику. Тим паче, що зараз все прекрасно знають про загострення відносин. Йому це навіщо?
Якщо ти ненавидиш Росію, навіщо ти сюди приїхав? Ти виграв – молодець. Москва тебе радо прийняла. Ніхто не ображав його національну гідність, його прапор, його країну. Жодного слова. І ти поводиш себе по-хамськи, щоб стати національним героєм у себе на батьківщині. Його до цього ніхто не знав і знати не хотів. На Олімпіаді йому нічого не світить. Зате став борцем за справедливість на національний манір», – заявив Свищев.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4358 / 4.07MB / SQL:{query_count}