Воїни yдачі, воїни дощу

Дніпропетровський „Дніпро” вийшов у фінал Ліги Європи!

фото: АР
Те, що в нинішніх українських футбольних реаліях вже сталося: вітчизняна команда вдруге в історії незалежної України пробилася у фінал єврокубку. І зробило це не київське „Динамо” або донецький „Шахтар”, а дніпропетровський „Дніпро”! 
Те, що не вдалося багатьом закордонним фахівцям, які працювали у Дніпропетровську, зумів зробити Мирон Маркевич у фактично першому своєму сезоні на чолі команди. Так скептики можуть говорити багато, мовляв, „Дніпру” занадто щастило в цьому сезоні, однак, як відомо, щастить сильнішим, і те що дніпряни, не зігравши жодного матчу в рідних стінах, спромоглися вийти у фінал Ліги Європи, робить цей колектив унікальним.
Позаду „Інтер”, „Олімпіакос”, „Аякс”, „Брюґґе” і ось тепер „Наполі”, попереду Варшава і „Севілья” і вже через тиждень нас очікує найголовніший матч в історії дніпропетровської команди, та і всієї України. Адже коли в країні катастрофічна економічна ситуація, неоголошена війна, купа „бездомних” спортивних команд, зуміти зробити таке диво вартує багато чого і це диво бачила уся країна, яка спостерігала за матчем-відповіддю „Дніпро” – „Наполі”.
Спекулянти і погода дещо налякала київських уболівальників, які так і не змогли створити аншлаг на „Олімпійському” і встановити новий рекорд Ліги Європи. Однак і такої кількості глядачів, а це 62 344 вболівальники, для „Дніпра” було рекордним значенням. І така атмосфера  звичайно суттєво вплинула як на господарів, так і на гостей.
“Дніпро” досить несподівано для багатьох добився нічиєї (1:1) в Неаполі в першому півфінальному матчі Ліги Європи. Український клуб, в цілому, зумів впоратися з божевільним тиском „адзуррі”. Втім, якби команда Рафаеля Бенітеса поставилася до своїх моментів дбайливіше, підсумковий результат міг би стати для дніпропетровського клубу куди менш обнадійливим. Багато розмов після матчу викликав і гол Євгена Селезньова, який був забитий ним з явного положення “поза грою”. Так чи інакше, до поєдинку “Дніпро” підійшов, маючи цілком реальні шанси на вихід у фінал. Втім, як і суперник.
“Дніпро” цілком влаштовувала навіть нульова нічия. “Наполі” ж неодмінно потрібно було забивати
У вихідні команди провели чергові матчі у своїх національних першостях, і вони склалися для них не кращим чином. “Дніпро” при досить бляклій грі поступився “Зорі” (0:2), а “Наполі” не без зусиль уникнув поразки в матчі з останньою командою Серії А “Пармою” (2:2). Після таких результатів обидві команди розташувалися за межами Ліги чемпіонів. З іншого боку, в найпрестижніший турнір Старого Світу їх могла вивести і перемога в Лізі Європи. Обидві команди прагнули пробитися у фінал турніру. “Дніпро” цілком влаштовувала навіть нульова нічия. “Наполі” ж неодмінно потрібно було забивати. Що бачилося дуже непростим завданням – у попередніх матчах плей-оф команді Мирона Маркевича в Києві не змогли забити жодного гола ані “Олімпіакос”, ані “Аякс”, ані „Брюґґе”. 
Незважаючи на заяви Мирона Маркевича про те, що в Неаполі йому сподобався лише результат, але аж ніяк не гра його підопічних, тренер “Дніпра” зробив лише одну заміну в порівнянні з тим поєдинком – форварда Калинича змінив автор забитого виїзного м’яча Селезньов. Що логічно. Була логіка і в кадрових рішеннях Рафи Бенітеса, от тільки якщо поява у старті Інлера замість Жоржіньо  напрошувалася за підсумками першої зустрічі, то вихід Ґабб’ядіні замість Гамшика виявився вдалим і підступним ходом лише в теорії. 
Маноло зобов’язаний був додати мобільності і швидкості атаці неаполітанців, але дощ, що обрушився на Київ у цей єврокубковий вечір, схоже, нівелював дану задумку тренера гостей, і не дивно, що навіть телеоператори по черзі показували в кадрі то Бенітеса, то Гамшика, немов натякаючи тренеру на найочевидніший кадровий хід.
фото: АР
У таку погоду міць Марека і його дальні постріли були б куди доречнішими, ніж набір корисних якостей Ґабб’ядіні, і не дивно, що Маноло розчинився в цій грі по ходу першої 45-хвилинки, відзначившись лише заробленим “гірчичником” і серією незрозумілих передач. І дивно, чому Бенітес не зняв Ґабб’ядіні з гри ще в перерві, дотягнувши до 55-ої хвилини. Але це проблеми „Наполі”. А дніпряни розпочали матч так, як від них очікувалося, мабуть, в ідеалі. Повноцінні, на відміну від попередніх поєдинків, господарі не притислися до власних воріт, а навпаки вразили суперників тотальним пресингом. 
Команда Маркевича вступала у відборі на чужій половині поля і навіть змусили вже на четвертій хвилині суперників порушувати правила в небезпечній близькості від власних воріт. То Ґабб’ядіні збив метрах у 30-ти від воріт Федецького. Коноплянка, виконуючи штрафний, намагався закрутити м’яч у правий кут. Та Андухар не помилився.
“Дніпро” грав упевнено, а ілюстрацією до цієї впевненості був прокинутий Ротанем у середині поля між ніг Лопесу м’яч. Втім, навіть за таких умов, здавалося б, не допускаючи видимих помилок, дніпряни ледь не пропустили. Сталося це після того, як Іґуаїн, отримавши розрізний пас від Ґабб’ядіні, вийшов на побачення з Бойком. Четверте в цьому двобої. І вчетверте переможцем з дуелі вийшов воротар.
Ще раз рятувати ситуацію голкіперові довелося на 28-й хвилині. На цей раз Іґуаїн після передачі Ґуляма зліва підрізував м’яч головою в кут – Денис витяг кулю в стрибку, кінчиками пальців, перевівши м’яч на кутовий.
“Дніпро” грав упевнено, а ілюстрацією до цієї впевненості був прокинутий Ротанем у середині поля між ніг Лопесу м’яч. Втім, навіть за таких умов, здавалося б, не допускаючи видимих помилок, дніпряни ледь не пропустили
Важкий, драматичний перший тайм, візуальне враження від якого підсилилося через страшенну зливу. Хвилини з 30-ої з неба лило, як із відра. Бойко весь цей час був просто бездоганним, дуже холоднокровно в центрі оборони діяв Дуґлас. А ще у ці хвилини свою вагому роль відіграли трибуни. Вони чинили тиск на суперника й без того, але надто роль уболівальників знадобилася в епізоді, коли пошкодження на чужій половині отримав Селезньов. Гості вибивати м’яч не збиралися. Щільно окупувавши чужу половину, вони проводили позиційну атаку. Але арбітр під шаленим тиском трибун таки зупинив гру.
Другу половину дніпряни розпочали ще переконливіше, ніж тайм перший. Вони тримали гру під повним контролем, а тому заміна від Бенітеса, коли замість Ґабб’ядіні вийшов Гамшик, була цілком очікуваною. Сталася вона, до слова, відразу після того, як Кальєхон пробив метрів з 18-ти зльоту зовнішньою стороною стопи над поперечиною після передачі зліва.
Незабаром після виходу словака з ірокезом в гру вступив ще й Мертенс, якого багато хто очікував побачити ще з перших хвилин, і, треба сказати, вливання свіжої крові дало “Наполі” можливість пристойно натиснути на суперника. Пішли небезпечні дальні удари, що так напрошуються до таких погодних умов, з’явилася гострота і розумні комбінації. Але поки Рафа вирішив таки змінити стиль гри, гравці “Дніпра” не тільки встигли відбитися від настирливих вилазок противника, а й зуміли відзначитися самі. Шикарний навіс від Коноплянки в буквальному сенсі “допрацював” Селезньов, ставши справжнім героєм півфіналу, причому до цього його гола вже ні слова не скаже президент “Наполі” Де Лаурентіс, тут вже ніякого офсайду не було.
 Забитий гол у якійсь мірі зіграв не на руку господарям  – склалося враження, що взяття чужих воріт внесло додаткову нервозність у гру команди Маркевича. Втім, правильним буде й інший висновок – це суперник, після кадрових змін та поставлений до стінки, пристойно додав в активності, змусивши вболівальників на стадіоні та біля екранів телевізорів пережити з десяток дуже неприємних хвилин.
Коли ж арбітр нарешті свиснув тричі, на поле висипалися обидва фанатські сектори у повному складі. Вони обіймали своїх гравців, обіймалися самі, а найагресивніші побігли до гостьової трибуни. Кидаючись стільцями, дніпряни закликали італійців забиратися геть
Втім, саме вболівальники і вражаюча підтримка повернули “дніпрян” у звичний по першому тайму впевнений стан. Ну, і дощ. Про нього теж не забуваємо. Немов на замовлення погода розщедрилася на опади, повністю убивши козир суперника, що перевершує українську команду в техніці. Футболісти в синьому грамотно відбивалися, не забуваючи і про контратаки – про що теж важливо сказати. Гру могли закінчувати і юний Лучкевич, і досвідчений Матеус, але кожен раз продавці валідолу в Києві та інших містах України потирали руки – інтрига збереглася до останніх секунд.
П’ять хвилин, які компенсував рефері до основного часу, тягнулися нескінченно довго. Але якщо відняти емоції і поглянути на події на полі в цьому відрізку нейтральним поглядом, то треба визнати, що “Наполі” наступав радше за інерцією, не вірячи у спроможність відігратися. Та й власне фізичних сил у гостей вже не залишилося.
Коли ж арбітр нарешті свиснув тричі, на поле висипалися обидва фанатські сектори у повному складі. Вони обіймали своїх гравців, обіймалися самі, а найагресивніші побігли до гостьової трибуни. Кидаючись стільцями, дніпряни закликали італійців забиратися геть. Злякані до краю стюарди жестами демонстрували апеннінцям те саме. На щастя, відповідати ультрас “Наполі” не стали. А рідних фанатів прохав залишити стадіон по мікрофону особисто Артем Федецький.
Вочевидь, санкцій у найближчому домашньому поєдинку дніпрянам не минути. Але вчинок фанатів був виплеском емоцій, накопичених як упродовж сезону, так і через ситуацію в країні.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8361 / 1.63MB / SQL:{query_count}