Молодіжна збірна України з футболу не змогла пробитись у фінальну частину Євро-2015. Підопічні Сергія Ковальця двічі програли молодіжній збірній Німеччини і припинили боротьбу. Після домашньої поразки з рахунком 0:3 наші хлопці поступилися в гостях із рахунком 0:2. 

Та доля путівки на молодіжне Євро-2015 в парі Україна – Німеччина була вирішена, власне, ще минулого тижня, коли наші хлопці в Черкасах не змогли впоратися з бундестім і, пропустивши три м’ячі, залишили собі хіба теоретичні шанси на продовження боротьби. 

Хоча історія пам’ятає чимало випадків, коли команди, програвши з великим рахунком у першому матчі, в повторному досягали потрібного результату, це був не той випадок. У німецький Ессен українці їхали з наміром підсолодити гірку пілюлю невдачі, однак це їм не вдалося.

Те, що німецька самовпевненість не знала меж, було ясно ще в першому матчі команд. Перед стартовим свистком цієї зустрічі наставник господарів поля Хорст Хрубеш заявив, що здивувати українцям їх немає чим, але як мінімум стартовим складом Сергій Ковалець дещо відрізнявся від того, який очікували, повідомляє портал ua-football.com. 

Якщо потрапляння у стартовий протокол Ордеця та Будківського виявилося цілком прогнозованим, то вихід Болбата, а особливо Буяльского, мало хто прогнозував. Перший замінив у складі Калитвинцева на правому фланзі атаки, а другий опинився на місці Малиновського, якого навіть німецькі журналісти визнавали одним із кращих у попередній грі. 

Отримав свій шанс і наш “німець” Владлен Юрченко – він зайняв позицію Бабенка. Відновився після пошкодження Костевич, а два інші наші ліві захисники в першій зустрічі, Писко та Нойок, повернулись у розташування своїх клубів. На останньому рубежі також відбулася “рокіровка”: Коваль навіть не поїхав до Німеччини, залишившись удома, тому місце у воротах зайняв Шевченко. Таким чином, сім змін у стартовому складі свідчать лише про те, що Ковалець повністю змінив склад.

Загалом гра незацікавленому глядачеві мала принести задоволення. Команди подарували доволі інтенсивний футбол, стараючись не затримуватись у центрі поля. При цьому варто зазначити, що небезпечні моменти суперники створювали доволі рідко. Загалом українці виглядали трішки цікавішими, однак обидва голкіпери особливо в гру не вступали, зокрема, в першій половині матчу.

Ледь не вперше довелося по-справжньому демонструвати свою майстерність стражам воріт лише за 10 хвилин до свистка на перерву. Гості дозволили вийти на ударну позицію Філіппу Хофманну, але той відправив “кулю” точно в Шевченка. До цього ж епізоду згадуємо й “постріл” іншого Хофманна, Йонаса, після подачі кутового та підбору, але пройшов він вище воріт.

Під завісу другої 10-хвилинки можна записати до активу “синьо-жовтих” перший гольовий момент: Караваєв зробив передачу зі свого флангу, Болбат продовжив політ “кулі” до воротарського майданчика, а там Будківський просто не встиг до м’яча.

У подальшому підопічні Ковальця мали можливості відкрити рахунок лише завдяки закиданням із глибини поля. Так, Костевич пробував вивести на побачення Малишева, однак передача виявилась надто сильною. За декілька обертів секундної стрілки Юрченко аналогічно відправляв Будківського. Нашому форварду навіть вдалося прийняти передачу, однак, напевно, не повіривши у своє щастя, форвард замість удару запустив над воротарським майданчиком тер Штегена “свічку”.

На цьому, власне, уся небезпека двох команд до перерви й закінчилася. З одного боку, гра нашої “молодіжки” залишала доволі приємне враження. З іншого – нулі на табло аж ніяк не тішили.

Друга половина виявилася більш насиченою подіями, зокрема тому, що господарі підвищили швидкість. Захист українців дедалі більше припускався помилок, але й сам мав декілька перспективних нагод, хоча господарі відчутно були сильнішими. Так, уже фактично в першій атаці лише техніка не дозволила Біттенкуру замкнути флангову передачу.

Згодом вже Філіппу Хофманну дали прийняти м’яч у межах 11-метрової позначки, але “круглий” влучив точно в Шевченка, який, вийшовши з воріт, зменшив кут “обстрілу”. У відповідь українці розіграли чудову атаку, у завершенні якої Будківський вивів на оперативний простір Караваєва, проте удар Олександра вже з меж штрафного майданчика у ближній кут парирував тер Штеген. 

Після такого активного початку тайму обидві команди взяли невеличкий тайм-аут, у середині 45-хвилинки знову взявшись шукати можливості порадувати глядачів на трибунах хоча б одним взяттям воріт. У цей час гості вирішили застосувати дальні удари. Спершу тер Штегена перевірив Малиновський, який вийшов на заміну, однак його “постріл” під саму стійку голкіпер у чудовому стрибку відбив. А за хвилину вже Юрченко, накрутивши двох захисників, цілився в кут воріт, проте влучити не зміг. 

У останню 10-хвилинку обом командам вже не було чого втрачати: одні були впевнені у своїй непереможності, інші зводили свої шанси на вихід у фінальну частину Євро до мікроскопічних часток, тому залишалася лише власна честь. Українці мали повне право розраховувати на пенальті, коли Хайнц збивав Будківського, проте рефері епізод проґавив. Німці ж відповіли двома вбивчими моментами, коли спочатку Біттенкур, а згодом Штарк із близької відстані просто “розстрілювали” Шевченка. На щастя, наш голкіпер був на висоті.

Та все ж доволі непоганий для нас футбольний вечір, який мав усі шанси завершитися навіть перемогою, був таки зіпсований. Спершу на останній хвилині основного часу Біттенкур знайшов у штрафному майданчику Фолланда, який “розстріляв” ворота. А вже в наступній атаці наші захисники забули перед воротами самого Біттенкура, який вдало зіграв на добиванні 0:2. До всіх негараздів додалося ще й необов’язкове вилучення Караваєва перед самим фінальним свистком.

Доволі непоганий відбірковий у плані гри нашої команди в груповому турнірі завершився цілковитим провалом у плей-оф. Але ми, видається, до таких невдач у стикових матчах уже звикли.