Усі знайомі обличчя

Збірна України з хокею їде на чемпіонат світу в Корею у статусі аутсайдера, сподіваючись стати фаворитом

Наприкінці цього тижня в Південній Кореї стартує чемпіонат світу з хокею у першому дивізіоні в групі А. Для нашої збірної це вже 22-га першість. В історії нашої команди були і злети, і падіння. Ми ще пам’ятаємо ті дев’ять сезонів, коли українці грали в елітному дивізіоні. 
Але після того, як у 2007 році наша команда не втрималася серед кращих збірних планети, “синьо-жовті” ніяк не можуть повернутися в еліту. Навряд чи чергова спроба буде вдалою, адже цього року головним завданням нашої команди буде втриматися в групі А, однак уболівальники збірної сподіваються, що українцям під силу витягнути щасливий квиток.
Як відомо, у 2010 році керівництво ІІХФ (Міжнародна федерація хокею з шайбою) вирішило дещо змінити формат змагань чемпіонатів світу з хокею, і  зміни торкнулися усіх дивізіонів. Про еліту згадувати не варто, а ось перший дивізіон  наразі стосується українців безпосередньо.  Як відомо, 12 команд, які ведуть боротьбу в цьому турнірі, було розбито на дві підгрупи, проте кожна з них вирішує інші завдання. 
Наприклад, у першому дивізіоні в групі А шість збірних сперечаються за дві путівки в еліту, а не за одну, як було раніше. А ось у групі В того ж першого дивізіону шестірка намагатиметься вибороти один квиток, проте не в еліту, а в групу А. Такі зміни значно підвищили рівень чемпіонату, який тепер фактично не має прохідних двобоїв. І ціна кожної поразки стала значно вищою, проте шансів повернутися в еліту теж побільшало. 
Усі негативні моменти цього нововведення наша збірна вже відчула на собі. Два роки тому українці їхали в Любляну з надією на позитивний результат, однак замість підвищення в класі підопічні тодішнього тренера збірної Анатолія Хоменка отримали вовчий квиток. Програвши збірним Австрії, Словенії, Великобританії та Угорщини і здолавши Японію, збірна України  посіла останнє місце і опустилася в групу В першого дивізіону. 
Цікаво, що в усіх програних матчах перевага суперника зазвичай вимірювалася лише однією шайбою, однак цього було досить, аби повернутися додому в ранзі невдах. Минулого року в Донецьку в чемпіонаті групи В першого дивізіону наша збірна хоч і з певними пригодами (варто згадати перемогу в овертаймі над Нідерландами і феєричну битву з Польщею), але посіла перше місце і повернулася в групу А, де цього року зустрінеться практично з тими ж самими суперниками з однією лише зміною. Замість Великобританії тепер доведеться грати з Південною Кореєю. 
На жаль, кожного року український хокей лихоманить. Не став винятком і нинішній сезон. З одного боку, ми маємо привід пишатися донецьким “Донбасом”, який за два роки виступу в одній з найпотужнішій європейській хокейній лізі – КХЛ – зумів стати і грозою авторитетів, і учасником плей-оф, де навіть подолав один раунд. З іншого боку, національна першість, на яку два роки тому покладалися величезні надії, перетворилася в одну назву. Звичайно, багатостраждальний сезон таки відбувся і навіть з певною інтригою у завершальній частині. Але лише шість більш-менш боєздатних команд – це занадто мало для розвитку хокею в Україні. 
Щодо самої збірної, то тут відбулися певні зміни. Насамперед її очолив чудовий російський фахівець – Андрій Назаренко, з яким пов’язані успіхи нинішнього “Донбасу”, по-друге, основний кістяк команди складають гравці, які мають практику в російській і білоруській першостях – чемпіонатах, що значно переважають український. 
Щоправда є і негативні моменти. Через травми команді не зможуть допомогти два її лідери. Захисник збірної України і російського клубу ВХЛ “Молот-Прикам’є” Віталій Люткевич так і не зміг залікувати травму пальця і відмовився їхати в Корею. І як грім серед ясного неба стало повідомлення про травму Руслана Федотенка, про це розповів головний тренер збірної Андрій Назаров. Він зазначив, що  нападник “Донбасу” напередодні турніру в Кореї  отримав травму: “Руслан пройшов МРТ. Лікарі сказали, що він вибув на 4-6 тижнів. Він полетів додому і не зіграє на чемпіонаті світу в Кореї”.
Водночас російський фахівець повідомив і позитивну новину – інший форвард представника України в КХЛ, колишній росіянин Євген Бєлухін, отримав український паспорт і зможе захищати кольори своєї нової батьківщини на турнірі. 
Щодо кондицій збірної, то про рівень команди можна було судити на турнірі, який кілька днів тому завершився в Хабаровську. На ньому українці спершу здолали представника КХЛ – “Адмірал” з Владивостока з рахунком 4:2. Вже на другій хвилині поєдинку українці відкрили рахунок зусиллями Олега Тимченка. Після цього російські хокеїсти відновили паритет у зустрічі (відзначився Дмитро Воробйов) та вийшли вперед (шайба на рахунку Ігоря Бортникова). У другому періоді Олександр Матерухін зрівняв рахунок, а у третій 20-хвилинці вивів “синьо-жовтих” уперед. Наприкінці поєдинку тренер “Адміралу” замінив голкіпера шостим польовим гравцем, що дало змогу Олегові Тимченку відправити шайбу у порожні ворота.
А ось у фіналі проти господарів турніру – хабаровського “Амуру” українці поступилися з рахунком 1:4. Першими рахунок відкрили українці, коли Артем Бондарєв у рівних складах вразив ворота господарів. Довгий час рахунок на табло тримався мінімальним, але в кінці другого періоду “Амур” у більшості рахунок зрівняв, а під кінець третього відрізка матчу у воротах нашої команди побували ще три шайби.  
Цікаво, що попри поразку, Андрій Назаренко вважає, що команда на правильному шляху, і ця невдача навіть якимось чином була потрібна, аби гравці зрозуміли, що не можна розслаблятися. Вчора ввечері керманич збірної мав визначитися з остаточним складом команди для поїздки в Корею, а наразі представимо і наших суперників.

Австрія

У першому ж матчі на турнірі підопічні Назаренка схрестять ключки з головним фаворитом турніру – збірною Австрії, яка ще торік виступала в еліті світового хокею. Щоправда, вже дев’ять років поспіль австрійці бовтаються між дивізіонами. Вилетівши 2005-го в перший дивізіон з елітного, австрійці відтоді то підвищують свій клас – і грають в еліті, то так само наступного року вилітають з неї. 
Збірна Австрії – одна з тих команд, з якою наша зустрічалася найчастіше. Окрім восьми матчів під час чемпіонатів світу та Олімпійських ігор, наша команда провела ще дев’ять зустрічей у різноманітних турнірах і товариських двобоях. І в цих суперечках лише шість перемог святкували українці, один раз була зафіксована нічия, і десять разів переможцями виходили австрійці. Різниця шайб теж не на користь нашої команди – 47:54.
При цьому три останні зустрічі для України були дуже болісними. На чемпіонаті світу 2007 року в Москві розгромна поразка саме від збірної Австрії – 4:8 – стала останнім матчем “синьо­-жовтих” у топ­дивізіоні світового хокею. А через три роки на чемпіонаті світу українці знову поступилися Австрії, але цього разу  у вирішальному матчі першого дивізіону – 1:2. Два роки тому у Словенії українці на рівних билися з австрійцями, однак у підсумку поступилися з рахунком 4:5.
Надій на те, що у Кореї українці зможуть переграти австрійців, теж небагато. Ця збірна збалансована у всіх ланках, хоча їй відверто бракує швидкості і стабільності. Два місяці тому в Сочі австрійці запам’яталися двома речами. Це перемогою  над сильною (за нинішніми мірками) збірною Норвегії і грандіозним порушенням режиму, що влаштували гравці команди після цієї звитяги.  

Угорщина

Наступним суперником українців буде міцна збірна Угорщини. Минули ті часи, коли “синьо-­жовті” долали угорців, перемагаючи їх з рахунком 8:0 або 9:1. Тепер цей колектив ходить у ранзі вічних фаворитів першого дивізіону і одного разу їм навіть вдалося пробитися в еліту світового хокею. Трапилася ця знаменна подія у 2008 році в Японії, де у вирішальному матчі угорці здолали збірну... України. 
Два роки тому в Словенії угорці лише втретє в історії зуміли перемогти нашу збірну (була ще поразка 2007-го під час турніру Pannon Cup) і вперше з різницею в дві шайби (3:1). До речі, той матч був одним з найгірших у виконанні українців у Любляні. Останній матч проти цієї збірної на ще одному комерційному турнірі, який відбувся в листопаді минулого року,  завершився мінімальною перемогою нашої збірної (1:0).
В складі угорців немає “зірок”, вони можуть похвалитися хіба що трьома представниками клубів мінорних ліг Північної Америки – нападники Даніель Когер, а також Крістіан і Герг Надь.  Водночас, під питанням участь у турнірі одного з кращих угорських хокеїстів, форварда фінського “ХІФКа” Яноша Харі – молодий хокеїст найближчим часом має перенести хірургічне втручання і ризикує не встигнути відновитися до турніру. Не був запрошений під прапори національної команди ветеран Балаж Ладан, міжнародна кар’єра якого, схоже, підійшла до свого логічного завершення.
Останні два товариських матчі, які провели у вихідні угорці, аж ніяк не додають їм оптимізму. Спершу вони програли австрійцям (4:5), а згодом були розгромлені словенцями (0:4). 

Японія

Згодом українцям доведеться зустрітися зі збірною Японії. На офіційному рівні наша збірна ще ніколи не програвала “самураям”. Навіть два роки тому в Словенії єдина перемога, яку здобули підопічні Анатолія Хоменка, була саме проти Японії, яку українці перемогли у серії булітів. 
А ось у товариських матчах японці, теж два роки тому, таки вперше в історії перемогли Україну. Цікаво, що в Хабаровську ці збірні цілком могли зустрітися. Але японці в півфіналі програли “Амуру”, а в матчі за третє місце теж поступилися “Адміралу”. В цих матчах “самураї” не спромоглися забити бодай одну шайбу. 
З турнірної точки зору, якщо українці боротимуться за виживання, матчі з Японією, а також з Кореєю мають стати визначальними. Так само у разі боротьби за потрапляння в еліту, в цих матчах аж ніяк не можна втрачати очки.  

Словенія

Четвертий матч українська команда проведе проти Словенії, яка разом з Австрією ще торік виступала в еліті. Ще десять років тому матчі зі Словенією проходили за повної переваги українців, однак часи змінилися. Словенці тепер для нашої команди ледь не гранд. 
На домашньому турнірі дворічної давнини українці поступилися з рахунком 2:3. Минулого року в кваліфікаційному олімпійському турнірі наша збірна зазнала нищівної поразки 1:6. Тоді словенці вибороли путівку в Сочі, де виступили дуже непогано, потрапивши до 1/4 фіналу. Словенія безумовний фаворит турніру і, якщо українці зуміють зачепитися за очки в цьому матчі, для багатьох це буде сенсація. 
Щоправда в Корею словенці їдуть у дуже послабленому складі. Захисник Клемен Претнар не допоможе національній команді через травми, а відразу сім гравців задіяні у вирішальних серіях плей-оф у своїх клубах. Так, Анже Копітар з “Лос-Анджелес Кінгз” побореться за Кубок Стенлі, Жига Йегліч, Роберт Саболіч, Алеш Краньїч і Рок Тічар виступлять у фіналі німецької DEL- Ліги, основний голкіпер Роберт Крістан – у чемпіонаті Словаччини, а захисник Сабахудін Ковачевіч побореться за головний трофей ВХЛ, Кубок Братіна. 
Однак, якщо дивитися останні товариські матчі, відсутність цих хокеїстів наразі ніяк не позначається на силі команди. Окрім вищезгаданої перемоги над угорцями, словенці тиждень тому здолали і Австрію (3:2).

Південна Корея

Ну і нарешті українці завершуватимуть турнір матчем проти темної конячки – збірної Кореї. Так склалося, що в офіційних матчах наша команда зустрічалася з корейцями  лише раз у дуже далекому 1993 році. Тоді азійську збірну було розмазано по льоду з рахунком 16:1. 
Однак з того часу корейський хокей, на відміну від нашого, стрімко пішов вгору. Минулого року потрапивши в групу А, ця збірна мало того, що не стала хлопчиками для биття, програвши з великим рахунком лише італійцям (0:4), так ще й зуміла здобути дві звитяги над Великобританією (4:1), яку відправила в групу В, і над Угорщиною (5:4). Тож розраховувати на легку прогулянку в матчі з господарями турніру аж ніяк не варто. Це буде битва, і дай Бог, що не матч за право залишитися в групі А. 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7880 / 1.66MB / SQL:{query_count}