Футбольна війна

Безчинства єгипетських уболівальників завершилися загибеллю щонайменше 74 осіб 

Безчинства єгипетських уболівальників завершилися загибеллю щонайменше 74 осіб 

Трагедія, яка трапилася після футбольного матчу між єгипетськими командами “Аль-Масрі” й “ Аль-Ахлі” у місті Порт-Саїд, напевно, увійде в історію футболу як одна із найкривавіших. Футбольна зустріч, в якій грали місцевий клуб “Аль-Масрі” і лідер національного чемпіонату каїрський “Аль-Ахлі”, завершилася з рахунком 3:1. Однак, незважаючи на успішний результат зустрічі, тисячі вболівальників “Аль-Масрі” відразу після фінального свистка вибігли на поле, напали на футболістів і тренерський штаб суперника (травмовані як мінімум двоє гравців), а згодом атакували сектор, на якому перебували вболівальники каїрської команди.

На стадіоні й навколо арени почалися сутички. Розгнівана юрба загнала вболівальників “Аль-Ахлі” у кут сектора. Врешті виникла тиснява, у якій загинуло кілька десятків аматорів футболу зі столиці Єгипту. Тих же, хто зумів вибратися зі стадіону, на вулиці чекали фанати “Аль-Масрі”, які жадали розправи над своїми каїрськими візаві. В уболівальників “Аль-Ахлі” кидали каміння й пляшки. Деяким шанувальникам “Аль-Ахлі” вдалося прорватися у роздягальню каїрського клубу. Це їх і врятувало.

ДО ТЕМИ

Найбільші трагедії на футбольних аренах світу

 1964 рік. Ліма (Перу). Під час матчу між збірними Перу й Аргентини глядачі почали активно протестувати через рішення арбітра про незарахування голу, забитого перуанцями на останній хвилині матчу у відбірному турнірі Олімпіади. У підсумку поліція вирішила заспокоїти вболівальників, застосувавши сльозогінний газ, що спровокувало тисняву. Загинуло 318 осіб, поранено понад 500.


1968 рік. Буенос-Айрес (Аргентина). Трагедія відбулася на стадіоні “Монументаль”. Після того, як уболівальники “Боки Хуніорс” стали кидати запалені смолоскипи в шанувальників “Рівер Плейт”, на трибунах виникла паніка, яка переросла в тисняву. 74 особи загинули.


1982 рік. Москва (СРСР). У масовій тисняві на стадіоні ім. Лєніна (нині “Лужники”), за офіційними даними, загинуло 67 осіб, за неофіційними – більше 300. Інцидент відбувся під час матчу Кубка УЄФА між московським “Спартаком” і голландським “Харлемом”. Наближався кінець гри, вболівальники вже залишали стадіон, але раптом москвичі забили гол – глядачі ринулися назад на трибуни, що й стало причиною трагедії. 


1985 рік. Бредфорд (Великобританія). Під час матчу між клубами “Бредфорд” і “Лінкольн” спалахнула дерев’яна трибуна стадіону. Більше як 56 осіб померли від опіків.


1985 рік. Брюссель (Бельгія). Під час фінального матчу Кубка європейських чемпіонів між “Ліверпулем” і “Ювентусом” на стадіоні “Ейзель” у результаті бійки між англійськими й італійськими вболівальниками завалився цегляний бар’єр, що розділяє сектори на трибунах. Загинули 39 осіб, зокрема 32 італійці. Близько 600 людей були поранені. Відповідальність за криваву драму лежить не тільки на вболівальниках, але й на УЄФА, яке дозволило проводити матчі на цій арені.


1989 рік. Шеффілд (Великобританія). За кілька хвилин до початку півфінального матчу Кубка Англії між клубами “Ліверпуль” і “Ноттінгем Форрест” на стадіоні “Гіллсборо” через дії поліції виникла тиснява. У результаті загинули 96 уболівальників.


2001 рік. Аккра (Гана). За кілька хвилин до кінця матчу чемпіонату Гани між “Хартс оф Оук” і “Ашанті Котоко” фанати почали громити стадіон, видираючи пластикові сидіння й шпурляючи їх на поле. Поліція застосувала проти них сльозогінний газ. На переповненому 50-тисячному стадіоні почалася паніка, юрба ринулася до виходів, утворилася тиснява. У результаті загинуло більше 123 людей. Третина з них задихнулася від газу.

Сили спеціальних підрозділів єгипетської поліції прибули на місце події занадто пізно. У результаті безладу загинуло щонайменше  74 особи. Біля тисячі дістали травми різного ступеня важкості. Лікарні Порт-Саїда, куди продовжують надходити тіла загиблих, переведені на надзвичайний режим роботи. Лікарі закликають місцевих жителів здавати донорську кров, якої катастрофічно не вистачає через велику кількість поранених.

“Це – не футбол, це – війна! – заявив півзахисник “Аль-Ахлі” Мохаммед Абутріка. – Люди вмирають прямо тут, перед нами! Тут діється якийсь жах! Цей день я не забуду ніколи!”

Скоріш за все, приводом для безпорядків став образливий плакат, який вивісили вболівальники “Аль-Ахлі” під час матчу. Крім того, відповідно до інформації в арабській пресі, протягом  гри каїрські вболівальники вигукували на адресу шанувальників “Аль-Масрі” образливі слова. Сприяло інциденту й те, що стягнуті на матч сили поліції були нечисленні й погано навчені, тому вони не змогли  запобігти зіткненням.

Утім, є й інша версія того, через що спалахнув конфлікт. Її висловив член парламенту Єгипту, заступник глави Партії волі й справедливості Ессам Ель-Еріан. “Це заздалегідь спланована акція, – сказав він телеканалу “Аль-Джазіра”. – Це витівки залишків старого режиму”. “Залишками старого режиму” у Єгипті називають колишніх членів партії Госні Мубарака.

За деякими відомостями, уболівальники “Аль-Ахлі” зіграли досить важливу роль у революційних подіях у Єгипті взимку минулого року, в результаті яких був повалений режим Госні Мубарака. Відомо, що шанувальники цієї команди, зокрема її найчисельніше угруповання “Ультраз Ахлаві”, виступало на боці революціонерів. Як розповів німецькому журналу “11Freunde” один із представників цієї організації Амір Фахми, вже від своєї появи у 2007 році “Ультраз Ахлаві” займали активну громадянську позицію і були в опозиції до режиму Мубарака. Час від часу угруповання вступало в протиборство з єгипетською поліцією. Так, двоє уболівальників загинули під час зіткнень на вулицях Каїра в січні-лютому 2011 року.

Уболівальники “Аль-Ахлі”, які зуміли врятуватися,  покинули Порт-Саїд на спеціальному поїзді, який надала залізниця  Єгипту. А футболісти каїрського клубу поїхали в столицю на двох військових літаках, виділених Вищою радою збройних сил.

У четвер почали з’явля­тися й перші коментарі очевидців. Головний тренер “Аль-Ахлі” Мануел Жозе зізнався, що деякі вболівальники вмирали просто в роздягальні. “Зараз зі мною усе гаразд, – розповідає  Goal.com Жозе. – Але відразу після закінчення матчу я не міг потрапити в роздягальню через те, що відбувалося навколо. Мене били ногами й руками, потім витягли за межі стадіону. Я бачив, що багатьом уже надавали медичну допомогу, а інші вже були мертві. Хтось умирав прямо у роздягальні, де вони намагалися врятуватися. Що стосується моїх гравців, то з ними вже все в порядку. Зараз я повинен задуматися, що мені далі робити, адже під загрозою моє життя”.

Футбольна федерація Єгипту на невизначений строк призупинила національну першість і має намір провести власне розслідування трагедії. А от Вища рада збройних сил, яка тимчасово керує країною, вже прийняла низку важливих рішень: з посади губернатора провінції Порт-Саїд звільнено Мухаммеда Абдаллу, своєї посади позбувся і  начальник безпеки провінції.

У Військовій раді вважають, що адміністрація Порт-Саїда допустила злочинну недбалість у гарантуванні безпеки важливого футбольного матчу. Також у відставку пішла рада правління “Аль-Масрі”.

До речі, через цю трагедію був зупинений матч чемпіонату Єгипту в Каїрі, у якому зустрічалися “Замальок” та “Аль-Ісмаілі”. Припинення гри ініціювали журналісти, які довідалися про те, що відбулося в Порт-Саїді. Каїрські вболівальники, незадоволені зупинкою зустрічі, влаштували на Олімпійському стадіоні пожежу. На щастя, інформації про жертв немає. 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8737 / 1.63MB / SQL:{query_count}