«Перемога залежить від кожного з нас»

Оля Тесляк, волонтерка, – про допомогу бійцям, згуртованість українців, патріотизм, чому не покине Україну та коли з командою поїде у Крим

Хоч за спеціальністю вона маркетолог, та зараз добре знається на квадрокоптерах та їхніх характеристиках, тепловізорах і цінах на них за кордоном. Ще б пак, допомагає разом із командою українським бійцям у 12 різних підрозділах. Це знана у Львові бджілка-волонтерка, власниця кондитерської «Крем & Джем» Ольга Тесляк. Людина працьовита, принципова і з позицією. 
Оля живе волонтерством! У грудні 2013-го львів’янка почала збирати продукти, речі, ліки та все необхідне й передавати на Майдан. Потім допомагала пораненим після Майдану. Згодом була поміч біженцям із Криму та сходу України, які шукали прихисток у Львові. У березні 2014-го, коли почалася війна з росією, Оля разом з іншими волонтерами почали збирати гроші на форму, взуття, продукти, пакувати аптечки, плести маскувальні сітки, сушити овочі для борщів та супів у пакетиках, пекти солодощі та відправляти це все бійцям. Волонтерка спільно з товаришками готує для військових імбирно-лимонні суміші «Здоров’я», аби вони були здорові й не хворіли. 
Нині Оля Тесляк та її команда є надійним тилом для Збройних сил України, за що респект за невтомну працю! «Поруч зі мною прекрасні люди, які вірять і щодня наближають перемогу: хлопці – на фронті, друзі тут, в тилу. Разом із командою нашого штабу допомагаємо підрозділам з оптикою, тепловізорами, дронами, аптечками, ліками, автівками. Також до кожної відправки бійцям допаковуємо продукти. Дякую команді, яка щодня збирає, сортує, пакує та відправляє допомогу на фронт», – зазначає співрозмовниця «Львівської Пошти». 
Перемога – це коли воєнним шляхом звільнимо всі українські території від окупантів. Україна переможе!
Бійці пишуть ім’я волонтерки на снарядах, якими б’ють по окупантах. Для неї це найбільша винагорода за багаторічну волонтерську діяльність. «Я буду продовжувати боротьбу до перемоги! Певна: нас не здолають, бо сміливість, любов до України, людяність і добро закладені в нашій крові», – каже Оля Тесляк. Вона вірить, що Україна обов’язково переможе та мріє знову сповна поринути у кондитерську справу. Та зараз для знаної «солодкої феї» Львова на першому місці є бійці й допомога їм.
– «Моліться і працюйте!» – глибока за змістом фраза Блаженнішого Любомира Гузара. Молімося так, ніби все залежить від Бога. Працюймо так, ніби все залежить від нас. Як для себе цю фразу ти розцінюєш під час повномасштабної війни? 
– Я так і живу. Я молюся, але я не покладаюся тільки на Бога. Працювати треба щодня. А зараз потрібно ще більше працювати задля перемоги України.
– Перемога залежить від кожного з нас?
– Однозначно! Зокрема, про це наголошую людям, які приносять 100 гривень і кажуть: «Вибачте, що так мало». Ні, кожна гривня має значення! Хтось пече медівники для бійців, хтось плете сітки на фронт, інші надсилають кошти для потреб військових. Хтось сплачує податки й донатить на Збройні сили України й таким чином продовжує вести свій бізнес під час війни. Це також важливо. А наші мужні й сміливі бійці захищають нас на фронті. Важливою є кожна людина! Єдине, чого не сприймаю, то це байдужості. Не розумію тих людей, які вміють абстрагуватися від війни. Мовляв, мене це не зачіпає, це десь там далеко. Ні, не далеко. І, на жаль, такі люди є у Львові. На щастя, у моїй бульбашці, тобто моєму товаристві, таких точно немає. 
– У кожного своя історія першого дня повномасштабного вторгнення росії. Олю, яким для тебе було 24 лютого? Чимало громадян терміново покидали державу, у когось були думки виїжджати за кордон.
– Ще задовго до 24 лютого ми почали готувати людей до самозахисту, мовиться про тренінги. Ми розуміли, що накопичення сил біля кордонів України – неспроста. Хоча й війна тривала ще з 2014 року. Вранці нам з чоловіком зателефонували, повідомивши про початок повномасштабного вторгнення і наступ на Київ. Я одразу сказала, що категорично не покину Україну і залишаюся тут. Ми переїхали з родиною за Львів на дачу. Поза тим, щодня я була у Львові – вранці приїздила сюди, з командою волонтерів збирали, пакували і відправляли на фронт. І так щодня.
Дякую бійцям за їхню відвагу, мужність і відданість Україні!
– Олю, ти з тих людей, які ніколи Україну не покине?
– Ні, не покину. Я громадянка України та ніколи не буду рабом. Перебування в іншій країні я сприймаю як туризм, мандри, але не проживання там. Я люблю подорожувати різними країнами, люблю вивчати їхні традиції. Але в іншій країні я не почуваю себе вільною, як вдома, в Україні. Я люблю Україну! Чому ми українці такі сильні? Ми постійно виживаємо. Ми надіємося самі на себе! І так щодня.
– З 2014 року й до лютого 2022-го військові, волонтери і журналісти неодноразово акцентували, що є два паралельні світи. Одні воюють і роблять все заради перемоги України, інші наче й не бачать, що триває війна. Зараз й надалі є ці два світи, чи ситуація таки змінилася?
– Змінилася. Зараз більше людей розуміють, що є війна й потрібно все робити заради перемоги України. Війна з лютого зачепила більшу кількість людей. Більше українців добровольцями пішли на фронт, є мобілізовані. Фактично у кожній фірмі, підприємстві, установі, у кожній родині є хтось на війні. Відповідно й багатьох людей тепер торкається війна.
– Зараз у кожного громадянина України є своя місія. У тебе і твоєї команди – волонтерська місія. Які твої щоденні завдання, з чого розпочинається твій день і чим закінчується?
– Кожен день розпочинається по-різному. Хтось з бійців дзвонить про нові потреби або вирішуємо питання з оплатою та придбанням дронів. Також є робота та питання з роботою кондитерської. Щодня різні завдання, які потрібно швидко вирішувати. Єдиний день вихідний – це неділя. Це сімейний день, день зустрічі з батьками. Чоловік допомагає мені щодня. Рідні мене підтримують і розуміють. Це так цінно. 
– Ти живеш волонтерством?
– Так, я живу волонтерством! Загалом у мене друзі у дванадцяти підрозділах ЗСУ. Це різні локації в Україні. Розумію, що їм потрібна допомога, є чимало потреб. Допомагаємо!
Усі охочі можуть долучатися до збору коштів: 4441114420773366 (моно), 5363 5423 0785 4258 (приват) Тесляк Ольга
– Знаю, що є і втрати серед друзів. Одна з найважчих втрат для тебе – це загибель на фронті твого товариша Юрія Руфа. Загинув боєць, поет, громадський активіст, Особистість.
– Дуже бракує Юрія Руфа, дуже. Це був справжній друг і дуже світла Людина! Бодай раз у тиждень ми бачилися, розмовляли, дискутували. Пили какао і лате. Певна: якби він не пішов воювати, він би воював тут і набагато б більше зміг зробити. Він воював словом. Потужно воював! Світла йому пам’ять і шана. 
– На твою думку, чи гідно Львів вшановує бійців, які загинули на фронті?
– Так. Певна, що гідно. Мовиться і про вулиці пам’яті бійців, і про меморіальні таблиці. Вулицю Некрасова перейменували на честь Юрія Дадака (Руфа). Вулицю Короленка – на честь бійця, Героя України Тараса Бобанича на псевдо «Хаммер». У Львові вже є меморіальна таблиця, присвячена Юрію Руфу – на стіні школи, в якій захисник навчався. Стінопис буде на одному з будинків на Сихові.
– Скажи, будь ласка, скільки людей працює у твоїй волонтерській команді?
– У нашому штабі 25 людей. У нас дружня і працьовита волонтерська родина! Це люди з різних сфер і професій. У нас потужна команда, якій вдячна за працю! Ця команда, з якою працюємо не один рік.
– Чим саме ти і твоя волонтерська команда зараз займається?
– Здебільшого це допомога бійцям на фронті. На зібрані кошти купуємо квадрокоптери, тепловізори, машини, планшети. Передаємо на фронт рюкзаки, спальники, рукавиці. Пакуємо аптечки військовим. Робимо суміші «Здоров’я». З гуманітарної допомоги, яка до нас надходить з-за кордону, через бійців передаємо у звільнені міста і села допомогу людям. Це одяг, дитяче харчування, ліки, підгузки.
– Прошу сказати, чим львів’яни можуть допомогти зараз вашій команді? Зокрема, напередодні холодів і зими.
– Львів’яни можуть купувати термобілизну, спальники, каремати. Водночас акцентую на якості – хорошу термобілизну, добротні спальники. Нехай буде менше, але якісного. Я за якість у всьому була, є і буду. Як у тортах, так і в допомозі бійцям. Не потрібно купувати задля якоїсь там галочки, що зробили і відправили на передову. Бійці на фронті потребують якісного! Львів’яни також можуть долучатися до збору коштів: 4441 1144 2077 3366 (Monobank), 5363 5423 0785 4258 («ПриватБанк»), Тесляк Ольга. Окрім цього, у кондитерській «Крем & Джем», що на Сихові (проспект Червоної Калини, 109), є скринька, де містяни можуть залишити свою допомогу. Наприклад, за гроші з цієї скриньки нещодавно придбала планшет для бійців – а це 10 тисяч гривень.
Зараз потрібно ще більше працювати задля перемоги України
Робимо суміші «Здоров’я», тому з радістю приймаємо лимони, імбир та мед у великих кількостях. Також до нас можна приносити консерви (у металевих банках), макарони, крупи, каву, чай, печиво, випічку, сигарети. Все це поїде до бійців на передову. Дякую всім, хто долучається і допомагає. Кожна допомога є важливою.
– Олю, на твою думку, чого світ може повчитися в українців?
– Єднання! Як згуртувалися українці, певно, ніде у світі такого немає. Ми, українці, об’єдналися проти ворога і знищуємо його. Світ може у нас повчитися витривалості, сміливості та кмітливості, зокрема в українських бійців. Наші військові на фронті не за зарплату. У них місія – захист і оборона України! І бійці гідно виконують свою місію, за що їм шана і подяка.
– Ти багато років працюєш, як бджілка. Поза тим, кожна людина втомлюється, виснажується. Що тобі дає сили та енергії йти далі, чим наповнюєшся?
– Сили йти далі дають насамперед позитивні новини з фронту. Звісно, це і зустрічі з рідними та близькими людьми. Це зустрічі з батьками. Це так цінно, що рідні поруч, живі та здорові. Тішуся, коли маю можливість виїхати до лісу з найближчими. Як можна їхати за кордон і не бачитися з рідними?! Це історія не про мене. Проте є українці, які виїхали за кордон, там організували волонтерські центри і так допомагають Україні. Респект таким свідомим громадянам! Кого я зовсім не розумію, так це людей, які виїхали з України і відгородилися від своєї держави. Ніколи не зрозумію таких осіб. Можливо, вони Україну ніколи не любили та її доля їм була байдужою. Тоді це сумно.
Я буду продовжувати боротьбу до перемоги!
– Скажи, будь ласка, що для тебе патріотизм?
– Це і є ті моменти, коли у важку годину ти не втікаєш з України, ти залишаєшся тут і щодня допомагаєш всім, чим можеш. Коли ти чесно сплачуєш податки. Коли ти чесно наймаєш працівників, сплачуєш їм зарплату. Коли ти не викидаєш сміття, де заманеться. Коли ти дитину змалечку вчиш української, бо ти живеш в Україні. Коли ти не дозволяєш їй дивитися російські фільми чи слухати російські пісні. Патріотизм – це не коли ти одягнув вишиванку, а в навушниках у тебе звучить російська попса. На щастя, зараз більше міст заговорили українською, зокрема Одеса, Харків, Дніпро, Київ.

– На початку вересня у Львові нагороджували волонтерів. Зокрема, нагороду з рук міністра оборони України Олексія Резнікова отримала й ти. Заслужено на 100%, як і всі попередні нагороди! Щиро тебе вітаю!
– Дякую. Так, це приємно отримати нагороду з рук міністра. Це спільна нагорода з усіма, хто допомагає нашому штабу. Але ж він мене не знає, не знає моєї команди, діяльності. Мене подала Львівська міська рада. 
– Що для тебе стане повноцінною перемогою України?
– Це відвойовані повністю території України, зокрема й Крим. Я за воєнний шлях. Я проти перемовин. Чому? Не можна домовлятися з країною-терористом. Не можна домовлятися з країною, яка не дотримується жодних міжнародних угод, яка взагалі неадекватна. Отож перемога – це коли воєнним шляхом звільнимо всі українські території від окупантів. Україна переможе! Віримо у Збройні сили України!
– Перше, що ти зробиш після перемоги?
– Ми з командою волонтерів поїдемо у наш, український Крим. Ми з чоловіком їздили у Крим, коли я була вагітною. Була в Судаку, Новому Світі, Феодосії. Там дуже гарно! А яка ж красива бухта у Новому Світі! 
– Сила України зараз у чому?
– У військових! У їхній силі, сміливості, мужності, відданості службі. Бійці – це гордість України. У нас потужний Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, в дії якого українці вірять. Наші військові гідно несуть службу. Вони приклад для світу. 
– Кому б ти хотіла сьогодні подякувати в часі війни?
– Дякую моїй сім’ї, яка підтримує мене у волонтерській місії. Подяка батькам – мамі й татові. Дякую татові, який займається шиномонтажем і мені допомагає з машинами на передову. Респект всій моїй дружній волонтерській родині! Ми потужна команда! Тішуся, що ми однодумці були, є і будемо. Дякую, що вони підтримують будь-яку мою шалену ідею. Разом нам гори вдається перевертати задля допомоги бійцям на передовій. Дякую бійцям за їхню відвагу, мужність і відданість Україні! Дякую, що захищаєте майбутнє дітей, майбутнє нашої держави. Слава Збройним силам України! Слава Україні!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8688 / 1.68MB / SQL:{query_count}