Здобути освіту: у Львові чи за кордоном?

“Пошта” довідалася, чому львівська молодь обирає навчання не вдома, які плюси і мінуси української та європейської освіти

фото: lifeinslovakia.com
У школах Львова вчора пролунав останній дзвоник – майже 4 тисячі випускників зі школярів фактично стають абітурієнтами вишів. Хтось обере навчання у рідному місті Лева, інші подадуться до столиці.
Чимало й таких, які у свою біографію впишуть навчання за кордоном – принаймні націлилися вступити у закордонний виш. Мовляв, так перспективніше. Важливо, аби дитина сама обрала фах і виш, а не батьки робили вибір за неї. Ще б пак, вчитися, а згодом і працювати саме їм, а не мамі чи татові! 
У Львові все більше з’являється реклам про вищу освіту за кордоном. Привабливі пропозиції, нібито доступні ціни, висока якість освіти. Але чи всі ці барвисті слова й справді відповідають дійсності?
Молодь нашого міста вважає, що навчатися за кордоном престижно. Чому? Мовляв, це прекрасна можливість вивчити іноземну мову, що є великим плюсом для подальшого працевлаштування. Понад 80% львівських студентів – висловлюють бажання навчатися за кордоном, а 36% – потенційні мігранти. Про це свідчить дослідження соціологів Міжнародного інституту культури та зв’язків з діаспорою НУ “Львівська політехніка”.
Натомість педагоги певні: це лиш абстрактне та пасивне бажання спудеїв, адже для того, аби здобувати вищу освіту за кордоном львівським студентам бракує знан­ня іноземної мови та необхідного освітнього рівня. 

Поїхати вчитися, аби залишитися працювати

Студентська молодь виступає як інноваційний резерв суспільства, який концентрує у своїх поглядах та ідеях потенцію майбутніх політичних, культурних і економічних перетворень. Згідно із зазначеним дослідженням, у Львові понад 80% студентів місцевих вишів прагнуть поїхати на навчання або на роботу за кордон.
Експерти опитали понад шість тисяч спудеїв різних курсів НУ “Львівська політехніка”, Франкового вишу, медуніверситету, аграрного вишу,  Ветеринарної академії. Запитували, чи хочуть вони поїхати за кордон на навчання, працювати чи назавжди виїхати, чи стримує їх щось залишитися в Україні. 
Дослідження показало, що львівські студенти бували за кордоном, але здебільшого це були туристичні поїздки, деякі навіть працювали там, а частина брала участь у студентських програмах, що пропонують навчання та роботу за межа­ми України.

Найбільше студенти виявили бажання поїхати за кордон з метою працевлаштування (81,96%), а найменше – з метою постійного проживання (37%), при цьому наявність можливостей для реалізації виявлених бажань істотно нижчі. 
Експерти зазначають, що до трудової міграції більш схильні випускники вишів – 84% молодих людей мають бажання мігрувати. Однак дослідження доводить, що можливостей і шансів мігрувати більше у першокурсників.  Загалом же частка осіб, які хотіли б поїхати з України назавжди, становить лише 7,5%. Більше 34% студентів не визначилися, де вони бачать своє майбутнє.
Дослідження свідчить, що серед чинників, що стримують міграцію, домінують наявність родини та друзів в Україні – 92,51% та почуття патріотизму – 85,92%. Більшість студентів зазначили, що вагомим чинником залишитися в Україні є наявність роботи. Найбільше число охочих працевлаштуватись за межами України серед майбутніх ветеринарів і аграріїв.
У Львові понад 80% студентів місцевих вишів прагнуть поїхати на навчання або на роботу за кордон
Студенти цих вишів готові працювати за будь-яким іншим фахом, як і їхні колеги з Франкового вишу, які отримають диплом філософа і географа. Лише за умови працювати медиком готові поїхати за кордон студенти-медики. Серед них найменша кількість тих, хто не проти втратити кваліфікацію.
Тим не менше, дослідження показало, що працевлаштуватись за кордоном можуть 40% львівських студентів, така ж кількість молодих людей вказала, що мають можливість і вчитись за межами держави, для близько 30% це – лише бажання. Брак грошей і незнання іноземних мов для багатьох студентів є перепоною для міграції, переважно з аграрного і ветеринарного вишів.
Серед основних країн, куди планує мігрувати студентська молодь, є Польща, а її географічна близькість до кордону з Україною частково обумовлює вибір цієї країни серед найбільш реальних для міграції. Та спудеї обирають для виїзду не лише європейські країни, а й США та Канаду. Експерти зазначають, що це свідчить про можливу міграцію та низьку ймовірність повернення з цих країн.

Вчіть іноземну!

Коли говорять про навчання українських студентів за кордоном, одразу ж зазначають про загрозу міграції інтелектуального капіталу. 
“Серед молоді Львова навчання за кордоном, чи це програми обміну, чи стажування, не є масовим явищем. Наприклад, на курсі проявляють таку ініціативу у середньому троє осіб. А що стосується результатів згаданого дослідження, то це лиш вияв пасивного бажання наших студентів, – розповідає “Пошті” представник сфери освіти.
– Передусім, це бажання не підтверджується знанням мови. При підготовці та подачі документів треба також володіти певним освітнім рівнем, щоб можна було себе зарекомендувати. В такому плані ще значно менша кількість студентів може претендувати на можливість навчання за кордоном”. 
Причина тому, на думку співрозмовниці, ставлення до освіти. Якщо провести опитування, наскільки свідомим є вибір спеціальності і закладу, у якому навчатиметься абітурієнт – це  все ж таки є вибір не майбутнього студента, а батьків. 
“За кордоном студент обирає майже всі навчальні курси самостійно, сам визначає, за якою програмою навчатиметься. В Україні є певні базові курси та частина предметів, які студент може вибирати на свій розсуд. Ми зіткнулися із ситуацією, що студент, обираючи між фаховими дисциплінами та фізкультурою, обирає фізкультуру. Це свідчить про рівень студента як фахівця, наскільки він хоче поглибити знання, – каже працівник сфери освіти. – Свідомість треба формувати ще зі школи. За кордоном після школи навчаються у коледжі, а вже потім в університеті. Нам також потрібен перехідний етап в освітній системі”.

Про масовість і доступність вищої освіти

Склалося так, що за роки незалежності в Україні вища освіта стала необхідністю. А це неабияк впливає на рівень знань, професійності. В нас вища освіта – явище масове та доступне. Тож фраза “Я навчаюся в університеті”, зараз не здивує нікого. Добре здав ЗНО – потрапив на бюджет, а як ні, то пройшов на комерційній основі. Це явище, однак, важко чітко визначити як негативне. Адже велика кількість освічених людей створює конкуренцію.
“Маю студентів, які хочуть поїхати на навчання за кордон. Це дуже цікаві і нестандартні люди. Вони переконані, що там інша система освіти. Це дає можливість не тільки знання здобути, а й розширити свідомість, світогляд людини, навіть поглибити знання іноземної мови. У нас зараз набагато поширенішим явищем є, коли після школи одразу вступають у закордонні виші. У такому випадку ймовірність неповернення є вищою”, – зазначила представник сфери освіти. 
Статистика свідчить, щороку у вищих навчальних закладах України зростає кількість іноземних студентів. Це свідчить про те, що українську освіту приймають і цінують у цілому світі. Мабуть, значущою перевагою є прийнятна ціна навчання, адже часто фінансова неспроможність заважає оплатити дороге навчання, а це одразу ж перекреслює всі плани молодої людини.
Серед чинників, що стримують міграцію, наявність родини та друзів в Україні – 92,51% та почуття патріотизму – 85,92%
Порівнює навчання в Україні і у Європі студентка Марія, яка вчиться на архітектора у НУ “Львівська політехніка”: “Багато років вчилася в іспанській школі, тому маю певне уявлення про відмінність освіти тут і там. Великий плюс навчання за кордоном – значно менша корумпованість, ніж у нас. Принаймні за вісім років ні разу з таким не зіштовхувалася, – розповідає “Пошті” Марія.
– Однак вирішила, що для мене важливіше вчитися і жити у “рідному” середовищі. За ті роки, що я провела в Іспанії, завела багато друзів. Проте навіть з часом відчуття, що ти не вдома, нікуди не зникає. Тому зараз я навчаюсь в Україні і зовсім не шкодую про свій вибір. Хто сказав, що у нас гірше викладають? Головне – мати бажання вчитись і прикладати зусилля, а не купувати червоний диплом і водночас скаржитися на погану освіту”.
Студент-політолог Петро разом із друзями займається дослідженням освітнього питання в Україні, аби стимулювати власний університет до змін. Він певен, що в Україні треба змінювати систему вищої освіти.
Молодь обирає для виїзду європейські країни, США та Канаду. Це свідчить про можливу міграцію та низьку ймовірність повернення з цих країн
“У нас бюрократизовані та корумповані університети. Також проблемою є дуже велика кількість студентів у групах, викладачі перевантажені, не можуть приділити всім достатньо уваги. Академічної свободи поки немає. Виборність предметів дуже обмежена, існує консервативний тиск на молодих та динамічних викладачів, – зазначає “Пошті” Петро. – Студент змушений не розвиватись у середовищі справжніх спеціалістів, а виконувати програму.
На жаль, наша освіта поки що це притулок для тих, хто сумнівається. На мою думку, наші університети не розвиваються, бо не відчувають у цьому пекучої проблеми. Вони масово видають дипломи, а суспільство це толерує. Університети мають бути платформою для старту, місцем, де здійснюються бажання, де можна знайти однодумців, розвинути свої ідеї. Таким був Стенфорд, так з’явилась Кремнієва долина. Нам поки до такого далеко”.

Навчання за кордоном: преваги і недоліки

Вчитися за кордоном мріє чимало спудеїв. Студентка Оксана, яка навчається на факультеті геології у ЛНУ ім. Івана Франка, каже, що думає над освітніми перспективами у Німеччині: “Хотіла би вчитися у Німеччині. Школяркою їздила туди на екскурсію. Ця країна мене дуже приваблює. Подобається німецька мова”, – розповіла “Пошті” Оксана. 
За даними Інституту міжнародної освіти, до 2025 року вчитися не вдома будуть близько 8 мільйонів осіб з України. Деякі експерти стверджують, що ідея отримання освіти за кордоном завдячує культурній і економічній глобалізації. 
Великою перевагою навчання за кордоном, як зазначає директор “Інституту досліджень соціального капіталу” Дмитро Виговський, є широкий вибір спеціальностей. “Європейські університети пропонують нові і актуальні професії, які затребувані та популярні на ринку праці, крім того, студент концентрується на вивченні трьох – п’яти предметів, які обирає собі сам, і не розсіює увагу на те, що його не цікавить”, – каже Дмитро Виговський.

Проте отримання вищої освіти за кордоном пов’язане з низкою складнощів, які варто реально оцінювати, наважуючись на подібний крок. Вагомим мінусом, що б’є по кишені, є висока вартість навчання, до чого додається і недешеве проживання. Навіть у близькій до нас Польщі вартість навчання може бути запаморочливою.
Наприклад, студентка Анна, яка здобуває освіту у Ґданському університеті на факультеті менеджменту, розповідає, що навчатися обходиться справді дорого. “Рік навчання коштує три тисячі євро. Проте у Кракові на тій же спеціальності вартість одного навчального курсу падає до двох тисяч євро”, – розповіла “Пошті” Анна.
Як зазначають львівські студенти, суттєвим недоліком навчання за межами своєї країни є, зазвичай, велика відстань до рідної домівки. Неможливість побачити рідних і близьких людей засмучує, а часто приїжджати додому дорого і займає багато часу. Треба бути свідомим того, що на певний час ти прощаєшся з тим середовищем, у якому виріс. Доведеться звикати до іншого життя, інших людей, пристосовуватися, адже ти – іноземець. Також добряче попсувати нерви може й сам процес вступу у закордонний виш, втомлива тяганина, пов’язана з отриманням візи, дозволів на перебування, реєстрації, оформлення медичного страхування тощо.

Спочатку у Львові, потім – у Польщі

Львівські виші пропонують своїм студентам чимало програм навчання за кордоном. Зі слів Юрія Рашкевича, проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету “Львівська політехніка”, їхні спудеї мають можливість поїхати на практику до Польщі, Австрії.
“Угоди, які передбачають обмін студентів на час практики та безпосередньо укладаються між двома вишами, власне, і забезпечують здійснення студентської мобільності. Не так давно у Європі презентували нову програму у сфері вищої освіти “Еразмус Плюс”. У рамках цієї програми ми підписали угоди приблизно з 10-12 країнами. Переважно це виші Польщі, Німеччини та країн Прибалтики. Щодо виділення коштів на фінансування цієї програми, то дані з’являться у червні-липні цього літа. Також діє програма обміну студентами “Еразмус Мундус”, – розповів “Пошті” Юрій Рашкевич. 
Зі слів співрозмовника, студенти все частіше цікавляться можливістю навчатися за кордоном. Найпопулярнішими країнами, куди вирушають студенти на односеместрове навчання, є Польща, Німеччина, Австрія.
Якщо провести опитування, наскільки свідомим є вибір спеціальності і закладу, у якому навчатиметься абітурієнт – це все ж таки є вибір не майбутнього студента, а батьків
Як писала “Пошта”, кількість закордонних стипендій для студентів збільшилася після Революції Гідності. “Маємо 23 угоди з польськими вишами, 18 угод з іншими ВНЗ країн ЄС, чотири угоди з США та Канадою. Разом укладено 70 угод про міжнародну співпрацю. Серед нових країн, які почали працювати з нашим вишем, Китай. Найбільшою популярністю користуються програми наукових координаційних робіт за напрямками фармація, стандартизації надання медичних послуг, молекулярної біології, алергології та імунології”, – розповіла “Пошті” проректор з наукової роботи Львівського національного медуніверситету ім. Данила Галицького Валентина Чоп’як.
Загалом у цьому університеті є три напрямки міжнародної співпраці: навчальна (студентська), післядипломна та клінічна. “Сподіваємося, що зовсім скоро ми повноцінно будемо виступати  як члени ЄС. За результатами опитування програми “Еразмус Плюс” дуже багато наших студентів хочуть імплементуватися у європейську науку. Ми всіляко це підтримуємо. Однак бажаємо, щоб після отримання міжнародного досвіду наші вихованці поверталися до нас, адже нам потрібні молоді грамотні фахівці”, – зазначила співрозмовниця. 
У Франковому виші “Пошті” розповіли, що у рамках двосторонніх партнерських угод із зарубіжними освітніми та науковими закладами, коло яких цього року розширилося до 119 партнерів із 37 країн світу, відбувається тісна та плідна співпраця. Упродовж 2014-2015 навчального року укладено 16 нових угод із зарубіжними університетами, інституціями та міжнародними фондами Німеччини, Польщі, Словаччини, Туреччини, Норвегії, Японії, Латвії та США.
Українські університети мають бути платформою для старту, де можна знайти однодумців, розвинути свої ідеї
“Після Революції Гідності уряди країн Центрально-Східної Європи висловили свою підтримку України, зокрема  й у сфері освіти, науки та культури. Відтак за їхнього сприяння українцям відкриваються нові  можливості для реалізації власних проектів, участі в міжнародних програмах обмінів. Варто зазначити, що збільшилася й кількість закордонних стипендій. Індивідуальних поїздок у нас  завжди було багато, тож справжнім проривом у міжнародній академічній співпраці є групові міжінституційні обміни.
Най­ефективнішою є співпраця з Агентством США  з міжнародного розвитку (USAID), Німецькою академічною службою обмінів (DAAD), Вишеградським фондом, Словацькою агенцією розвитку, Австрійською агенцією академічних обмінів, фундацією Leopolis for future, у рамках програми “Горизонт-2020”, – йдеться у повідомленні. 
У 2014-2015 навчальному році ЛНУ ім. Івана Франка спільно з Вюрцбурзьким університетом Юліуса Максиміліана запровадив міжнародну сертифікаційну програму з обчислювальної математики вищого рівня. Уперше в Україні у рамках співпраці Львівського університету з Університетом Східної Кароліни (США), Jimma University (Ефіопія), Shandong University (Китай) на факультеті міжнародних відносин для студентів різних спеціальностей було запроваджено навчальний курс “Global Understanding”, метою якого є поглиблення знань про суспільні та культурні особливості країн і народів світу й удосконалення навичок із міжнародної комунікації.  
Станом на травень 2015 року на навчання до зарубіжних університетів виїхало 186 студентів, для мовного стажування – 15, а для  участі у міжнародних конференціях, семінарах і симпозіумах – 100 студентів.
Фото: lnu.edu.ua, bec-dnepr.com, fotokanal.com
Євген Филипець, студентський мер Львова
Новий Закон “Про вищу освіту” в Україні фактично встановлює у нас європейські стандарти освіти.

Наприклад, в Україні скоро діятиме орган “Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти”, який контролюватиме увесь освітній процес. Такого ще не було. Туди увійдуть лише два студенти зі всієї України. Вибори відбудуться 5 червня.

У нас викладачі є дуже завантажені. Відповідно до нового закону, навантаження для викладачів становитиме 600 тижневих годин, а решта часу – для наукової роботи. До цього часу науковою роботою займатися вони не мали часу, а це якраз і стимулює розвиток освіти і науки. Уже йдеться про чітку позицію роботи лабораторій в університетах, де б могли створювати ті ж самі патенти.

Університет одержує право мати колективні права на патент, створювати свої компанії по впровадженню наукових розробок. У фінансовому плані це дасть можливість університетові самому розпоряджатися грошима без казначейського обслуговування, що постійно блокує кошти.

Також йдеться про автономію навчального процесу. Зараз студент має можливість вибрати ту дисципліну, яку він бажає вивчати упродовж року. 25% дисциплін стають факультативні. Але, думаю, що у такому випадку треба вказувати того професора, викладача, якого студент хоче слухати. Таким чином можна буде відтворювати рейтинг викладачів. Що стосується студентської мобільності, то в університетах створені міжнародні відділи, які займаються цим. Спудеї можуть навчатися як в наших університетах, так і за кордоном.

Також є багато міжнародних програм, по яких студенти можуть їздити за кордон на навчання. У цьому випадку важлива фінансова спроможність студента, адже не всі проекти оплачувані. І ще одна перешкода – це мовний бар’єр.
23.01.2018 10:16
Jack Carlson

Я хотів навчатися online, але було важко знайти вищий навчальний заклад, який би пропонував таку форму навчання. Я знайшов таку можливість у польському вузі – Полонійній академії. Все відбувається online на принципах відео-конференції або skype-консультації. Дуже хороша можливість, завдяки якій я зміг поєднати навчання з роботою.


19.01.2018 14:29
Harald Klimke

Мої батьки вважали, що навчання в Польщі для мене не було гарною ідеєю, однак я наполягла. І зовсім не шкодую. Дійсно, все було чудово. Я обрала навчальний заклад в Ченстохові – Полонійну Академію. Викладачі дуже доброзичливі, мають великий багаж знань і вміють ним поділитись. Мені подобається відвідувати лекції, а крім цього, протягом навчання, я ходжу на безкоштовні курси польської. Дуже радію за свій вибір!


13.10.2017 13:35
Niels Langer

Навчання за кордоном переважно пов'язане з вивченням мови країни, до якої ви їдете. На щастя, Полонійна Академія, куди я поступив, веде інтенсивні курси польської мови. Без цього було б дуже важко, а так я без проблем з усім справляюсь і здаю іспити.


06.07.2017 12:32
anna necker

Навчаючись за напрямом "сестринська справа" у Полонійній академії у Польщі, я отримала хороший досвід для подальшої роботи, усі необхідні сертифікати, що підтверджують професійні навички та мовні компетенції. Тут дійсно навчають студентів так, щоб у майбутньому вони могли якнайкраще виконувати свою роботу. Я вже другий рік працюю медсестрою і якщо б не цей вуз, мені б довелося багато чого надолужувати, вдосконалюючи свої навички, як, наприклад, мої колеги. Дуже рекомендую цей навчальний заклад!


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8004 / 1.8MB / SQL:{query_count}