Людська байдужість – біда для волонтерів

“Пошта” довідалася, чому львів’яни менше допомагають війську, чого зараз найбільше потребують бійці та як подолати волонтерську кризу

фото: Андрій Польовий
Вже минув рік, відколи Україна живе у стані війни. Там, на сході, щодня стріляють, хоча нібито перемир’я, тут, на Львівщині, спокійне і мирне життя – як дві паралельні реальності. Львів зі самого початку воєнних дій для наших бійців став міцною опорою в тилу – мова передусім про волонтерів і їх організації, які щодня активно працюють, аби забезпечити всім необхідним мужніх захисників, за що їм дякуємо! 
Щоправда, зараз і самим волонтерам потрібна поміч – люди куди менше допомагають армії. Волонтери нарікають на пасивність і байдужість містян. Як наслідок – бракує грошей, тож потрібних речей для бійців на фронт нема за що придбати.
Після того, як медіа зарясніли повідомленнями про так зване перемир’я, у волонтерів почалася… криза. Люди майже перестали допомагати військовим, тож їм доводиться ледь не зі шкіри вилазити, щоб забезпечити бійців найнеобхіднішим: формою, берцями, білизною, інструментами, продуктами… Впродовж року список потреб вояків не змінюється.

Один комплект форми на півроку

Чи то весна на людей так вплинула, чи зубожіння… А може, львів’янам комфортніше жити без думки про війну? Про це волонтери розмірковують чи не щодня. 
Натомість містяни кажуть: це влада їх зробила байдужими, поставила в такі рамки, що зайвої копійчини і в так порожньому гаманці не знайти. Ще один фактор, який завдав неабияких клопотів волонтерам, – нахабні аферисти, які розвелись у Львові і набивають собі кишені, збираючи кошти на допомогу військовим (“Пошта” про це неодноразово писала). Це неабияк вплинуло на довіру людей до благодійних фондів і громадських організацій. 
Тотальна зневіра та недовіра заганяє суспільство у все глибшу яму… Та волонтери певні: опускати рук у жодному разі не можна! Ані байдужість людей, ані байдужість влади не стали для них причиною перестати допомагати військовим. Волонтери допомагали, допомагають і допомагатимуть далі!
Ірина Яремко (фото: Андрій Польовий)
Співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини Ірина Яремко розповіла “Пошті”, що нині волонтерам бракує коштів, аби придбати воякам форму та берці. Це найнеобхідніші речі, оскільки держава видає лише один комплект форми.
“Передусім на роботу волонтерів впливає так зване перемир’я. Зазвичай люди думають, що це кінець війни. До того ж часто навіть дуже заможні вважають: придбали раз якусь річ або пожертвували грошей – і цього достатньо, аби виконати свій обов’язок перед захисниками, – розповідає Ірина Яремко.
Військові кажуть, що форма, яку їм видають, настільки неякісна, що розлазиться за тиждень-два ще під час навчань
– Військовим завжди потрібні форма, берці, шкарпетки, нижня білизна, а ще розгрузки, наколінники, налокітники, наплічники, спальні мішки, тактичні окуляри, рукавиці та приціли. На ці речі завжди є попит, бо вони в польових умовах швидко зношуються. Допомога військовим потрібна постійно”.
Зі слів волонтера, серед постійних потреб і продукти харчування довготривалого зберігання. “Ті норми, які виділяє для військових держава… Військовий із цими харчами не протягне. А народ і справді трохи розслабився. Або й справді звик до того, що є волонтери. Але вони  – лише посередники між бійцями та людьми”, – каже Ірина Яремко.
фото: Андрій Польовий
Співрозмовниця розповідає, що якось у Центр забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини прийшов боєць. Хлопця комісували, але він просив форму. Справа в тому, що той, хто відповідає за речове забезпечення у військовій частині, вимагає від бійця… повернути форму, яка, зі слів військового, знищена на полі бою. 
“Для того, аби зрозуміти, як нашим воякам на фронті, треба побувати на місці дружини чи матері військовослужбовця. Бійців, які на Яворівському полігоні, забезпечили канадською формою, але це гуманітарна допомога. В одному комплекті форми можна походити максимум півроку. Але її треба і попрати. До того ж вона зношується швидко в агресивних умовах”, – розповідає Ірина Яремко.

Зараз черги майже на місяць

За рік волонтери налагодили співпрацю з бійцями. Військові роблять замовлення, волонтери їх виконують і надсилають необхідні речі поштою чи привозять безпосередньо на фронт. 
Львівська волонтерська ініціатива “Hand made по-львівськи” також забезпечує армію, однак специфіка її роботи в тому, що волонтери виготовляють речі для військових власноруч: і балаклави шиють, і білизну, і шкарпетки. Координатор ініціативи Світлана Божко розповідає “Пошті”, що зменшення активності львів’ян – катастрофа для волонтерів! 
“Із тієї продукції, що ми виробляємо, найбільша проблема – військова форма. Зі слів хлопців, та, яку їм видають, настільки неякісна, що розлазиться за тиждень-два. Вони на полігон їдуть у ній на навчання, і форма вже там розлазиться!” – розповідає Світлана Божко.
фото: фейсбук-сторінка "Hand Made по-львівськи для Арміі руками волонтерів"
Продовжують військові просити й засоби маскування. “Бійцям і далі необхідні сітки та “Кікімори”. Найбільше таких замовлень від розвідки та снайперів. Таких речей в Україні не придбаєш. Бачила “Кікімори”, які купили за кордоном. Хлопці кажуть, що вони жахливі. Їх треба переробляти. Наші волонтери вже виробили техніку, їхні “Кікімори” якісні”, – додає співрозмовниця. 
Окрім засобів маскування, жінки шиють нижню білизну для бійців як на фронт, так і для поранених у госпіталь. Одна з потреб – продукти (йдеться про славнозвісні львівські сухі борщі, каші та смаколики).
Колись замовлення бійців волонтери виконували за тиждень. Тепер черги на місяць наперед
“У зв’язку з так званим перемир’ям потреби військових не зменшилися. Замовлень як було багато, так стільки й залишилося. Оскільки люди стали менше допомагати волонтерам, у нас з’явилися черги замовлень. Був період, коли ми більш-менш достатньо виробляли нашої продукції і за тиждень могли виконати всі замовлення. Зараз черги майже на місяць.
Наші волонтери, які з нами з перших днів роботи ініціативи, ходять як на роботу сюди. На жаль, таких свідомих людей мало. Вони вже втомилися”, – нарікає Світлана Божко. 

І техніку треба чимось ремонтувати

Окрім продуктів та одягу, бійці і далі просять інструменти для ремонту військової техніки. 
“Необхідні інструменти для ремонту танків, ЗІЛів, КаМаЗів, а також бензопили, рації, генератори та підсилювачі до антен. Є речі, які можна зібрати, наприклад, засоби гігієни, батарейки, вживані мобільні телефони, поповнення. Та є речі, які треба тільки купувати: форма, взуття, тепловізори, біноклі.
фото: фейсбук-сторінка руху "Допоможи фронту"
Є такі локації на фронті, де воюють військові, яких ми взяли під опіку вже давно і яких постійно забезпечували всім необхідним, яким купували тепловізори та прилади нічного бачення. Але коли місця їхньої локації обстрілювали, частина придбаної техніки згоріла. Йдеться про район Донецького аеропорту, – розповідає “Пошті” волонтер руху “Допоможи фронту” Люба Возняк. – Нещодавно в цьому районі відбувались активні бої, але про них ніхто не писав, відповідно люди про них нічого не знають. Вони й не хочуть знати, бо їм і так комфортно... А там хлопці загинули, техніки скільки ми втратили. Окрім того, техніка через велике навантаження виходить із ладу”.
Волонтерка каже, що більшого навантаження варто чекати через місяць: зовсім скоро багато військових знову поїде на схід
Волонтерка каже, що більшого навантаження варто чекати через місяць: зовсім скоро багато військових знову поїде на схід. Мова про тисячі людей, які через місяць почнуть активно дзвонити волонтерам і просити допомоги. 
“Можна навчитися відмовляти (правду кажучи, навіть інколи так і робиш). Ти не можеш залізти у кредити, аби хлопцям купити необхідне. Людям якось байдуже. Можливо, весна надворі, повеселішало на душі…” – каже активістка.
Люба Возняк (фото: фейсбук-сторінка руху "Допоможи фронту")
Та невесело бійцям у зоні АТО. Однак це їх не ламає і не робить байдужими. “Є військові, яким намагаємося допомагати постійно. Насправді вони завжди діляться тим, що ми їм привозимо. Дзвонять, звітують, кажуть, що, до прикладу, отримали вісім маскувальних сіток, але дві віддали “Правому сектору”. Я їм кажу: “Віддавайте, кому хочете. Навіщо ви мені то кажете?” А вони: “Щоб ти знала”, – розповідає Люба Возняк. 
– Упродовж кількох днів не могла додзвонитися до військових, писала їм повідомлення, та відповіді не отримала. І от боєць на зв’язку! Дзвонить о 7.00 і каже: “ Ти не переживай, у нас все добре”. Потім питає: “А як у тебе справи? Як твої діти? Не хворі?” Мене це вразило. Направду, ніколи не чула, аби військові нарікали”.


Спільнота волонтерів “Допоможи фронту” й далі збирає речі для наших бійців, які воюють на сході. Так, 21, 23 і 25 квітня активісти збиратимуть засоби гігієни, вологі серветки, шкарпетки й цигарки. В зазначені дні волонтери чекатимуть біля пам’ятника королеві Данилу з 17.00 до 19.00.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8571 / 1.64MB / SQL:{query_count}